Чому затихла справа педофілів?

Яка різниця між Г.Омельченком і “Регіонами”. Нардеп С.В. просив, щоб я «цьому дебілові нардепові Р.Б. нічого не пояснював»... Хто ж винен: депутати чи адвокати?..

Яка різниця між Г.Омельченком і “Регіонами”. Нардеп С.В. просив, щоб я «цьому дебілові нардепові Р.Б. нічого не пояснював»... Хто ж винен: депутати чи адвокати?..

Андрій ЦИГАНКОВ

Епідемія грипу ніби відсунула на другий план «справу педофілів», що знаменувала собою старт виборчої кампанії. Пройшло лише декілька днів, як раптом всі затихли – немов і не було гучних «педофільних» заяв. Про те, як йдуть справи зараз, ми поцікавилися у Андрія Циганкова – адвоката потерпілої Олени Полюхович.

Циганков зустрівся з нами, озброївшись документом – своєю «заявою про злочин», адресованою генеральному прокуророві (раніше ми друкували заяву колеги Циганкова, в якому викладені подробиці бесід адвокатів з народними депутатами).

Публікуємо короткий виклад нашої бесіди з адвокатом Циганковим, із залученням цікавих цитат з його заяви.

ЯКА РІЗНИЦЯ МІЖ Г.ОМЕЛЬЧЕНКОМ І “РЕГІОНАМИ”

Нагадаємо, що для адвокатів Андрія Циганкова і Валерія Коновалова ця історія почалася на початку квітня, коли до них за допомогою звернулася Олена Полюхович.

Після зустрічей адвокатів з народними депутатами, на яких обговорювалася вірогідна участь в педофільних пригодах народних обранців, справа про педофілів почала плавно перетворюватися на справу про адвокатів з їхнім нібито здирством.

Цитую заяву Циганкова:

«У жовтні 2009 року в рамках проведення досудового слідства був встановлений факт причетності до скоєння злочину трьох народних депутатів України, на яких потерпілий вказав як на осіб, що брали участь в сексуальному насильстві над ним, і осіб, якими він був згвалтований (частково даний факт був також підтверджений генеральним прокурором України під час виступу на відкритій сесії Верховної Ради 20.10.2009г.)».

Після того, як дітьми були упізнані народні депутати, адвокати, за словами Циганкова, припускаючи, що на них може початися тиск, намагалися «убезпечити» справу від зовнішнього і політичного втручання. Циганков, передбачаючи можливі провокації, з відома Олени Полюхович підготував процесуальні документи про вступ до справи свого колеги Валерія Коновалова.

Те, що матеріали справи були розголошені народними депутатами Вадимом Колесниченком і Григорієм Омельченком, а також адвокатом Тетяною Монтян, мало свої позитивні і негативні сторони. Справа отримала резонанс. Матері і дітям надали охорону, дали статус потерпілої сторони. Здавалося б – дякую всім. Але подальші дії політиків примушують сумніватися в чистоті їхніх намірів. Ось що про це пише Циганков:

«13.10.2009 наш клієнт Полюхович О.В. повідомила телефоном, що адвокат Т.Монтян без підстав і згоди Полюхович О.В. 15.10.2009 р. організує і проведе прес-конференцію в УНІАН, і перешкодити цьому Полюхович О.В. не може. Наскільки мені відомо, звернення до адвоката Т.Монтян з боку Полюхович О.В. відбулося в результаті того, що її попросили про це народні депутати України (або ж народний депутат), до яких Полюхович О.В. вимушена була звернутися у зв`язку з тим, що, на мою думку і на думку Полюхович О. В., слідство проводилося не цілком об`єктивно і всесторонньо... Народний депутат, з яким спілкувалася Полюхович О.В., сказав, що адвокат Т.Монтян братиме участь в цій справі разом з іншими адвокатами, проте матиме деякі зобов`язання перед народними депутатами (про це мені відомо із слів Полюхович). Одразу хочу зауважити, що в даний час у зв`язку з тим, що даний проект введення в справу «свого» адвоката з метою його діяльності на користь народних депутатів (і безпосередньо народного депутата Г.Омельченка) не був реалізований, на потерпілу Полюхович О.В., наскільки мені відомо, чиниться тиск з вимогою відмовитися від послуг адвокатів А. Циганкова і В.Коновалова. Дане, безумовно, свідчить про створення відповідної схеми, про систематичне втручання і перешкоджання мені як адвокатові в здійсненні гарантованої свободи адвокатської діяльності в Україні, слугує підтвердженням наявності стійких корупційних зв`язків і використання матеріалів досудового слідства для впливу на хід виборчої кампанії з виборів Президента України».

Далі Циганков пояснює:

«У мене немає сумнівів, що виключений з лав БЮТ Г.Омельченко, враховуючи свою позицію і нібито можливість впливати на дану кримінальну справу, легко знайде новий табір однодумців, які йому забезпечать не тільки депутатський мандат, але і депутатську недоторканність в майбутньому».

Я ж можу додати, що вже перші виступи «регіоналів» і Григорія Омельченка виглядали вельми синхронно. Що при цьому «регіонал» Вадим Колісниченко, який  першим намалювався з гучною заявою про згвалтування дітей в Артеку, після своєї заявки в інтерв`ю УНІАН спочатку явно плутався в деталях, робив паузи. Створювалося враження, що він хоч і брав участь в кавалерійській атаці, але не був утаємничений в деталі справи. А його колеги з «Регіонів», що підключилися потім, телефоном розповідали мені про цю справу речі, що леденили душу, звинувачували бютівців, але при цьому – відмовляючись виступати публічно.

НАРДЕП С.В. ПРОСИВ, ЩОБ Я «ЦЬОМУ ДЕБІЛОВІ НАРДЕПУ Р.Б. НІЧОГО НЕ ПОЯСНЮВАВ»

Громадськості також стала відома історія відносин народних депутатів С.В. і Р.Б. з фракції БЮТ з адвокатами Олени. (Подробиці читайте тут).

Циганков пояснив, що народний депутат С. В., дізнавшися, що цією справою займається адвокат Валерій Коновалов, запропонував заробити на моральному збитку для потерпілої. С.В. влаштував зустріч народного депутата Р.Б., який нібито брав участь в оргіях, з адвокатами, вбивши в кошторис свої посередницькі. У заяві Циганков, який ходить на допити і надає свідчення, добровільно дає «згоду на зняття будь-якої інформації про вхідні і вихідні дзвінки, СМС-повідомлення, трафіки електронної пошти з єдиного мобільного телефону», яким він під час цих зустрічей користувався. У заяві він пише, що народний депутат С.В., даючи рекомендації, як поводитися зі своїм колегою Р.Б., пояснював, щоб ми «цьому дебілові (тобто депутатові Р.Б.) у жодному випадку не пояснювали ніякі процесуальні моменти справи, а говорили лише, що за сприяння народного депутата С.В. готові реалізувати відповідний пакет, а він може або купувати його, або ні. При цьому С.В. попередив нас, що Р.Б. торгуватиметься незалежно ні від чого».

У колах юристів і досвідчених міліціонерів склалася думка, що С.В. спочатку діяв із «суто грошових міркувань». Але в якийсь момент однопартійці (подейкують, що це був Андрій Кожемякин) дізналися про об орудку, що готується.

Справу вирішили перетворити на справу про здирництво. Нардеп Р.Б. погодився повторити «подвиг» Миколи Мельниченка і прийшов на зустріч до адвокатів потерпілої, озброєний засобами запису. Записи бесіди адвокатів і Р. Б., що згодом з’явилися в Інтернеті, втім, не продемонстрували світу нічого нового. Рівно, як і не зафіксували факту здирства. У цих записах наводяться бесіди, які підтверджують сказане раніше. «Справа не політична, а кримінальна.» Слово «гроші» спливає тільки один раз. Р. Б. говорить: «Я плачу гроші за що?» Цікаво, що вже наступного дня після заяви міністра Луценка в парламенті про здирництво, що, нібито, мало місце, Тетяна Монтян і Григорій Омельченко наполягали, щоб Олена Полюхович підписала гнівного листа, в якому клеймила би вчинок своїх адвокатів. Цей факт нам неофіційно підтвердили співробітники МВС, сказавши, що Олена відмовилася «здати» своїх адвокатів, тому що сама хоче все контролювати.

Про роль МВС у «справі про здирництво» Циганков пише наступне: «Міністр МВД Ю.Луценко був учасником провокації і фабрикування підстав для кримінального переслідування адвокатів В.Коновалова і А.Циганкова... Упевнений, що якщо у міністра МВД Ю.Луценка були підстави і переконання, в тому, що вчинене кримінальне діяння..., він не мав права здійснювати дії, оголошуючи про нібито процесуальні дії відносно винних осіб на засіданні Верховної Ради в прямому телеефірі... Про те, що кінцевий результат міністрові МВС був не потрібний, свідчить саме те, що вказані вище оперативні дії були розголошені. Даними діями... Ю.Луценко мав намір спровокувати мене як адвоката ховатися, не з`являтися на допити і інших процесуальні дії у кримінальній справі, уникати спілкування з органами правопорядку, усвідомлюючи ризик мого затримання і взяття під варту як обвинуваченого...»

ХТО Ж ВИНЕН: ДЕПУТАТИ ЧИ АДВОКАТИ?

А як же «справа педофілів»?

Циганков пише, що "в результаті дій МВС України і самого міністра" він «не був допущений як адвокат до слідчих дій за участю Полюхович О.В.» «Попри відмову Полюхович О.В. від дачі свідчень, співробітники МВС... чинили тиск на потерпілу, погрожували їй багатогодинним допитом... Дане може підтвердити адвокат Е.Солодко, який брав участь в цій дії на користь Полюховіч О.В. Також невстановлені особи на території МВС України за адресою вулиця Богомольця, 10 пропонували Полюхович ознайомитися і подивитися компрометуючі матеріали на її адвокатів..., гарантували їй відсутність будь-яких негативних наслідків від будь-яких моїх дій, оскільки питання залучення мене до кримінальної відповідальності і взяття мене під вартою вже нібито вирішене. Це також є однією з підстав для висловлювання Полюхович О.В. прохання про зміну державної охорони, яка забезпечує її безпеку».

26 жовтня справу про розбещення малолітніх було передано до Генпрокуратури.

Думаю, міністр Луценко має зітхнути з полегшенням. Останнім часом він як герой середньовічної літератури мучиться вибором між батьківською і професійною честю, що зобов`язує його розслідувати справу про педофілів, і партійним обов’язком перед політиками – розслідувати справу про здирство адвокатів.

Адже він у Верховній Раді присягався перед Богом і людьми, що зробить все, щоб розслідувати цю справу і посадити винних.

Хто ж винні?

Невже адвокати?

Не вірю.

Лана Самохвалова