Як захищати інтелектуальну власність, розповість Музей

Перший комп`ютер, електрозварювання, рентгенівські промені, трамвай – що об`єднує ці речі? Вони родом з України...

З одного боку, якщо сказати, що Музей правового захисту інтелектуальної власності, який недавно відкрився в Українському інституті промислової власності у Києві, створювався три роки, помилки не буде. Разом з тим, також буде правдою заявити, що експонати для цієї виставки, так чи інакше, збиралися тисячу років. Бо навіть за часів Київської Русі створювали інтелектуальну власність, що вимагала певного захисту. А тому серед експонатів - також знімки клейм, які залишили майстри на виробах того часу.

Антоніна Ферчук: Але наше завдання - дати уявлення про те, що таке інтелектуальна власність

- В цілому тут представлено близько тисячі експонатів, - говорить директор музею Антоніна Ферчук. - Але наше завдання не зібрати експонати, а дати уявлення про те, що таке інтелектуальна власність.

Загалом після відвідин музею розумієш: економічні пірати існували завжди, і весь цей час «міцні господарники» намагалися захистити свою продукцію від підробок. Про це, зокрема, говорить наявність у музеї люльок для куріння з копірайтом і гербовими печатями на виробах товариства Матвія Кузнєцова, якому в позаминулому столітті належали майже всі фарфорові і фаянсові заводи на території України.

Експонати музею - не кружки, експонати - печатки на них

Цікавий документ музею - Свідоцтво про охорону товарного знаку на право виняткового користування. Документ був виданий у 1914 році власникам тютюново-махоркової фабрики з Кременчука у Російській імперії, але реєструвався вже в Українській державі Павла Скоропадського. Перереєстрація пройшла в 1919 році у відповідному відділі уряду.

Також у музеї є експонати радянського часу. Наприклад, свідоцтва про авторські винаходи авіаконструктора Олега Антонова, таких, як варіометр (котушка змінної індуктивності) і обтічник голови, грубо кажучи, шолом. Тут же можна дізнатися про те, що перший комп`ютер було винайдено у Києві. В усякому разі, серед експонатів музею - посвідка про реєстрацію винаходу, зробленого творчою групою під керівництвом академіка Глушка. Машину придумали в Інституті кібернетики у 1962 році, посвідчення датоване 1963-ім.

”Уй-тібі-дай-ду! Уай-тібі-дай!” - Руслана вже в музеї

А ще на стендах музею можна побачити охоронні документи незалежної України, починаючи з 1991 року. Тут, зокрема, авторські свідоцтва на пісенні «креативи» Руслани Лижичко і Олександра Ксенофонтова, датовані ще 2002 роком і зареєстровані в національному агентстві у захисті авторських і спільних прав.

Трапляються також сумні приклади. Так, один стенд документально розповідає сумну історію життя Миколи Бернардоса. У позаминулому столітті цей уродженець України грецького походження винайшов дугову зварку. У 1882 році свій «креатив» він продемонстрував на Паризькій виставці. «Електро-гефест», як поетично назвав цей винахід наш земляк, підкорив уяву кращих вчених голів того часу. Америка і Європа незабаром почали широко користуватися ним, проте Бернардос витратив усі свої особисті кошти на проведення дослідів. І, щоб дістати грошей на патентування винаходу, пішов на поклін до одного купця. Договір уклали таким чином, що через два роки винахідник втратив це право. У результаті купець став ще багатший, а наш герой помер у бідності, хоча весь світ прекрасно знав, хто був першовідкривачем і «Какой светильник разума угас».

А коли слухаєш розповідь про уродженця Галичини Івана Пулюя взагалі важко стримати сльози. Крім того, що це був один із співавторів перекладу Біблії на українську мову, він відкрив такі собі Х-промені. Пулюй тихо заявив про свій винахід, але так вийшло, що ті ж самі промені п`ятнадцять років потому відкрив один німецький фізик, який назвав їх у свою честь. Чи варто говорити, що німця звали Вільгельм-Конрад Рентген. Той провів галасливу піар-акцію, він кричав на весь світ: я відкрив промені, називайте тепер їх рентгенівськими! І що ви думаєте? Став володарем Нобелівської премії. А наш земляк залишився ні з чим.

Доля Пулюя в деякому розумінні нагадала долю іншого українця - Федора Піроцького, який винайшов у дев`ятнадцятому столітті не що-небудь, а цілий трамвай. У 1874 він його зареєстрував, але поки в Російській імперії чесали потилиці, патент на винахід купив «Сіменс». У 1891 році в Києві цей вид транспорту таки пустили в хід, але до цього трамваї вже жваво бігали у чотирнадцяти містах світу.

Сумно, звичайно, але для того і був створений днями в Києві музей правового захисту інтелектуальної власності, щоб наші винаходи не крали у нас же з-під носа. Отже, панове потенційні генії, перш ніж відкривати щось, ознайомтеся з експонатами, які тут представлені.

Антон Зікора