УНІАН поспілкувався із директоркою Української біржи благодійності / фото Irina Gutsal, Facebook

Ірина Гуцал: Держава заявляє, що в медичних закладах є все для боротьби з COVID-19. Ми, ті, хто безпосередньо контактує з лікарнями, спостерігаємо ситуацію зсередини - засобів захисту для лікарів насправді дуже не вистачає

Про проблеми і тренди української благодійності під час пандемії коронавірусу, а також про те, що зупиняє українців від допомоги іншим, розповіла УНІАН директорка Української біржі благодійності Ірина Гуцал.

УНІАН поспілкувався із директоркою Української біржи благодійності / фото Irina Gutsal, Facebook

Пандемія стала викликом для всього світу. Як вона вплинула на благодійність в Україні? Чи відрізняються благодійність кризового часу від того, що ми мали до епідемії?

Медична система України була не готова до ситуації з коронавірусом (хоча, досвід показав неготовність будь-якої країни). Щоб почати розв'язувати проблему, українці об'єдналися, як і завжди. Після перших підтверджених в країні випадків захворювання на коронавірус, люди були дуже охочі допомагати благодійним ініціативам та жертвувати кошти для закупівлі медичного обладнання. Багато українських бізнесів до цього також долучилися. Закупали та передавали у лікарні все, що було в наявності.

Зараз бачимо трошечки спад активності, кошти залучати вже важко. Люди втомилися перебувати на самоізоляції, багато сімей не мають можливості заробляти, малий та середній бізнес закривається, виникають питання про подальше життя. Оскільки, нібито нічого страшного не відбувається, чимало людей починають вже виходити на вулиці та через раз носити маску. Фактично, нас рятує лише свідомість українців, які дотримуються карантину. Бо насправді не можна зараз бути несвідомими. Вкрай важливо продовжувати зберігати обережність і допомагати іншим.

Також ми мали очікування, що цей місяць активності благодійного сектору виграє час для держави, щоб вона могла акумулювати ресурси для необхідних закупівель у медичні заклади. Цього не відбувається. Держава надає інформацію про готовність медичних закладів, але, на жаль, вона не відповідає дійсності. Ми, благодійники, ті, хто безпосередньо контактує з лікарями та лікарнями, спостерігаємо цю ситуацію зсередини.

Спад активності українців в благодійності певною мірою пов'язаний з заявами від держави, мовляв, у нас все є для боротьби з COVID-19?

Саме так. Держава заявляє, що все є, кожного дня інформує про закупівлі засобів захисту тощо. На жаль, ми не бачимо звітів про те, яким чином держава передає це на місця до лікарень або, наприклад, служби швидкої медичної допомоги.

Наразі Українська біржа благодійності залучила на боротьбу із пандемією вже понад 15 мільйонів гривень. Це не лише апарати штучної вентиляції легень, монітори пацієнтів, інфузомати, але і засоби індивідуального захисту для лікарів. Приблизно шість тисяч костюмів вже розвезли в лікарні по всій Україні. І ми спостерігаємо, що насправді засобів захисту дуже не вистачає. За рекомендацією ВООЗ, на одного медичного співробітника потрібно три захисні костюми на день. В наших лікарнях ситуація жахлива. Дякувати Богу, якщо взагалі є сто костюмів на весь персонал, який контактує або може контактувати з хворими.

Мова йде саме про одноразові захисні костюми?

Так, бо з багаторазовими костюмами ситуація геть інша. Не всі лікарні мають відпрацьовані процедури, розуміння та можливості для їх дезінфекції. Ми знаємо, що опорними лікарнями для боротьби з коронавірусом були обрані саме інфекційні клініки. Але, мені здається, за всі роки незалежності України ці лікарні найменше фінансувалися, і перебувають в жахливому стані. Це є в усіх регіонах. 

Скільки наразі на Українській біржі благодійності проектів, направлених на боротьбу з СOVID-19?

Понад двадцять. Але треба розуміти, що з пандемією також пов'язано багато соціальних проектів. Наприклад, проекти, направлені на забезпечення людей в тяжких життєвих обставинах, людей похилого віку, самотніх людей. Збираються кошти, щоб ці люди перебували на самоізоляції, а волонтери могли купувати їм їжу. Є багато проектів для допомоги дитячим будинкам, які в умовах ізоляції потребують закупівлі засобів індивідуальної гігієни та іншої допомоги. Наразі ці проекти оминають увагою, бо люди переорієнтувалися на СOVID-19. Однак, рак не йде на карантин, так само, будь-які інші хвороби. А соціальні проблеми в цей період тільки загострилися. Тому закликаємо не залишатися осторонь ініціатив та проектів, які ви благодійно підтримували до пандемії. Зараз вони потребують найбільшої уваги.

Уточніть конкретніше, про які саме напрямки не можна забувати, попри пандемію. Онкологію вже згадали.

Всі проекти, спрямовані на захист здоров'я, є актуальними. Бо нині взагалі порушилася вся система надання медичної допомоги. Люди не можуть придбати ліки, які завозилися з-за кордону. Не можуть отримати медичну допомогу, бо діють жорсткі обмеження, кого лікарі наразі приймають. Було гостре питання щодо онкопацієнтів, зокрема, діти не могли потрапити на лікування, бо від них вимагали дорогі тести. Кілька днів тому держава розв'язала проблему, тестування буде державним коштом. Але є багато інших пацієнтів з серйозними труднощами. Наприклад, орфанні пацієнти (люди з рідкісними захворюваннями, - УНІАН).

На часі всі проекти, спрямовані на розв'язанні соціальних проблем. Бо через карантинні обмеження люди за межею бідності не мають навіть можливості заробити на хліб. Потребують уваги українців проекти, спрямовані на допомогу безхатченкам, людям похилого віку. Їх підтримка нині – це єдина надія для людей дочекатися послаблення карантину, коли з боротьби з COVID-19 громадськість перефокусується на інші питання.

Про освітні та культурні проекти вже не кажу, бо вони взагалі були поза фокусом уваги українців. Їх підтримували тільки, коли промотували якісь яскраві особистості. Або були цікаві активності, переважно, офлайн (благодійні марафони, пробіги).

Ірина зазначила, що для українців питання меддопомоги завжди було у тренді / фото Irina Gutsal, Facebook

Чи з’явились в благодійності під час поточної кризи якісь тренди, які ймовірно продовжаться? Наприклад, на ваш погляд, чи залишиться популярною серед українців допомога лікарям?

На відміну від держави, для пересічних українців питання медичної допомоги завжди були у тренді. Тільки раніше ми фокусувалися на пацієнті, здебільшого, це була адресна допомога. Зараз фокусуємося на постаті медика. Бо навіть з якісним обладнанням та ліками, але без здатних допомогти медиків пацієнти приречені. Сподіваюся, що в цьому сенсі коронавірус призведе до позитивних зрушень в Україні, і нарешті відбудуться реформи, здатні сфокусувати увагу держави на медичний напрямок.

В благодійній сфері є цікавий тренд - це активізація колаборацій лідерів думок, українських зірок з національними медіа. Проведення благодійних онлайн або телевізійних музичних марафонів.

Українська біржа благодійності є партнером кількох таких великих проектів. З третього травня в ефірі телеканалу «1+1» відбувався національний музичний марафон «Ти не один». Мета – зібрати два мільйони гривень на придбання медичного обладнання для українських лікарень та засобів індивідуального захисту для медиків. Зокрема, телеканал віддав усі виручені кошти з глядацького голосування та перегляду реклами у фіналі шоу «Голос країни 10». Фінал збору у вівторок, 12 травня.

Спільно з ком'юніті-агентством OMGagency ми реалізуємо великий онлайн-проект «Даруй Повітря», до якого залучено десятки блогерів і зірок, проводяться онлайн концерти. На меті – закупити п’ятдесят апаратів ШВЛ. Також восьмого травня відбувся онлайн-концерт гурту «Беz обмежень», де ми відповідали за благодійний збір. Було зібрано сто тисяч гривень, збір коштів продовжили на кілька днів, завершиться також 12 травня.

Зірки, відомі особистості – це саме ті люди, які здатні транслювати позитивні меседжі аудиторії. І те, що вони зараз кажуть про об'єднання, про потребу бути разом та допомагати – дуже гарний і найбільш свіжий для мене тренд української благодійності. Звісно, це світовий тренд та вимога часу. Наприклад, наприкінці квітня відбувся всесвітній музичний благодійний марафон One World: Together at Home, організований ВООЗ та Global Citizens. Він транслювався на весь світ і залучив понад сім мільярдів доларів на боротьбу з COVID-19 та допомогу ВООЗ з пошуком вакцини від коронавірусу.

Які ще світові тренди благодійності нам варто було б наслідувати?

В принципі, останні кілька років ми спостерігаємо, як світові тренди до нас приходять. В топі - peer-to-peer фандрейзинг, індивідуальна благодійність. Відомі приклади, коли Сергій Притула чи Дмитро Комаров звертаються до своєї аудиторії з пропозицією долучитися до збору коштів. Вони здатні одним постом у соцмережі розв'язати чиюсь проблему. Все частіше бачимо, як люди на дні народження замість подарунків просять знайомих долучитися до благодійної ініціативи. Благодійні платформи, як наша, дозволяють будь-якій зацікавленій допомогти людині звернутися до свого оточення з пропозицією долучитися до розв'язання якоїсь проблеми, і організувати збір коштів з механізмом контролю, що гроші будуть дійсно ефективно використані.

Коли мова йде про медійну особу, яка обрала благодійність замість подарунків, то поруч зі схвальними відгуками можна побачити негативні коментарі про «нещирий піар». Ось така недовіра до бажання допомогти - це українська історія чи загальносвітова?

Загальносвітова, бо існує дві протилежні підходи до благодійності. Перший - добро має бути тихе. Хочеш допомогти, то роби це тихесенько і нікому не кажи. Другий підхід протилежний -  благодійність має звучати гучно. І всі ми, хто професійно займається благодійністю, його підтримуємо. Про допомогу треба розповідати, бо особисті ресурси людини обмежені. А коли береш на себе відповідальність, озвучуєш проблему і відразу пропонуєш рішення, то можеш долучити багатьох небайдужих людей. Твоя допомога збільшується в сотні-тисячі разів.

Так, є нещирі люди, які допомагають «на п'ять копійок», вимагаючи піару на мільйон. Але ця нещирість відчувається. Якщо людина ніколи не займалася благодійністю і раптом закликає аудиторію до пожертв, звісно, можуть з'явитися хейтери та звинувачення в дешевому піарі. Однак, з кожним наступним разом цього буде менше. Машу Єфросиніну, для якої благодійність стала частиною життя, вже ніхто не звинуватить у прагненні піару. Та сама ситуація з Дмитром Комаровим та іншими відомими українцями,  які допомагають постійно. Якщо проаналізувати розміри допомоги, яку вони збирають, долучаючи людей, то не змогли б досягти цього самостійно. Навіть, заробляючи мільйони.

Директорка УББ вважає, що кожна людина здатна допомогти іншим / фото Irina Gutsal, Facebook

Що зупиняє людей від допомоги іншим?

По-перше, відсутність віри у свої сили. По-друге, недовіра та страх бути ошуканим. По-третє, відсутність прозорих та зрозумілих інструментів допомоги. Людині, яка хоче допомогти, вкрай важливо відразу давати зручні інструменти для цього. Щоб допомога була для неї легкою, а також був присутній механізм контролю коштів. Люди мають бачити, як саме їхня гривня допомогла розв'язати питання. 

Українська біржа благодійності та подібні інструменти дозволяють збирати величезні купи грошей завдяки тому, що одна людина дасть одну гривню. Ми постійно кажемо про те, що не буває маленької допомоги. Найголовніше, щоб була можливість відзвітувати і дійсно контролювати кошти. Бо найбільша проблема в Україні - шахрайство. Благодійна сфера неврегульована та незахищена. Звідси - низький рівень довіри українців до благодійних організацій. Проблема підсилюється ще й тим, що небагато ЗМІ у своїй роботі готові озвучувати назви організацій та фондів. Всіх називають узагальнено - волонтери. Хоча для благодійних організацій репутація вкрай важлива, а от шахраї цим не переймаються. 

