"70% населення виїжджає з Вовчанського напрямку під страхом смерті", - волонтер Віталій Жучков

Волонтер Віталій Жучков в інтерв’ю УНІАН розповів про ситуацію на Харківщині, зокрема біля Вовчанська, евакуацію місцевих та про причини, через які деякі з них відмовляються залишати небезпечні території.

Тиждень тому російська армія пішла у наступ на півночі Харківської області. Окупантам вдалося взяти під контроль кілька сіл у прикордонні. Основні зусилля ворог скеровує на захоплення Вовчанська.

Росіяни зайшли на північні околиці міста, обстрілюють його з авіації, артилерії, танків, мінометів. За даними українського Генштабу, Сили оборони України зірвали плани ворога максимально заглибитися в міську забудову Вовчанська і закріпитися там.

Під загрозою постійних обстрілів триває евакуація жителів цього міста та сіл у прифронтових громадах. За останньою інформацією від рятувальників, звідти вдалося вивезли близько дев’яти тисяч людей. Як проходить евакуація, УНІАН розповів волонтер Віталій Жучков, за плечима якого величезний досвід порятунку людей на Донбасі.

Пане Віталію, яка зараз ситуація у Вовчанську та навколишніх селах?

Зараз у місто так просто не проїдеш, незрозуміло, що там безпосередньо відбувається. Йдуть вуличні бої. Поліція евакуює звідти усіх охочих. Вивозять до переправи на Старому Салтові, туди приїздять інші волонтери та транспорт від адміністрації. А звідти вже, як я кажу, на "велику землю" - до Харкова.

Також є об’їзна дорога через Чугуїв, Малинівку, Олександрівку. Але проїзд дозволяють тільки військовим, оскільки немає інформації про те, що ворог, наприклад, перебуває у цих окопах, а наші — у тих, і можна вивозити людей. Це раптове вторгнення, йдуть вуличні бої, ніхто не хоче ризикувати. Туди і КАБи летять, і літаки, і артилерія, і міномети б’ють. Там дуже "весело", долітає і до нас, у Харків, щодня...

Наші чернігівські побратими – волонтери поїхали туди і роздавали людям хліб, воду. Потім, повертаючись, хотіли когось підібрати, щоб вивезти, і потрапили у вуличну перестрілку. Водія, який був головним, застрелили, а іншого хлопця поранили і забрали у полон. Росіяни тепер на їхньому бусі їздять по Вовчанську. Це наші хлопці з розвідки бачили з дронів...

Дуже сумна історія... Скажіть, з ким волонтери мають координувати дії, щоб не потрапити у таку ситуацію?

У нас є гуманітарні евакуаційні штаби, з якими ми контактуємо. Вони постійно займаються евакуацією, приймають заявки й більш-менш розуміють, де і що відбувається. А я, в основному, перед тим, як щось зробити, зв’язуюся з військовими, беру дозвіл у ВЦА, тому що вони також у курсі ситуації, і тільки тоді ми прямуємо.

Такого, щоб захотілося – взяв і поїхав – не повинно бути, адже ситуація нестабільна. Постійно ми їздили туди-сюди, і тут одного дня таке сталося. І ніхто не очікував, що можуть так швидко все захопити… Ніхто тоді не знав, на якій ділянці перебувають росіяни. Це вже зараз картина вимальовується. А в день наступу, активних бойових дій, розуміння, де розміщується ворожа сила, не було. І тому, якщо наші побратими зробили десь якесь коло біля росіян і їх розстріляли, це не їхня вина, це війна...

Пане Віталію, чи відомо, скільки ще людей залишається у смертельній небезпеці?

Скільки конкретно людей залишається, мені наразі невідомо... На місці постійно працює поліція, вивозить місцевих. В цілому, дуже багато евакуйовано людей, їх везуть на Полтавщину, Сахновщину, у гуртожитки.

Коли ви востаннє були у Вовчанську?

Востаннє був там цієї неділі. У середу їздили до переправи біля Старого Салтова, забирати тварин, яких вивозили з того боку.

З яких населених пунктів Харківщини наразі вивозите людей?

З Вовчанська, с. Слатине, Козачої Лопані тощо. Ми - бойові волонтери:  їздимо там, де гаряче, де обстріли, й де люди дійсно потребують нашої допомоги. А так, загалом з 2022 року я вивозив людей з Бахмута, Соледара, Авдіївки, Часового Яру, Очеретиного. Більше робили акцент на Донбас.

Розкажіть, як проходить евакуація? Вона адресна, чи люди самі дістаються до точок збору? Чула розповіді, що люди з Вовчанська, під обстрілами йдуть кілька годин, щоб дістатись до умовної безпеки.

По-різному. Хтось вибирається самотужки - несуть баули, котів, ведуть собак на повідках... Якщо немає обстрілів, то людей спрямовують і збирають в одній точці, вивозять ближче до нас...

Дуже гарно працює поліція: і місцева, і нові підрозділи. Вони об’їжджають вулиці і питають місцевих, хто хоче виїжджати. Якщо люди чи то ховаються, чи то чекають на когось, то все, поліцейські розвернулися і поїхали. Все роблять дуже швидко.

Чи є у місцевих зв’язок? 

Зв’язок плюс-мінус десь є. Місцями ловить lifecell, десь "Київстар", десь Vodafone.

Чи були серед ваших евакуйованих поранені?

Є і поранені, і загиблі серед місцевого населення... Поранених забирають машини "швидкої допомоги". Якщо медики не можуть доїхати, то поліція підвозить до "швидкої".

За вашими спостереженнями, якого віку евакуйовані? Якщо дивитись фото та відео, оприлюднені в мережі, то більшість, схоже, пенсіонери.

Так, переважно це пенсіонери та люди з інвалідністю, більшість – малозабезпечені. Дітей вивозять першочергово.

Ті, що більш-менш спроможні, люди 40-50 років, зібрали речі та й поїхали - якась машинка та є у них в господарстві. А бабця, яка ходить з палицями, петрушку у себе на городі щипає, що їй робити? Вона ж на своїх палицях не "поїде". А то ще й не хоче виїжджати, ховається...

У Вовчанську після деокупації ситуація більш-менш стабілізувалася, багато тих, хто виїжджав, повернулися додому, сіяли поля, прибирали. Життя було. А зараз знову людям діватися нікуди...

Ви кажете, що не бажають евакуюватись, чим це мотивують?

70% населення виїжджає під страхом смерті. Ті, хто втратив житло, готові їхати і жити у гуртожитках або в пунктах формування. У людей немає коштів, щоб винаймати квартиру в одному з найближчих міст, наприклад, у Полтаві, де оренда 30 квадратних метрів вартує 15 тисяч гривень. Та й до Полтави зараз відвезли дуже багато людей з Вовчанська, Слатиного та Козачої Лопані. Там вже ніде селити.

Ціни ростуть, українці один одному "допомагають" як можуть... У мене на сторінці у соцмережі є багато відео, на яких люди розповідають, чому не виїжджають. Тому що вже там були, гроші закінчилися, виплати ВПО не видають, на роботу не беруть. Кажуть: "Тут город посадили, картопля, помідори, якось виживемо. А вб’є – так вб’є. Ми тут краще здохнемо, нам немає різниці...". Бабусі не можуть кинути своїх котів і собак, сидять там. У когось - батьки поховані. Хтось не виїжджає через батьків-інвалідів… Ситуації настільки різні, що узагальнити неможливо. У кожного своя правда, своя війна...

Хоча є такі, які просто весь час там жили - і під окупацією їм було добре, і зараз вони там залишилися. Вони були під росіянами у 2022 році, але ж тоді окупанти зайшли без жодного руйнування...

А що кажуть про росіян евакуйовані, ті, хто пережив окупацію у 2022 році і знову потерпають від загарбників?

Що не хочуть бути під росіянами, хай там що. Ті, хто вже трохи зіштовхнувся з цією ситуацією і мав негативні наслідки після спілкування з росіянами, беруть і якнайшвидше евакуюються. Аби тільки не бути під кацапами...

У 2022 році там були озлоблені "Л/ДНРівці", чеченські формування. Жінок ґвалтували, мародерили... Це не "правова Росія", не мирна зона, це – війна. Росіяни йдуть, щоб воювати й наживатися на цьому. В основному, через оголошення в газетах набирають непотріб, якому не знайшлося місця в самій Росії, і вони приходять сюди красти, наживатися та ґвалтувати. Тому залишатися в окупації – не дуже хороша ідея...

Ваша робота, евакуації – постійний ризик для життя. На якому авто вивозите людей? Чи використовують для евакуації броньовані машини?

Такі волонтери, як ми, не мають можливості бронювати авто. Це - звичайні буси (у мене їх два) і одна машина "Рено". Ми не броньовані, намагаємося встановити РЕБ (засіб радіоелектронної боротьби, – УНІАН), наступного тижня плануємо їхати у Сіверськ (Донеччина, – УНІАН). Думаю, що вже будемо з РЕБом, щоб нас не обстрілювали дрони.

Щоб бронювати машину, треба мати великі кошти. Та й для наших потреб броньовані машини - трохи не той варіант. Броньовані авто - важкі і не такі мобільні, як звичайні буси чи машини. Нам треба швидко: приїхав, розвантажив, погодував, забрав на евакуацію і тікати. Хоча у поліцейських, я думаю, і броньовані "швидкі" є, і джипи для вивезення поранених. Це спеціалізована техніка, вона є не у всіх військових, а у волонтерів тим паче.

Яку кількість людей можете вивезти за одну поїздку?

У мене вантажний бус, скільки людей наб’ється, стільки і вивожу. Як правило, це люди з баулами, з собаками. Найбільше одним бусом вивозили чотирьох осіб...

Чи були примусові вивезення, наприклад, дітей?

Питання евакуації дітей узгоджене на рівні військової-цивільної адміністрації. Поліція надає списки, де перебувають люди, в усіх прифронтових селах. Їм пропонують чи змушують евакуюватися. Всіх дітей до 18 років вивозять, і якщо дізнаються, що дитина десь у небезпеці, то починається скандал, туди приїжджають і вмовляють. Не знаю, як це відбувалося у Вовчанську, оскільки це було раптово, але діти там були точно.

На вашу думку, чи можна було евакуювати людей до наступу росіян? Чи попереджала місцева влада про наближення бойових дій, адже розвідка про це інформувала. Чи люди ігнорували такі попередження до моменту, "поки не припече"?

Коли розвідка сказала, що готується наступ, можна було за місяць повністю евакуювати населення, зробити фортифікаційні оборонні споруди, розкласти "зуби дракона", нарити окопи до вторгнення, а не зараз заганяти цивільну техніку, яка постійно потрапляє під обстріли... Все можна було, але ми – не влада, ми не знаємо, як воно і для чого робиться... Люди не вірять. Ми, до прикладу, сидимо у Харкові, і до останнього думаємо, що місто не здадуть, росіяни не зайдуть, але нас ніхто не попереджає. Вовчанськ так само можна було попередити. Гаразд, ніхто б не виїхав - це одне, але поки ви там, робіть "сіру зону", мінуйте, готуйте окопи, споруди. За місяць хоч щось можна було б зробити.

УНІАН в Google News