Зради й перемоги на фінансових "фронтах": борги та прибутки, з якими Україна завершує рік

Фінанси та економіка України на тлі війни на виснаження зустрічатимуть Новий рік у своєму не найкращому стані. Проте, як зазначають експерти, не все так критично, і ми ще маємо усі шанси пройти 2025 рік із грошима у скарбниці.

Головні фінансові теми 2024 року для нашої країни - це грошова допомога від міжнародних донорів та захмарно високі борги, що є двома сторонами однієї медалі. Від цього залежало все у воюючій країні, включаючи бізнес-клімат для цивільних компаній та підприємств військово-промислового комплексу, курс гривні, резерви НБУ та ін. 

Кінець року - час "звести баланси" та подивитися, чи зможемо ми взагалі пройти наступний рік на тлі розпачу та зневіри значної частини населення у власних силах та деяких партнерах. Але, як кажуть експерти, на "фінансових фронтах" у нас ще є перемоги і ситуація значно краща, ніж можна було б очікувати у поточних обставинах. 

"Зрадоперемога" у фінансових новинах

Останні дні листопада та перші дні грудня були вкрай плідними на заяви про фінансову підтримку для України. Наприклад, 4 грудня Єврокомісія погодила виділення Україні €4,1 млрд за програмою Ukraine Facility. 27 листопада прем’єр повідомив про отримання $4,8 мільярдів від Світового банку за проєктом PEACE, з якою пов’язана підтримка США у розмірі $6,8 мільярдів протягом 2024 року. Паралельно Білий дім просить Конгрес списати Україні $4,65 млрд боргу. 

Майже щодня з’являються повідомлення про відносно невеликі цільові суми на кілька мільйонів євро або доларів - на відбудову якогось інфраструктурного чи енергетичного об’єкту, розширення виробництва українського ВПК тощо. І не лише європейці, але й японці та навіть корейці, попри всі свої негаразди, підтримують Україну грошима. Значне фінансування партнерами українського ВПК є важливим трендом саме 2024 року, адже є спробою знизити негативний вплив можливого зниження підтримки з боку Вашингтону.  

Але найбільшу увагу отримують новини на кшталт: "Україна отримає від ЄС до €35 мільярдів макрофінансової допомоги на безповоротній основі", "Україна не повертатиме кредит на $50 млрд від G7" та інші подібні, яких стає все більше, адже ці кредити розраховані на наступний рік і, що найголовніше - забезпечені російськими грошима, а тому не сприятимуть ще дужчому посиленню боргового навантаження на нашу державу. 

Кредит на €35 млрд від ЄС якраз і є частиною великої програми G7 на $50 млрд, що поєднує у собі внески різних країн Європи, США, Японії та інших наших донорів. Це і гранти, і кредити, які, фактично, буде виплачувати РФ зі своїх заблокованих на Заході коштів, а не ми. 

"Я думаю, що у нас достатньо коштів, достатньо зброї, достатньо ракет і артилерійських снарядів, щоб чинити опір принаймні до першої половини 2025 року. Ми забезпечимо достатні бюджетні асигнування на закупівлю боєприпасів і необхідної військової техніки у 2025 році", - зазначає міністр фінансів України Сергій Марченко.

Цифра у $50 млрд, обіцяних країнами G7, приблизно показує рівень загальної фінансової підтримки України з боку партнерів на 2025 рік. І вона складається з безлічі національних програм або проєктів від міжнародних інституцій, на зразок Світового банку чи МВФ. Програм підтримки дуже багато і в них легко заплутатися навіть фахівцям, але головне, що, схоже, гроші в наступному році в нас будуть попри усі наявні ризики та виклики, яких також вистачає.  

До негативних фінансових новин можна віднести повідомлення про черговий історичний антирекорд курсу гривні, величезне від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, зниження резервів НБУ, про нові максимуми боргового навантаження на українські фінанси тощо. 

То як цей "баланс" звести у підсумку  - стан українських фінансів це, все ж, "зрада" чи "перемога"?

