"Союз" і пустота: Росія на порозі великого космічного провалу

Росія ризикує отримати ще одну дорогу, важку і складну у виробництві одноразову космічну ракету, яка запізнилася приблизно на 30 років і тепер нікому не потрібна.

Росіяни знову зірвали терміни випробувань нової космічної ракети "Союз-5" (також відома як "Іртиш"), з якою у них були пов’язані великі сподівання.

Колись ракету позиціонували як конкурента для Falcon 9 від SpaceX, що став майже повним монополістом на ринку комерційних космічних запусків.

Початок льотних випробувань "Союз-5" був запланований на кінець 2025 року з нового комплексу "Байтерек" на космодромі Байконур у Казахстані, який протягом десятиліть був головним космічним майданчиком РФ.

Запуск дуже чекали як спеціалісти, так і звичайні мешканці РФ, але він не відбувся. Самі росіяни назвали перенос термінів "корекцією", додавши, що їх посунули через прохання партнерів, тобто казахстанської сторони.

Що б там насправді не було у відносинах між Москвою і Астаною, але випробування "Іртиша" вже давно перетворилися на фарс. Терміни постійно зсували – причому то вправо, то вліво.

Станом на сьогодні перший старт ракети намічений на 2026-й, але гарантій, що це станеться, немає.

Хроніка пікіруючого "‎Роскосмосу"‎: головні цифри

Ситуація із ракетою "Союз-5" добре відображає загальні тенденції у російській ракетно-космічній індустрії.

Якщо радянська космічна галузь була символом прогресу та руху вперед (наскільки це було виправдано − інше питання), то російська - давно стала символом застою, некомпетентності та банального "‎розпилу"‎ бюджетних коштів.

Ситуацію не рятує ані пропаганда, на яку Кремль витрачає мільярди, ані невдачі інших гравців космічної індустрії, які, звісно, були, є і будуть у наступні роки.

Весь блиск тези про "передову космічну державу" розчиняється у повітрі, коли перед очима з’являються сухі цифри. За даними російського видання "‎Коммерсант"‎, у 2025 році Росія здійснила лише 17 запусків ракет космічного призначення.

Формально це третє місце в світі. Але на цьому гарні новини для "‎Роскосмосу"‎ закінчуються, і починається сувора реальність. Все стає зрозумілим, якщо подивитися на показники світових лідерів.

Так, американці, які колись були у ролі наздоганяючих, у минулому році виконали 176 успішних орбітальних запусків, тоді як на рахунку китайців їх було 90. Загальна кількість пусків в обох випадках була навіть більшою, однак деякі з них завершилися невдало.

Можна сказати простіше. За кількістю орбітальних запусків Росія зараз перебуває на рівні… Нової Зеландії.

"‎Роскосмос"‎ втішає хіба що те, що у Новій Зеландії запускали надлегкі ракети від компанії Rocket Lab, які іноді називають "неповноцінними". До того ж Rocket Lab має штаб-квартиру у США, тому нерідко її вважають американською.

Перша причина такої динаміки – нездатність РФ виготовляти супутники у значній кількості (іншими словами, запускати просто нічого).

Друга – неекономічні, неекологічні, а також складні у виробництві російські ракети-носії, які вже не потрібні комерційному ринку космічних запусків. Деякі з них, як от, наприклад "Протон", Росія успадкувала від СРСР, тоді як ту ж "Ангару" створили вже після краху Радянського Союзу.

Як росіяни українську ракету копіювали

Перше, що треба зрозуміти: "Союз-5" – це не розвиток російських ракет "Союз-2.1а" чи "Союз-2.1б".

Попри схожу назву, нова ракета не входить до відомого сімейства і не є наступним поколінням "Союзів", створених на основі радянської двоступінчастої міжконтинентальної балістичної ракети Р-7.

Це, як то кажуть, з іншої опери.

Насправді, нова російська ракета є спробою скопіювати… українську (точніше – радянсько-українську) ракету, яка вироблялася на українському заводі "Південмаш".

""Союз-5" – це фактично копія української ракети-носія "Зеніт", – говорить УНІАН екс-радник голови Державного космічного агентства Андрій Колесник. – Системи, які там повинні використовувати, є фактично модернізацією тих, що були на "Зеніті". Це стосується маршового двигуна першого ступеня, якому вони збільшили тяги. Те саме стосується системи управління".

Експерт нагадав, що "Зеніт" на 70% складався з російських комплектуючих, тому росіянам було не дуже важко зробити умовну копію українського носія, адже у них залишилися креслення, успадковані від Радянського Союзу.

Що саме створили росіяни?

Суто концептуально "Союз-5" – це звичайна одноразова двоступенева ракета-носій середнього класу, яка може вивести на низьку навколоземну орбіту 17 тонн корисного вантажу. Це дещо більше, ніж виводив "Зеніт-2", у якого цей показник при запуску з "Байконуру" становив близько 14 тонн.

Таким чином, "Союз-5" повинен зайняти нішу між російськими носіями типу "Союз-2" вантажопідйомністю до 9,2 тонни та ракетою "Ангара-А5" вантажопідйомністю до 24,5 тонни.

Забігаючи трохи вперед, зазначимо, що насправді ніякої потреби у "Союз-5" немає.

Згаданий вище "Союз-2" можна використовувати для пілотованих місій до МКС, вантажних запусків і виведення супутників. А для поодиноких запусків більш важких вантажів можна використовувати "Ангару-А5".

"Союз-5" ні в чому не перевершує інші пострадянські носії. При цьому російська ракета виявилася значно важчою, ніж "Зеніт-2". Якщо стартова вага останнього становила 450–460 тонн, то у "Союз-5" вона збільшилася до 535-ти.

Раніше екс-керівник російської компанії "S7 космічні транспортні системи" Сергій Сопов навіть назвав "Союз-5" ракетою "Зеніт", що "підросла і потовстіла".

Аби виправдати розробку ракети російська пропаганда намагалася зачепитися хоч за щось.

Так, кремлівські ЗМІ зробили піар з рідинного ракетного двигуна РД-171МВ, розробленого для першого ступеня "Союз-5". Через дуже велику потужність РД-171МВ навіть отримав неофіційне прізвисько "Цар-двигун".

Самі росіяни визнавали, що конотація є "поганою", адже "Цар-гармата" ніколи не стріляла, а "Цар-дзвін" ніколи не дзвонив.

Ще більш показовим є те, що РД-171МВ виявився лише черговою модернізацією радянського РД-170, створеного у 80-ті. Для свого часу РД-170 дійсно був значною мірою проривним, однак сьогодні на Заході створюють і більш економні, і більш екологічні, і більш технологічні ракетні двигуни.

Маск давно доказав, що у сучасних технологічних умовах потужність ракетного двигуна не настільки важлива, як колись. Набагато важливішими є інші якості, наприклад, придатність до повторного застосування.

Один з найбільш яскравих прикладів – новий двигун Raptor від SpaceX. Це представник нового покоління метанових ракетних двигунів (РД-171МВ використовує як паливо керосин), який відрізняється не лише номінальною потужністю, а й революційною компоновкою.

Таким чином, можна виділити кілька основних мінусів "Союз-5":

• Одноразовість;

• Відсутність будь-яких інновацій;

• Загальна недопрацьованість (через постійні переноси термінів);

• Відсутність комерційних перспектив.

До SpaceX, як до Місяця: навіщо росіянам нова ракета

Останній пункт є особливо важливим.

Ще будучи головою Роскосмосу, "скандальний" Рогозін розглядав "Союз-5" як інструмент, який дозволить РФ відвоювати помітне місце на ринку ракетно-космічних послуг.

Дійсно, спочатку все виглядало не так погано. Вартість одного запуску "Союз-5" оцінювали у 55-56 мільйонів доларів, що було навіть дещо менше ціни запуска Falcon 9, яку оцінюють у близько 70 мільйонів доларів.

Однак, по-перше, на відміну від "Союз-5" американська ракета вже літає, а по-друге (і це більш важливо) справжня космічна революція від SpaceX ще попереду.

Йдеться про нову ракетно-космічну систему SpaceX Starship, яка буде не лише найпотужнішою у світі, а й повністю багаторазовою.

Іншими словами, всі її компоненти можна буде повернути на Землю, що водночас зробить застарілими не лише одноразові, а й частково-багаторазові носії (як от, наприклад, Falcon 9 або Falcon Heavy).

Поки що Starship лише проходить випробування, тому казати щось конкретне передчасно. Сам Маск вважає, що згодом ціна запуска Starship може впасти до близько 10 мільйонів доларів.

Зараз це звучить занадто оптимістично, але, як показує досвід, Маск систематично, крок за кроком, йде до своєї мети. І, як правило, її досягає.

Санкції прилетіли в "Роскосмос": чи є на ринку місце для Росії

Та головною проблемою для комерційного успіху "Союз-5" є не Falcon 9. І навіть не Starship. Головна проблема – це політична ситуація, в яку Росію загнала її верхівка.

"Все що стосується російського космосу, знаходиться під санкціями. Багато елементів, які використовуються у супутниках, мають західне походження. І тому отримати замовлення від країн, які використовують цю техніку, росіянам буде дуже важко", – говорить УНІАН Андрій Колесник.

На думку фахівця, Росії також не варто розраховувати на підтримку Китаю, адже у Піднебесної свої плани щодо виходу на комерційний ринок ракетно-космічних запусків.

Зараз у китайців справжній бум ракет-носіїв. Це стосується, зокрема, приватних компаній, які роблять усе можливе, щоб знизити ціну запусків.

З Колесником погоджуються інші експерти ракетно-космічної галузі.

"Проєкт ракети "Іртиш" (раніше "Союз-5") може мати передусім системні, а не суто інженерні обмеження, – говорить УНІАН директор Української асоціації високотехнологічних підприємств та організацій "КОСМОС" Павло Цюсьмак. – Йдеться про доступ до міжнародної кооперації, компонентної бази, фінансування, страхування запусків і глобального ринку комерційних пусків".

За словами фахівця, конкурентоспроможність будь-якого сучасного носія визначається здатністю працювати в прозорій та передбачуваній ринковій екосистемі. За відсутності таких умов масштабування та комерційний успіх виглядають малоймовірними.

Таким чином, перший політ "Союз-5" (який, ймовірно, все ж таки відбудеться у майбутньому) ніяк не вплине на співвідношення сил.

Більше того – він стане лебединою піснею російського ракетобудування. Оскільки всім стане зрозуміло, що Москва отримала ще одну морально застарілу ракету (на додачу до провальної майже не літаючої "Ангари"), яка потребуватиме значних витрат і при цьому ніяк не підвищить можливості самої РФ.

Загалом вся історія із "Союзом-5" вчергове демонструє глухий кут, в якому знаходиться космічна галузь Росії. Фахівці сходяться на тому, що для того, аби вона зрушила з місця, потрібно не лише зняття санкцій, а й кардинальне реформування всього "Роскосмосу". З відмовою від пілотованої космонавтики, яка занадто важка, щоб тягнути її вперед, і акцентом на розвиток державно-приватного співробітництва, як це відбувається у країнах Заходу.

Звісно, що ніхто зараз у Росії це робити не буде, оскільки всі сили Кремля кинуті на знищення України. А отже, попереду у російської космічної галузі тільки ще більший занепад і деградація.

Ілля Ведмеденко

УНІАН в Google News