"Через ігрові борги бійця можна мотивувати до певних дій. А онлайн-казино цілком можуть бути російськими", - психолог Олег Крець

Нещодавно соцмережі сколихнула інформація про високий рівень лудоманів у ЗСУ. Про те, як росіяни можуть маніпулювати військовими-ігроманами, чи можна розпізнати цю хворобу на її початку, та як можна її перемогти, УНІАН розповів психолог військової школи "Боривітер" Олег Крець.

Останнім часом інформація про те, що серед військових поширена залежність від онлайн-казино, викликає дуже жваві дискусії. Чи справді ця проблема така поширена і чи варто взагалі говорити про таке? Мова про те, що такі новини дають підґрунтя для сюжетів російських пропагандистів. Тож, можливо, не варто їх висвітлювати у ЗМІ?

Говорити про лудоманію (ігроманію, гемблінг) у ЗСУ треба. Якщо питання не висвітлюється, якщо про нього не говорять, його наче не існує. Тому говорити треба. Але важливе питання: "У якому саме ключі?".

У нас завжди люблять шукати зраду, виключно проблеми. Зараз почали говорити про те, що військові мають лише таку можливість зняти стрес. Це - брехня. Почали говорити про ігроманію в контексті лише військових, але проблема є на рівні усієї країни.

ЗСУ складаються з простих людей, які були "білими комірцями", ФОПами, торгували, ремонтували і так далі. Армія - це зріз нашого суспільства. І, що б не писали у соцмережах, солдат має право витрачати свої гроші. Це його право, поки це не перетвориться на проблему.

Але ж проблема існує?

За неофіційними даними, в Україні від 2 до 5% ігроманів. І це не є катастрофою. Якщо взяти Європу, то у них у 2022 році було 6-6,5% ігроманів серед дорослого населення. Тому, чи є лудоманія в Україні чимось унікальним? - Ні. Чи є це проблемою? - Так. Причому, в армії це складно контролювати.

Проблема деяких військових у тому, що вони отримали доступ до грошей, яких не мали до цього, вони не знають, що з ними робити. Цих людей треба було б якось готувати, наприклад, проводити курси фінансової грамотності.

І є інший аспект. Верховна рада легалізувала гральний бізнес у 2020-му році. Але залишились "сірі" казино, "чорні". Останні можуть бути російськими, і це теж проблема. Можна тиснути на бійця через борги, через гроші мотивувати до певних дій. Крім того, онлайн-казино отримує певний доступ до вашого смартфона, через нього багато про що можна дізнаватись. Я вже не кажу, що гроші, витрачені у російському онлайн-казино, повертаються до нас у вигляді "залізяк".

Наскільки я розумію, на перших етапах взагалі важко зрозуміти, що ваш близький чи побратим – ігроман? На що треба звертати увагу?

Так, ігромана впіймати на ігроманії дуже складно. Цього не видно візуально, як з людиною, яка вживає, але прояви є. Наприклад, людина починає агресивно реагувати на щось без приводу, часто злиться. Або, наприклад, може бути маніакальний контроль спортивних подій... Якщо людина довго не грає, то починається ломка, з'являється бажання пограти. З’являються борги та відсутність грошей. Останнє особливо помітно у армії: "Тебе кормлять, одягають, де ж ти береш гроші?".

Людина, яка залежить від гри, сприймає оточуючих як ворогів, якщо вони говорять, що гра, ставки – фігня. На цей момент також треба звертати увагу.

Що треба робити, якщо хтось з рідних чи друзів є лудоманом? Як йому допомогти? Яким має бути перший крок до одужання?

Говорити з людиною. Важливо усвідомити, що така проблема існує. Поки проблема не усвідомлена, людина може думати, що її немає. Треба пояснити, у чому полягає небезпека. Адже, по-перше, якщо ви попали у борги, вас можуть використати. По-друге, не зрозуміло, як себе поведе нестабільна людина під час бою. Треба підтримувати таких людей, хоча це не завжди може спрацювати.

Є три портрети ігроманів. Перший – "Безпроблемний гравець". Він іноді знімає стрес, витрачає певну суму, після чого займається іншими справами, не втрачає контроль. Він може сам розібратись.

Другий тип – "Проблемний гравець". Він має певні проблеми через ігрову поведінку. Можуть бути епізодичні втрати контролю, він витрачає зайвий час, може продовжувати грати, коли закінчились гроші, позичає, але на якийсь час зупиняється. Його можна підтримати, він може вийти з гри.

І є "Патологічний гравець" – не контролює гроші та час. Він може йти на будь-які злочини, коли доходить до боргів, відсутності грошей. Йому треба грати далі. Це - найскладніші історії.

І що робити, якщо лудоман не може впоратись сам?

Треба підключати родину. Вона має відверто говорити з ігроманом, перенаправляти його на щось інше. Наприклад, є ігри, де гроші не витрачаються, є онлайн-ігри, де можна вбивати ворогів. Тебе мало було у бою? Візьми танчик, літачок та роби це у грі. Так, там теж є донати, але ти не будеш "валити" всю свою зарплату. Це буде заміна, можливість скинути енергію, відреагувати на стрес. Це дозволить перенести себе з небезпечного місця у безпечне, де можна вигравати і повернутись назад, наче відпочивши. Чи дійсно відпочивши – інша історія. Люди, які грають, не відпочивають.

