"Божевільні мрії" про майбутнє: якою Україна може бути після війни

Робити прогнози, ба навіть розмірковувати про майбутнє в країні, яку поглинула війна, справа вкрай невдячна. Ніхто точно не знає, як буде завтра. І точно ніхто точно не знає, як буде після війни. Але мріяти й працювати над втіленням цих мрій все ж варто.

Два роки тому УНІАН разом з експертами спробував подивитися, по якому шляху – оптимістичному чи песимістичному – може піти Україна у найближчі десятиріччя, та що варто зробити, щоб уникнути найгіршого сценарію. Вже тоді ставити питання: "А що, якби…?" здавалося невдячною справою. Що вже говорити про те, наскільки божевільним це здається зараз.

Проте, ми впевнені, що ставити такі питання – навіть сьогодні - варто. Мріяти про майбутнє - варто. Й шукати той вектор розвитку, який допоможе зробити ці мрії реальністю, теж варто. Для цього УНІАН запропонував експертам відповісти на кілька питань: Яким може бути майбутнє України після війни (у короткостроковій перспективі та у глобальному сенсі)? З якими головними проблемами доведеться зіткнутися після війни та як їх подолати? Чим Україна може бути привабливою (в широкому сенсі) після перемоги?

Соціолог, доктор філософських наук, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор кафедри соціології Університету "Києво-Могилянська Академія" Володимир Паніотто:

В наших дослідженнях респондентам під час інтерв’ю пропонувалося обрати, з яким із двох сценаріїв майбутнього України – оптимістичним чи песимістичним – вони згодні більшою мірою. 88% українців вважають, що через 10 років Україна буде процвітаючою країною у складі ЄС. Натомість лише 5% респондентів мають песимістичні очікування, що через 10 років Україна буде спустошеною країною з відтоком людей.

Я тут не оригінальний і гадаю, що перший сценарій є більш ймовірним. Але ситуація є настільки невизначеною, що навряд чи зараз її можна прорахувати науковими методами. 

Дуже сильно все залежить від того, коли і як закінчиться війна. З кожним місяцем війни ми втрачаємо не тільки тих людей, які гинуть, але й біженців, які адаптуються й вирішують не повертатися (а це може бути від 4 до 8 мільйонів людей). Руйнується економіка, територія країни вже зараз замінована настільки, що розмінування потребує десятки років… Зважаючи на те, як закінчиться війна, наскільки переконливою буде наша перемога, чи втратимо ми якісь території, залежатиме, буде, чи не буде ресентимент у населення.

Наразі називаються зовсім різні дати закінчення війни, хтось каже, що це відбудеться до кінця року, бо Путін дуже хворий, а без нього війна не продовжиться, а інші кажуть, що війна може тривати ще 10-15 років.  І хто тут може бути експертом?  Військові?  Але наші успіхи залежать від зброї, яку нам надають у світі, перш за все США, і ми залежимо від політичних процесів у інших країнах. Чи можна зараз сказати, хто переможе на виборах в США і як це вплине на події в Україні?   

Але якщо війна закінчиться за 1-2 роки (і навіть не зовсім так, як хотілося б), гадаю, що зміни, які відбулися протягом війни, настільки згуртували українців й створили з них європейську націю з українською ідентичністю, що країна приречена на успіх навіть у тому складі (нехай навіть 20 мільйонів, найгірший варіант), про який пишуть демографи, й тій території, яку вдасться відвоювати. 

Щодо проблем, з якими доведеться зіткнутися, їх дуже багато – відновлення економіки, житла, інфраструктури, розмінування тощо. Але зупинюся лише на деяких соціальних проблемах.  

Україна може втратити майже половину населення, нас може залишитися 20 млн.  Тому є проблема повернення мільйонів біженців і проблема залучення мільйонів мігрантів з інших країн. Люди, які пережили війну, можуть мати проблеми з психічним здоров'ям, потребувати психологічної допомоги та соціальної адаптації.

Вже зараз виникає ризик розмежування суспільства за новим статусом для соціальної диференціації – поведінка під час війни.  Виникають такі групи: 

• Збройні сили України;
• ті, хто залишився в Україні під час війни у своєму місті чи селі;
• внутрішньо переміщені особи;
• ті, хто виїхав за кордон, біженці;

особи, які перебували на окупованій території (їх два типи – старі території, ще з 2014 року, і ті, що окуповані після 24 лютого 2022 року).

