Чому нам потрібен прем’єр китаєць, або хто шиє саван економіці Вінниччини

 Фахівці вже лякають другою хвилею світової кризи. Вже восени побільшає низькокваліфіковани шукачів роботи.Справи у підприємств погіршуються і бізнес почне скидати баласт

У вас не складається враження, що  ви живете в одній Україні, а чинна влада – в іншій? Бо в автора цих рядків таке «роздвоєння» чомусь не минає. Особливо ж настає «загострення», коли чуєш, що в країні все «пучком», усе стабільно і вже завтра ломонемось у квітуче майбутнє.

На жаль, коли витрушуєш з гаманця останні гроші задовго до зарплати, а йдучи з роботи не знаєш, чи буде куди вийти завтра,  байки про «прекрасное далеко» щонайменше смішать.

Не додає оптимізму й більше ґрунтовна спроба оцінки ситуації. Аналіз офіційної статистики показників промислового виробництва свідчить , що Україна в цілому, а Вінниччина зокрема в глибоких мінусах, щоб не сказати інакше. Принаймні, базові галузі регіону до торішніх показників не дотягують.

Фахівці вже лякають другою хвилею світової кризи, а на рівні місцевому подейкують що вже наприкінці осені побільшає шукачів роботи, особливо людей з низьким рівнем кваліфікації. Мовляв, справи у багатьох підприємств погіршуються, призупиняються всі будівництва і бізнес почне скидати баласт…

-  Ваша тривога небезпідставна ,тому що ситуація і справді дуже непроста, - каже заслужений економіст України, кандидат економічних наук, голова постійної комісії Вінницької облради з питань взаємодії з органами місцевого самоврядування Валерій Коровій. -  Стан економіки як Вінницької області, так  і України загалом значно гірший, ніж він був після кризи 2010-2011 років.

Це пов’язано з кількома чинниками, - як зовнішніми, так і внутрішніми.

Насамперед мушу констатувати, що наш уряд  не зробив висновків з економічної кризи 2008 року. Тому сьогодні Україна залишається сам на сам з другою хвилею фінансової кризи, яка крок за кроком насувається на нашу державу.

І вже перші ознаки погіршення ситуації почали спостерігатися вже в 4-му кварталі минулого року. Той, хто працює в бюджетній сфері, знає, як тоді періодично почало «підвисати» Державне Казначейство України.  Почали провисати платежі. Раптово подорожчала і десь пропала гривня. Це не що інше, як ознаки наближення фінансової кризи.

На жаль, Нацбанк поставив собі за пріоритет втримати гривню. Відтак  ми маємо гривневий голод , який вкрай негативно б’є по усьому реальному секторі економіки.

- В чому це виражається конкретно?

- Дивіться, за перше півріччя поточного року депозити населення Вінницької області зросли більш ніж на 20%. А  реальне кредитування економіки Вінниччини  порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилося на 100 млн. гривень, або на 4%!   Підприємства знову стикаються з ситуацією різкого гривневого голоду: гривня,  як інструмент отримання кредитів для забезпечення своїх зобов’язань, пропала.

Це пов’язано з тим, що банки через механізм облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) кредитують уряд,  фактично,  за рахунок «відкачки» грошей з реального сектору економіки.

Сьогодні відсотки кредитних ставок маємо на рівні  23-28% . За такого їх рівня говорити про реалізацію якихось стратегічних інвестиційних проектів не доводиться.

Більше того, це дуже негативно відбивається на підприємствах, зорієнтованих на внутрішній ринок котрі є інвестиційними.

Окрім того, відбувається виведення капіталів з України, що іще більше давить на гривню.

- Валерію Вікторовичу, наша область, звісно, не випадає з контексту загальних тенденцій, але ж місцеве керівництво каже, що в нас такий собі острівець процвітання і стабільності?

-  Я не хочу нагнітати ситуацію, але якщо подивитись на промисловість Вінницької області, то (принаймні,  офіційна статистика засвідчує) за підсумками півріччя відбулось зменшення обсягів промислового виробництва в галузі машинобудування на 17%, в промисловості будівельних матеріалів на 13%. Відбулось скорочення обсягів виробництва деревообробки на 10%.

Ще один неприємний симптом – це скорочення виробництва в галузі легкої промисловості, - більш ніж на 16%.

Дуже тривожна тенденція – скорочення обсягів будівельної діяльності в області на 5%.  Але найгірше, що  інвестиції під нові буд майданчики скоротилися більш ніж вдвічі. Якщо не виправити ситуацію зараз, то наступного року галузь матиме вкрай важку ситуацію не тільки в господарському сенсі, а й в соціальному аспекті – буде  вивільнення великої кількості людей.

Єдина галузь, яка забезпечує динаміку зростання обсягів промислового виробництва, - на 26%,  – це енергетика за рахунок Ладижинської ТЕС. По-перше, за рахунок надзвичайно холодної зими ТЕС працювала на повну потужність, щоб компенсувати споживання електроенергії.

По-друге – через спекотне літо ГЕСи перестали виробляти достатню кількість електроенергії.

І, якщо міркувати суб’єктивно, то після зміни власника(електростанцію придбали структури Ріната Ахметова – авт.) Ладижинській ТЕС на енергоринку дали можливість більше завантажувати свої потужності.

- Зачекайте, але ж  в нас, якщо не помиляюсь, основний годувальник області харчова і переробна галузі.

- Якщо говорити про переробну галузь, то за підсумками півріччя маємо зростання всього на 0,2%. І то, значною мірою цей «плюс» маємо тільки тому, що торік мали досить негативну базу через призупинення виробництва компанією «Nemiroff». Зараз вони більш-менш нормально працюють, і є відповідний приріст.

Втім, я далекий від того, щоб драматизувати ситуацію. Як показує аналітика, локомотивом економічного зростання  є  підприємства галузі, які працюють на двох ринках, - експортно орієнтовані та ті, які працюють в режимі імпортозаміщення.

Якщо говорити про експортно орієнтовані галузі, то наразі локомотивами загального зростання промисловості є декілька підприємств. Це Вінницька кондитерська фабрика (ROSHEN), Вінницький олійно-жировий комбінат, «Аграна Фрут Україна», сконцентровані у Вінниці.

Досить потужно розвивається «Вінницяпобутхім».

- А вони не підуть з області, - той же «Вінницяпобухім», «Барлінек»? Там  же як не «маски-шоу», то ще якась халепа з перевіряльниками.  А тут ще й вибори скоро. Політична складова справ не погіршить?

-  Останнім  часом відбулось дві дуже важких розмови керівництва місцевої влади  з власниками  компаній «Барлінек» і «Вінницяпобутхіму» стосовно непорозумінь, які в них регулярно виникають у стосунках з місцевими податковими органами.

Не хотілось би вдаватись в подробиці, але ми ведемо діалог, і хочемо сподіватись, що ці конфлікти не зашкодять корпоративному іміджеві цих структур з одного боку, і не кинуть тінь на роботу податківців – з іншого.

Що ж до політичної складової... Ви про переділ ринку?

Слава Богу,  завдяки внутрішньому компромісу різних політичних сил і поміркованій позиції владних інституцій на місцевих і регіональному рівнях, того, що називається рейдерськими захопленнями  великих підприємств, на Вінниччині немає.

Питання в іншому, я хотів би, щоб попри передвиборчий чад  ми не дивилися на питання розвитку промисловості та економічного сектору  через рожеві окуляри.

- Хочете сказати, перспективи  невтішні?

- Ми повинні прагматично оцінювати речі, що відбуваються.  Бо, принаймні, за моїм прогнозом ситуація тільки погіршуватиметься.

Повторюсь, Україна не зробила висновків з кризи 2008 року. Якщо порівняти питому вагу експорту в структурі ВВП 2008 року, то тоді експорт і в Україні, і в Китаї коливався в межах 40% до ВВП. Якщо розглянути підсумки 2011 року, то експорт в структурі ВВП України вже займав 60%, а в Китаї всього 20%!

Як бачимо, в Піднебесній дуже чітко усвідомили: щоб уникнути негативних наслідків світової фінансової кризи, треба розвивати внутрішній ринок. На жаль, наша країна пішла діаметрально протилежним шляхом, що зробило нас іще вразливішими. А боргова криза з Європи вже переходить на Україну.  Відтак, перед Українською економікою постають величезні ризики, бо ми вже  бачимо стрімке зниження попиту на ринках металу, хімічної промисловості, які спричинять вкрай негативні тенденції всередині держави.

Але в нас є ще й інший «негативний елемент». Всі ці розмови про автоматичне відшкодування ПДВ при незбалансованому бюджеті,   а я бачу  діру в розмірі десь із 30-40 млрд. гривень… Зрозуміло, що його треба чимось компенсувати. Або розміщенням ОВДП, або, вибачте, невідшкодуванням, податку на додану вартість. Ну, чи передплатами, які здійснюють суб’єкти бізнесу.

Ми зараз бачимо негласні спроби держави через відповідні інструменти зробити все, щоб мінімізувати повернення ПДВ підприємствам, які претендують на великі обсяги відшкодувань. До речі, на цьому тлі виникає дуже багато конфліктів навколо вінницьких підприємств, які вже згадувались, - ті ж «Барлінек» та «Вінницяпобутхім».
Навіть підприємства , які мають позитивну динаміку до експорту, в першу чергу, які працюють на світових ринках продовольства, мають з відшкодуванням ПДВ дуже серйозні проблеми, а відтак -  і з поповненням обігових коштів для нарощування обсягів виробництва.

- І що ж далі?

- Я переконаний, що світова економіка розвиватиметься таким чином, що попри негативні тенденції Україна має чудовий шанс мінімізувати втрати на інших сегментах  за рахунок потужного експорту на світові ринки продовольства. Але держава повинна повернутись до експортерів обличчям, насамперед – в питанні повернення ПДВ  та відмовившись від будь-яких адміністративних заборон  щодо експорту і фактично виступити їх партнером.

Але я маю великий сумнів, що це так буде: проголошується, що ціна на зерно, на хліб не підвищиться, а. значить, держава знову застосує важелі адміністративного впливу в питанні експорту, - чи то знову буде квотування, чи адміністративне зменшення ціни.

А світові ціни на зерно тим часом б’ють усі рекорди, - дають своє негативні прогнози на врожай зернових у США та Європі. І наші підприємства могли б дістати серйозні можливості для поповнення обігових коштів.
Ми ж маємо замкнуте коло: підприємство виробляє продукцію, сплачує ПДВ, експортує її за кордон з нульовою ставкою ПДВ. Держава має ПДВ відшкодувати, але не відшкодовує.  Виникає брак обігових коштів, для того, щоб розрахуватися з сільгоспвиробниками. Керівник йде в банк, а там кредити під 26-28%, які також лягають на витратну частину.

Тим часом, я не бачу достатнього держрезерву  ані зерна, ані цукру, щоб задекларовані політичні гасла безболісно для економіки були втілені на практиці.

- Але ж якийсь просвіток є, принаймні, на короткострокову перспективу, хоча б для області?

- Якщо ми подивимось на роботу базових підприємств Вінниці, а це харчові підприємства, то напрацювання інвесторів  за підтримки місцевої влади дозволять вже найближчим часом запустити нову кондитерську фабрику, «Укрпромінвест» будує новий молокозавод , відбувається модернізація потужностей Вінницького оліє жирового комбінату  та «Аграна Фрут Україна».

Ми бачимо, що підприємства налаштовані на розширення свого експортного потенціалу. А відтак, зростатиме попит на сільгосппродукцію, котра вирощується в області.

Проте, в очікуванні нового врожаю, хоч ми на тлі України виглядаємо чи не найкраще, ми розуміємо, що врожайність зернових менша, відповідно, меншим буде і валовий збір, - разом з кукурудзою все ж зберемо 2,5-2, 7 млн. тонн збіжжя. І це, погодьтеся, позитив.

УНІАН в Google News