Володимир Огризко: Закон про мови від ПР – це ідеологічна війна проти України

Резолюція Європарламенту – це вже санкції проти української влади, і наслідки будуть максимально негативними, якщо керівництво не дослухається до цих останніх попереджень.

Міністр закордонних справ 2007-2009 років Володимир Огризко відповів на запитання УНІАН.

ПРИЙДЕ ЧАС, КОЛИ МИ ПОВЕРНЕМОСЯ ДО ТЕМИ ВСТУПУ УКРАЇНИ В НАТО

Володимире Станіславовичу, Україна була присутня на саміті НАТО в Чикаго. Ну про що сьогодні говорити Україні й НАТО?

Володимир Огризко: Ми опустилися дуже низько

На жаль, нема про що особливо говорити. Україна не була на порядку денному, "українського питання" не було в переліку тем саміту. З нашою делегацією майже ніхто не зустрічався, нас не запросили на зустріч НАТО і партнерів. Бо ми зусиллями теперішньої влади відійшли від НАТО на далеку відстань. І не тільки тому, що ми відмовилися від курсу на вступ до НАТО, перейшовши до химерної позаблоковості, а тому що у нашій внутрішній політиці зробили купу нерозумних кроків, які серйозно відсунули нас як від НАТО, так і від Європейського Союзу. НАТО — це демократичні цінності і стандарти. А ми зараз не лише не наблизились до них, а навпаки ще більше віддалилися. Тому, відверто кажучи, говорити про якісь ефективні стосунки України та НАТО сьогодні не доводиться.

Разом з тим, зусиллями попередньої команди були підготовлені рамки взаємодії між Україною та НАТО. І, на щастя, вони досі збережені і працюють. Тобто річна національна програма, яку ми "виторгували" в Бухаресті замість ПДЧ і яка за своїм змістом є тим самим ПДЧ тільки без назви, досі функціонує. Нею передбачено заходи, які Україна все-таки має виконувати.

Взагалі виходить доволі цікава ситуація — політично ми від НАТО відмовилися і не хочемо вступати в Альянс, проте практичний рівень співпраці і практична робота, хоча й на неналежному рівні, але існує.

Вважаю дуже важливим, аби наші військові не втрачали зв`язку з військовими НАТО, щоб бути щонайменше поінформованими, що там відбувається, яким чином розвивається військова стратегія союзників, як вони взаємодіють... І у такий спосіб хоч якось триматися на плаву, не втрачати зв`язок і набувати необхідних навичок та знань. Бо, переконаний, прийде час, коли ми повернемося і до тези про вступ України до НАТО, і до практичної реалізації цієї тези.

На саміт НАТО в Чикаго прибуло 60 лідерів країн. Проте з Януковичем погодилися зустрітися тільки президенти Афганістану, Польщі та Румунії. Це про щось свідчить?

Це свідчить про те, що ми, на жаль, опустилися в наших міжнародних іміджевих рейтингах на дуже низьку позицію. За попередньої влади, при всіх її недоліках, прорахунках, помилках, про що ми мусимо відверто говорити, усе-таки Україна до такого ніколи не доходила. Навпаки – завжди була прикладом для пострадянських країн у контексті розвитку демократії, громадянського суспільства... Теперішня влада думала, що за рахунок консолідації вертикалі управління зможе зробити якийсь шалені перетворення в економіці. І при цьому опустить планку демократичності країни до самого плінтуса, на що не звернуть увагу на Заході. Але там такого не приймають. Якщо говорити про успіхи в економіці, то їх ми так і не дочекалися. А щодо демократії, то, як кажуть, нема куди далі.

Не думаю, що такий курс може бути продовжений. Це шлях до соціального вибуху і міжнародної ізоляції.

Якщо команда влади не зробить висновку з резолюції, яку прийняв Європарламент, то тоді, переконаний, почнуться, можливо, не щодо України, а такі собі точкові санкції до окремих представників влади.

РЕЗОЛЮЦІЯ ЄВРОПАРЛАМЕНТУ – ЦЕ ВЖЕ САНКЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ

А як би ви охарактеризували загалом резолюцію Європарламенту? Вона допоможе прийти владі до тями?

Сам факт появи такої резолюції — це ляпас Україні, ляпас усім нам, українцям. Бо цим нас відгороджують від нормальної цивілізованої спільноти.

