Нафтогаз чекає білоруський варіант?

Сьогодні «Нафтогаз» не може зрозуміло пояснити ані уряду, ані кредиторам, звідки в нього візьмуться кошти на погашення кредитів в 2009-2010 роках...

Компанія НАК «Нафтогаз України» стрімко рухається у напрямку до банкрутства. Сьогодні вона нагадує величезний сніжну кулю, що стрімко котиться з гори, постійно збільшуючись. Проте в кінці кінців вона неминуче розсиплеться на дрібні частинки.

Майбутнє НАКу сьогодні поставлене в пряму залежність від того, чи зможе цей деколи прибутковий гігант отримати черговий кредит від іноземних банків. Уряд робить для цього все можливе, накачуючи компанію активами, надаючи різноманітні пільги та надаючи бюджетні гарантії по її зовнішніх зобов’язаннях.

Проте все це може виявитися марною тратою: сьогодні «Нафтогаз» не може зрозуміло пояснити ані уряду, ані кредиторам, звідки в нього візьмуться кошти на погашення кредитів в 2009-2010 роках. Види діяльності, від яких НАК може отримувати прибуток, постійно скорочуються. Тоді як видаткова частина постійно зростає. «Нафтогаз» вже знаходиться в стані так званого технічного дефолту: розчарування міжнародних інвесторів, що тримають облігації компанії, досягло свого піку.

Компанія знову затримує публікацію фінансової звітності. Якщо 2007 року інвестори пішли на поступки та дали НАКу відстрочку, то сьогодні передумов для цього майже немає. Заяви уряду Юлії Тимошенко про підтримку державної монополії вже давно не викликають довіри. Проблеми «Нафтогазу» стрімко перетворюються на проблеми українського бюджету: звідти НАКу вже надали 3,2 млрд. гривень додаткових прямих дотацій у поточному році.

Проект змін до бюджету на цей рік передбачає астрономічне збільшення державних гарантійпо зобов’язаннях “Нафтогазу» до 40 млрд. гривень – це майже п’ята частина цьогорічних доходів держави. Втім ці гарантії також не викликають особливої довіри виходячи із сьогоднішнього стану державних фінансів та негативних перспектив зростання економіки в кризових умовах.

Головний кредитор чекає слушної нагоди

Проте дефолт за облігаціями «Нафтогазу» не є такою великою проблемою, якою може стати рішення про перехід на прямі взаємовідносини з російським «Газпромом». Так, днями стало відомо про остаточну відмову від послуг посередницької структури RosUkrEnergo, що тривалий час слугувало майже синонімом корупції на державному рівні.

Виключивши з ланцюга газових розрахунків RosUkrEnergo, Тимошенко виконала одну із своїх передвиборчих обіцянок. Однак прямий контракт із «Газпромом» означає для України більш жорстоку платіжну дисципліну, а саме із цим «Нафтогаз» має великі проблеми. Тепер саме російська компанія – сподкоємець усіх боргів НАКу перед RosUkrEnergo, що сягають принаймні 2 млрд. доларів.

Прогнозоване збільшення ціни імпортного газу в 2009 році сприятиме подальшому накопиченню боргів по поточних розрахунках за паливо. При цьому слід мати на увазі, що НАК ще не розрахувався за газ, який він закачував до підземних сховищ, а також російський газ, що був спожитий на початку цього року і коштував 315 доларів за тисячу кубометрів.

Вже сьогодні найбільш проблемний сегмент – підприємства теплової комунальної енергетики фактично ігнорують вимоги погашення боргів за спожитий газ. Найяскравіший приклад – влада Харкова, що ігнорує оплату газу (борг – майже 400 млн гривень), прикриваючись рішеннями місцевих судів. Стрімке накопичення заборгованості перед «Газпромом», а також можливість росіян викупити інші борги НАКу (ті ж єврооблігації), робить українську компанію вкрай вразливою до поглинання «Газпромом».

Олег Дубина

Жодних системних заходів задля виводу НАК із кризового стану уряд не здійснює, лише шукає нові кредити. Та навіть такі очікування можуть виявитися марними: нещодавно голова «Нафтогазу» Олег Дубина повідомив про відмову від продовження співпраці з боку «Дойче Банку», що досі був безвідмовним кредитором. Таке рішення Дубина пояснив можливістю переуступки прав стягнення боргу третім структурам. Фактично керівник компанії визнав загрозу концентрації боргів в одних руках (найімовірніше - «Газпрому») із перспективою подальшого банкрутства НАК.

 

Віддати все. Для «Газпрому»?

Судячи з усього, уряд вирішив зробити банкрутство «Нафтогазу України» дійсно масштабною подією. Сьогодні в компанію-банкрут вкачуються величезні активи. Так, нещодавно Мінприроди поза аукціоном видало НАКу 20 ліцензій на розробку газових родовищ, серед яких є і спірні. Очевидно, що їх розробкою «Нафтогаз» займатися не буде – в бюджеті компанії майже не передбачено коштів на розвиток власного нафто- і газовидобутку.

Заступник міністра палива і енергетики Олег Бугайов 17 вересня говорив про 37 перспективні площі, що мають бути передані дочірнім структурам «Нафтогазу». Це дасть приріст запасів газу в 7,4 млрд. кубометрів. Приріст запасів – це ще один спосіб збільшення капіталізації «Нафтогазу», що, з точки зору уряду, має сприяти видачі нових кредитів.

З цією метою уряд блокує реальні проекти з видобутку енергоносіїв, що могли б знизити залежність Україні від імпортного газу – зокрема видобуток газу на шельфі Чорного моря. Конфлікт із американською компанію Vanco International, що зараз розглядається в Стокгольмському арбітражі, надовго відвадив іноземних інвесторів від українського шельфу.

Також «Нафтогазу» планують передати всі державні теплоенергоцентралі. Це, з точки зору очільників компанії, має сприяти покращенню розрахунків за газ. Проте у разі вірогідного банкрутства державної компанії, його інвесторів будуть цікавити найбільш ліквідні активи, серед яких головне місце посідає газотранспортна система. Її формальна захищеність законом не буде мати жодного значення, коли постане питання про необхідність розрахунків по багатомільярдних кредитах. Особливо, якщо більша їх частина буде зосереджена в руках «Газпрому».

Практика взаємовідносин російської компанії із державами-імпортерами газу в Східній Європі показує: повного або, принаймні, часткового контролю над ГТС уникнути не вдається. «Газпрому» поступово збільшує свій вплив на енергетичні компанії Прибалтійських країн, Білорусії та Молдови (вже володіє понад 50% акцій «Бєлтрансгазу» та «Молдовагазу»).

На першому етапі монополії достатньо просто стати акціонером державної компанії, навіть із часткою, що не перевищує 25% та не дає контролю над компанією. Саме цим може бути у разі необхідності виправданий продаж (фактично – передача за борги) акцій «Укртрансгазу», – дочірньої компанії «Нафтогазу», що управляє ГТС. Проте це – лише зачіпка, вже за два-три роки (саме стільки за угодою з «Газпромом» має тривати пільговий період переходу на ринкові ціни газу) росіяни можуть отримати контроль над 50% чи більше відсотками компанії. Пояснити необхідність такої угоди для Юлії Тимошенко, що звикла змінювати свої принципи в залежності від кон’юнктури буде не важко.

Олександр Сіренко