Вишеград: місто та його слава

Нині Вишеград – один з торговельних і туристичних центрів Дунайського регіону. Тут щомісяця відбуваються міжнародні конференції, фестивалі…

Пересічний українець час від часу чує словосполучення «Вишеградська четвірка», «Вишеградський фонд». Справді, понад двадцять років тому саме у Вишеграді – місті на угорській території зі слов’янською назвою – чотири країни-сусідки (Польща, Словаччина, Чехія та Угорщина) утворили міждержавне об’єднання для координації економічного, політичного та гуманітарного співробітництва та забезпечення системи регіональної безпеки. А Вишеградський фонд, з подачі тодішніх Президентів Польщі та Чехії – Лєха Валенси і Вацлава Гавела – започаткував програми наукового та культурного обміну між Вишеградською четвіркою та Україною. Цей же Фонд щороку надає стипендії для українських студентів, які воліють навчатись у котромусь з вузів країн Вишеградської групи.

Назвавши міждержавне об’єднання на честь Вишеграду, лідери держав-засновниць засвідчили таким чином повагу до цього міста, яке справді розташоване високо на кручі над Дунаєм і яке відгравало й надалі відіграє велику роль у розвитку взаємин між країнами Центрально-східної Європи. За словами міністра закордонних справ Чехії Карела Шварценберга, «наші чотири країни – члени Вишеградської групи мають чимало спільних або вельми подібних сторінок в історії, традиціях, культурі, звичаях... Не виключено, що саме дух непорушної фортеці, міста-воїна Вишеграда впливав таким чином на народи, що живуть поруч. Нині ж Вишеград – це символ нашої спільної боротьби з чужоземцями, боротьби за волю, боротьби за державність» (з виступу міністра Шварценберга на конференції Вишеградської четвірки у липні 2011 року, у Братиславі).

Перша згадка про Вишеград датується 1335 роком, відколи у фортеці на «високому граді» регулярно провадили зустрічі короновані лідери європейських королівств. Так, могутні стіни Вишеградської фортеці та величезні зали, в яких відбувались переговори за участю високих осіб, пам’ятають угорського короля Карла Першого (з роду Анжу), короля Богемії Іоанна Люксембурзького, короля Моравії Казимира Третього Великого, принца Саксонського Рудольфа, дюка Болеслава Третього з Сілезії, які разом з керівниками лицарського тевтонського ордену обговорювали проблеми ... тієї ж регіональної безпеки, яка у той період історії вимагала насамперед боротьби з Османською імперією та її військом, яке регулярно нападало на європейські країни з усіма відповідними негативними (для Європи) наслідками. До речі, у чотирнадцятому – шістнадцятому сторіччях королям, принцам та лицарським полководцям не завжди вдавалося порозумітись і визначити квоту участі своїх бійців в об’єднаному анти-османському війську. Пізніше, у XVII ст., ситуація поліпшилась: австро-угорська монархія вдало використовувала економічний та дипломатичний «м’який тиск» на колег, тож справи пішли краще – маю на увазі, для європейської спільноти.

А Вишеград тим не менше залишався серйозною перешкодою для зовнішніх ворогів, завдяки розташуванню на високому березі над Дунаєм, укріпленій фортеці, та ще і на кордоні кількох королівств (чи то держав), об’єднаних бажанням зупинити навали зі Сходу. Щоправда, угорські державні діячі використовували Вишеградську фортецю і як в’язницю, куди потрапляли ватажки селянських бунтів та міських ремісничих заворушень («податкові майдани» були доволі розповсюджені в цій частині Європи в шістнадцятому – вісімнадцятому століттях), а пізніше у тісних темних камерах фортеці відбували тривалі терміни ув’язнення політичні арештанти – борці за свободу країн, що входили до складу Австро-Угорщини. Останні в’язні Вишеграду – дезертири австрійського війська в роки Першої світової війни...

Нині Вишеград – один з торговельних і туристичних центрів Дунайського регіону: тут щомісяця відбуваються міжнародні конференції, фестивалі культури, на плацу у фортеці б’ються кращі бійці з клубів історичної реконструкції, з різних країн Європи (останні кілька років у турнірах беруть участь й українці). А теплими літніми вечорами, коли з Дунаю приємно тягне свіжістю, на баржі, котра пливе по річці, можна почути співи кращих оперних виконавців з країн Вишеградської четвірки.

Богдана Костюк

УНІАН в Google News