Давайте спитаємо себе, а чому нема і не було резолюції щодо Польщі, Болгарії чи Словаччини? Це в принципі неможливо, бо там суспільства стали на нормальний шлях розвитку завдяки розумним діям керівництва тих країн.

У нас відбувається усе навпаки, кажуть, ой, як добре, що в цій резолюції нема санкцій. Це абсурд, бо сама резолюція — це вже санкції. Це шалений удар по іміджу України. Як взагалі можна вести таку дискусію?

Треба принципово виключити ситуацію, аби про Україну говорили в негативному плані, та й ще у формі резолюції.

Наслідки будуть максимально негативними, якщо керівництво країни не дослухається до цих останніх попереджень.

Як це позначиться на громадянах?

На громадянах таким чином, що тепер Україна не підпише Угоду про асоціацію, вона не набуде чинності. І це матиме довгострокові, негативні впливи на все українське суспільство. Чому?

Бо ми не просуватимемося дорогою демократичних перетворень, ми не матимемо з Європою функціонуючу зону вільної торгівлі. Ми не матимемо вільного режиму пересування, про який ми всі говоримо. Тобто це такий надзвичайно серйозний, потужний негатив, який сиплеться не тільки на правлячу верхівку, а на голову кожного з нас.

Бо якщо ми маємо нормальні економічні відносини з ЄС, то це у підсумку означає, що економіка починає переформатовуватися і працювати ефективно, зникає шалена корупція, непрозорість, псевдотендери, коли починає рости середній клас, коли розвивається нормальне економічне життя в країні. Якщо ми не маємо Угоди про асоціацію — значить, не маємо вільного режиму пересування з ЄС. Тому що, я переконаний, ЄС не захоче безвізового режиму з нами, якщо сьогоднішня політика Януковича продовжуватиметься. Покараними виявляться громадяни України.

Тобто насправді ми матимемо потужний негативний вплив на все суспільство. І якщо суспільство не почне протестувати, публічно, на вулицях, у ЗМІ висловлювати свій протест, перспективи у цього суспільства будуть доволі сумні.

НА ЗАХОДІ ЗРОЗУМІЛИ, ЩО ДО НАШИХ МОЖНОВЛАДЦІВ КРАЩЕ ДОХОДЯТЬ СИЛОВІ АРГУМЕНТИ

Але ж народ спить...

Допоки люди спатимуть і тихенько на кухнях собі бурчатимуть, доти матимуть те, що сьогодні мають. І доти цим користуватися керівники держави. Я читав, що зараз серйозно обговорюють зміни до Кодексу про працю з перспективою виходу на можливість збільшення робочого дня до 10-12 годин. Якщо вже це не спонукатиме до дій, тоді, значить, ми варті того, що маємо.

Завжди повторюю, якщо людина з таким погоджується, то це її вибір. Тому хочеться, аби кожен задумався, який це матиме наслідок для нього особисто. Але вірю в те, що "завдяки" діям сьогоднішньої влади громадяни стануть більш свідомими.

У Конгресі США готується резолюція, яка закликає запровадити санкції проти президента Віктора Януковича та інших чиновників заради звільнення Тимошенко. Це жорстко з боку американців?

Усе, у тому числі й терпець, колись уривається. Відчувається, там зрозуміли, що до декого з наших можновладців краще доходять силові аргументи.

ЗАКОН ПРО МОВИ – ЦЕ ІДЕОЛОГІЧНА ВІЙНА, СПРЯМОВАНА НА ДЕСТАБІЛІЗАЦІЮ В УКРАЇНІ

Кому й навіщо зараз потрібно порушувати мовне питання, та ще й таким нахабним чином?

Логіка просто кричить, що цього робити не потрібно і не можна, тому що це – збурення суспільства. Очевидне протиставлення однієї частини іншій. Але, на мою думку, тут головну роль відіграє зовнішній чинник, який, власне, й керує тими, хто сьогодні знаходиться в українському уряді, парламенті, так званих громадських організаціях, які отримують прямі вказівки з Росії. І автори цього ганебного законопроекту, усієї цієї антиукраїнської кампанія просто виконують вказівки, які їм даються звідти, відпрацьовуючи свої 30 срібняків. Тому тут логікою і не пахне. Це ідеологічна війна, спрямована на дестабілізацію в Україні.

На превеликий жаль, попередня команда більше на словах захищала українство, ніж діяла реально. Я не розумію, чому, скажімо, не були прийняті відповідні закони, які б дозволяли розвиток і захист української мови, книжок, українських мас-медіа, чому в нас досі українська пісня загнана в якийсь резерват. Хто заважав попередній владі приймати відповідні закони, щоб сьогодні про це навіть не згадували?

Щодо законопроекту про мови, то мій прогноз такий, що він навряд чи набере 226 голосів, бо це надто вже гостре питання для суспільства, Голосування за цей закон — це голосування проти України. І кожен, хто це зробить, рано чи пізно відповідатиме за свої вчинки.

Я не думаю, що повторна спроба дасть регіоналам позитивний результат. Вони вже морально програли. Але навіть, якщо й протиснуть, життя цього закону зовсім не довге. Їхня влада не вічна.

ВІДНОСИНИ З РОСІЄЮ ПРИРЕЧЕНІ НА ПРОБЛЕМИ

Як зміниться відносини Росії та України з Путіним-президентом?

На мою думку, сьогодні відносини між Україною та Росією, безвідносно до того, хто перебуває при владі і тут, і там, приречені на проблеми. Чому? Бо в Росії продовжується лінія, яка була характерна для імперської Росії, для радянської Росії. Тобто міняється форма правління, але не міняється сутність системи, яка є в Росії. Це сутність імперська, неоколоніалістська, загарбницька.

Тому чи це “ліберальний” Медведєв, чи авторитарний Путін, жодного значення не має, бо суть питання в іншому. Вони не хочуть бачити Україну незалежною державою. У них у підсвідомості закладено, що Україна — це щось помилкове, щось таке, що не має права на існування, це якийсь апендикс від “вєлікоруского” невідомо чого, але який дивним чином відокремився і щось там намагається зробити.

Виходячи з цього, хто б не був при владі в Києві, якщо вони не здають інтереси так, як це потрібно Москві, вони апріорі погані.

Але ж Янукович здає...

Виходить, що цього для них мало. Ми про це голосно і неодноразово попереджали. Нам не вірили, тепер самі переконалися. Ми не здали Севастополь, а вони, наївні, думали, що Москва цим і обмежиться. А ті ж хочуть більше і більше, того, що стосується конкретних живих грошей: ГТС, окремих галузей промисловості. Янукович цього вже не хоче, тому й поганий. І так буде доти, поки ми не станемо частиною цивілізованої Європи.

Ви підете на вибори?

Якраз зараз - фінальний етап для прийняття остаточного рішення.

Як родина дивиться на вашу можливість стати депутатом?

Не дуже...

Валентин Наливайченко склавз себе повноваження голови політичної ради партії «Наша Україна» та зупинив своє членство у партіїї. Як ви ставитеся до такого кроку свого колеги? І чи не думаєте теж вийти з НУ?

Наступного четверга збираються на свої засідання два ключових партійних органи: Президія та Політрада. Будемо обговорювати ситуацію, приймати рішення. Для мене головне, щоб у новому складі парламенту сформувалася демократична більшість із сильною національно-патріотичною групою чи фракцією в ній. Усе інше – похідне, зробимо. Бо, навчившись на попередніх помилках, другий раз на ті самі граблі не станемо.

НАШІ ДИПЛОМАТИ ІДУТЬ НА ПЕРЕГОВОРИ З ПОРОЖНІМИ РУКАМИ

Як би оцінили роботу МЗС сьогодні і, зокрема, свого колеги Грищенка?

Мені дуже шкода своїх колег у МЗС, тому що вони стали заручниками ситуації, яка склалася в нашій внутрішній політиці.

МЗС — це, так би мовити, рука держави ззовні. Рука має нести якісь пропозиції, цікаві ідеї і таке інше. Але якщо цього нема, то рука виявляється порожньою. Тож сьогодні наші дипломати йдуть на зустріч зі своїми колегами з порожніми руками. Їм нема чого принести. Вони постійно в позиції тих, хто виправдовується, але, повторюю, не зі своєї вини. Мені, відверто кажучи, не хотілося б сьогодні бути на їхньому місці.

Водночас я хотів би, щоб українська дипломатія витримала це випробування, зберегла свій український дух і потенціал. Бо попереду в неї ще багато роботи: чого варті лише вступ до ЄС та НАТО!

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News