ЩО ДЕПУТАТИ ВІД ПР ШУКАЛИ В АПЕЛЯЦІЙНОМУ АДМІНСУДІ?

Якщо дві такі небідні політсили, як  БЮТ і ПР, хвилювалися щодо законності судових рішень, то чом би їм не знайти можливість ввести комп`ютерний розподіл справ?..

Якщо дві такі небідні політсили, як  БЮТ і ПР, хвилювалися щодо законності судових рішень, то чом би їм не знайти можливість ввести комп`ютерний розподіл справ?..

Я бігла до Київського апеляційного адміністративного суду, щоб  скористатися нагодою і поніжитися в світлі депутатської недоторканності панів-“регіоналів” Юрія Мірошніченка, Валерія Бондика і чемпіона світу з боротьби Ельбруса Тедеєва.

Звичайно, сесійні дні парламенту дають мені можливість насолодитися товариством народних обранців з їх депутатською недоторканністю. Але це був особливий випадок, я могла відчути недоторканність народних депутатів України у дії, відчути імунітет слуг народу повною мірою. Це коли вони ввалюються у Київський апеляційний адмінсуд, а саме в кабінет його голови Анатолія Денисова, сідають на стільчики й кажуть:

– Знаєте, Антолію Олексійовичу, ми заведемо на вас кримінальну справу.

– За що? – цікавиться голова.

– Життя таке, – насолоджуються імунітетом хлопці з депутатськими значками. – У вас в суді, знаєте, документообіг неелектронний, справи розподіляються не комп`ютером, а вручну.

Суддя демонструє непроханим гостям  папери від їх однопартійця, колишнього шефа ЦВК періоду гіперфальсифікацій Сергія Ківалова, який покірно просить у листі відкласти введення електронного розподілу справ до 1 вересня 2010 року, оскільки на його введення немає коштів. І пояснює, що він і сам би радий розподіляти справи електронним чином, але коштів немає, тому він задовольнив прохання пана Ківалова, тим більше що у Віденському суді такий розподіл вводився у декілька етапів, впродовж кількох років.

Але депутати не до кінця розуміють все сказане і йдуть у канцелярію суду.  Мало не лягають на стіл, де стоїть комп`ютер, напружено вдивляються в екран і питають у Оксани Сварчевської, завідувачки відділом документального забезпечення:

– Чому у вас неелектронний документообіг, чому справи розподіляються не на комп`ютері, а вручну?

– Але ж грошей немає, – пояснює пані Сварчевська.

Вона не стала пояснювати, що електронний документообіг, комп`ютерний розподіл справ є далеко не в усіх судах загальної юрисдикції і що в недавно створеному адміністративному суді електронний документообіг тим більше є не скрізь, оскільки нардепів це не хвилювало. А ви б стали щось пояснювати чемпіонові світу з боротьби зі значком нардепа та іншим обранцям, якби вони захотіли зазирнути до вас у комп`ютер?

Поки журналісти доїхали до суду, депутати ретирувалися.

...Голова Київського апеляційного адміністративного суду Анатолій Денисов сьогодні вп`яте водив журналістів по кабінетах своєї установи, розповідаючи, як поводилися нардепи і що вони говорили. Він почувався зобов`язаним пресі за те, що ті відгукнулися і зуміли своєю присутністю випровадити народних обранців. Журналісти допускали, що, можливо, каменем спотикання стали судові справи і звинувачення в хабарах, які нібито одержували судді.

– Ми готуватимемо позов про захист честі й гідності суддів, – каже Денисов. – Нам не вперше блокують роботу. Ці дві партії –БЮТ і Партія регіонів – змагаються завжди. У 2007 році під час парламентських виборів я зіткнувся з тим самим, до мене приходили всі ті ж Тедєєв, Мірошніченко і Бондик. 

Насправді, я не вірю в кристальну чесність судів. Я визнаю сумну істину – що суди використовуються обома політичними силами, як рушничні батареї. І не беруся судити: як у ніч перед виборами приймалися рішення, вигідні БЮТ , про неможливість голосувати вдома без медичної довідки і вносити зміни до списків для голосування в день виборів. Так само як і не беруся судити, що стояло за рішенням про право голосувати вдома без довідки, вигідне «регіоналам». Будь-який хоч трохи освічений юрист скаже, що правила голосування  повинні визначатися законом і постановами ЦВК, а не нічними судами.

Але вважати нормальним, те що депутати, граючи м`язами, ввалюються до адміністративного суду і кажуть, що ми поживемо тут до весни, – просто огидно.

Коли я говорила з експертами з питань регламенту, виборчого права і депутатської недоторканності, всі вони одностайно визнавали, що повністю позбавляти нардепів імунітету не можна – залишки порядних людей опиняться на нарах. Але всі одностайно сходилися на думці, що потрібно обмежити можливість їх доступу на підприємства, до судів, допуску до окремих документів.   

– Вони кажуть, ми вас контролюватимемо до кінця кампанії, – перебив мої роздуми Анатолій Денисов. – А я їх питаю: як можна контролювати суд, сидячи у мене в кабінеті?

Цього дня в суді, за твердженням голови, слухалися справи: позов Тимошенко до ЦВК про недопуск грузинських спостерігачів на вибори, а також позов Януковича до Тимошенко про нібито її незаконну агітацію. Але до залів суду нардепи не заходили.

Ми подзвонили до народного депутата Валерія Бондика, поцікавитися, чим пояснити такий раптовий прихід.

– Ми здійснювали парламентський контроль, – пояснив Бондик. – Я маю на це право як член профільного парламентського комітету і Вищої ради юстиції. Вам не здається дивним, що суди працюють уночі і приймають рішення напередодні голосування? Ми вирішили подивитися, як відбувається розподіл справ. Я знаю, що введення електронного розподілу гальмується через фінансування, я сам був співавтором постанови, яка мала відкласти таке введення. Ну, ми хотіли подивитися, як там все відбувається, можливо, чимось допомогти, вивчити ситуацію. Ми побували в кабінеті «директора», потім пройшли в кабінет, де відбувається розподіл справ, подивилися. І все, ми не були в залах суду, не заважали здійсненню правосуддя. Абсолютно марно голова суду здійняв через це такий галас. Чим ми йому завадили? Що за дурниці – що ми нібито зламували базу судових справ суду? Ми хотіли побачити процес розподілу, от і все.

Народний депутат України Ельбрус Тедеєв підтвердив, що він прийшов, тому що його попросив Валєра (Валерій Бондик. – Авт.) і що вони нікому не заважали, до зали засідань не заходили, просто хотіли подивитися, як справи розподіляються.

З одержаних коментарів незрозуміло наступне. Якщо нардепи знали про те, що автоматизований розподіл не вводиться, причому з їх же, Партії регіонів, відома, то навіщо пред`являти претензії? І врешті-решт, якщо дві такі небідні політсили, як  БЮТ і ПР, хвилювалися щодо законності судових рішень, то чом би їм не знайти можливість прискорити введення комп`ютерного розподілу? У чому одна політична сила краща за іншу? БЮТ, маючи владу, не знаходить грошей для впровадження комп`ютерного відбору, друга (в особі Сергія Ківалова і того самого Валерія Бондика) вносить постанову  про те, щоб впровадження комп`ютерного відбору відкласти до вересня. В результаті маємо паскудну картину. Як припущення: а може, просто кожен з політиків-опонентів планував скористатися в своїх інтересах цією самою системою ручного відбору? А коли не вдалося, вирішили здійснити парламентський контроль?

Кажуть, нардепи вибачилися перед Денисовим, коли йшли. Ось так паралізували роботу, потім вибачилися і пішли. І нічого їм не буде за те, що вони витратили купу бюджетних грошей, зупинивши роботу суду.

Гаразд, бюджетні гроші. Але є й інші втрати. Невже нардепи не хочуть залишити суддям залишки самоповаги, не боятися зруйнувати повагу до судів в очах суспільства? Адже не вічно ж вони будуть депутатами, захищеними недоторканністю. Врешті-решт, історія нашого парламентаризму знає випадки, коли навіть народних депутатів клали обличчям на бампер машини і підкидали в кишеню наркотики. Ну до кого ви звернетеся, якщо перетворите суддів на своїх слуг?

– Як я зрозуміла, формальною причиною їх вторгнення стала відсутність комп`ютерного розподілу справ? – не виході перепитую Денисова.

– Це було приводом для вторгнення. А причина в тому, щоб залякати мене, вчинити тиск.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News