Під шансонний блатняк профспілки протестували проти ЦРУ, вимагаючи 6-годинного робочого дня

Федерація профспілок стримала обіцянки вивести на Майдан маси протестуючих... Критикували уряд і Президента, висували ультиматуми, погрожували… Репортаж 

Федерація профспілок України стримала свої недавні обіцянки вивести на Майдан маси протестуючих проти підвищення цін на газ, електроенергію, житлово-комунальні платежі і транспорт. Інша справа, організатори акції, як завжди, видали бажане за дійсне, пообіцявши сто тисяч учасників.

Насправді людей було у декілька разів менше. Але і за такий захід можна сміливо ставити «галочку»: варто врахувати, що, по-перше, вже почався період відпусток, по-друге, в Києві стояла тридцятиградусна спека. І щоб в таких умовах зібрати десятки тисяч чоловік, потрібні вагомі економічні причини. Людей на таке може покликати або прийдешнє погіршення рівня життя, або щире бажання заробити.

Окрім ФПУ, в акції брали участь комуністи, «зелені», націонал-більшовики, анархісти. Цього разу вражали зразки народної творчості, висловлені мовою плакатів, яка, треба визнати, дійсно була шорсткою. «Поки Ющенко – Штюдеманн (схоже, йдеться про посла Німеччини в Україні – автор), Тимошенко – Тейлор не перетворили Україну на другий Ірак, скажемо наймитам ЦРУ – НАТО «Геть!» - такий хитромудрий плакат тримала несамовита старенька. «Ющенко і новий уряд, дай людям дешевий газ, і в Україні буде все гаразд!» - було написано ручкою від руки на іншому. Люди говорили про підвищення пенсій і зарплат, а дехто з радикалів вимагав шестигодинного (!) робочого дня. Що ж, як говорять цигани, щоб дали рубель, проси десять.

Минула акція показала, що Федерація профспілок намагається адаптувати свій піар до вимог часу. Правда, це поки не дуже виходить. Неможливо було без сліз чути пісні, що лилися через підсилювачі. У одній з них були такі слова: «Опускали страну, опускали народ. Кто там был виноват, черт его разберет». Музичний супровід – помісь радянського маршу з шансонним «блатняком».

Запам`ятався ще один шедевр – розповідь від імені звичного роботяги, життя якого стає з кожним днем все гіршим. Дійшло вже до того, що «після стількох років роботи – ганьба: не відчуваю себе мужиком». Приспів тут такий: «Ах, куда нам идти? Его должность знакома: он простой председатель профкома. Человек на пути». Всі робітники тягнуться до цього голови, який показує їм вихід. Закінчується все тим, що ліричний герой завдяки своїй сміливості теж стає головою профкому. «Да и кто я такой? Моя должность знакома: я теперь председатель профкома».

Головний же голова профкому - лідер ФПУ Олександр Юркін, привітав всіх з перемогою над Швейцарією, після чого сказав: «Слава Україні! Героям слава!»… Критикували уряд і Президента, висували ультиматуми, погрожували. У якийсь момент з`явилися люди з хрестами і іконами. «Хресний хід йде, і пекло тремтить», - було написано у них на хорогвах. Одна з учасниць ходу була в… білій шахтарській касці.

-  А чому ви в касці? – запитав я у неї.

-  Ось, несу людям ікону Святої Трійці, - відповіла жінка.

І, правда, на білій касці красувалося зображення ікони Святої Трійці. Все стало ясно.    

Після мітингу учасники акції рушили до Верховної Ради, покричали і там. Кожен, хто виходив з парламенту, одержував дозу ненависті, виражену в простому слові «Ганьба!» Протестуючі паралізували рух по вулиці Грушевського. Потім в натовпі пролунав клич не пропускати «мерседеси». «Мерседеси» все ж таки поволі просувалися між людьми: мабуть, ніхто не знав, як виглядають ці машини.  

Після першої дня учасники акції стали розташовуватися в найближчих кафе, де відкривали сумки з припасеними бутербродами і салатами. Було спекотно - багато хто збивав спрагу пивом. Благо що, на відміну від недавнього минулого, воно відпускалося не тільки членам профспілки.

Олексій Просєкін

УНІАН в Google News