Чи важливо для розвитку благодійності в країні суспільне усвідомлення - допоможеш сьогодні,  а за потреби також матимеш, куди звернутися по допомогу?

Важливо. Мені здається, це підсвідома потреба. Людина її відчуває, коли допомагає. Вибудовується соціальний механізм взаємодопомоги, який дозволяє кожній людині відчувати себе захищеною. Наприклад, створивши Українську біржу благодійності, ми розуміли, що основним критерієм для того, кому залучаємо кошти, є підтвердження важливості допомоги. Щоб проект у нас з'явився, мають бути документи, висновки лікарів, рахунки тощо. Спочатку були нерідкі ситуації, коли люди зверталися до нас зі словами: «Потрібен проект на мільйон для допомоги дитині, бо діагностували рак». Але чому саме на мільйон? – Ну, бо поговорили з іншими батьками, щось десь почитали, давайте збирати «про запас». Але це не рішення проблеми.

Україна має вибудувати швидкість реагування. Якщо людина не може самотужки впоратися з проблемою та потребує допомоги, має бути механізм, який дозволяє закрити її потребу тут і зараз. В інших країнах це більш-менш працює. Ти можеш звернутися в благодійний фонд чи організацію, чи до страхової медицини, і тобі допоможуть. Відповідно, кожен розуміє важливість своїх внесків в цю систему та потребу бути її частиною. Є розуміння: «Якщо знадобиться, то мені допоможуть». Це більш свідомий підхід, який треба пояснювати та виховувати в нашому суспільстві.

Разом з тим, багато досліджень доводять, що допомагаючи, людина отримує відчуття щастя. І знаєте, кожен, хто професійно займається благодійністю, не чекає почути: «Дякую». Навпаки, імовірно стикнутися з реакцією: «Чому так мало». Але коли вдається допомогти, то щастя дійсно відчуваєш.

У вашій ідеальній картині світу, яка вона - українська благодійність?

Будь-яка людина, яка стикнулася з соціальною або іншою проблемою, може звернутися по допомогу, і їй допоможуть. В ідеальному світі ми зможемо викорінити шахрайство з благодійної сфери. А також спільно реалізувати розв’язувати проблеми. В усьому світі благодійники трошечки відокремлюються, але я б хотіла розвитку партнерства. Щоб за кожним проектом стояло багато людей та організацій. 

Чи є правильний підхід у благодійності? Бо одні допомагають раз на рік більшою сумою, а інші звикли меншими, але частіше.

Правильний підхід – допомагати. А вже кожен сам вирішує, як йому зручніше. Якщо фінансова можливість дозволяє, раджу обрати одну або кілька благодійних організацій та підписатися на регулярний донейт. Щоб певна сума регулярно списувалася з картки навіть без вашої участі. Якщо організація знає, що має тисячу або дві тисячі підписників, вона може планувати програмні ініціативи. А ви стаєте інвестором у добрі справи. Цей механізм нині тільки розвивається в Україні. Бо не всі організації ще можуть технічно дозволити собі мати на сайті можливість підписатися, але це майбутнє. 

Насправді кожна людина може допомогти і це не про гроші, а про можливості. Цей принцип закладено у рух «Щедрий вівторок». Щоб допомагати, ти можеш інвестувати гроші, можливості, талант. Головне, роздивитися навколо і вирішити, до чого лежить душа. Кожна людина має право обирати, кому допомагати. Це абсолютно нормально, якщо сьогодні людина допомагає онкохворим дітям, завтра - тваринам,  а післязавтра - культурним проектам. Ми різні, потреби у нас також різні, а кожна допомога важлива. Саме повнота благодійної допомоги та можливість вибору - це про людяність, соціальну цінність та внесок кожного з нас.

**

Українська Біржа Благодійності (ubb.org.ua) – перша та найбільша в Україні фандрайзингова платформа онлайн-благодійності, ефективний та сучасний інструмент для залучення коштів на різноманітні благодійні та соціальні проекти. Наразі об'єднує понад 120 неприбуткових організацій. За дев’ять років роботи платформа залучила на благодійність понад 290 мільйонів гривень та підтримала майже 6 тисяч проектів.

Ірина Шевченко 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter