Вино — це не тільки культура, це частина емоційного досвіду, яку можна передати через кожну пляшку. Сучасне українське виноробство переживає період змін, і ми маємо шанс бути свідками цієї трансформації. Проте для того, щоб українці по-справжньому полюбили вино, потрібно змінювати не лише споживчі звички, а й ставлення до самої культури.
Аліна Пухальська — зіркова сомельє, яка працює з найбільшою винною картою в країні, а також популяризує культуру дегустації серед широкої аудиторії. У інтерв'ю УНІАН Аліна поділилася своїм досвідом й думками щодо розвитку українського виноробства, розповіла про кар'єру та вплив проєкту "Холостяк" на життя.
Аліно, почнімо нашу бесіду з шоу "Холостяк", завдяки якому про вас дізналося більше людей. Ви залишили проєкт у другому випуску. Як ви оцінюєте свій досвід участі в цьому шоу? Чи змінило це ваше ставлення до телевізійних реаліті?
Це був справді цікавий і насичений досвід. Потрапити у середовище, де поруч ще 20 красивих, яскравих дівчат — це вже виклик. У такій конкуренції ти маєш не просто бути собою, а ще й чітко розуміти, хто ти є, що саме хочеш показати, як себе проявити. Це було те середовище, яке допомогло побачити себе збоку та зрозуміти багато про себе.
Мені було дуже цікаво брати участь, і загалом моє ставлення до реаліті не змінилося. Навпаки — я й надалі вважаю це унікальним форматом. Це як окреме маленьке життя, зі своїми емоціями, динамікою та викликами. Ідея реаліті мені, як подобалася раніше, так і залишається близькою.
Цей досвід точно змінює. Ти вже не повертаєшся з нього таким, яким був до. Він допомагає краще зрозуміти себе, глибше відчути, хто ти. І в цьому — його головна цінність.
В одному з інтерв'ю ви зазначили, що не шкодуєте про своє рішення та залишилися собою на проєкті. Що для вас означає бути собою в подібних ситуаціях?
Для мене бути собою — це, перш за все, залишатися чесною. Я не бачу сенсу стояти перед камерою і говорити те, що хтось хоче почути, якщо це не відповідає моїм справжнім думкам та почуттям. Я завжди намагаюся залишатися щирою, навіть якщо це не завжди зручно чи прийнятно для оточення.
Часто стикаюся з тим, що моя відвертість сприймається надто гостро. Можливо, я дійсно занадто чесна для нашого суспільства. Але я про це не шкодую. Адже саме завдяки цій чесності я можу спокійно спати вночі — знаю, що була справжньою, не грала роль і не зраджувала себе. Для мене це принципово.
Чи підтримуєте ви зв'язок з іншими учасницями "Холостяка"? Чи виникли у вас дружні стосунки з кимось із них після завершення шоу?
Так, ми підтримуємо зв'язок. У нас є спільна група в Telegram — не з усіма учасницями, але з більшістю. Ми час від часу спілкуємося, обговорюємо новини, ділимося думками про події у світі. З деякими дівчатами часто бачимося на різних заходах.
Хоча проєкт і не приніс мені кохання, зате подарував справжню жіночу підтримку. Я подружилася з Ксенією Щербач, також підтримую теплі стосунки з Лізою, з якою ми разом були на побаченні. Взагалі, з багатьма дівчатами залишилися добрі, приємні стосунки. Це ще один цінний бонус після участі в шоу "Холостяк".
В одному з інтерв'ю ви також розповідали про складний досвід стосунків із колишнім партнером, який проявляв агресивну поведінку. Виходячи з цього досвіду, чи є у вас чітке уявлення про те, яким має бути чоловік поруч з вами? У кого є шанс стати обранцем Аліни Пухальської?
Так, після пережитого в мене сформувалося дуже чітке розуміння: поруч зі мною не може бути агресивна людина. Та кількість агресії, яка була в моєму минулому — це щось за межами норми. І тепер я точно знаю, що мені потрібен чоловік, у якому є добро, внутрішній баланс і повага до жінки. Крім того, для мене важливо, щоб він був чуйним, вмів відчувати й розуміти мене. Щоб наше спілкування було діалогом, а не монологом — не про контроль і вимоги, а про взаємне розуміння й сильний емоційний зв’язок.
