Місто-фортеця Бахмут: військові готові "рвати" ворога, а місцеві виживають та не бажають евакуюватись

Бахмут – одна з найгарячіших точок на фронті. Авіація, артилерія, танки – усе це ворог застосовує по населеному пункту. У місті гучно і вдень, і вночі. УНІАН дізнавався, яка наразі ситуація у Бахмуті, який настрій у військових та місцевих жителів.

Вулиці пустують, ворожі канонади не вщухають

Волонтер благодійного фонду "Є Волонтер", а у звичному житті ведучий свят Вадим Фоменко з Харкова, нещодавно побував у Бахмуті з гуманітарною місією.

За його словами, на під'їзді до населеного пункту, вздовж дороги стоять таблички "Стоп міни!". Саме місто – в руїнах. У будівлях, в яких раніше вирувало життя, зіяють діри, крізь них видніються клаптики неба… Все навколо розбите та посічене уламками. Вулиці міста пусті. Але про тишу мова не йде – ворожі канонади не вщухають. Також на вулицях чутно автоматні черги, тобто бої відбуваються неподалік. По місту пересувається лише військовий та волонтерський транспорт, сталого мобільного зв’язку немає.

Ті речі, які раніше здавалися нормою, стали для людей не аби якою розкішшю. Їжу у місті готують на вогнищі, майструють саморобні пічки з цегли та сітки. Люди здебільшого сидять у підвалах, без нагальної потреби містом не пересуваються. Подекуди хтось збирається невеличкими групами у власних дворах. У таких "жилих" під'їздах є люди, які сповіщають інших про події у місті, роздачу гуманітарної допомоги тощо.

Коли обстріли на деякий час вщухають, місцеві мешканці виходять з підвалів на пошуки їжі, перебіжками дістаються волонтерських пунктів. За водою ходять також до волонтерів, або набирають її у колодязях, до яких є доступ.

Відсутність достатньої кількості води робить проблемним і питання особистої гігієни населення.

"Перша необхідність у місті – це вода, – розповідає Вадим Фоменко. – Друге – якийсь обігрів, генератори з пальним, газові балони, пальники для того, щоб приготувати їжу".

Побачити місцевих можна й біля "Пунктів незламності" – їх у Бахмуті три.

Харківські волонтери завезли туди понад 500 продуктових наборів з макаронами, крупами, консервами, хлібцями й іншими товарами, які не швидко псуються, а для дітей – солодощі.

За словами Фоменка, у пункті працюють щонайменше п’ятеро іноземних волонтерів з різних куточків світу. Попри усі ризики, вони обрали такий шлях – підтримувати українців.

"Вразило, що хлопці приїхали допомагати задарма, я не бачу жодної вигоди перебувати їм там", – зазначає він.

Пан Вадим розповідає, що у пункті облаштована дитяча зона, де малеча може на якийсь час забути про жахливі події, які відбуваються ззовні, побавитися та поспілкуватися з іншими дітьми.

Кожен охочий може підзарядити тут гаджети, погрітися, випити гарячі напої та поїсти, за необхідності отримати першу медичну допомогу й просто поспілкуватись. Також можна подивитися українське телебачення.

Вадим Фоменко зазначає, що на початку січня в будівлю одного з "Пунктів незламності" стався приліт з подальшою пожежею, тепер волонтери все відновлюють. Паралельно власними силами бурять свердловину для того, щоб задовольнити потреби місцевих у питній та технічній воді.

За словами волонтера, не залишають голодувати й тварин, які за різних обставин стали бездомними. Біля пунктів поставили годівнички. Чотирилапих підгодовують і волонтери, і військові, і місцеві жителі.

"Здивувала згуртованість людей, як мурах. Там ланцюжок за ланцюжком усі вибудовують роботу", – розповідає волонтер, вражений організованістю людей у Бахмуті.

Військові мають високий бойовий дух та борються за кожний метр

Вадим Фоменко зазначає, що попри інтенсивність обстрілів та загострену ситуацію, військові у Бахмуті продовжують боронити українську землю та мають високий бойовий дух.

"У військових бадьорий, бойовий настрій. Готові "рвати". Усім складно, всі все розуміють, але при цьому тримаються", – каже волонтер.

Командир окремої групи аеророзвідки "Птахи Мадяра" з позивним "Мадяр" розповідає у своєму телеграмі, що вмотивовані військові "гребуть на характері".

Він зауважує, що боєприпаси – це те, що партнери дуже повільно і обережно виділяють українській армії для того, щоб вона забезпечувала оборонні дії. Для переходу у наступ, в тому числі в районі Бахмуту, українським військовим потрібна достатня кількість боєприпасів. Нова зброя також не буде зайвою.

Своєю чергою, майор ЗСУ, екс-командир полку "Азов" Максим Жорін розповів українським ЗМІ, що, попри все, штурм у Бахмуті відбувається і вдень, і вночі.

"Утримуватися на позиціях хлопцям вкрай важко, а ще важче інколи дивитися й не мати можливості суттєво допомогти. Артилерії противника за останній час стало набагато більше. Вона розбирає, в прямому сенсі, та перекопує позиції української армії. Наші воїни, зціпивши зуби, тримаються за те, що лишається від наших позицій", - описує ситуацію військовий.

За його словами, сили ворога, які звільнилися із Соледара, перекинули південніше Бахмута, в район Кліщіївки, для виходу на трасу з метою тактичного оточення та подальшого захоплення міста.

Жорін зазначає, що у ворога це не виходить, він не може відтіснити українську армію. Але для ЗСУ ситуація залишається вкрай важкою та невигідною.

"Щоденно українська армія намагається брати ініціативу та проводити контратаки, які тут можливі, виходячи з тих сил та засобів, які у нас є. Якщо ворог вибиває нас з якоїсь позиції, то за декілька годин ми вже збираємо сили й повертаємо їх", – говорить Жорін.

Таким чином, протягом дня одна позиція може декілька разів переходити з рук в руки. Військові борються за кожний метр.

За словами заступника командира батальйону "Свобода" 4-ї бригади швидкого реагування Нацгвардії Володимира Назаренка, у самому місті й навколо нього бої вже перетворилися на "справжнє пекло". 

"Противник постійно атакує. Ворог намагається взяти під контроль трасу Костянтинівка-Бахмут, але у нього це не виходить. Наші бійці - Збройні Сили і Нацгвардія - роблять неймовірну роботу, вони справжні герої. Ворог несе величезні втрати... "Вагнер" практично повністю знищений. На зміну їм прийшли десантники, які також майже щодня зазнають втрат не тільки в живій силі, але й в бронетехніці", - зазначає він.

Місцеві відмовляються евакуюватися

Для військових ситуацію в Бахмуті значно погіршує наявність у місті цивільних. За словами волонтера Вадима Фоменка, особисто йому одного разу довелося довго шукати місця тимчасового перебування місцевих, щоб передати їм допомогу.

"Навіть у "Пунктах незламності" немає чіткого розуміння, де зараз перебувають жителі, тому що неможливо проконтролювати цей момент", – розповідає він і додає, що час від часу місцеві волонтери ходять по підвалах та підраховують приблизну кількість населення.

"Визначити, де живуть люди, можна за наступним моментом: якщо з підвалу стирчить труба та йде дим, то там хтось є", – ділиться досвідом харків'янин.

Волонтери завозили й завозять місцевим продукти, засоби гігієни, газові балони та пальники, а також свічки та сірники: "Це те, чого завжди не вистачає, і що потрібно у необмеженій кількості. Потреб багато. Зважаючи на погодні умови та сирість у підвалах, люди потребують теплих речей, ковдр та матраців".

В одному з укриттів, куди заїжджали харківські волонтери, перебували близько 20 осіб, серед яких діти. Є й зовсім маленькі, віком 3-4 роки. Пан Вадим обурений, що малеча досі живе в таких умовах.

Місцеві стомлені від умов, у яких перебувають, але залишати місто намірів не мають.

"Вони запитують: "А куди нам їхати з нашої землі?", - цитує слова місцевих волонтер. - Дехто взагалі ширить чутки, що ті, хто виїхали, вже повернулися, бо, мовляв, потрібні великі гроші, щоб жити, наприклад, у Харкові".

Як зазначає Фоменко, на пропозиції евакуюватися люди відмовляються. "Дружність – це те, на чому тримаються там громадяни. Місцеві допомагають одне одному та намагаються виживати в тих умовах, що склалися", – розповів він.

Як повідомляє Генеральний штаб ЗСУ, станом на 31 січня українські сили оборони відбили атаки військ РФ біля тринадцяти населених пунктів на сході країни. Серед них і Бахмут – місто-фортеця.

Марта Нетюхайло

УНІАН в Google News