Лавренюк: у нас медіація, в принципі, не заборонена законом / фото УНІАН

Юрист-медіатор Вадим Лавренюк: Відмінність переговорів від медіації в тому, що на переговорах присутні юристи, адвокати… А в процесі медіації зустрічаються вже власники бізнесу

Один з кандидатів в президенти України, Володимир Зеленський, у разі, якщо очолить державу, обіцяє запропонувати Верховній Раді ухвалити закон про медіацію. Мовляв, у людини повинен бути вибір: йти в суд чи використати альтернативний спосіб вирішення спору. В інтерв’ю УНІАН юрист-медіатор Вадим Лавренюк розповів про механізм та принципи медіації, її переваги перед судами, та що варто було б прописати у відповідному законопроекті.

Лавренюк: у нас медіація, в принципі, не заборонена законом / фото УНІАН

Яка ваша думка, як експерта, чи потрібен такий закон?

Якщо законопроект буде погоджено з експертами-медіаторами, щоб була врахована, насамперед, їхня думка, а не думка політичної спільноти або третіх осіб, то потрібен. Якщо ж він буде не якісним, то не стане сильним законодавчим підґрунтям для розвитку медіації в Україні – такий закон не потрібен. Зауважу, що, наприклад, Міністерство соціальної політики ще у 2016 році ухвалило постанову про застосування медіації у сфері соціальної політики. Також на сьогодні Національний офіс інтелектуальної власності розробив проект постанови про медіацію у сфері інтелектуальної власності. Як медіатор я є частиною цієї команди, тож підкреслю, що ця постанова буде чимось новим та експериментальним. Це те, що ми вже робимо, не чекаючи змін в законодавстві.

Щоб законопроект був якісним, які положення в ньому мають бути?

Має бути прописана захищена конфіденційність для медіатора. Я вважаю це одним із ключових моментів. Бо що маємо на сьогодні? В адвокатів є захист – їх не можна допитувати. А медіатор такого захисту не має. Після процесу медіації мене можуть допитати, як свідка, наприклад. І поки у нас немає законодавчого підґрунтя для захисту від цього.

Також потрібно закріпити в законі спеціальне навчання для медіаторів за офіційною програмою, затвердженою Міністерством освіти. Не треба обмежувати, що медіатором може бути тільки юрист та психолог, але спеціальне навчання для цієї діяльності пройти важливо. Адже сьогодні у нас немає офіційної програми, відповідно, курси медіаторів, без залучення фахових експертів, проводять чимало громадських організацій та навіть ФОПи. Як наслідок – на ринок виходять «експерти», які вводять клієнтів в оману, можуть перекреслити все позитивне для розвитку медіації, що ми робимо.

Наприклад, коли ми проходили навчання медіації, в мене була першочергова проблема – зняти з себе «капелюха юриста» та вдягти «капелюх медіатора». Тому що в медіації підходи інакші. Ти ведеш процес таким чином, щоб сторони самі дійшли до рішення, яке їм підходить.

Також на початку я думав: якщо сторони домовилися – все, про що ще питати. Але ні, в медіації треба далі спілкуватися, уточнювати – чи ви дійсно розумієте це саме так, а чи готові це реалізувати, а якщо буде форс-мажор? Обговорити всі моменти, щоб сторони, які перебували в конфлікті, до більше не поверталися до цього питання.

Ви згадали постанову Мінсоца про медіацію в соціальній сфері. А якими ще нормативно-правовими актами на сьогодні регулюється медіація в Україні?

У нас медіація, в принципі, не заборонена законом. Просто вона нині не врегульована. Якщо говорити, наприклад, про сферу інтелектуальної власності, то Всесвітня організація інтелектуальної власності має своє положення про процедуру посередництва та медіації. Цей документ можна використовувати, адже він не суперечить українському чинному законодавству.

Лавренюк: медіація – це процес, який дає можливість домовитися / фото УНІАН

Що це взагалі за механізм – медіація? 

Медіація – це процес, який дає можливість домовитися. В кінцевому результаті йде обговорення, як сторони бачать домовленість, чи можуть її виконати, обговорюємо, що відбудеться, якщо не зможуть. На будь-якому етапі медіації всі учасники можуть вийти з процесу, так само і медіатор. 

В яких галузях варто використовувати цей альтернативний спосіб вирішення суперечок?

Якщо говорити про галузі, то давайте поділимо. Є бізнес-медіація (інтелектуальна власність, корпоративні суперечки, суперечки між контрагентами).

Другий вид медіації – сімейна. Наприклад, у нас в Києві є Ліга сімейних медіаторів. Це громадська організація, члени якої пройшли спеціальне навчання сімейної медіації, в них підписані меморандуми із центрами соціальної допомоги в декількох районах Києва. Відповідно, у них є можливість безкоштовно надавати послуги по медіації, якщо звертаються з цих центрів.

Крім того, є шкільна медіація. У 2017-2018 роках я допомагав колегам з громадських організацій, ми проводили консультації на базі гімназій та шкіл Києва стосовно процесу медіації. Адже, коли говоримо про конфлікт учнів 12-13 років, то класний керівник чи директор – не найкращі кандидати для його вирішення. Це старші люди, яким учні не готові відкриватися. А під час шкільної медіації медіатором виступає їхній «колега» – одноліток або підліток на рік старше чи молодше. Відповідно, він розуміє, що може бути болючим, а що – ефективнішим. Це перевага, яка допомагає учням домовитися. На роль медіатора проводиться відбір серед учнів (кому було б цікаво цим займатися), вони також проходять навчання. Дорослі медіатори допомагають шкільним медіаторам, також може бути застосована ко-медіація (коли залучено два медіатори).

Ми навіть робили опитування серед дітей з цього приводу – їм ідея шкільної медіації сподобалася. Протидія булінгу та шкільна медіація – це два напрямки, які понижують агресію дітей.

До речі, мене як бізнес-медіатора, це зацікавило ось чому – всі діти приходять додому, бачать батьків ввечері, часто питають про справи на роботі. І якщо донести дітям про медіацію, як спосіб врегулювання конфліктів, то дитина і батькам розповість. Можливо, це комусь допоможе. 

А чим сімейна медіація відрізняється від сімейної психологічної терапії? 

Психолог - це арбітр, який приймає рішення. Каже, що правильно, а що – ні, з чим у вас проблема. В медіації це виглядає інакше. Медіатор не зазначає, хто правий, а хто – не правий. В цьому і полягає його нейтральність. Для медіатора важливо, щоб те, що сталося, залишилося позаду. Щоб одна сторона зрозуміла позицію другої, почали думати та аналізувати...

...просто у нас немає навіть культури складання шлюбних договорів, мені важко уявити, щоб люди йшли до сімейного медіатора.

Тому що не вистачає інформаційного поширення. Люди не знають, що таке медіація. В будь-якому випадку, перший етап – це введення в медіацію. Медіатор спілкується зі сторонами (переважно, спочатку це відбувається окремо, щоб не загострювати конфліктну ситуацію). На цих зустрічах даєш можливість зрозуміти, що таке медіація, обговорюєте переваги, можливі ризики. Якщо сторони погоджуються працювати далі, процес переходить до другої стадії – спільна зустріч, підписування договору. Якщо ми говоримо про платну процедуру, то пропонується оплачувати двом сторонам навпіл. Інколи одна сторона готова платити за другу, але важливо, щоб це було погоджено з цією другою стороною. Адже якщо медіатор просто без погодження скаже: «Вам не обов’язково платити, за вас заплатить перша сторона», – виникає питання, чи дійсно медіатор буде нейтральним, чи не буде він на стороні того, хто платить? 

Крім того, медіація – це не тільки процес врегулювання суперечок після конфлікту, але і процес, який створює умови, щоб конфлікту не сталося. Скажімо, чому б не пройти медіацію перед шлюбом, щоб погодити всі питання, і потім скласти шлюбний контракт? Так, має бути культура, і до цього треба прагнути.

Медіація – це також не завжди про примирення. Якщо ми, наприклад, говоримо про розлучення, то не завжди можна зберегти шлюб. Але медіація дає можливість зрозуміти, як діяти далі, чи потрібно ділити майно, чи будуть аліменти, з ким залишиться дитина.

