Павло Гриб повернувся на Батьківщину / УНІАН

Перше інтерв'ю в'язня Кремля Павла Гриба після звільнення: «В «Лефортово» камера була на одного. Українця до українця не поселять. Із розваг – лише радіо»

Колишній 21-річний політв'язень розповів як в останні дні перед обміном читав книгу про зруйновану Москву, крики «Слава Україні» у тюремних коридорах і те, що не писав прохання про помилування.

Павло Гриб повернувся на Батьківщину / УНІАН

З 21-річним Павлом Грибом ми зустрілися в лікарняних коридорах «Феофанії». У супроводі мами та медсестри він проходив огляд, його вели від окуліста на УЗД. Почувши, що ми з УНІАН, він оживився: «Пам'ятаю, була спільнота УНІАН у «ВКонтакте». Не пам’ятаю за що, але мене там заблокували, а тепер у мене ви берете інтерв’ю. Цікаво».

Павло дав нам своє перше інтерв'ю після звільнення у перерві між медоглядом. Хлопець відмовився сидіти в палаті й запропонував зробити його під час прогулянки лікарняним коридором. Ми швидким кроком ходили з одного кінця поверху в інший.

- Коли ви дізналися, що буде обмін?

- Я весь час знав, що він буде. Не на 100%, але жодних причин того, що це не відбудеться, не було. Два роки і два тижні чекав його. Але, я вже готувався до етапу в колонію, а замість цього потрапив у Москву, в СІЗО №2.

Це було 16 серпня. Привезли. Завели у таке невеличке приміщення з високою стелею. На вході замначальника, чи хто з двома зірками на погонах, полковник, мабуть: «Ти знаєш, чого ти сюди приїхав?» Я здогадувався, але відповів: «Та хто його знає» – «Додому хочеш» - «Хто ж не хоче додому» - «Пиши загальними словами прохання помилувати». Та, хай йому грець! Я нічого не писав. Не захотів. І всі про це питають, але то - технічне питання. Могли самі опублікувати, підробити підпис.  

- Що було далі?

- Закинули в «хату», переодягнутися не дали, мила не дали. Камера була на одного. Українця до українця не поселять.

Із розваг – лише радіо. Я два роки не міг зрозуміти, як його вмикати, тисну на кнопку, а треба було повертати гучність. Книжку наступного дня дали, фантастику «Метро 2033» (описує життя людей у московській підземці після ядерної війни – УНІАН). Потім були ще книжки, та малював картинки – всякі візерунки. Робити не було чого – почав малювати, щоб подарувати друзям, коли повернусь.

- Там було краще, ніж у тому СІЗО, де ти чекав на вирок?

- Це було добре, тому що це були зміни. Ще в «Лефортово» давали хліб нормальної якості. Для порівняння, мені до цього давали хліб, який можна було закинути до стелі і він там прилипав. Щось середнє між хлібом і тістом.

Минуло три тижні, вночі будять: «Речі збирай». Я все зібрав, пошматував хліб, взяв його годувати пташок. Дали документи, гроші. Ось - карбованці (дістає із кишені декілька тисяч російських рублів)

- Рублі?

- Я принципово перекладаю! Повели. Чую в іншому крилі люди перегукуються «Слава Україні». Відчиняються двері. Йдуть у формі, потім у чорному за прапором ФСБ. Хтось із них жартує: «О, зоною пахне». Думаю: «Зараз буде «мєропріятіє» (побиття ув'язнених). Потім зрозумів, що йдуть за нами. Нас було 35, їх понад сорок.

Чекали, чекали, чекали. Повели в автобус, там уже був Сенцов. Я зайшов, крикнув: «Слава Україні», всі відповіли. Конвою було байдуже. Їхали в аеропорт повз Кремль. Потім літак.

- І як ти зараз себе почуваєш?

- Втомився.

- Декілька останніх запитань. Що дома зробиш насамперед?

- Подивлюсь новини.

- Вже є якісь плани на найближчі дні?

- Ні. Сподіваюсь, лягати в лікарню не буду.

- Дівчина, до якої ви їхали до Мінська, через листування з якою вас звинувачували, щось писала вашим батькам або вам?

- А ви знаєте де ця дівчина? Може її в живих нема.

УНІАН

Нагадаємо, Павло був викрадений у Білорусі 24 серпня 2017 року та перевезений на територію РФ. Він поїхав у Гомель, щоб зустрітися з дівчиною, з якою спілкувався у соцмережах.

Дівчина мала приїхати на зустріч із Росії. Пізніше стало відомо, що українця тримають у СІЗО в Краснодарі. Російські слідчі звинувачували його в нібито підготовці теракту на шкільній лінійці в Сочі. У Павла тяжке вроджене захворювання - портальна гіпертензія, йому необхідне щоденне специфічне лікування.

22 березня 2019 суд у Ростові-на-Дону визнав Павла Гриба винним і засудив до 6 років колонії.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter