фото з Фейсбуку Надії Перевізник

Надія Перевізник: Не слід безконтрольно споживати будь-яку інформацію, яку мозок не в змозі «перетравити». Це загрожує інформаційним ожирінням

Чому шкідливо знати все, як провести інформаційний детокс, та наскільки реальна загроза, що українці залишаться більш інтернет-залежними після карантину, УНІАН розповіла фахівчиня із комунікацій, власниця комунікаційно-консалтингового агентства Hope & Partners Надія Перевізник.

фото з Фейсбуку Надії Перевізник

У звіті Digital in 2020 можна побачити, що середня щоденна тривалість перебування в інтернеті пересічного жителя планети – 6 годин 43 хвилини. Чи набагато ця цифра могла вирости під час карантину?

Точно виросла, але наскільки відсотків - залежить від зайнятості людини та культурних кодів країни. Звісно, підприємці чи фахівці креативних індустрій проводили онлайн більше часу в карантин. Однак, якщо людина в цей час втратила роботу, то могла просто сидіти біля холодильника чи займатися.

На одній із технологічних конференцій Huawei Eurasia представили дані щодо інтернет-трафіку в Ухані під час COVID-19. На початку лютого трафік складав 9%. Наприкінці березня, коли люди вже вийшли з карантину на роботу – 25%.

Фото надано героїнею, джерело - Huawei Eurasia

Доповідач заявив, що обсяг трафіку в мережі не повернеться до колишніх значень після пандемії та буде вищим. Але я цю думку не поділяю. Насправді, ще надто рано робити прогнози – чи стануть люди більше перебувати в мережі чи повернуться до звичного ритму життя. За освітою я психолог, тому скажу, що на рівні мозкової активності інтернет-залежність має аналогічну природу з тютюновою, алкогольною, наркотичною та іншими видами залежності. На щастя, позбутися від неї простіше, адже немає хімічної природи.

Що вважається інтернет-залежністю?

Єдиного визначення немає, бо це міжгалузеве поняття на стику соціології, психології та технологій. Проаналізувавши з десяток, я зупинилася на такому: інтернет-залежність - це непозбувна бентега, і, як наслідок, - непереборна тяга використання інтернету та споживання інформації. Вона призводить до згубного психологічного впливу на роботу, навчання, особисте та фінансове життя людини.

Як розпізнати інтернет-залежність у себе?

Залежно від індивідуальності людини, можливі різні зовнішні реакції та внутрішній коктейль почуттів. У більшості випадків спостерігається значне зниження продуктивності. У когось це втілюється в тривожності, самокатуванні, у когось – в дратівливості. Зовнішній аспект – коли звертають увагу близькі, друзі чи колеги. Наприклад, ви регулярно чуєте: «Слухай, Іро, давай хоч повечеряємо без проглядання новин». Можна провести самодіагностику на інтернет-залежність.

Яким чином?

В мережі багато тестів. Є більш розважальні, є розроблені психологами. Наприклад, на своїх воркшопах використовую перекладений тест Кімберлі Янг. Вона є однією з перших дослідниць інтернет-залежності, ще у 2000-му році відкрила в США клініку по лікуванню підлітків від ігрової залежності та видала книгу «Internet Addiction» (з англ. Інтернет-залежність, - УНІАН). Звісно, такі тестування дуже умовні, адже це психологія, не лабораторні дослідження крові на цукор. Але хоча б обриси проблеми вони показують.

автор Pawel Kuczynski

Чи можна без сторонньої допомоги позбутися інтернет-залежності?

Порівняймо інтернет-залежність із зайвою вагою. П’ять кілограмів можна скинути самотужки. Впоратися з двадцятьма чи більше кілограмами без аналізів, перевірки гормонів та контролю дієтолога і тренера буде складно. Тобто з проявами, які є в більшості з нас, активних користувачів, можна самотужки розібратися. Але що робити, якщо це підліток чи дитина? Якщо немає бажання позбутися залежності самому? Потрібна вдумлива стороння допомога близьких.

Однак, в Україні поки не зустрічала психологів, які б спеціалізувалися на інтернет-залежності. З харчовими розладами, алко- і наркотичними залежностями – є спеціалісти, а дана проблема поки не вважається у нашому суспільстві актуальною.

У світі з цим також, фактично, тільки починають працювати. Приміром, у Китаї є клініки, де підлітків лікують від ігрової інтернет-залежності у радикальній мілітарній формі (типу військовий «Артек»). Також у США трохи працюють над подоланням інтернет-залежності. Однак нині інтернет-залежність не внесена в Міжнародний класифікатор хвороб ВООЗ. Хоча, думаю, це питання близького майбутнього.

Якщо у людини є бажання позбутися інтернет-залежності, що їй ще для цього треба?

Чому людям нелегко кинути пити просто на мотивації, хоча всі знають про шкоду? Бо для цього потрібно створити умови - клініка, кодування, контроль нарколога, підтримка близьких тощо. Тут схожа ситуація, хоча дана залежність не хімічна. Крім бажання, вам потрібні зовнішні умови, які допоможуть позбавитися від залежності - режим, програмні обмеження, підтримка інших.

Чи може інфо-детокс бути цими умовами?

Детокс може показати, є у вас проблеми із залежністю від віртуального світу, чи немає, їхню ступінь. Може стати початком більш осмисленого споживання інформації. Але це не означає, що ви відразу вилікуєтеся від залежності. Адже залежність від інформації має еволюційну природу. Колись вона була основою виживання – інформація, як вберегтися від тигра, який може тебе з'їсти, як наточити зброю, як лікувати рани, як народжувати дітей тощо. Еволюційно людина була залежна від інформації. Однак зараз ми живемо в інформаційному суспільстві. Щороку людство виробляє таку кількість інформації, яку homo-sapiens до цього в житті не бачив.

автор Pawel Kuczynski

Чим людині загрожує інформаційне перенавантаження?

Інформаційним ожирінням. Бо ви споживаєте більше інформації, ніж можете «перетравити» мисленням.

А чим загрожує інформаційне ожиріння?

Розладом мисленнєвих та інтелектуальних процесів. До речі, вже навіть є термін «інформаційна псевдодебільність» – психічний розлад з ознаками недоумкуватості внаслідок надмірного споживання інформації (переважно, підвладні підлітки).

Важливо розуміти: сприйняття інформації та її обробка (мислення) і закріплення в досвіді людини – це різні процеси. Просто читаючи новини, ти не мислиш, ти просто «їси». А їх треба ще «перетравити». Наприклад, дали чи не дали кредит МВФ для України – це просто новина. А що вона означає для економіки, для вашої зарплати, податкових тисків – питання для «перетравлення». На жаль, якщо неконтрольовано споживати інформацію, є шанси бути інтелектуально товстими або навіть інтоксикованими.

Обожнюю вислів Шерлока Холмса у Конан Дойля: «Як працює сонячна система – це дуже цікаво, але не потрібно мені в роботі». В інформаційному суспільстві не можна знати всього. І не треба. З амбіціями всезнайки дорога на філософський факультет, також можна робити кар’єру публічного мислителя, як це вдається Харарі та іншим. Але це зовсім інший шлях. Він ваш? Навіщо, наприклад, жителю маленького міста Стрий Львівської області (звідки я родом) знати детально про кредитування МВФ, якщо він з цим ніяк не перетинається (не плутати з громадянською позицією щодо державних питань, яка потребує знань).

Насправді, не варто читати сотні новин про все на світі, це буквально засмічує мозок, ресурси якого переоцінені псевдонауковими міфами. Інформацію варто шукати під запит та конкретну задачу: хочете схуднути – шукайте в темі харчування, купити квартиру - цікавтеся ринком і досвідом інших.

Чи треба дозувати інформацію, якщо шукаємо її під запит? Наприклад, більшість з нас стали залежними від новин про коронавірус.

Інформацію варто дозувати, найперше, для захисту свого ментального здоров’я, розвивати критичне мислення. Бо новини про COVID-19 можуть стати навіть причиною ефекту «ноцебо» (такий термін вже є в психологічній тусовці). Він протилежний плацебо і передбачає, що ми відчуваємо себе гірше, бо очікуємо цього. Наприклад, на тлі пандемії майже всі в якийсь момент подумали, що перехворіли на коронавірус.

Повернімося до інфо-детоксу. На мою думку, його асоціюють з відмовою від соцмереж чи вимкненим телефоном на певний час. Чи це ефективно?

Просто вимкнути телефон – це вершина айсбергу і не ефективний метод. Насамперед, треба зібрати інформацію, яка наштовхне вас на розуміння проблеми. Треба знати, скільки люди сидять в інтернеті, скільки ви там проводите часу (облік екранного часу телефону), і чим це загрожує, скільки мозок здатен перетравити, яка природа людської уваги. Дуже раджу для початку почитати легкий бестселер «Гіпер фокус» американського журналіста Кріса Бейлі, який випробовував на собі сотні практик концентрації в інформаційному світі.

По-друге, створіть собі обставини для змін. Це можуть бути особисті челенджі чи челенджі з друзями. Домовтеся про підтримку близьких, бо бажано залучити інших людей, які б виконували роль вашої «совісті». Потрібна будь-яка стороння підтримка – така соціальна природа людини. Одиниці людей мають такий рівень самоорганізації, що качають вдома прес чи самотужки вчать англійську. Більшість шукає курси та платить за них гроші, і це нормально! Заплатив - з'являються обставини, які тебе змушують мінятися.

автор Pawel Kuczynski

Чи радили б ви вести щоденник та фіксувати думки про досвід інфо-детоксу?

Обов'язково, рефлексія надзвичайно важлива в психології. Причому, пробуйте виписувати емоції в паперовий щоденник, не в телефоні. І робіть це регулярно, не забувайте. Це добре формує мисленнєві процеси та засвоєння інформації.

Який формат інфо-детоксу краще вибрати для початку? Один день без телефону, чи вихідні без соцмереж, чи щось інше? 

Ми всі хочемо практичних відповідей на питання: «Що робити?». Але відповідь – сугубо індивідуальний формат. Комусь підходить один день на тиждень «digital-шабату». Хтось менше використовує соцмережі на вихідні. Можна встановити персональний режим споживання інформації, як режим харчування. Наприклад, я залежна від спілкування у месенджерах, тому стараюся заходити туди, максимум, двічі-тричі на день – це мій режим, типу інфо сніданок, обід та вечеря.

Будь-який детокс колись закінчується, як бути з цим? Як не здуріти, коли побачиш сотні непрочитаних листів?

По-перше, це нормальне відчуття. Коли після дієти приходите на банкет, у вас те саме. По-друге, тренування в детоксі вам допоможуть, перестанете нервувати через такі історії. Чим більше у вас буде детоксів, тим буде простіше. Але, нагадаю, що після дієти бувають зриви, і людина повертається до попереднього стилю життя. Тому, краще не сидіти на дієті, а поступово працювати над харчовими звичками. Зі споживанням інформації треба робити те саме.

Автор Pawel Kuczynski

Під час карантину інтернет багатьом дав можливість контактувати з важливими людьми, ще й тому його почали використовувати більше. Наразі триває послаблення карантинних обмежень, це вдалий час для інфо-детоксу?

Насправді, все дійсно залежить від вас. Я вважаю, що віртуальне життя поки що є сурогатом фізичного, тому дуже чекаю фізичного тепла, щоб зустрітися з друзями в ресторані. Водночас, один мій знайомий самітник був у захваті від карантину і не хоче повертатися до офісу.

Якщо ви на карантині відкрили для себе можливість підтримувати зв'язок з приятелями по Zoom - супер. Але якщо «переїли» та прагнете натуральної соціалізації, повертайтесь до нормального життя.

Наразі онлайн існує паралельно з фізичною реальністю. Ми з вами поки не живемо в футуристичному світі, де інтернет - єдиний технічний засіб для спілкування. Поки фізичний та віртуальний світ існують паралельно, можна сперечатися щодо їхніх пропорцій. Але це дискусія для мислителів. При цьому бачимо, що віртуальний світ уже впливає на фізичний. Наприклад, пандемія знайшла відбиток в інтернеті настільки, що ВООЗ заявив про «інфодемію» - поширення надмірної, здебільшого, фейкової інформації про коронавірус (теорії змови про біологічну зброю та вежі 5G).

У Маркса є легендарний вислів: «Буття визначає свідомість». В інформаційному суспільстві буття визначає групову свідомість, а групова свідомість починає визначати буття. Паніка, яка розрослася завдяки інтернету в глобальному світі, пригальмувала локальні й світову економіку. Інформація вплинула на фізичне і, з точки зору комунікації, коло замкнулося.

Я понад 13 років займаюся комунікаціями і люблю рефлексувати. Відчуваю, якщо не почнемо переосмислення сприйняття інформації, вона нас розчавить. Або геть змінить. Нам треба працювати з нею по-новому. Потрібні курси медіагігієни та медіаграмотності. До речі, рекомендую короткий та крутий онлайн-курс з медіаграмотності на EdEra.

Автор Pawel Kuczynski

Наприкінці розкажіть, що може бути профілактикою інформаційної залежності?

В кінці своїх фізичних воркшопів завжди кажу: «Друзі, часто нас зносить інформаційними потоками ще й тому, що ми не знаємо, чого хочемо в житті». Зламавши ногу, ви не будете прокрастинувати в Instagram, а викликаєте «швидку». Це метафора, але в житті так само. Коли людина знає, чого хоче, вона не буде просто так сидіти в інтернеті. Життєвий менеджмент – найкраща профілактика.  Знаю, зачепила складне питання персонального «сенсу життя», але я бачу своїм завданням про це говорити.

Якщо у людини є життєві цілі – це буде профілактикою. Будь-які цілі, навіть, виживання. І тут підкрадається така обставина, що нині людство забезпечене більш, ніж будь-коли - можна собі дозволити думати про «суть буття». Між іншим, можливо, саме тому після зняття карантинних обмежень ми не будемо набагато більш інтернет-залежними. Бо за цей час у багатьох виникли проблеми, люди не певні, чи будуть мати звичні кошти вже восени. На злив часу в Instagram… не залишиться часу. І це – добре!

Ірина Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter