Очищення від проросійських партійців: коли в Раді та місцевій владі не залишиться потенційних зрадників держави

В Україні відбувається очищення від людей, які привели в країну війну. Мова, зокрема, про представників вже забороненої партії ОПЗЖ. Фахівці у сфері конституційного права поділились з УНІАН думками щодо легітимних шляхів припинення повноважень колаборантів у парламенті та у місцевій владі, а також можливостях запобігти їх повернення в українську політику.

Напередодні 24 лютого 2022 року чимало представників української політики, в тому числі парламентарів, утекли за кордон та згодом перейшли на бік країни-агресора. Довго чекати доказів їх колаборації з ворогом не довелось. Вже 20 березня Рада національної безпеки та оборони заборонила діяльність дванадцяти політсил. Мова йшла про ОПЗЖ, "Опозиційний блок", партію "Шарія", "Наші" та інші об'єднання, лідери яких роками працювали на Кремль, будуючи мережі колаборантів у регіонах. 

Проте ані оголошення підозр у державній зраді, ані затримання, наприклад, Віктора Медведчука, не стали вагомою причиною навіть для його поплічників залишити посади у владі. На тому етапі юристи покладали надію, що питання розв’яжеться після заборони проросійських сил рішенням суду.  Проте коли Восьмий апеляційний адміністративний суд остаточно заборонив діяльність партії ОПЗЖ, депутати від неї продовжили працювати і у Верховній Раді, і у місцевих органах влади.

Ба більше, члени ліквідованої у Верховній Раді фракції лише "перефарбувалися", змінивши назву з ОПЗЖ на ПЗЖМ (Платформа за життя та мир).

• "Боротьба" з ОПЗЖ в Раді
• Підстави є, немає бажання
• Що далі?
• Люстрація та зміни до Конституції

"Боротьба" з ОПЗЖ в Раді

Про реальні наміри позбавити вищий представницький орган України любителів "руського міра" свідчать й інші приклади. 

Так, представники заборонених партій продовжили займати керівні посади у профільних комітетах парламенту. Наприклад, Нестор Шуфрич досі очолює Комітет з питань свободи слова, Василь Німченко є першим заступником голови Комітету з питань правової політики, а Григорій Мамка – заступником голови правоохоронного комітету. Верховна Рада могла б обмежити вплив цих депутатів на українську політику, прийнявши постанову про зміну керівного складу профільних комітетів, проте зроблено цього не було.

За словами заступника голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Мар'яни Безуглої для цього потрібно лише 226 голосів, а також узгоджені кандидатури. 

"По комітету повинно бути голосування за постанову Верховної Ради, де, наприклад, Шуфрича на посаді голови комітету замінить хтось інший. Потрібна кандидатура, але все не просто. Поки відбувається спроба торгівлі посадами. Сподіваюсь, ми дотиснемо це питання", - розповіла вона.

Чи не єдиний приклад відсторонення представників ОПЗЖ від парламентської роботи — заміна заступника голови Тимчасової Слідчої комісії Верховної Ради з розслідування дій високопосадовців проти суверенітету України. Адже цю посаду займав зрадник держави Ренат Кузьмін.

Цікаво також, як Рада "намагається" позбавити депутатів ОПЗЖ повноважень. Наприклад, 1 червня було внесено законопроєкт №7424 за авторством народного депутата від "Слуги народу" Ігоря Фріса, ідея якого полягала в позбавленні права нардепів із заборонених партій відвідувати парламент. І хоча науково-експертне управління вказало на ознаки неконституційності новел проєкту, а профільний комітет його жодного разу не розглянув, автори документа піарились на ініціативи до грудня 2022, закликаючи голову Верховної Ради винести його на голосування. 

У грудні у Верховній Раді тема позбавлення депутатів ОПЗЖ повноважень отримала нове дихання — розпочався збір підписів за таке рішення. Однак понад 70 нардепів, не підписалися під відповідним зверненням спікера, назвавши його дешевою імітацією боротьби з проблемою. 

Юрист у сфері конституційного права ГО "Опора" Павло Романюк підкреслює, що ухвалення політичних постанов мало допоможе вигнати нардепів ОПЗЖ з парламенту. 

"Деякі депутати пропонують ухвалити звичайну постанову за позбавлення мандатів. Вона є суто політичною, суперечить конституційному порядку дострокового припинення повноважень нардепів, й не матиме реальних наслідків. А те, що я бачив серед законопроєктів, є сумнівно конституційними пропозиціями депутатів. На жаль, без змін до Конституції віднайти правову підставу наразі неможливо", — вважає Романюк.

Річ у тім, що у разі підтримки сумнівно легітимних законів, ті, кого таким чином позбавлять мандатів, зможуть оскаржити це у міжнародних судах. І хоча навряд повернуть собі повноваження, визнання  порушення Європейської конвенції точно не додасть балів репутації України у світі.

Конституціоналісти звертають увагу, що тільки 12 січня 2023 року ЄСПЛ ухвалив рішення на користь двох суддів КСУ, повноваження яких були припинені Верховною Радою у 2014-му році. 

"Так само може бути й з депутатами, якщо їх позбавлятимуть мандатів у сумнівно конституційний спосіб", —  вказує Романюк.  

Підстави є, немає бажання

Конституція України диктує лише сім підстав для втрати депутатських мандатів. Якщо не брати до уваги такі обставини як смерть або вихід обраного від партії з фракції (через її ліквідацію в ВРУ, — УНІАН) залишається й того менше:

• складення повноважень за  особистою заявою;
• обвинувальний вирок;
• визнання нардепа судом недієздатним або безвісно відсутнім;
• припинення громадянства або виїзд за межі України на ПМЖ.

За власним бажанням мандати склали лише кілька нардепів: Ілля Ківа,  Вадим Новинський, Дмитро Шенцев,  Юлія Льовочкіна, та Андрій Аксьонов.  

Втрата мандатів через припинення громадянства у 2022 році вперше відбулася в листопаді. Тоді Верховна Рада достроково припинила повноваження Вадима Рабіновича (ОПЗЖ) та Ігоря Васильковського ("Слуга народу"). Підставою для цього стало рішення президента про позбавлення їх українського громадянства. Так само парламент вчинив 13 січня 2023 року, позбавивши мандатів ще чотирьох нардепів ОПЗЖ:  Віктора Медведчука, Тараса Козака, Рената Кузьміна, а також позафракційного мажоритарника Андрія Деркача. 

Ще один депутат - Андрій Аксьонов - добровільно склав повноваження. Він не був позбавлений українського громадянства, хоча СБУ раніше підтверджувала наявність в нього російського паспорта.  

Проте для позбавлення мандатів, зокрема парламентарів-втікачів, можна використати ще одну можливість.

"Одна з підстав — зміна місця проживання, адже їх фізично немає на території України вже рік. Щоб це було доведено, думаю, будуть встановлені факти, надані певні документи від Міграційної служби та прикордонників. Очевидно, що ці люди перебувають за кордоном на певних підставах: мають громадянство, чи подали документи як біженці", - зауважує заступниця голови фракції "Слуги народу" Євгенія Кравчук.  

Водночас юрист Андрій Магера підкреслює, що керівництво парламенту завжди мало інструменти для позбавлення нардепів їх повноважень з цієї підстави. Адже в ВРУ зафіксовано, як довго вони не відвідували засідань. Голова ВРУ й раніше мав запитати в ДПСУ чи органів МЗС інформацію щодо перетину кордону парламентарями.

"Під час воєнного стану депутати взагалі зобов'язані з’являтись на засідання. А в нас депутати проживають за кордоном. Факти про відсутність депутата в Україні є, а парламент не вживає ані заходів для того, аби офіційно з’ясувати, де він, ані заходів для припинення його повноважень. Очевидно, що інструменти є, а Раді бракує політичної волі розв'язувати це питання", — переконаний Магера. 

Яскравий приклад – депутати  ОПЗЖ Вадим Столар та Ігор Абрамович, які, ймовірно, перебуваючи за кордоном, не відвідували Раду з початку повномасштабної війни в Україні. І тут раптово взяли участь у засіданні парламенту 12 січня. 

Чи дорівнює втеча за кордон зміні місця проживання, аби стати підставою для втрати мандату, мають встановити правоохоронці. Та й цю задачу, на думку юристів, правоохоронцям могла б полегшити Рада, якби прописала у законі  обмеження на перебування народних обранців за кордоном під час воєнного стану. 

Ще один з дієвих інструментів, який міг би допомогти вигнати нардепів ОПЗЖ з Верховної Ради, є обвинувальний вирок. З цього приводу голова партії "Слуга народу" Олена Шуляк 10 січня заявила про звернення до правоохоронців за інформацією щодо кримінальних проваджень стосовно народних депутатів. Мовляв, відповіді на ці питання — конституційний ключ до позбавлення мандатів решти парламентарів ОПЗЖ. За її словами, мова зокрема про інформацію щодо розпочатих кримінальних проваджень стосовно антиукраїнської діяльності депутатів ОПЗЖ, оголошення їм підозр та намірів ГПУ направити до ВРУ подання про їх притягнення відповідальності.

Щоправда, цей шлях може бути найдовшим, адже розслідування кримінальних проваджень може тривати роками.

Що далі?

За словами голови фракції "Слуга народу", з початку повномасштабної війни мандати втратили 10 проросійських депутатів. 

"Шестеро від ОПЗЖ і ще чотири з їхньої політичної орбіти. Буде ще більше,  але в законний та конституційний спосіб. Він довший, ніж нам самим хотілось би. Проте не дає колаборантам шансів на оскарження", — наголосив Арахамія. 

На думку політолога Олександра Антонюка, Верховна Рада залишиться спроможною приймати рішення навіть після вибуття з її складу всіх членів колишньої ОПЗЖ.

"Парламент і раніше ухвалював рішення без їх допомоги. Коли вони втратять мандати, у Верховній Раді точно залишаться необхідні 300 голосів", — говорить Антонюк.

Цікавий нюанс у тому, що місця нардепів, яких позбавлять мандатів, залишатимуться порожніми. Так, наприклад, коли від мандату відмовилась народна депутатка ОПЗЖ Юлія Льовочкіна, Центральна виборча комісія відмовила у її заміщенні іншим депутатом у списку. Як пояснила УНІАН секретар ЦВК Олена Гатаулліна, ЦВК визнала заборону партії ОПЗЖ обставиною, що унеможливлює визнання обраним народним депутатом наступного за черговістю кандидата у виборчому списку. 

"З моменту прийняття рішення РНБО щодо цієї партії, а також подальшої заборони її в судовому порядку, до Комісії вже надходили постанови Верховної Ради про припинення повноважень депутатів. Вони розглядались та приймались рішення, з якими можна ознайомитись на сайті ЦВК. У разі надходження інших подібних постанов, як на мене, наразі немає підстав приймати інші рішення ніж такі, які вже приймались", — пояснила Гатаулліна.

Разом з тим, практик у сфері конституційного права та виборчого процесу Андрій Магера вказує, що попри судову заборону ОПЗЖ, місця позбавлених мандатів нардепів мали б зайняти наступні кандидати у партійному списку. Адже за українським законодавством, право висування формально належить не партії, а народу. 

"Партія — лише інструмент просування кандидатів на виборах. Якщо вибори відбулись — це воля українського народу.  ЦВК не визнає обраними наступних кандидатів у списку, але чи це правильно? На мою думку, рішення про невизнання не ґрунтується на законі. Воно взяте зі стелі і є виключно політичним. Якби, наприклад, були внесені зміни до Закону "Про вибори народних депутатів" та Виборчого кодексу з приміткою, що "в разі ліквідації партії, усі кандидати у списку втрачають статус", була б інша ситуація. А в нас є лише рішення РНБО, рішення суду та рішення ЦВК, але немає закону", - каже Андрій Магера. 

Люстрація та зміни до Конституції

Разом з тим, вигнати депутатів ОПЗЖ, "шарійців" та колишніх "регіоналів" назавжди з української політики (мова має йти не лише про Верховну Раду, адже існує нагальна потреба очистити владу на місцях) насправді можливо шляхом внесення комплексних змін до законодавства, переконує експерт з конституційного права центру правових реформ Олександр Марусяк.

"Щодо народних депутатів, необхідно вжити люстраційних заходів. Наприклад, прописати в законі, що обрані від заборонених партій депутати не можуть обиратися протягом 10 років. Тому що, якщо ми сьогодні його позбавимо мандата, люди можуть знову обрати цю людину на виборах", - вважає юрист. 

На його переконання, для цього треба змінити, як мінімум, Виборчий кодекс України, в якому детальніше прописати підстави для відмови в реєстрації кандидатів. 

"Коли мова йде про вибори, ані Конституція, ані міжнародні стандарти – Міжнародний пакт про громадянські та політичні права 1966 року, Європейська конвенція про захист прав та основоположних свобод 1950-го року, Венеційська комісія Ради Європи тощо - не можуть заборонити балотування чи голосування певних категорій осіб. Тому в законі можна виписати хіба що легітимну підставу для відмови ЦВК в реєстрації у разі виявлення наявної проросійської програми кандидата", - додає Андрій Магера.

Окрім того, фахівці з конституційного права не виключають, що після перемоги України у війні, 81 статтю Основного закону варто доповнити такими підставами для позбавлення мандатів, як заборона політичної партії та тривала відсутність на засіданнях ВРУ. 

Інша справа — вже зараз розпустити проросійських депутатів місцевих рад, підстави для припинення повноважень яких не прописані в Конституції. 

З цією метою Верховній Раді рекомендовано ухвалити урядовий законопроєкт №7476, який визначає заборону партії судом однією з підстав припинення повноважень місцевих депутатів. 

І хоча розпуск цих депутатів не гарантує їх невисування на наступних виборах, висновок до документа містить цікавий нюанс - рекомендацію ЦВК до удосконалення виборчого законодавства. 

До слова, саме розгляду цього проєкту вимагає петиція до президента України, яка з 9 січня набрала вже понад 35 тисяч голосів українців (з необхідних 25 тисяч). Цікаво, якою буде відповідь.

Анастасія Світлевська 

УНІАН в Google News