В Україні все ще діє солідарна пенсійна система / фото УНІАН Володимир Гонтар

Гроші на старість. Що потрібно робити тридцятирічним, щоб на пенсії не помирати з голоду

19:54, 27 вересня 2020
9 хв. 32965

Коли людині двадцять або тридцять років, вона навряд замислюється, якою буде її пенсія. Зазвичай, щоб дізнатись розмір своїх виплат, люди приходять до пенсійного фонду десь за тиждень до моменту виходу на заслужений відпочинок. З тих, кому на пенсію йти лише за 20-30 років, черги немає. І дуже даремно. Аби не померти з голоду у старості, деякі речі молоді слід робити вже зараз.

Всім, кому виповнилось 35, слід потурбуватись і негайно прорахувати своє майбутнє. Адже краще зацікавитись цією темою зараз, щоб потім не думати, на що жити у старості.

В Україні все ще діє солідарна пенсійна система. Тобто існує велетенська діжка, куди усі працюючі скидаються грошима. А далі держава намагається розподілити ці гроші між усіма пенсіонерами. Наразі виходить не дуже - більшість пенсіонерів отримує мізер. Та навіть на ці виплати у пенсійній діжці хронічно бракує грошей. Наступного року туди планують закачати понад 200 мільярдів гривень. Чи означає це, що до виходу на пенсію покоління тридцятилітніх, ця напівпорожня діжка взагалі розсохнеться?

У Міністерстві соціальної політики налаштовані рятувати солідарну систему держави будь-що. Кажуть, причина в генетиці. «Це не тільки моя думка. Є наукові дослідження, які говорять, що людина генетично не здатна накопичувати собі на старість. Якраз державна система є основою, а за все інше повинна подумати людина», - розповів ТСН.Тижню заступник міністра соціальної політики України Микола Шандор.

фото УНІАН

Але це породжує у майбутніх пенсіонерів кілька запитань. Перше з них – що робити саме зараз, аби у старості не голодувати? Відповідь є.

Найперше, що треба зробити – переконатись, що на державну пенсію ви таки претендуєте. Зробити це можна просто зі свого комп’ютера. Найпростіший спосіб потрапити в особистий кабінет - через цифровий підпис або банківську ідентифікацію.

Далі найголовніше, на що потрібно звернути увагу - ваш страховий стаж. Від трудового він відрізняється тим, що потрібно не просто працювати, а й класти гроші у Пенсійний фонд. Чим вища офіційна зарплата, тим краща пенсія. Для тих, хто не платить нічого, - цей клуб пенсіонерів буде закритим. Тобто, людині потрібно чи не з першого дня роботи думати, чи оформляють її офіційно, чи сплачують внески, чи зараховується трудовий стаж.

Ірина Прокоф’єва

«Найбільшою проблемою у нас є нелегальна зайнятість і нелегальна заробітна плата. Це проблеми, з якими треба боротись. Все інше не настільки критичне», - вважає Микола Шандор.

На жаль, в Україні ситуація з роботодавцями, які тримають своїх працівників на мінімалці, або платять зарплату в конвертах, не дивина. «Сьогодні 70% ринку зарплат в тіні. Не через те, що всі такі не патріоти. А через те, що власники підприємств не можуть платити 40% податків… І зараз ми не знаємо, яка у нас буде пенсія, тому що пенсійний фонд завжди банкрут», - каже народний депутат, член комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової і митної політики, лідер партії «За Майбутнє» Ігор Палиця.

фото УНІАН

Втім, навіть якщо у вас розмір майбутньої пенсії не «мінімалка», то, щоб її отримати, найближчі чверть століття вам потрібно працювати офіційно і на хорошій зарплаті. Але і це не стовідсоткова гарантія. Ще потрібно, щоб в країні знайшлись ті, хто цю пенсію при солідарній системі забезпечить. Це штука, якою демографи лякають дуже серйозно.

Щоб підтримати хоча б нинішній поганенький  баланс, коли один працюючий годує одного пенсіонера, в країні має народжуватися і залишатися жити цілком конкретне число людей. Але біда. Якраз на сьогоднішнє покоління тридцятирічних припадає демографічне провалля 90-х. Діти просто не народилися, тому не виростуть і не будуть нікого утримувати. Тобто пенсію для майбутніх пенсіонерів державі буде брати ні з кого.

«Турбуватися про пенсію в 50 років – запізно. Треба було починати ще вчора. Якщо ви отримуєте зарплату у конверті, можете забути навіть про мінімальну пенсію. Розраховуйте лише  на мізерну соціальну допомогу - так держава називає гроші тим, хто в пенсійний фонд нічого не вніс», - зазначає кореспондент ТСН.Тижня Ірина Прокоф’єва.

фото УНІАН

Чи можна переграти генетичну теорію заступника міністра соцполітики і самому собі накопичити на старість? Інвестиційний банкір Тарас Козак стверджує: щасливі пенсіонери ті, хто почали відкладати гроші у свої тридцять.

