Питання на $12 трильйонів: навіщо республіканці та Орбан "ділять" українські надра

На Заході вважають, що Кремль напав на Україну, щоб загарбати наші "безпрецедентні" обсяги природних багатств. І якщо аналітики просто оцінюють завдану нам шкоду, то деякі американські сенатори роблять нам провокаційні пропозиції.

В Україні та світі широкого розголосу набула цитата американського сенатора-республіканця Ліндсі Грема про те, що українці "сидять" на 10-12 трильйонах доларів критично важливих корисних копалин, нічого не добувають, та ще й їх може захопити Кремль, якщо Україні не допомагати.

"Вони (українці – УНІАН) могли б бути найбагатшою країною в усій Європі. Я не хочу віддавати ці гроші і активи Китаю. Допоможіть Україні зараз. Вони можуть стати найкращим бізнес-партнером, про якого ми коли-небудь мріяли", – зауважив сенатор у інтерв’ю виданню CBS News.

Якщо в нас лише зараз звернули увагу на такі заяви, то на Заході, виявляється, тема українських корисних копалин обговорюється давно й з ентузіазмом.

"На поверхню" це питання вийшло лише навесні цього року. І все через Трампа, якого республіканці намагалися переконати у необхідності продовжити фінансування України з боку США. Домовилися про позику Києву на пільгових умовах, яку до того ж повинні компенсувати з конфіскованих російських активів.  

Але під час обговорення у республіканців лунала й пропозиція щодо тої ж позики, але, так би мовити, "під заставу" українських копалин, які б розробляли американські компанії. І судячи з того, що цю пропозицію продовжують обговорювати й зараз, коли фінансування підтримки для України вже було продовжено, ця тема Трампу та його оточенню дуже "запала у душу".

Вже 3 травня, через тиждень після прийняття Конгресом програми фінансування для України, політичний репортер NBC News Пітер Ніколас розповів у своїй колонці, що варіант з розробкою українських копалин в обмін на західну допомогу презентував Трампу саме сенатор Ліндсі Грем.

"Концепція Трампу сподобалася. Законодавці Республіканської партії, які з ним говорили, сказали, що, якщо він виграє вибори, вони передбачають впровадження нової моделі, згідно з якою США структурують іноземну допомогу не як гранти, а як позики з країнами, що надають природні ресурси чи інші цінні активи в якості застави", – написав тоді Пітер Ніколас.

Також журналіст додав пряму мову сенатора Грема.

"Якщо Трамп переможе, ви побачите більше цього (підходу, – УНІАН), а не менше, – сказав тоді Ліндсі Грем. – Це буде новий спосіб надання допомоги. З цих довгих, тривалих конфліктів я зрозумів, що публіка втомлюється. Тому настав час займатися творчістю".

Його "творчу" ініціативу у травні підтримав й сенатор-республіканець від Техасу Тед Круз.

"Я вважаю, що є сенс, щоб гроші, які ми надаємо Україні, розглядалися як позика, а не як подарунок, – сказав він. – Існує (у США, – УНІАН) величезна потреба в рідкоземельних мінералах. І тому пошук способу використання цих корисних копалин на користь Америки та України виглядає як крок здорового глузду".

Тобто, ініціатива обмінювати підтримку США на "критичні ресурси" ще може отримати "друге дихання" в разі перемоги Трампа на виборах. Щоправда, інші сенатори до ініціативи групи Грема тоді поставилися з "прохолодою" і у фінальне рішення ініціатива не увійшла.

Бо від неї, як пише той же політичний оглядач NBC News, "тхне колоніалізмом", а інші нації, які Вашингтон примушуватиме до такої "взаємовигідної" співпраці у борг, "навряд чи полюблять США". З цим важко сперечатися. Нам дійсно потрібні як західні інвестиції у розробку стратегічних копалин, так і західні технології. Але пряма боргова залежність вбиває всі добрі наміри західних партнерів. Бо це вже не матиме нічого спільного з підтримкою свободи та демократії.

Тінь Трампа на українських родовищах та "захисник" Орбан

Але звідки взагалі взялася така ідея і такі цифри? 12 трильйонів – це шалені кошти.

На аналогічних умовах з африканськими та азійськими режимами співпрацює Китай, а ініціатива Грема – це повна "калька" китайських та російських підходів. Китайцям байдуже на права людей, ліберальні цінності у економіці тощо. Головне – доступ до цінних копалин в обмін на кредити та зброю.

Саме таким чином китайська експансія й розвивається в Африці (а росіяни там перебувають на "підтанцьовці" у китайців), що, ймовірно, Грем та представники його групи вважають шаленим успіхом і намагаються цю модель копіювати. Адже США та Захід дійсно втрачають свої позиції на "чорному континенті" й у Азії, і щось з цим треба робити.

Щоправда, Україна – це не Африка й не Азія, і те, що приймає громадськість там, не дуже-то прийме українське суспільство тут. Та й наші партнери з ЄС, для яких цінності та демократія - не пустий звук, навряд чи такі ідеї підтримають, хоча охочі у Євросоюзі також знайдуться.

Безпосередньо цю заяву про "11-12 трильйонів" Ліндсі Грем зробив не "зненацька", а як відповідь на останні передвиборчі "роздуми" угорського прем’єра Орбана, а також іншого сенатора – Томмі Тубервіля з Алабами.

Орбан у інтерв’ю на телебаченні заявив, що Захід допомагає Україні заради "грошей та впливу", а ось сам угорський прем’єр, нібито, формує "коаліцію миру" у Європарламенті (під самісінькі вибори) і не хоче, щоб отой "порочний Захід" українські активи отримав. Таким чином він, звісно, за звичайних українців "піклується", а не за росіян, які на наші копалини зазіхають… Всі одразу йому й повірили.

"Західні лідери, які стали на стежку війни, хочуть перемогти Росію військовим шляхом. Їхній геніальний план абсолютно простий, тому що йдеться про гроші, які дають вплив і владу", – заявив тоді прем'єр "Орбаністану", повністю повторюючи тези російської пропаганди.

Щодо Томмі Тубервіля, з яким також полемізував Ліндсі Грем на телебаченні, то там все дуже складно, й його заяви дещо скидаються на роздвоєння особистості... Так, Тубервіль заявив нещодавно, що президент Зеленський – це "диктатор", який "не має конституційних повноважень", а ось Путін не лише цілком легітимний, але й, виявляється, "не хоче Україну та Європу захопити" ("бо в нього повно землі"), а просто хоче, щоб "в Україні не було американської зброї, націленої на Москву". І тому Зеленському, а разом з ним і всій Україні, нібито, й не треба допомагати. Нюанс у тому, що Тубервіль є одним з ініціаторів листа до Пентагону з вимогою надати Україні F-16… Виглядає не надто послідовно.  

І ось саме Тумбервілю та Орбану у своєму великому інтерв’ю Грем відповідає, намагаючись пояснити, що його ініціатива, яка сподобалась Трампу, – це жодного разу не колоніалізм, а дуже взаємовигідна справа. Себто, нащо тим українцям взагалі копалини, якщо вони їх не видобувають? А якщо українські копалини отримає Кремль, то обов’язково передасть їх у розробку китайцям, що американцям не вигідно. А саме китайців Трамп та трампісти не можуть терпіти, вважаючи своїм головним геополітичним конкурентом.

Апелюючи до китайської загрози (яка для Грема невід’ємна від російської), сенатор намагається змінити сприйняття України у американських ізоляціоністів, додаючи до "кнута" (китайської загрози), ще й "пряник" у вигляді наших копалин. Він цим також підтримує американську добувну галузь, яка з часів коронакризи перебуває у глибокій кризі. Інша справа, чи потрібна буде нам підтримка такою ціною. Але це вже інше питання.

Спирається Грем та його прибічники у своїх оцінках українських покладів корисних копалин на цілу низку статей у західних ЗМІ ще від 2022 року, коли вийшло дослідження аналітичної компанії SecDev, яка й робила огляд того, що Кремль може захопити в Україні. Ті висновки, більшість з яких, на жаль, не доступні для широкого загалу, й створили концепцію республіканців, які шукають "дзеркальну" відповідь на гібридну експансію китайців та росіян.

Хто почав першим

Цю дискусію у США розпочало видання Foreign Policy, яке у квітні 2022 року випустило статтю, де прямо пише, що РФ загарбала українські критичні ресурси, щоб вплинути на європейські та світові ринки, а не лише задля "історичного реваншизму". Україна ж там описується як "найбагатша в енергетиці, корисних копалинах і сільському господарстві" країна, яка є "призом для Кремля".