Як нам "насипають" партнери

Іван Ус, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, вважає, що в нас все далеко не так погано, з урахуванням обставин. Головне, на його думку, що ми уникнули дефолту і відтермінували виплати по зовнішнім боргам на потім. 

"Останній місяць року ми точно закриємо. На початок наступного року теж гроші вже є. Далі, попри ризики, пов’язані з - наголошую  - гіпотетичною відмовою США у фінансовій підтримці, нас все ще будуть підтримувати третя та четверта економіки світу. Це Німеччина та Японія, - вважає експерт. - Плюс додалась десята економіка - це Південна Корея. 26 листопада Україну відвідала південнокорейська делегація, і ця підтримка обговорювалася. Мотивація далі підтримувати Україну фінансово для них зростає на тлі домовленостей РФ з КНДР". 

Також він пропонує подивитися ретроспективно на загальну підтримку України партнерами з 2022 року. Яка є безпрецедентною. І поки що зберігається на дуже високому рівні. 

"Партнери підтримують нас фінансово, певно, пам’ятаючи історію Першої світової війни, коли Німеччина у військовому плані не програла, але її економіка вже була не здатна продовжувати війну. Тоді не те що Берлін ніхто не брав, а навіть на території Німеччини масштабних бойових дій не було. Саме економіка тоді зіграла ключову роль. Те саме може бути і з Україною. І тому її потрібно підтримати економічно по різних напрямах", - продовжує фахівець.

За словами експерта, країни-партнери, банки, європейські інститути й інші організації з початку повномасштабної війни з РФ надали нам сумарно допомоги на 307 млрд доларів. 

"З них $113 млрд - це військова допомога, а гуманітарна - це $14,9 млрд. Відзначу ще такий тип допомоги як "фінансові зобов’язання" - $140,3 мільярди. Зобов’язання - це те, що нам гарантували партнери. Включно з кредитами. Ми отримали поки що $89,7 млрд фінансової допомоги, станом на 30 серпня поточного року, коли робилися останні підрахунки. Плюс інші види допомоги, і виходить $307 млрд загалом", - каже пане Ус, посилаючись на офіційні дані Мінфіну.  

Також він додає, що більшість цих програм фінансової підтримки зараз прив’язані до співробітництва з МВФ, що робить цю інституцію найбільш впливовою в українських фінансах. Про це нагадує, наприклад, те, як довго президент не підписував резонансний і непопулярний закон про підняття податків у країні - чекав висновків саме МВФ. 

"Президент не підписував закон про підвищення податків до тих пір, доки в Україні перебувала місія МВФ, з якою була дискусія щодо видатків з бюджету та перспектив на 2025 рік. Місія працювала до кінця листопада", - додає інсайдів фахівець. 

Проте ця західна підтримка, значною мірою, є кредитами. Навіть якщо кредит пільговий, з відстрочкою по виплатах, це все одно борг. Що ми також бачимо у офіційні статистиці. 

Виживаємо в борг?

Боргове навантаження в нас зростає випереджаючими темпами. За даними рейтингового агентства Fitch, у 2024 році державний борг України зріс до 90,8% ВВП, тоді як минулого року цей показник складав 84,4%. Таке зростання фахівці пов’язують з послабленням гривні та збільшенням бюджетного дефіциту.

"Станом на кінець жовтня Міністерство фінансів казало, що у нас державний та гарантований державою борг - $155 млрд. З одного боку, це дуже велика цифра. Але з іншої, Україні вдавалося успішно проводити перемовини про реструктуризацію цього боргу, що дозволяло відкладати боргові виплати, - зауважує Іван Ус. - Наприклад, борги, які ми повинні були сплачувати 2022 року ми відклали до 2024-го, а потім, попри розмови про дефолт, їх вдалося теж відтермінувати. Факт у тому, що зараз загроза дефолту минула". 

Повне ж припинення фінансування України з боку адміністрації Трампа фахівець вважає "лише гіпотетичним", адже наш дефолт буде не в інтересах США. А всі подібні заяви останніх днів він вважає лише "заповненням вакууму" з боку різних радників та консультантів нової адміністрації США, а не підсумковим рішенням. 

Проте Дональд Трамп неодноразово критикував Джо Байдена за обсяги фінансової допомоги й за те, що США надає Україні підтримку в якості грантів, а не кредитів. Тобто, якщо підтримка від США й збережеться, то вона, ймовірно, зменшиться і теж "додасться" до держборгу України, адже ці гроші потрібно буде повертати. Втім, наше головне завдання - вижити зараз, під час гострої фази війни, а борги відтермінувати колись на потім. 

І якщо з зовнішнім боргом в нас це вдається завдяки підтримці партнерів, то з внутрішнім - все зовсім не так "райдужно". Про це УНІАН каже Богдан Данилишин, академік НАН України, колишній голова Ради НБУ та ексміністр економіки. 

"Обслуговування боргу зростає. У 2024 році воно досягло рівня 4% ВВП. 70% процентних витрат припадає на внутрішній борг, тоді як зовнішній займає менше 30% загального боргу, - звертає увагу експерт. - Така диспропорція пояснюється надзвичайно дорогою вартістю внутрішніх  запозичень, яка залежить від політики НБУ. А також частковим мораторієм на зовнішньоборгові виплати. Чим вищі процентні витрати - тим менше держава може витратити на економіку, тим менші фіскальні мультиплікатори, тим менша державна підтримка відновлення".

Причиною того, що внутрішні запозичення стали для української скарбниці такими дорогими, фахівець називає високу облікову ставку НБУ, яка кілька місяців трималася на рівні 13%, і 12 грудня була підвищена до 13,5%. Ставка Нацбанку - це мінімальний показник для вирахування одночасно кредитів та депозитів. Більше ставки по кредитах бути можуть, а ось менше - ні. Що робить наш власний борг найбільшим тягарем для бюджету (звісно, після війни). 

"Поки триває мораторій по зовнішньому боргу - динаміка процентних витрат визначається політикою НБУ. Процентні витрати в середньому по країнах з ринками, що формуються, в 2024 році складають 2,2% ВВП за даними МВФ. Як не дивно, зважаючи на мораторій, ми теж могли б мати подібний рівень процентних витрат, якби не політика НБУ, - розводить руками пан Данилишин. - Але в Україні вирішили сплатити банкам сотні мільярдів гривень в рамках боротьби з інфляцією, замість спрямування цих коштів на економічне відновлення. А тим часом інфляція "чомусь" прискорилась".

Паралельно, щоб повернути частину цих коштів, для банків підвищили податки. Але це все одно залишається великою проблемою бюджету. З іншого ж боку, якщо кредитні ставки радикально зменшити, то хто буде купувати українські державні військові облігації та ОВДП? 

У РФ, наприклад, де також починають воювати у борг, а ніхто за кордоном гроші не дає, протягом року постійно провалювали аукціони щодо облігацій федерального займу, а рекордно продати змогли лише у грудні на умовах "плаваючої" ставки, яка вища, ніж пропонувалася раніше. 

За даними The Moscow Times, Центробанк РФ зміг 4 грудня продати свої боргові облігації майже на 1 трильйон рублів під 16,9%, що є значно вище рівня офіційної інфляції у "Немитій", на який раніше орієнтувалися росіяни (8,7% у листопаді). 

Україна також змушена поступово збільшувати дохідність ОВДП, які повинні покривати великий дефіцит держбюджету. І питання попиту на облігації також для нас є вкрай важливим питанням. Особливо на тлі гіпотетичного скорочення підтримки з боку США.

Так чи інакше, якийсь баланс між попитом та ставкою (яка впливає на інфляцію) шукати нам потрібно. Адже в разі зменшення фінансової підтримки з Заходу або просто затримок у виплатах, як це було навесні 2024 року, "важкість" тягаря внутрішнього боргу для українського бюджету за наявних умов стане ще вищою. 

Втрачаємо резерви, але поки не критично

А якою ж є ситуація з українськими золотовалютними резервами? Вони великі, але більша їх частина - це не "живі кошти", а цінні папери. Плюс трошки золота, частка якого рік, формально, зросла у структурі резервів вдвічі, але фізичного золота значно більше не стало, адже переоцінка пов’язана зі значним зростанням вартості золота на біржах.

"Живі" ж кошти Нацбанк направляє на викуп "зайвої" гривні на ринку, "викидаючи" певні обсяги долара та євро, щоб регулювати курс нашої національної валюти. Але курсові антирекорди показують, що справляється з цим НБУ посередньо. Гривня й далі втрачає у ціні, що прискорює інфляцію та зростання споживчих цін в Україні.

Тим не менш, експерти позитивно оцінюють поточний стан українських міжнародних резервів. 

"Резерви НБУ на достатньо непоганому рівні. Гарними вони бути не можуть в умовах війни, але й ознак швидкого скорочення їх зараз немає, виходячи з даних, які показує НБУ, - каже Іван Ус. - Так, наприкінці року вони зазвичай скорочуються, тому що потрібно робити певні виплати. Але така ситуація чи не кожного року". 

Тобто, попри збільшення витрат на кінець року, ЗВР залишаються стабільними. Втім, курс гривні просідає й далі. Отже, НБУ не поспішає витрачати отриману валюту на його підтримку. Та й бюджет з дешевшою гривнею звести буде легше - чим дешевша національна валюта, тим більше гривні держава отримає з продажу валюти від донорів. 

Втім, пан Ус зауважує, що на гривню та резерви тисне не стільки недоотримання валюти з боку донорів, скільки наші внутрішні чинники - українські експортери менше "здають" валюти. 

"Головний фактор зниження курсу гривні - це рекордне негативне сальдо (торгівлі, - УНІАН). За 10 місяців поточного року воно складає в нас $22,8 мільярдів. У 2021 році за підсумками 10 місяців, для порівняння, воно теж було від’ємне, але складало лише $2,9 млрд.  За перший рік "повномасштабки" було мінус $7,3 мільярди, а 2023-го - вже мінус $22,3 млрд доларів. Тобто, показник зростає, - акцентує фахівець. - Негативне сальдо означає, що з країни виходить більше валюти, що й тисне на курс. Саме з резервів Нацбанк витрачає ресурси щоб врегулювати це. Негативне сальдо - головна проблема. Але є ще проблема неповернення валюти експортерами. Сам НБУ оцінює ці недоотримані кошти у $7 млрд".

Причина, на думку пана Уса, у тому, що на світових ринках відбулося суттєве просідання цін на соняшникову олію, кукурудзу та пшеницю, які є основними експортними товарами України. Крім того, наш власний врожай був нижчим, за минулорічний. Тим не менш, прибутки бюджету зростають - у тому числі й за рахунок непопулярного рішення щодо підвищення податків.

Тим не менш, попри усі негаразди, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень не прогнозує ніяких значних фінансових катаклізмів на 2025 рік (принаймні, нових, з якими не знаємо як боротися).

"Я не очікую дефолту. Уряд від цього утримається. Підтримка від партнерів буде достатньою. Загалом, як для умов масштабної війни, очікування в мене від наступного року позитивні. У тому сенсі, що дуже серйозних проблем (з боргом та резервами, - УНІАН) не очікую. Хоча ми ще не знаємо як ця зима пройде, і як удари РФ вплинуть на виробництво й економіку загалом", - демонструє обережний оптимізм Іван Ус.

Ситуація з фінансами в нас складна. Проте поки що не критична. Принаймні, повністю без грошей ми не залишимося, хоча внутрішній борг стає для бюджету все більшим тягарем. Але в нас є як підтримка від партнерів, найбільш відповідальні з яких вже "підстелюють" м’якеньку фінансову "подушку безпеки" зі згаданих на початку статті $50 млрд, забезпечених російськими арештованими коштами, так і всі інструменти для регулювання внутрішнього боргу - питання лише у політичній волі для цього та позиції МВФ, від якого ми зараз дуже залежимо. 

На тлі викликів, з якими Україна стикається вже третій рік повномасштабної війни, ситуацію на "фінансових фронтах" наприкінці 2024 року ми можемо з натяжкою записати собі у "перемоги". Втім не без проявів відтермінованої "зради", яка настане колись потім, але не зараз.

Андрій Попов

УНІАН в Google News