«Не хочеться бути жебраком на пенсії і казати: «Я вірив у державу, а вона мене ось так обманула». Чим менше років певній особі, тим більше можливість цю пенсію собі забезпечити», - переконує він.

Інвестбанкір пропонує відразу кілька варіантів пенсійного рахунку. Який з них виявиться найбільш надійним за чверть століття? Почнемо з найзрозумілішого - гроші під матрацом чи депозит.

Гроші під матрацом, навіть в іноземній валюті, знецінюються. А от нерухомість - ні. Це вам скаже будь-яка пенсіонерка з мегаполіса, яка вчасно прикупила коштовні квадратні метри і тепер живе на оренду в додаток до пенсії.

«Ми не дуже розуміємо масштаб цін, який буде. Київ, 1990 рік - 2-3-х кімнатна квартира на Хрещатику коштувала, ну, 10 тисяч доларів. Це був шик. Що сьогодні в Києві можна придбати за 10 тисяч доларів? Нічого. Десь під Житомиром невеличка така халупка. Що буде у найближчі 30 років передбачити ще важче», - каже Тарас Козак.

Гроші, покладені в банк, не принесуть великих заробітків. Та принаймні трохи переженуть інфляцію. Щоправда, тут треба бути дуже обережним. Адже гарантувати, що банк, якому ви довірились, ще буде існувати за чверть століття, ніхто не візьметься.

А от що держава гарантує - це виплати по своїм цінним паперам. Механізм такий: ви купуєте облігації, тобто позичаєте державі, а вона за 10, або 20 років повертає їх з відсотками.

«Вищий дохід - більше ризиків. В ОВДП ризиків жодних. Держава завжди повертає, повертала і буде повертати повну суму інвестицій, на відміну від банківських депозитів», - розповідає інвестбанкір Тарас Козак.

Цим інструментом дуже вдало користуються можновладці, інвестори. Але він доступний і простим смертним. Щоправда, заможним.

«В ОВДП не можна відкладати маленькими сумами. Ми рекомендуємо перший раз інвестувати суму від 30 тисяч гривень. Це вже суттєва сума, яку спочатку треба накопичити на депозитах чи в інших інструментах, і потім вже вкласти в ОВДП», - каже Козак.

bank.gov.ua

А якщо вам нудно і складно розбиратися в усіх цих облігаціях, відсоткових ставках та надійності банків, вже зараз в Україні є організації, які зроблять це за вас. Називаються вони недержавні пенсійні фонди. Вступити в цей клуб пенсіонерів, на відміну від державного, можна добровільно. І вносити стільки грошей, скільки можеш.

«Сказати, що ви заробите багато, неможливо. Але основна задача, щоб ви не втратили», - розповідає ТСН.Тижню директор Адміністрації недержавних пенсійних фондів Юрій Бурков.

Це працює ось так: ви укладаєте договір, вносите протягом, приміром, 20 років щомісяця по тисячі гривень, а фонди протягом цього часу купують і продають акції, облігації, валюту чи золото… Словом, роблять усе, щоб зберегти і примножити ваші  кошти. А раптом не вийде - ніхто гарантій не давав. Це теж буде прописано у вашому договорі.

фото УНІАН

«Ви можете відкладати стільки, скільки можете, але ви повинні розуміти, що це буде не пенсія, це буде допомога. Для базової моделі це може бути 10-15%», - зазначає Юрій Бурков.

Давня мрія держави - дати українцям змогу накопичувати на пенсію самостійно. Настільки давня, що перший законопроект про так званий другий рівень пенсійної системи датується 2003 роком. Останній з варіантів вже рік лежить у Верховній Раді. Парламентарі переконані, що його терміново потрібно розглядати, інакше ми впадемо в пенсійну прірву.

«Потрібно дати можливість людям, як у всьому світі, мати свій пенсійний рахунок. Щоб люди могли бачити, де їх гроші. Щоб люди могли вирішувати, куди інвестувати ці гроші. І держава буде гарантувати установи, контролювати і перевіряти», - каже народний депутат Ігор Палиця.

У Мінсоцполітики поки не впевнені, чи врятує українців другий рівень пенсійної системи. Бо свідомості не вистачає навіть для солідарної. «Можна порівняти з бутербродом. Хліб – це солідарна система. Масло – накопичувальна. І добровільно-накопичувальна – це кав’яр. Якщо ми будемо таке будувати, то матимемо бутерброд», - каже заступник міністра соціальної політики Микола Шандор.

Якщо слідувати цій аналогії, клуб майбутніх пенсіонерів може назбирати собі на елітну канапку з кав’яром. Теоретично. Адже наразі у більшості не вистачає й на масло. І, цілком можливо, проблемою може стати сама скибка хліба. Та й ту треба буде розділити навпіл, якщо, наприклад, з’ясується, що ті, хто мають сьогоднішнім тридцятирічним її забезпечити, поїдуть за кордон. І буде не важливо, як сумлінно ми платимо податки зараз.

Ірина Прокоф'єва

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

+
Погоджуюся
Продовжуючи переглядати www.unian.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом , і погоджуєтеся c Політикою конфіденційності