І ще один важливий момент — реалізованість. Я не бачу сенсу будувати стосунки з чоловіком, який не має цілей у житті. Я хочу поряд людину, яка впевнено стоїть на ногах і розділяє мій погляд на розвиток як особистий, так і спільний.
Як змінилося ваше особисте життя після "Холостяка", чи знайшли ви своє кохання поза проєктом?
Особисте життя моє точно змінилося, бо я сфокусувалася на собі та своїй карʼєрі, відтак центр уваги теж змістила на себе цілком та повністю. Однак проєкт справді змінив для багато чого, адже я зрозуміла, що для мене вкрай важливо, щоб мій чоловік поважав мене та мою сферу діяльності. Тобто я більше не готова слухати, що моїх розповідей про роботу "забагато".
Як вам пара Інни Бєлєнь та Олександра Терена? Чи вбачали ви в Інні ідеальний метч для Олександра?
Щодо Інни маю тільки приємні емоції, чудова дівчина та учасниця нашого сезону, щодо їхніх стосунків із Сашею – то, крім них двох, ніхто не може щось коментувати. Якось так заведено, що дівчат намагаються зіштовхнути до конфлікту, і я дуже щаслива, що у нашому складі учасниць такого не було, жодної конкуренції та ревнощів, ми досі всі досить класно спілкуємось.
Чи маєте ви амбіції брати участь в нових проєктах? Нещодавно глядачі вас бачили на шоу "Майстер Шеф", як ваші враження? Як вам суддівський склад?
Окрім вина, я дуже закохана і в кулінарію, обожнюю готувати вдома, тому коли зʼявилася можливість завітати на "Майстер Шеф", я дуже зраділа. Здається, глядачі мене охрестили найгіршою суддею, хоч я зовсім так не вважаю. А ось справжні судді, як на мене, професіонали – жорсткі, але дуже справедливі. Я звикла бачити "іншу сторону" роботи ресторанів, а вона вимагає освіти та якості, аби бути на рівні. Тому мені підхід такий дуже подобається, але звісно він вимагає чимало зусиль.
У вашій професії, мабуть, не завжди все легко. Чи були ситуації, коли вам доводилося доводити свій професіоналізм? Як ви реагуєте на тиск або сумніви у своїх знаннях?
Так, з цим стикаюся постійно. Моя професія така, де молодих, привабливих дівчат не надто багато. І коли з'являюся я — молода, гарна, впевнена в собі — багато хто одразу навішує ярлики: "Зрозуміло, вона не про справу, а про картинку. Напевно, нічого не знає, нічого не вміє". Деякі навіть дозволяють собі принизливі порівняння й коментарі.
Але мені достатньо 20–30 хвилин розмови, аби розвіяти всі ці стереотипи. Після цього люди починають бачити не тільки зовнішність, а й суть. Я не витрачаю енергію на те, щоб доводити щось кожному — я просто роблю свою справу добре. І час усе розставляє на свої місця. Тиск і хейт — це частина шляху, особливо коли ти помітна і досягаєш успіху.
З боку робота сомельє виглядає дуже красивою та легкою. А яка вона насправді? Що в ній складного, а що найбільше подобається?
Коли тобі справді подобається твоя справа — вона не здається важкою. У моєму випадку це саме так. Я обожнюю дегустувати нові вина, розширювати свої знання та ще глибше занурюватися у світ виноробства. Це нескінченний процес, і саме це мене надихає: у професії сомельє неможливо знати все. Вона настільки об’ємна, що відкривати нове можна все життя — різні теруари, сорти винограду, техніки виробництва, регіони, культури. І що далі йдеш, то цікавіше.
А ще я люблю вино за його магію. Для мене це як телепорт: відкриваючи гарну пляшку з Бургундії, я раптом подумки опиняюся там — серед виноградників, ароматів і емоцій. Вино вміє переносити в просторі та часі. І це — моя улюблена частина професії.