Між цими групами можуть виникати конфлікти, які знижують згуртованість суспільства. Тож необхідно заздалегідь вести роботу по мінімізації можливих конфліктів. КМІС проводить опитування для вивчення ставлення одних груп до інших.

Однак, попри складні наслідки війни, Україна може мати привабливі особливості та ряд можливостей для відновлення й подальшого розвитку з завершенням конфлікту. Головне - правильно скористатися такими можливостями. Ці привабливі сторони можуть бути різними для населення України, для біженців, які захочуть повернутися, для діаспори, для мігрантів, яких так чи інакше доведеться запрошувати до країни.

Для відновлення Україні доведеться приймати неординарні рішення й створювати спеціальні умови для бізнесу, які можуть бути привабливими для інвестицій.

Якось до війни я був на конференції, присвяченій реінтеграції східних областей у разі їх повернення. Більшість економістів називали дуже високі цифри, які доведеться вкладати державі. А відомий економіст Олександр Пасхавер сказав про те, що треба створити вільну економічну зону (схожу на офшорну) і проводити відновлення коштом іноземних інвестицій.  Я не кажу, що саме так треба робити, але наводжу цю історію, як приклад нетрадиційних рішень.

Нам доведеться залучати 4-5 мільйонів мігрантів для відбудови країни і поповнення людського капіталу, який залишиться за кордоном. Для них привабливим буде те, що Україна - європейська країна. І хоча частина мігрантів буде розглядати нас як транзитну країну для подальшого переїзду до Німеччини чи Франції, значна частина залишиться.

Високі темпи відбудови, великі іноземні інвестиції і допомога інших країн будуть створювати умови для швидкого кар’єрного зростання, що має бути привабливим для біженців і для діаспори, а також іноземних фахівців, які приїдуть для короткострокової (декілька років), але інтенсивної роботи.

Якщо вдасться подолати негативне ставлення українців до росіян-противників Путіна (а зараз велика частина населення не бажає розбиратися з тим, хто з росіян є прихильником, хто противником Путіна), то для цих росіян Україна буде приваблива свободою слова, демократією, зв’язком з іншими країнами, а українське громадянство буде мрією, яка забезпечить безвізові подорожі світом.

Не можна не згадати, що Україна має багатий культурний спадок, який може зробити її привабливою для  бізнесу й туристів.  Візьміть за приклад Корею – зараз це країна, яка експортує фільми, музику, моду... це велика індустрія.  У цілому, культурний експорт Південної Кореї має величезне значення не лише з економічної точки зору, але і як засіб підвищення глобального впливу країни, зміцнення національної ідентичності та взаємодії з іншими культурами. Врешті, тільки одна музична група BTS з семи хлопців приносить економіці Кореї 3,6 млрд. доларів на рік (увесь експорт України у 2022 році склав близько 9 млрд. доларів), а кожний 13-й турист приїздить до Кореї як фанат цієї групи.

Футуролог, стратег, доктор економічних наук, CEO AdvanterGroup, засновник бізнес-спільноти Board, співзасновник Центру економічного відновлення Андрій Длігач:

Є інерційний сценарій, який описує, що після перемоги в Україні буде депопуляція, деградація, що буде дуже великий відсоток пенсіонерів, людей з інвалідністю, людей с психологічними проблемами, що не буде інвестицій, бо контур української перемоги далеко не такий, щоб нас влаштував… В такому сенсі, що довгострокове, що короткострокове майбутнє України - це бідність, економічний занепад, буферна зона між ордою та західним світом.

Звичайно, нас це не влаштовує. Тому, коли мова заходить про майбутнє, я думаю у форматі візій. Чого ми маємо прагнути, як ми маємо діяти, аби реалізувати наш український інтерес?

В чому полягає український інтерес? Це перетворення нашої країни на успішну глобальну країну, яку не просто поважають, а якою надихаються, в яку прагнуть приїхати таланти, підприємці та інвестори. Це країна, яка є найкращим місцем у світі для реалізації творчих та підприємницьких ідей. Це безпечна країна в усіх сенсах, і центр формування нової світової архітектури безпеки. Центр кібербезпеки, але і внутрішньобезпечна країна, в якій суди ми змогли б перетворити на точки довіри, в якій правоохоронець охороняє право, а сама держава є людиноцентричною. Такої країни можна прагнути і такого майбутнього я б хотів для України.