Крім того, була стаття у Middle East Institute від 21 липня 2022 року з промовистою назвою "Критичні корисні копалини України та енергетичний перехід Європи: мотивація для російської агресії?". Вона спиралася на дані SecDev, а також на українські джерела.

Автор цієї статті, Андрій Коватаріу, якраз і доповнює конкретикою текст з Foreign Policy. Коватаріу, до речі, це експерт Європейської економічної комісії ООН та аналітик дослідницьких компаній з Греції та Румунії і має компетенції у питанні. Поклади корисних копалин, на яких ми зараз "сидимо", він оцінює у "3 - 11,5 трильйонів доларів", які Грем "округлив" до "11-12 трильйонів".

"Україна також є однією з найбільш багатих європейських країн, коли йдеться про запаси рідкоземельних металів і літію, з оцінками вартості цих родовищ від 3 до 11,5 трильйонів доларів. У 2021 році Євросоюз підписав з Україною стратегічне партнерство щодо сировини, що викликало сплеск інтересу з боку приватних компаній, – пише Коватаріу. – У цьому контексті вторгнення Росії в південні та східні регіони України, можливо, не мотивується виключно військовими розрахунками, враховуючи, що більшість критично важливих українських запасів матеріалів розташована саме там".

Автор вважає, що метою захоплення росіянами Криму у 2014 році також були не лише військові чи історичні мотиви, але й захоплення покладів природнього газу на шельфі, які оцінювалися у 13 трильйонів кубометрів.

Згодом, у серпні 2022 року, з’явилася стаття у Washington Post за цією ж тематикою, але з іншою оцінкою покладів корисних копалин з посиланням на аналітичну компанію SecDev – наші поклади вже "зросли" до 12,4 трильйони доларів, які собі хоче загарбати Росія, але які, в разі допомоги Україні зброєю, після перемоги можуть розроблятися західними компаніями.

"Ця цифра становить майже половину доларової вартості 2209 депозитів копалин, перевірених компанією (SecDev, – ред.). Крім 63% вугільних родовищ країни, Москва загарбала 11% нафтових родовищ, 20% родовищ природного газу, 42% металів і 33%  родовищ рідкоземельних та інших критичних мінералів, включаючи літій", – наводить Washington Post висновки SecDev.

Другим джерелом, до якого звертаються найчастіше західні аналітики, на думку яких спираються сенатори, є щорічний звіт-презентація Державної служби геології та надр України. Щоправда, як пише Washington Post, дані по обсягах видобутку та активності по конкретних родовищах в Україні засекречені з 2022 року.

Примітно, що в цьому дослідженні за 2023 рік (останнє з наявних) оцінок у 12 трильйонів доларів українська служба не робить. Зате вона запрошує західних інвесторів та бізнес до конкретних родовищ – тобто, показує список всіх українських покладів та родовищ, які й оцінюють західні аналітики з точки зору того, що Україна зараз контролює, а що тимчасово загарбала собі РФ.

"Секретна секретність" вона така…

Які корисні копалини захопили росіяни й до чого тут Близький Схід

Conflict and Environment Observatory, завдяки презентації Державної служби геології та надр, зробила ціле дослідження, щоб виявити, які ж родовища зі списку вже окуповані, а які – ні. Звісно, метою цього дослідження заявлено виключно захист екології, а не економічні інтереси ЄС.

Хоча самі ж вони відверто пишуть, що "ЄС прагне перевести виробництво за свої межі ("офшорно") та розвивати нові стратегічні зв’язки, щоб зменшити залежність від китайського імпорту". Але те, що РФ окупувала частину українських родовищ, цьому заважає. Як бачимо, цікавість до наших копалин є не лише за океаном, але й у наших європейських сусідів. Хоча й не так відверто, як у Грема, а через опіку над екологією.

За даними "Обсерваторії", з 37 найбільших родовищ "критичних ресурсів" Росія окупувала 7. Ще частина – у зоні бойових дій. Особливо важливими втратами автори дослідження вважають депозити літію у Крутій балці (Запорізька обл.), поклади танталу, цирконію, ніобію та інших рідкоземельних металів на Мазурівському родовищі (Донецька обл.), а також Троїцьке і Маріупольське родовища графіту. Згадати можна ще про запаси сланцевого газу,  вугільні шахти, а також згадані раніше газові родовища на шельфі, але їх РФ окупувала ще до 2022 року.

