Голова Луганської ОВА Сергій Гайдай: Без артилерії росіяни на полі бою ніякі

Голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай розповів УНІАН, чому Служба безпеки України не змогла завадити роботі російських коригувальників на Луганщині, чи сам чекає на усунення з посади найближчим часом та чи бояться росіяни контрнаступу ЗСУ.

Радник голови офісу президента Олексій Арестович заявив, що головною задачею в бою за Сєвєродонецьк та Лисичанськ було завдання росіянам найбільших втрат, щоб скувати сили противника. Наскільки вдалось досягнути цих цілей під час такої тривалої оборони? 

На 100%. Якби Сєвєродонецьк не тримався півтора місяці, то бойові дії реально відбувались би зараз не на околицях Луганської області, а, напевно, росіяни би вже прорвалися до Бахмута. 

Як би мені не було боляче, як уродженцю Сєвєродонецька, я розумію, якою ціною місто впало. Проте і окупанти втратили багато техніки і людей, там кожного дня їх гинули десятки.

Кожне місто, яке їм так важко вдається захоплювати, пришвидшує нашу перемогу. Росіяни втомлюються, а нам вже дають західну зброю. 

Чи можна було уникнути окупації Луганщини, якби Україна отримала західну зброю на тиждень-два раніше?

Теоретично, так. Якби зброя прийшла раніше, то, в принципі, ми могли б відбити навіть Сєвєродонецьк. Проблема в тому, що у росіян величезна кількість радянської артилерії. Так, Росія вся іржава, застаріла та пафосна. Але 10 старих танків — це все одно 10 танків на полі бою. Людей і техніки у них дуже багато. Під артилерію у них цілі міста "забиті" снарядами. 

У них була тактика: вони просто обстрілювали наші позиції, а потім пішки заходили - чотири години обстрілювали, один раз пішли в атаку. Як наші хлопці відбили атаку, то знову 3-4 години обстрілів. Причому, яка година дня - неважливо. Іноді протягом доби обстріли взагалі не припинялись. Ось така кількість БК у них є.

Доволі часто доводиться чути, що кількість артилерії є перевагою росіян. Проте під час оборони Сєвєродонецька нашим військовим часто вдавалось їх відтіснити. Росіяни слабкі у вуличних боях?

Без артилерії росіяни на полі бою взагалі ніякі. Коли вони тільки заходили в Сєвєродонецьк, кадирівці, повіривши власній пропаганді про повне захоплення міста, закріпилися в готелі "Мир" та звідти знімали відео – розстрілювали повністю розбитий будинок з гранатометів, хоча наших там не було. Врешті, коли росіяни просунулись на кілька будинків чи одну вулицю, "гуляли" там, то попались на свою ж брехню – саме в ту частину міста зайшли наші підрозділи. Тоді загинуло дуже багато росіян, зокрема і самих кадировців, які просто не розуміли, що відбувається…

Ми вже показали, що Сєвєродонецьк можна звільнити. Адже, коли туди зайшли певні наші підрозділи,  вони зачистили місто майже на 50%. Тоді росіяни "відкотились" (втекли лише ті, хто зміг). А потім почали знищувати місто, обстрілюючи його з танків та артилерії.

Тобто, як показала практика, у вуличних боях вони постійно все програвали. 

Наскільки поява у ЗСУ Нimars стримує наступ російських військ сьогодні? 

Знищено вже багато складів. Кожен раз росіяни втрачають величезну кількість артилерії, яку вони, звісно, не виробляють на Луганщині. Це пропаганда казала, що вони там, нібито, знаходять якісь наші склади і беруть звідти зброю. Та це повна маячня. Вони все це підвозять з Росії. Всі ж пам'ятають "гуманітарні конвої" протягом 8-ми років? Це саме снаряди тоді й завозились росіянами. 

А от зараз, коли їх склади підривають, наступ російських військ на 100% гальмується. Вони побоюються Нimars, адже ця зброя влучає у цілі на великій відстані. Для росіян це проблема. Тому вони заявляють, що відправляють своїх спецпризначенців для того, щоб знищити Нimars.

На вашу думку, російські війська готуються до контрнаступу ЗСУ?

Так, росіяни вже побоюються контрнаступу. Тому підтягують все більше і більше техніки. Ставлять своє ППО та заривають танки. Вони розуміють, що сценарій контрнаступу сьогодні цілком можливий. 

Зараз кидають всі резерви на те, щоб вийти з Луганщини та продовжити наступ на Донецьку область. Бахмутський та Слов'янський напрямки  — два найважливіших для росіян. Можливо, найближчим часом ми навіть побачимо, що росіяни зменшать кількість наступів на інших напрямках, але  зосередяться на Бахмутському та, можливо, Сіверському. Вони дуже хочуть дотиснути цю ділянку, дотиснути цей регіон та повністю перерізати трасу. 

Військові розповідають, що під час оборони Сєвєродонецька та Лисичанська проросійськи налаштовані мешканці здавали позиції ЗСУ. Чи дійсно в регіоні лишається великий відсоток населення, готового допомагати ворогу?

Є.  Не можу сказати, яка кількість. Говорити тотально про всіх не можна. В Сєвєродонецьку проживало більше ніж 120 тисяч мешканців, але залишилось 10 тисяч. Тобто навіть якби вони гіпотетично були зрадниками, то це навіть не 10% від всього населення, яке проживало там до повномасштабного вторгнення. Тож відсоток не великий.  Але навіть якщо це 1 або 2 тисячі людей, які могли допомагати [ворогу] — це все одно дуже багато. 

На жаль, коригування дійсно було величезне. Ситуації були різні. Це могли бути і звичайні "ждуни руського міра", а були й ті, кого вербували. Наприклад, ловили осіб, яким росіяни пообіцяли за їх "роботу" авто. От вони і працювали коригувальниками або робили фото-звіти… Тим, хто робив це за гроші, взагалі було все одного, за кого вони.

Чи проводилась якась робота, щоб цього не допустити?

Ми намагались розв’язати питання, постійно співпрацювали з СБУ. Ми шукали відповідні телеграм-канали, намагались їх блокувати, але нічого не виходило. Якщо в Facebook можна було поскаржитись і сторінку блокували, в телеграм — ні. Крім того, постійно з’являються нові канали.

Волонтери заснували канал "Реєстр зрадників Луганщини" якраз в телеграм. В ньому звітують про колаборантів. Чи багато зрадників виявилось серед місцевих чиновників?

В облдержадміністрації — жодного, у ВЦА (військово-цивільній адміністрації), якщо це якась рядова людина, техперсонал — можливо, але в керівництві немає. За великим рахунком, зрадили тільки декілька голів, наприклад, сумнозвісний міський голова Рубіжного, а також декілька очільників ОТГ.

Заступник голови комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар'яна Безугла заявила, що ви раніше за військових поширювали дані про ситуацію. Зокрема, мається на увазі вихід військових з Сєвєродонецька. Як ви ставитесь до цих звинувачень?

Я - не професійний військовий. Ми всі можемо помилятись. Якщо я щось говорю не так, або десь не правий, зі мною зв'язується хтось з Генштабу, або Міністерства оборони, чи з ОП і каже: "Ви щось говорите не те, ось вам алгоритм, як себе поводити в інформаційному полі". Якщо я помиляюсь, чому б мене не викликати? Так це робиться під час війни.  

Зауважень до мене не було. Вперше мені зателефонували з Генштабу 24-го червня.

Я маю на увазі, що коли проблема існує, про неї говорять та її розв’язують. А якщо про неї говорить тільки один народний депутат, тут нічого додати. 

Як вважаєте, чому у нардепа до вас стільки запитань? З чого розпочався конфлікт? 

Вперше я її побачив на третьому місяці війни. Єдине, що її цікавило — це підтвердження інформації, чи в Луганській області немає СБУ. На що я відповів, що це не відповідає дійсності, бо ми з СБУ в постійному контакті. 

Після цього вона заявила, що ми не займаємось обороною. Ми знову пояснюємо: ми не військові і самі не займаємось тактикою та стратегією, не знаємо військових планів, ми - лише в допомогу військовим. Повинен бути запит від військових. Мовляв, побудуйте нам захисні споруди отут і тут. Тобто, коли просять екскаватор, ми даємо екскаватор і допомагаємо. Розумієте? 

Потім вона з'явилася в Лисичанську і захотіла, щоб ми відкрили адміністрацію безпосередньо в місті. Я пояснив, що в регіоні, в якому йдуть бойові дії, відкривати ОДА — це просто наражати людей на небезпеку. Тому що коригувальники є, на жаль… Ми всі працювали на місцях, вона могла побачити моїх заступників і працівників в хабах. Але навіщо відкривати ОДА? Вона на це не відповіла.

Що відбувалось потім? 

В одному з інтерв’ю народний депутат сказала, що вона не змушувала депортувати людей. Я готовий піти на поліграф і сказати, що вона вимагала депортувати жителів Лисичанська за межі Луганської області. Тобто, вона змушувала нас примусово евакуювати людей. Це були якраз ті люди, які не хотіли виїжджати. Я запропонував народному депутату спочатку прийняти закон, який би це дозволив.

Ба більше, вивозити людей під обстрілами — це маячня. Ви уявляєте, що таке вивезти більше ніж 10 тисяч осіб, скільки це автобусів та яка це мішень для російської артилерії? Тоді ми вже посварились. Я сказав, що ми нікого депортувати не будемо. Це порушення закону.

За увесь час з лютого ми евакуювали десь 50 тисяч мешканців. І у нас не було жодного загиблого під час евакуації. 

Стосовно вашої діяльності на посаді голови ВЦА розпочата перевірка? 

Ні. Є тільки запит народного депутата, на який ми готуємо змістовну відповідь про те, що ми зробили з 24-го лютого. Готуємо надати всю інформацію. Справді, зроблено було дуже багато: і зброю привозили військовим, і сотні коптерів та тепловізорів, автомобілів штук 100, з яких 20 броньованих, вантажні автомобілі, бронежилети, шоломи, оптика, гуманітарні набори… Все, що просили військові, ми надали на 200%.

Заступник голови комітету ВР з питань нацбезпеки "зробила ставку", що вас буде усунуто з посади. Чи хитається під вами крісло? 

Ні. Я зараз сиджу у ньому достатньо міцно. Нічого не хитається (посміхається).

Що стосується моєї посади, я не тримаюсь за неї. Як тільки мені зателефонують з ОП і скажуть написати заяву, я напишу. Ви уявляєте, яке це буде полегшення для людини, яка п’ять місяців не бачила свою родину? Єдине, я запитаю, що було підставою для звільнення. 

Зараз я хочу лише гарно робити свою роботу. Нехай оцінку мені дадуть військові, прикордонники або нацгвардійці - ті люди, які безпосередньо боронять Луганську область. 

Є люди, які не бажають виїжджати з-під обстрілів, а є ті, хто намагається повернутися на тимчасово окуповані території. Наскільки я знаю, в Запорізькій області відкрився такий пункт проїзду. Знаєте про таку ініціативу? Чому вона з’явилась? Не вважаєте, що це надто небезпечно для українців?

У людей є така необхідність. Вони хочуть поїхати на окуповану територію, маючи на це власні мотиви. Це ж не ми їх туди відправляємо. У кожного своя ситуація. Можливо, у них там залишились літні батьки або вони хочуть вивезти когось. Тож їм потрібно проїхати на окуповану територію у максимальній безпеці, наскільки це можливо.

В Запорізькій області з’явилася така можливість. Через цей хаб проїжджають люди з різних областей, зокрема з Луганської (ми ведемо облік).

Зараз пропускна можливість там невелика. Люди ночують, чекають на чергу для проїзду. Тому, на мій погляд, треба домовлятись, щоб там постійно перебували якісь організації, можливо, чимось забезпечували населення, надавали якусь допомогу, як це працювало в Станиці Луганській, де працював "Червоний Хрест". Необхідно, щоб там був який пункт надання медичної допомоги. 

Більшість населення Сєвєродонецька та Лисичанська було евакуйовано. Чи допомагаєте ви цим вимушеним переселенцям? Як саме?

Понад300 тисяч жителів Луганської області вимушено евакуювались. Ми зараз по всіх областях створюємо універсальні хаби, щоб допомагати вимушеним переселенцям з Луганської області. Такий вже відкрито в Дніпрі, а найближчим відкриється у Хмельницькій області. Далі плануємо хаби в Тернопільській та Івано-Франківській областях.

Також зараз збираємо "банк житла" для переселенців, куди можна було б переселитись у разі необхідності. Так само збираємо "банк робочих місць", якщо людина не може знайти роботу.

Крім цього, працюємо з "Укрпоштою" - відпрацьовуємо механізм, щоб через пошту (безкоштовно для людей) доставляти гуманітарні набори тим переселенцям, які розмістилися на околицях, в селах, які не мають змоги виїхати в місто за допомогою.

Анастасія Світлевська 

Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News