Звичайно, для цього потрібно і сильне громадянське суспільство, і адаптивні державні інклюзивні інституції. Відповідно, важливо співдіяти з політичним силами, з громадянським суспільством - ветеранськими організаціями, волонтерськими організаціями, з організаціями бізнесу, всім тим, що ми  називаємо громадянським суспільством, яке має цю візію. Тобто, треба це взяти як дороговказ та працювати над її втіленням.

Проте доведеться стикнутися з проблемами. Основна з них – в тому, що ми маємо справу з чотирма державами, а не з однією. Основу України, на жаль, складає корумпована глибинна тіньова держава силовиків. Також в нас є бюрократична держава, яка запобігає розвитку, модернізації, запобігає спробам реалізувати прорив. Ще у нас є ліберальна держава, яка прагне змін. І є популістична держава, яка балансує між цими трьома іншими державами - політична влада.

Зрештою таке в нас і суспільство. В нас є ліберальне суспільство та бізнес, що прагне чистих правил гри, який інвестує в економіку, в створення тут виробництва, дослідницьких центрів… Але є, звичайно "темники", контрабандисти, місцеві барони, є багато популістів. Є ті, хто, коли виникають виклики, йдуть на Майдан, йдуть на фронт, йдуть волонтерити, а є ті, хто користається моментом. І це нам потрібно буде подолати перш за все.

Зараз ми дуже об’єднанні – і в темі дронів, і в іншій допомозі територіальній обороні та Збройним силам. Так само нам потрібно бути об’єднаними в прагненні економічної модернізації. Що таке економічна модернізація? Вона означає, що нам потрібно створити іншу модель мислення. Українець має взяти на себе відповідальність за майбутнє своєї родини, добробут, освіту дітей, медичний захист. Він має відповідати за власну пенсію. Держава має дбати про тих, хто не може про себе подбати, про мінімум, про базу.

Ця відповідальність реалізується через три необхідні моменти:

• економічні свободи;
• захист прав людини, інвестора, винахідника;
• зростання наших компетенцій.

Для цього потрібна і громадянська просвіта, і власна освіта, модернізація системи освіти. Так ми подолаємо невігластво, корумповану "темну" державу силовиків. Врешті, так ми реалізуємо нашу українську мрію.

А чим Україна може бути привабливою? Привабливість - точний результат наших дій. Україна має величезний ресурсний потенціал - землі, метали, енергоносії. Україна має дешеву робочу силу (якої, щоправда, буде все менше і менше, і точно буде не вистачати). Україна має вигідне логістичне розміщення. Але усього цього замало, щоб тут були інвестори та таланти.

Інвестори шукають ті країни, ті території, які, з одного боку, викликають довіру, а, з іншого боку, демонструють зростання можливостей для розвитку, великий внутрішній попит чи значну залученість до мереж створення цінностей, передбачувану державу, яка заявляє візію на десятиріччя вперед, яка створює умови, які були б стимулюючими для розвитку бізнесу.

Що це означає? Що в Україні має бути краща податкова система у порівнянні з Західним та Східним світом. Ми маємо вигравати конкуренцію за інвестиції наших регіональних та глобальних партнерів. Конкуренцію в привабливості: приваблива податкова система, прозора, електронна, швидка митна система, дерегульована економіка, ліберальні права, ті, що дають можливість запускати проєкти з віртуальних активів (Україна має бути однією з перших країн, яка дає максимальні свободи та можливості віртуальній економіці).

Також це ефективні та прозорі державні закупівлі, але, при цьому дієве антимонопольне законодавство, яке не дає можливості ані західному, ані місцевому олігархічному, ані будь-якому бізнесу зловживати монопольним становищем. Тобто, рівні правила гри, рівні можливості для малого, середнього та великого бізнесу. Але, звичайно Україна має створити всі умови аби виробництво, створення доданої вартості відбувалося саме в Україні, щоб ми були експортноорієнтованою економікою з високою доданою вартістю.

Крім цього, варто робити акцент на інноваціях. Не лише у цифровізації держави. А держава, переважно, має створювати умови, за яких інноваційний бізнес запускається в Україні, світові компанії розміщують тут свої офіси та дослідницькі центри. Український бізнес сам активно інвестує в дослідження, в розробки, створення нових продуктів…

Україна має обрати для себе економічний розвиток, який базується на інноваціях та на розвитку людського капіталу.

***

Зараз у світі відбуваються тектонічні зміни. Розвиток штучного інтелекту, новий технологічний устрій, нова система світової безпеки… Відбувається формування нового світового порядку, і Україна може зіграти в цьому не останню роль. Треба не втратити цей шанс.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News