Більшість будинків, які стоять на вулицях пострадянських міст, були побудовані в період СРСР. І можна помітити, що поверховість у них, в основному, двох видів - або п'ять, або дев'ять. Звичайно, бувають і дво-, і десятиповерхові будівлі, але рідше. Член Національної Спілки Архітекторів України, архітектор Валентин Погорілий в коментарі УНІАН розповів, чому в будинках 9 поверхів та 5, а також який варіант найбільш вдалий для життя.
- Коли почали будувати 5 поверхівки
- Чому в радянські часи будинки будували висотою 9 поверхів, а не 10 чи 8
- Що краще - панельні будинки СРСР 9 поверхів чи 5 поверхів
Коли почали будувати 5 поверхівки
За словами Погорілого, все залежить від того, про які саме п’ятиповерхові будинки йдеться. "Сталінки" почали будувати у 20-30-х роках XX століття. Вони цегляні. А сучасніші споруди на п’ять поверхів – "хрущовки" (можуть бути як цегляні, так і панельні), зводили, починаючи з 50-х років, коли потрібно було швидко і багато набудувати житла після Другої світової війни.
Поверховість будинків, каже експерт, встановлюється згідно з Державними будівельними нормами. Будівельні норми встановлювали граничну висоту підйому без ліфта, що на практиці зазвичай відповідало п’яти поверхам (приблизно 14-15 метрів):
"Хоча за радянських часів у деяких "сталінках" був ліфт. У таких будинках зазвичай мешкала партійна еліта, тому вони були набагато якісніші, аніж "хрущовки".
Архітектор каже, що ДБН (Державні будівельні норми - ред.) в основному створюють архітектори-вчені на основі наукового аналізу. Більшість людей, підіймаючись сходами, легко долають відстань до четвертого поверху, на п’ятий – сили вже на межі, а на шостий-сьомий вже важко підніматися. Тобто таку поверховість обрали з огляду на фізичні можливості людини.
Згідно з новими Державними будівельними нормами, зараз без ліфту можна будувати споруди, які мають чотири поверхи. А п’ятиповерхівку дозволено споруджувати за умови, що п’ятий поверх буде мансардним і разом з четвертим утворюватиме двоповерхову квартиру.
Чому в радянські часи будинки будували висотою 9 поверхів, а не 10 чи 8
Крім того, Погорілий пояснив, чому в СРСР не будували будинки вище 9 поверхів. За його словами, у СРСР перші дев’ятиповерхові будинки почали будувати у 60-70 роках. Будівництво споруд саме з такою поверховістю пов’язане з тим, що з’явилася можливість – техніка і технології, які дозволили будувати високі споруди. Зокрема, у Союзі з’явилися висотні крани:
"Будівництво дев’ятиповерхових будинків також пов’язане зі змінами ДБН та містобудівного законодавства".
Експерт каже, шо у проектуванні є поняття "голуба лінія" – це лінія обмеження максимально допустимої висоти забудови. Там, де вона висока згідно з містобудівним законодавством, можна будувати висотки, а в інших зонах поверховість обмежена.
Панельні будинки СРСР 9 поверхів, на думку Погорілого, принципово відрізняються від п’ятиповерхівок наявністю ліфта. "А якщо брати саму конструкцію, фундамент, то у Радянському Союзі споруди будували з великим запасом – до прикладу, фундамент п’ятиповерхівки міг витримати і дев’ять поверхів" - зазначає фахівець.
Архітектор додав, що нові будинки, збудовані на продаж, з такими великими запасами міцності зазвичай не будують, бо розраховується економічна доцільність, і замовники уникають зайвих витрат.
Що краще - панельні будинки СРСР 9 поверхів чи 5 поверхів
Погорілий каже, що враховуючи ту ситуацію, яка склалася станом на зараз, то жити однозначно краще у п’ятиповерховому.
Він зазначає, що у дев’ятиповерховому будинку є ліфт, а це механізм, він ламається, і йому потрібне технічне обслуговування. Якщо ліфт один, то будуть дні, коли мешканці не зможуть ним скористатися, зокрема, через те, що йому потрібне технічне обслуговування. "А якщо ще взяти до уваги відключення електропостачання чи інші фактори, то близько 10% часу загалом ліфт може не працювати. На мою думку, взагалі краще жити у триповерховому будинку: чим менше поверхів, тим менша щільність населення у мікрорайоні і тим комфортніше там мешкати" - додає експерт.
Закінчив Полтавський Національний Технічний Університет ім. Юрія Кондратюка та отримав диплом спеціаліста. У 2008 році заснував власну архітектурну майстерню орієнтовану на розробку промислових та виробничих об’єктів, а також об’єктів цивільного призначення. У своїй роботі поєднує функціональність, мінімалізм, раціональність та ефективність.
Серед реалізованих об’єктів: виробничого призначення – зерносховища, елеватори, автозаправні станції, складські комплекси, підприємства з виробництва бетону, а також цивільного призначення – торгівельні центри, магазини, кафе, стоматологічні клініки, споруди цивільного захисту.