Сомельє часто стають не лише експертами в дегустації, а й справжніми послами культури вина. Як ви працюєте над тим, щоб донести до українців ідею, що вино — це не просто напій, а частина емоційного досвіду?
Я переконана, що краще за мене скажуть мої дії, аніж слова. Не потрібно багато говорити про те, як важливе українське вино, не треба витрачати час на численні коментарі чи обговорення своїх думок. Просто роби конкретні речі, які справді мають значення і допомагають, а не лише висловлюють порожні ідеї.
Що стосується моєї роботи, то я постійно популяризую винну культуру через соцмережі, досягаючи мільйонів переглядів. Це — мій інструмент для того, щоб бути почутою. І я бачу, що це працює: після участі в "Холостяку" багато людей, які раніше не цікавилися вином, почали звертати на нього увагу, пробували, відкривали нові смаки. І для мене це і є реальний результат.
Нещодавно ваше відео з критикою вина популярного бренду викликало чималий резонанс у професійній спільноті. Розкажіть, що ви насправді хотіли донести цими словами?
Коли на твій контент або на тебе немає жодної реакції, це означає, що він не викликає інтересу. Водночас коли люди реагують, це показує, що тема має значення, і я вдячна за увагу. Проте це лише думка певної частини аудиторії.
Я висловила свою позицію стосовно вина PrimoSecco, яке має чітку асоціацію з Prosecco. На мою думку, це не найкращий вибір для бренду, оскільки агресивний маркетинг, спрямований на маніпулювання вибором споживачів, не є коректним.
Щодо професійної спільноти, деякі колеги висловили свою думку в публікаціях і відео, що отримали певну кількість переглядів. Я розумію, що це бажання бути почутими в контексті загального обговорення.
Що стосується автохтонних сортів, я вважаю, що якщо вино виготовлене з такого сорту, це не обов’язково гарантує його високу якість. Якщо вино не смачне, то наклейка "українське" не зробить його кращим. І якщо винна спільнота хоче, щоб українське вино асоціювалося з такими назвами, як PrimoSecco, на мою думку, це потребує переосмислення, адже це може суперечити іміджу національної виноробної культури.
На вашу думку, чому деякі професіонали сприйняли вашу думку як "атаку", а не як критику з бажанням покращити?
По-перше, багато з них співпрацюють із SHABO, і це створює певне середовище, де вони можуть бути упередженими. Я ж займаю незалежну позицію, тому, можливо, мої слова сприймаються інакше. Кожен має право на свою думку, як і я.
Однак я не зовсім розумію, чому вони вважають, що моя думка повинна їх турбувати. Я також не даю іншим порад в їхній професійній сфері. Вважаю, що важливо дотримуватися меж своєї компетенції, щоб уникнути непотрібних дискусій.
Ви як сомельє точно бачите більше, ніж просто етикетку чи бренд. Якщо відкинути емоції — як би ви оцінили стан українського виноробства сьогодні?
Я неодноразово ділилася своїми думками про українські вина. На жаль, у нас часто плутають мас-маркет і крафтове українське вино, що є абсолютно різними речами. Важливо розрізняти їх і не змішувати в одну категорію.
За останні 8 років в Україні відбулася справжня крафтова революція. У нас з'явилось багато якісних вин, але PrimoSecco до цієї категорії точно не належить. Я неодноразово використовувала вина SHABO у своїх дегустаціях, адже вони мають чудові лінійки, але це вино не є прикладом високої якості.
Я завжди оцінюю бренди об’єктивно, незалежно від того, що це — критика чи похвала. Ми маємо багато чудових українських вин, і вони заслуговують на увагу, однак це не завжди стосується великих брендів. Я підтримую український крафт і завжди з радістю п’ю вино місцевих виробників, але важливо розуміти, що це не одне і те ж із мас-маркетом.
Вино — це не тільки продукт, а й культура. Як ви вважаєте, що треба змінити в нашій винній культурі, щоб вона стала більш популярною серед широкої аудиторії?
На мою думку, важливо менше говорити і більше робити. Це просте правило, яке допоможе змінити ситуацію.