Лавренюк: суди у нас завантажені, тому в процесі медіації ви економите свій час / фото УНІАН

Які переваги медіації перед судовими розглядами? Я так розумію, як мінімум, конфіденційність, якої в судових рішеннях немає?

Так, конфіденційності там не буде, адже кінцеве рішення завжди буде доступне в Єдиному державному реєстрі. Також в судовому процесі ви не зможете проявити емоції, там вам просто немає кому їх проявити. Суди у нас дуже завантажені, тому, відповідно, в процесі медіації ви економите свій час.

Якщо ми говоримо про суд, то тут конкретна схема – попереднє судове засідання, судове, рішення, оскарження. А тут ви можете рухатися – тимчасово зупинити, якщо потрібно, дати додатковий час, можете спілкуватися зі сторонами окремо чи разом. Поговорили зі стороною А та з Б, якщо є потреба, то знову повертаєтеся до сторони А. Медіація – це гнучкий процес. Хоча не завжди можна і доцільно використовувати медіацію – це не є панацея.

Також суди – це набагато більше витратна частина (судовий збір, платимо адвокату, перша інстанція, друга інстанція, третя інстанція). Для загального розуміння, випадок із практики: суперечка аграрних компаній, сума суперечки - близько півмільйона гривень. Відбулася медіація, вони цю суму поділили на двох, за сім наступних місяців провели операцій більше ніж на 18 мільйонів, перекрили попередній мінус, зберегли дружні стосунки, працюють на ринку далі. А щоб відбулося б, якби був судовий процес? – Цей конфлікт на півмільйона вирішували б довго, не відбулося б операцій на 18 млн, на ринку для контрагентів вони вже були б тими, хто вирішує спір не конфіденційно, а через суд. Набагато більше мінусів.

Взагалі, для багатьох європейських представників бізнесу важливо, щоб у договорі було медіаційне застереження. Це пункт, в якому вказується, що у випадку якогось спірного моменту, насамперед, розглядаємо його в процесі медіації, а тільки після того звертаємося до суду.

А в українській бізнес-медіації це поширена практика?

Не можу говорити за всі компанії. Ті, хто чув про це, прописують медіаційні застереження, адже законом це не заборонено. Фактично, це один із напрямків досудового та позасудового шляху врегулювання конфліктів. Раніше в нас в договорах завжди було прописано «переговори», тобто, що першочергово ведуть переговори. Втім, відмінність переговорів від медіації в тому, що на переговорах найчастіше присутні юристи, адвокати, а не власники бізнесу чи топові менеджери. А в процесі медіації зустрічаються вже власники бізнесу, які з другою конфліктуючою стороною вирішують, що і як зробити. Після того вони долучають юристів та адвокатів, щоб оформити домовленість документально чи нотаріально. 

Чи можна звернутися до медіатора, якщо вже триває судовий розгляд?

А чому ж ні? Ба більше, до медіації можна звернутися навіть під час виконавчого провадження. Закінчується судовий процес, рішення суду передається до виконання. Виконавча служба (зараз навіть є приватні виконавці) повинні виконати рішення суду. Але якщо сторони на цьому етапі вирішили, що у них є своє бачення подальшого процесу, то можуть зупинити виконавче провадження та вирішити свій конфлікт, як вважають за потрібне. Наприклад, суд вирішив стягнути два мільйони з одного товариства на користь іншого. А сторони між собою домовилися, що запустять інший проект, який буде їм вигіднішим. Вони зупиняють виконавче провадження та реалізують свої інтереси в іншому проекті.

Лавренюк: ризики в послугах є завжди / фото УНІАН

Де шукати медіатора, чи існують якісь реєстри?

При Київській торгово-промисловій палаті створено центр медіації, у них є свій реєстр бізнес-медіаторів. Є реєстр Національної асоціації медіаторів України, в Ліги сімейних медіаторів свій реєстр. Втім, якщо, наприклад, проаналізувати реєстри, то деякі з медіаторів є в кожному з них. Ці реєстри доступні, можна ознайомитися з напрямками медіації, які може вести той чи інший медіатор, з його сертифікатами, документами, що засвідчують, які курси проходив, додаткове навчання. До речі, конфіденційність в процесі медіації, яку я вже називав як перевагу, водночас є мінусом для самих медіаторів. Адже не можете говорити, що певна топова компанія замовляла у вас медіацію, якщо про це не прописано в договорі.

Як відрізнити кваліфікованого експерта від абикого?

Ризики в послугах є завжди. Як, наприклад, обрати кваліфікованого адвоката? Звісно, є якесь інформаційне поширення про послуги, але воно може бути далеким від реальності. Тому, думаю, що тут більше спрацьовує «сарафанне радіо». Однак, як мінімум, раджу обирати фахівців у кожному конкретному напрямку медіації. Тобто не варто із сімейною суперечкою йти до бізнес-медіатора.

Ви згадували, що медіатор може вийти з процесу. За яких умов?

Якщо, наприклад, розуміє, що втрачає нейтральність. Ось ви багато питали про сімейну медіацію, моделюю ситуацію. Якщо жінка-медіатор при розгляді сімейної суперечки відчуває, що її «тягне» стати на бік жінки. Або чоловіка-медіатора – на бік чоловіка. Можна вийти з медіації, але також можна залучити іншого медіатора (я вже згадував про ко-медіацію). Наприклад, в тій самій сімейній суперечці добре, коли два медіатори – чоловік та жінка. Зберігається гендерна рівність, не виникає питань, що медіатор може підтримати одну зі сторін.

В бізнес-медіації так само. Якщо, наприклад, суперечка між українською та польською компанією, то до процесу можна долучити медіатора з України та Польщі.

Скільки коштують послуги медіатора?

Переваги медіації - в можливості домовлятися, зокрема, з медіатором. Може бути варіант, коли сторони сплачують за перші три години медіації сто доларів, а за кожну наступну годину - тисячу гривень. Оплата може становити певний відсоток від суми суперечки. Чи, наприклад, наразі сторонам немає чим заплатити медіатору, але йому цікаво спробувати саме їхній кейс – домовляються заплатити пізніше.

На вашу думку, чи варто було б прописати в згаданому нами законопроекті державних медіаторів, які працювали б на безоплатній основі?

Якою буде відповідь, якщо запитати ваших читачів, наскільки вони довіряють державним структурам, судам? Чи будуть вони довіряти державним медіаторам? Однак сказати, що це взагалі не потрібно, не готовий. Якщо надалі буде необхідність, а у держави можливість, чому ж ні. В Україні вже є пул медіаторів, які готові надавати якісні послуги, і це треба використовувати.

Раніше ви сказали, що медіація – не панацея. Коли її не доцільно використовувати?

Наприклад, при розв’язанні суперечливих питань в інтелектуальній власності, коли не знаєш, хто друга сторона. Наприклад, створено «тролінговий» сайт, який перебиває твоїх клієнтів та псує тобі репутацію, але сервери - за кордоном, ви не можете знайти другу сторону. Відповідно, з ким вирішувати конфлікт?

Чому, на вашу думку, медіація в Україні досі не набула широкого поширення? І взагалі багато хто думає, що «медіація» – це лише красива назва?

У 2016 році мені довелося в офісі поставити факс. Адже мені треба було скинути одному фермеру звернення від другої сторони, а електронної пошти в нього не було. Тобто, це ми з вами зараз сидимо з телефонами та ноутбуками, а є місця, де кращим варіантом буде факс. Ми ще на такому етапі. Тому потрібно поширювати інформацію, проводити форуми, ще якісь події.

До речі, саме тому Національний офіс інтелектуальної власності запроваджує проект симуляції медіації для представників бізнесу. Будемо проводити заходи приблизно двічі на місяць. Медіатори проводитимуть процес медіації для учасників з незнайомими кейсами. Можна буде спостерігати, обговорювати, порівнювати з тим, як би конфлікт вирішували в судовому порядку.

За один день це не побудуєш. Але, думаю, що спрацює, як вже сказав «сарафанне радіо» – коли ви відчуєте, що таке медіація, і вам сподобається, то передасте цю інформацію своїм знайомим, рідним і близьким.

Ірина Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter