Цього року ми зустрінемо тридцяту річницю Незалежності України / фото УНІАН

"30 кроків" Незалежності. 2000-й – Сфальшований референдум, "Точка У" в Броварах та вбивство Гонгадзе, замовлене у високих кабінетах

20:30, 04 квітня 2021
8 хв. 2871

Не встигли озирнутися, а цього року зустрінемо тридцяту річницю Незалежності України. Який шлях українці пройшли з моменту проголошення Незалежності й до сьогодні? Чим запам’ятався 2000-й рік та як це – починати з нуля в новій, власній державі?

*«30 років – 30 кроків Незалежності» - спецпроект ТСН.Тижня, який розповідає, як і чим українці жили від буремного 1991-го і донині.

Міленіум підіймає економіку. У 2000 році простим українцям живеться краще. Середня зарплата зростає з 178 до 230 гривень - і за ці гроші є, що купувати. Адже попередні кризові роки посилюють вітчизняну промисловість. Українське вперше стає якіснішим за закордонні аналоги. Оговтавшись після років виживання, українці ніби вперше помічають свою владу, і їм не подобається те, що вони бачать. 

Другий строк правління Леоніда Кучми  - це постійні  пошуки контрольованого наступника та підготовка до передачі йому керма держави. Але поки що набагато більшою проблемою є опонент. Для нейтралізації все популярнішого Віктора Ющенка у 2000 році на Банковій витягають з рукава стару заготовку -  всеукраїнський референдум. За допомогою опитування, Кучма хоче зробити депутатів слабкими та підконтрольними - як в Росії. Приймати рішення повинна одна людина - і це, звісно, він сам. 

Тим часом перефарбовані комуністи, які вже не червоні, а, скоріше, рожеві, агресивно захищають свій останній козир - спікера парламенту Олександра Ткаченка. Фізичне блокування  Верховної Ради - їх єдиний інструмент боротьби.  У січні 2000-го Банкова дає дозвіл на радикальне рішення. І вперше в історії України у нас з'являється одразу два парламенти. Один - зі спікером, в старій будівлі. Інший - з більшістю депутатів, у колишньому музеї Леніна, а тепер - Українському домі. 

Саме в останньому 1 лютого 2000 року депутати більшості обирають нове керівництво парламенту. Головою Верховної Ради стає Іван Плющ. Його заступники - Віктор Медведчук та Степан Гавриш. А вже за десять днів парламент об’єднається знову. 

Далі все - по накатаній. Парламент та суди працюють в руслі рішень, прийнятих в кабінетах Адміністрації президента. Телебачення активно пропагує референдум, всі місцеві чиновники розуміють - їх подальша кар’єра залежатиме від результатів цього голосування. 

На референдум виносять питання про збільшення повноважень президента, обмеження депутатської недоторканості та створення двопалатного парламенту. 

В ту весняну неділю, за офіційною інформацією, понад 80% українців на всі поставлені питання дадуть відповідь «так». Утім через десятиліття стане відомо - результати референдуму були банально сфальшовані. Явка людей на дільниці не перевищувала 30%, решту бюлетенів заповнили самі члени комісій. 

На цьому все закінчується. Бо раптом ще вчора повністю керована  Верховна Рада після референдуму всіляко саботує свій саморозпуск і перетворення на аналог іграшкової російської Думи. Відмовляються  депутати і скасовувати свою  недоторканість. Ба більше, нічого не виходить і зі збільшенням  повноважень президентської вертикалі. Схема Кучми дає збій…

Навесні 2000 року під Києвом стається трагедія. У другому під’їзді  будинку номер 3 на бульварі Незалежності в Броварах, який був збудований в 1975 році, 20 квітня о 15-10 лунає страшний вибух. Бетон перекриттів пробитий наскрізь – від 1 до 9 поверху. Вибиті шибки. Загинули троє людей. Міліція заявляє: або вибухнув газ, або все набагато гірше - стався теракт.  

Правда виринає випадково. Один з МНСників до цього служив в ракетних військах. Він впізнає в зелених уламках рештки ракети. Нею виявляється «Точка У». 

Саме в день трагедії на Гончаровському полігоні за 90 кілометрів від Броварів стріляли ракетники. І доповідали всім про успішне попадання в ціль! Команду, яка здійснювала пуск ракет, навіть встигли нагородити  командирськими годинниками.

Військові визнають свою провину лише на четвертий день після ганебного пострілу. На щастя, з установок злітали «Точки» без вибухівки - попадання майже 500-кілограмової боєголовки в центр міста  не залишило б нікого живого в радіусі 500 метрів. Розслідування покаже - неналежне зберігання зіпсувало пальне ракети, тому її курс змінився. Але радянські армійські традиції - красти і брехати - лишилися незмінні. 

Понад 70 людей переселять зі зруйнованого під’їзду до готелю, а потім у нові квартири. Під’їзд номер два капітально відремонтують і заселять новими людьми... 

В березні 2000 року, Росія вибирає собі президента - Путіна. Поруч із ним в бюлетені ще десятеро кандидатів. Але єдина інтрига - переможе Путін вже першому турі, чи знадобиться другий. Напередодні голосування прем'єр летить в Чечню на бойовому винищувачі. Це має переконати тих, хто досі сумнівається: Росія повертається до імперської політики. Виборці не підводять, Путін отримує майже 53% вже в першому турі. Його головний опонент - комуніст Зюганов - говорить про масштабні порушення в ході виборів. 

Після голосування в Росії повертають старий радянський гімн - переписавши його вдруге за 56 років. Це має сигналізувати - сусіди мають намір відновити СРСР… 

Кількість військових навчань і маневрів збільшується в рази. Під час літніх навчань в Баренцевому морі російське командування втрачає зв’язок з атомним підводним човном «Курськ». Інші кораблі, які перебувають в той момент поблизу, фіксують  сильний вибух під водою. На борту «Курська» було 118 людей, 24 крилаті ракети і 24 торпеди.  

Моряків найсучаснішого атомохода вбила іржа і халатність. Пальне торпеди роз’їло іржаві стінки і вибухнуло, розірвавши корпус. Частина екіпажу ще вісім годин намагається вижити в одному з відсіків, але випадкова пожежа знищує там весь кисень, прирікши їх на страшну смерть. Коли про причини аварії питають в нового президента Росії, той народить черговий мем. На питання про підводний човен, Путін відповість: «Він потонув».

У 2000 році вбили журналіста Георгія Гонгадзе /  Фото УНІАН

14 вересня 2000 року юний журналіст Станіслав Ясинський бере інтерв’ю у прославленого колеги. За два дні, в суботу, 16 вересня, цей талановитий і амбітний журналіст не повернеться з роботи додому. Його звали Георгій Гонгадзе. 

Влітку 2000 року телеведучий та творець найавторитетнішого інтернет-порталу Українська Правда офіційно скаржиться в прокуратуру - за ним стежать. Українська Правда найгучніше розповідає про політичну корупцію. Тому вже наступного дня після зникнення Гонгадзе починають шукати. 

2 листопада в Таращанському лісі на Київщині знаходять тіло, в якому упізнають Георгія. А 28 листопада Олександр Мороз з парламентської трибуни заявить, що має докази - до вбивства журналіста може бути причетне керівництво держави. 

Олександр Мороз та його соратник Юрій Луценко поставлять на стіл магнітофон і вставлять аудіокасету. Ця касета - з розмовами людей, чиї голоси (як тоді кажуть) «схожі» на голоси Леоніда Кучми, міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка та голови Адміністрації президента Володимира Литвина. Вони обговорюють можливу ліквідацію Гонгадзе, фальшування виборів, вплив на суддів. Касету передає Морозу  охоронець президента Микола Мельниченко, який, за власними словами, записував розмови в кабінеті Кучми протягом кількох років. 

Вже наступного дня сотні фрагментів так званих «плівок Мельниченка» з’являться в інтернеті, а 15 грудня 2000 року низка акцій, присвячених Георгію Гонгадзе, зіллються в одну - постійну. Вона називатиметься «Україна Без Кучми». І на довгі роки визначить українську долю. 

Станіслав Ясинський

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Новини партнерів
завантаження...

Чи подобається Вам сайт?
Залиште свою думку

Погоджуюся
Ми використовуємо cookies