Можна перенаправити ігромана у іншу дію, де є адреналін, наприклад, спорт. У крайньому разі, взяти під контроль витрати. Звісно, це не спрацює на 100% відсотків. Ігроман відкриє другу картку, знайде готівку і таке інше. Але обсяг витрат зменшується.

Важливо уникати конфліктів та скандалів, бо це проблему не вирішить, лише погіршить. Треба показувати: "Я на твоєму боці. Ти себе закопуєш, робиш проблему. Давай щось з цим робити разом. Я тебе підтримаю".

Якщо не спрацює – звертатись до фахівців. Є індивідуальна терапія, групова терапія. Є групи типу "Анонімних алкоголіків", і там є люди, які вже побороли цю залежність та можуть сказати: "Я - приклад, що була повна ж**а, але я з цього вийшов".

Перемогти ігроманію може бути не легко, але це реально. Це може бути психокорекція. Може бути кодування, гіпноз. Може бути медикаментозна підтримка, хоча вона скоріш про фізичну стабілізацію, нормалізацію сну, а не про те, щоб прибрати гру з життя.

А для початку можна взяти телефон командира, сержанта, сказати: "Мені здається, що є проблема. Чи можете ви посприяти? Взяти на контроль цю людину?". Можливо, командир залучить військового психолога, той почне працювати.

З чого, чому взагалі починається лудоманія?

Це індивідуальна історія у кожного. Але найперше - люди думають, що можуть контролювати гру. Це самообман. Контролювати гру не може ніхто, гра є гра.

Спочатку людина має здобути виграш, відчути смак перемоги. І далі вона знову та знову цього хоче. Це така "гормональна петля", нав'язливе бажання бути в хорошому стані. Те саме спостерігається у алкоголіків - вони хочуть бути в цьому стані, бо їм там добре.

Потім людина починає програвати. Гроші закінчуються. Людина позичає, бере кредит, щоб відігратися, і не відіграється, або відіграється та знову втрачає гроші. З'являється маса боргів. Тверезої оцінки дій немає. Спроби зав'язати не спрацьовують. Приходить відчай, розуміння, що людина безсила перед грою. Цей відчай породжує депресію. Людина може впасти у наркоманію, алкоголізм. При цьому ігроман буде продовжувати грати, щоб однією ставкою розв'язати всі проблеми. Людина не розуміє, що робити, і це може призвести навіть до самогубства.

Є певні стани, які направляють до ігрової залежності. Це може бути незадоволеність життям, якоюсь його сферою. Самотня людина намагається це компенсувати. Є переоцінка матеріальних цінностей, вона яскраво проявляється у військових. Вони можуть думати так: "А що мені ті гроші, якщо я завтра загину?". Є такі, що думають про швидкі гроші. Є така тема, як неправильне виховання у сім'ї (був тиск на дитину). Є батьки, які грали, грають. Є схильність до залежності. Може бути слабкий самоконтроль. До гри підштовхує низька самооцінка, така людина відчуває: "Якщо я виграв, я став краще. Хочу знов туди, знову стати краще". Нарешті, є відсутність почуття раціональних фінансових витрат. Це коли людина витрачає гроші не тому, що планувала, а на емоціях.

Що людина отримує, коли грає? Насолоду та відчуття ризику. У військового, який грає (звісно, не на самому передку, а десь поруч), адреналін зашкалює, але тут можна ризикувати безпечно. Є бажання перемогти, і ця жага компенсується. Уявіть, сидить боєць у окопі, в нього прилітає все, зробити з цим нічого не можна. І є гра, де ти періодично перемагаєш.

Є фактор однодумців, комусь треба відчувати: "Я не сам по собі". Ти можеш поговорити, як граєш, з побратимами, які, можливо, до цієї гри спонукали. Звісно, є бажання відволікатися. Грають, щоб відчувати прилив сил та задоволення.

Чи є якась різниця щодо залежності в тому, в які саме ігри грає людина?

Проблема у тому, що ми говоримо про лудоманію (гемблінг) у людей, які грають виключно у азартні ігри. Хвиля піднялась через те, що витрачаються гроші. Але гроші можуть витрачатись по-різному. Є комп'ютерні ігри, де можна донатити, щоб прокачати якогось персонажа. Це теж проблема, але більше у цивільних, у військових менше часу на це. Є ставки на спорт, і дуже часто люди не розуміють, що вони лудомани: "Я роблю ставки, то й що?". І є ще інвестиційний гемблінг, це коли займаються криптовалютами та інше. Ці люди взагалі вам розкажуть, що вони молодці, бо займаються бізнесом. Але насправді, щоб багато заробити, вони багато втрачають.

Звертайте увагу на себе, дивіться на близьких людей, побратимів, і якщо помічаєте проблему, або вам здається, що є прояви ігроманії, то вам не здається. Починайте з цим щось робити. Бо ми, українці. маємо бути сильні, витривалі, натреновані, вмотивовані, здорові та з грошима! І маємо йти разом до перемоги.

Влад Абрамов

Влад Абрамов

УНІАН в Google News