Слід додати, що ця тема не дарма серед перших з’явилася саме на сайті Middle East Institute та у республіканців, які дуже цікавляться Близьким Сходом та Африкою. Всю близькосхідну політику Білий Дім традиційно веде через призму ресурсів, які є в тій чи іншій країні, і які, в обмін на підтримку кредитами та зброєю, часто розробляють саме західні компанії. Схожу політику проводила й Франція у Африці.

Щоправда, умови щодо демократії та лібералізації економіки вони все одно висували, на відміну від китайців чи росіян. Через це різні диктатори й обирають Пекін чи РФ в якості покровителів замість західних країн – бо політичні вимоги для будь-якого авторитарного режиму "найболючіші".

Це стосується не лише золота, нафти чи газу, а й рідкоземельних металів чи, наприклад, урану. Зокрема, повз увагу української громадськості пройшла тема з ураном, який західні країни досі закуповують у РФ, і доступ до покладів якого Франція втратила разом зі своїм впливом у Африці (тепер там хазяйнують ті ж росіяни з китайцями). Поклади урану є й в Україні.

Одразу після нападу РФ на Україну та введення перших антиросійських санкцій ціни на уран виросли на 40% і залишаються на високому рівні. А оскільки важливим джерелом урану Заходу був Нігер, у якому росіяни підтримали переворот антизахідних сил, то ЄС залишається практично у повній залежності від урану з РФ (хоча сама Росія видобуває його вкрай мало – насправді, це своєрідний "реекспорт" сировини з Казахстану).

Уран – це приклад того, як РФ та, опосередковано, КНР, створюють своїми гібридними діями проблеми для західних видобувних компаній та, більш широко, для всього Заходу. І це у час, коли західні демократії найбільш вразливі, бо намагаються позбутися залежності від викопних енергоресурсів й зменшити викиди у атмосферу.

Тобто, логіка у оцінках Грема та західних аналітиків є, коли вони кажуть, що РФ дійсно має на меті загарбати українські ресурси, у тому числі, щоб послабити Захід. Але чи має США та Захід робити "дзеркальну" відповідь, отримуючи доступ до українських копалин в обмін на зброю та нашу "кабальну залежність"?

Чи слід нам пристати на пропозицію Грема

Україна, дійсно, є найбагатшою в плані копалин країною Європи. Бо останні 30 років нам постійно щось "заважало" працювати – не коронакриза, так "золотуха"… Розвивати власний видобуток заважали як об’єктивні причини (брак коштів та технологій), так і суб’єктивні, які ми могли б за бажання подолати (неспроможність побороти корупцію, залежність від Росії, що підсилювалася проросійськи налаштованими популістами, створити ринкові умови, захистити право власності від рейдерів тощо).

Тобто, наші великі поклади були не стільки нашою перевагою, скільки тягарем, з яким ми так і не змогли самі впоратися. Але війна все змінює. Зокрема, змушує шукати всі внутрішні ресурси та можливості, які в нас є. Змушує нас мобілізуватися й знайти, все ж, рішення. Саме таким чином в нас, хай і непослідовно, але розвивається військова промисловість. Не тому, що ми хочемо, а тому, що ми мусимо її розвивати.

З видобутком буде так само, бо саме життя нас до цього примусить. Адже навіть коли "гармати змовкнуть", РФ залишиться тут поряд, одразу за "поребриком". І нам потрібен буде кожен ресурс, щоб себе посилити й унеможливити саму ідею "можем повторить".

Особливо буде потрібен той же літій та рідкоземельні метали, якщо ми хочемо мати сучасні військові та цивільні технології. І комусь передати родовища у користування у борг – це явно не вихід. А ось спільні підприємства – так само як й у ВПК вже зараз – ось єдине справді взаємовигідне рішення.

Будемо сподіватися, що Грему вдасться привернути до України прихильність Трампа та трампістів, але американському суспільству вдасться втримати їх від рішень, від яких "тхне колоніалізмом". Лише дійсно взаємовигідна співпраця підсилить позиції Заходу у світі та створить альтернативу для КНР та РФ, а нам – надасть сил та ресурсів для дійсно надійного миру, який неможливий, якщо Україна буде слабкою та залежною.

Андрій Попов

УНІАН в Google News