Деякі українці при покупці квартир обирають будинки вторинного ринку, а не новобудови. Таке житло значно дешевше, і в нього одразу можна заселятися. Тож обираючи хрущовки або сталінки, варто ознайомитися с особливостями радянського планування квартир, щоб одразу знати їхні переваги та недоліки.
Член Національної спілки архітекторів України, архітектор Валентин Погорілий розповів УНІАН, якими бувають квартири вторинного ринку, чому будинки називають чешками або американками, і який тип планування вважається найкомфортнішим для життя.
Чому квартира називається чешка або американка
За словами фахівця, спочатку в СРСР масово будували будинки так, щоб забезпечити мінімальні потреби людини у житлі. У СРСР зводили серії будинків-хрущовок (будувалися з 1957 до 1970-х років). Згодом планування житла покращили, і почали зводити нові серії будинків, і їх назвали чешками (з початку 70-х років XX століття до початку 90-х).
У хрущовках туалет та ванна могли бути спільні, а в чешках - роздільні, і це один зі способів, як зрозуміти, що квартира чешка. Крім того, у багатьох їхніх серіях був сміттєпровід. Їх можна назвати поліпшеними хрущовками. Наприклад, однокімнатна хрущовка могла мати площу 32 квадратних метри, а чешки були більші (мінімум 35-40 квадратів).
Ще один критерій, чим відрізняється чешка від хрущовки - розмір кухонь та спальних кімнат. Площа кухонь у чешках могла бути і 8, і 10 квадратів (у хрущовках від 5 до приблизно 7 квадратних метрів). Також в них ширші коридори, більші спальні. Крім того, у таких будинках були просторіші сходові клітини.
Хрущовки за радянських часів переплановували - робилася квартира-американка. Зараз таке планування називається кухня-студія. У ньому є загальний простір – кухня суміщена з кімнатою для проживання.
Щоб зробити американку, зносилася стіна між кухнею та кімнатою, і завдяки цьому з’являвся загальний простір. З цього великого приміщення могли бути двері в одну чи в дві спальні.
Планування американки робили, щоб максимально корисно використати простір, тому що, якщо у людини всі кімнати окремі, то у житлі є багато коридорів. І щоб цих коридорів було менше, робили один великий простір, де мешканці могли разом проводити час.
Також у радянських будинках робили квартири з круговим плануванням – у такому разі кімнати були прохідні.
Що таке квартира-розпашонка та лінійка
Як пояснив архітектор, це назви квартир за тим, на скільки сторін споруди виходять вікна житла. Лінійка означає, що вікна квартири (наприклад, три) знаходяться вздовж однієї стіни, тобто виходять або у двір, або на вулицю.
У цьому є як плюси, так і мінуси. Позитивні сторони полягають у тому, що, якщо у людини, наприклад, всі вікна виходять на південь, то у житлі буде більше світла. А мінус у тому, що влітку квартира буде сильніше нагріватися. Якщо ж лінійка знаходиться з північного боку, то взимку може бути холодно, але влітку не буде спекотно.
А розпашонка - це житло, у якого вікна виходять на два боки будинку. Ця квартира наскрізна. Якщо відкрити вікна такого житла, то воно повністю продуватиметься.
Архітектор пояснив, чим хороша квартира-розпашонка - у ній найбільше прогріватиметься лише одна сторона – південна. Тепліше повітря перемішуватиметься з тим, яке надходитиме з менш прогрітого північного боку, і в єдиному просторі створюватиметься більш комфортне для проживання середовище, аніж у тому разі, коли вікна виходять лише на один бік. Також у такому житлі краще освітлення.
Які типи планувань квартир в СРСР найзручніші
Найбільш зручним вважається планування з широкими коридорами (тому що там зручно щось ставити, наприклад, шафу), непрохідними кімнатами і кухнею, площа якої від 8 до 10 квадратних метрів. А також зручності додає наявність балконів або лоджій.
Найнезручніше планування – це те, за яким є прохідні кімнати. Якщо кімната прохідна, особистий простір тих, хто у ній житиме, постійно порушуватимуть. Тож це створює дискомфорт під час проживання.
Для комфортного життя більше підходить квартира-розпашонка - у ній збалансованіший температурний режим, аніж у лінійці.
Коли кажуть про престиж квартири, то це більше стосується місця розташування самого житлового будинку, а не планування житла. Житло можна перепланувати, а от розташування не змінити.
Престижними вважаються ті будинки, які знаходяться в історичному ареалі, у центрі міста або в прилеглих до центру районах. Усе житло, яке знаходиться біля меж центральної вулиці, вважається люксовим, тому що з часом центр розширюється, якщо населений пункт розвивається. Наприклад, якщо зараз людина купила квартиру на околицях центру, то через 10 років це може бути вже у самому сердці міста.
Ще доволі комфортними вважають "сталінки". Хоч вони і і старі (їх будували з середини 30-х років XX століття до середини 50-х), під час будівництва використовували якісні матеріали, були індивідуальні проєкти (хрущовки та чешки будувалися серіями переважно за типовими планами).
Також приділялася увага зовнішньому вигляду будинку - були додаткові архітектурні елементи, гарна вхідна група, просторі під’їзди та парадні, високі стелі (від 3 до 4 метрів, у хрущовках близько 2,5 метра, а у чешках - 2,5-2,75), кухня могла бути 12-15 квадратних метрів.
Закінчив Полтавський Національний Технічний Університет ім. Юрія Кондратюка та отримав диплом спеціаліста. У 2008 році заснував власну архітектурну майстерню орієнтовану на розробку промислових та виробничих об’єктів, а також об’єктів цивільного призначення. У своїй роботі поєднує функціональність, мінімалізм, раціональність та ефективність.
Серед реалізованих об’єктів: виробничого призначення – зерносховища, елеватори, автозаправні станції, складські комплекси, підприємства з виробництва бетону, а також цивільного призначення – торгівельні центри, магазини, кафе, стоматологічні клініки, споруди цивільного захисту.
