Влад Філат у пошуках нової Молдови

Жоден із молдавських прем'єрів не зазнавав такої лютої критики, як Влад Філат – мабуть, тому, що він дійсно хоче бачити свою країну європейською і цивілізованою.

У потрібний час і потрібному місці

Влад Філат

Володимир (Влад) Філат народився 6 травня 1969 року в селі Лепушна, Котовського, а нині –Хинчештського району Молдавської РСР. У 1986 році майбутній прем'єр закінчив середню школу, в 1987-89 служив у прикордонних військах, а в 1990 вдало скористався новими можливостями, що відкрилися у зв'язку з перебудовною лібералізацією і вступив на факультет права Університету Александру Іоан Куза в румунському місті Ясси. Закінчивши його в 1994 році, Філат залишився в Яссах, і відкрив фірму RoMold Trading SRL, що спочатку торгувала папером. А в 1997 фірма Філата раптом підписала з Кишинівським тютюновим комбінатом «АО Tutun» контракт на ексклюзивну торгівлю його продукцією на території Румунії. Одночасно Філат різко пішов у молдавську політику, підтримавши блок прихильників президента Петра Лучинського «За демократичну і процвітаючу Молдову». Його старання оцінили: у 1998 році Філат був призначений генеральним директором департаменту приватизації і управління державним майном, а з березня по листопад 1999 Філат був державним міністром.

У 1998-1999 роках Філат фігурував у центрі низки скандалів, пов'язаних із приватизацією і з контрабандою сигарет до Румунії, проте всі справи були закриті.

У 2001 році Філат спонсорував кампанію Демократичної партії на виборах до парламенту – але ДПМ не подолала 6% бар'єр. Вибори 2005 року пройшли для ДПМ успішніше. Філат отримав посаду віце-голови комісії з національної безпеки, оборони і громадського порядку. У червні 2007 він брав участь у виборах мера Кишинева від ДПМ, але зайняв лише четверте місце.

У вересні 2007 Філат вийшов із ДПМ, у жовтні - заснував і очолив Ліберально-демократичну партію (ЛДПМ). На парламентських виборах 5 квітня 2009 року ЛДПМ зайняла третє місце, отримавши 15 мандатів. Перше місце залишилося за ПКРМ – їй дісталося 60 місць. У червні 2009 року парламент розпустили у зв'язку з неможливістю вибрати президента, для чого був необхідний мінімум 61 голос.

На червневих дострокових виборах ПКРМ одержала 48 мандатів, ЛДПМ – 18, Ліберальна партія (ЛП) – 15, ДПМ - 13 і Альянс «Наша Молдова» - 7. ». ПКРМ пішла в опозицію, інші утворили коаліційну більшість «Альянс за європейську інтеграцію». Головою парламенту і в.о.президента став лідер ЛП Міхай Гимпу, прем'єром – Влад Філат. Але президента вибрати знову не вдалося, і в листопаді 2010 року були проведені нові дострокові вибори. ПКРМ одержала 42 мандати, ЛДПМ ДПМ і ЛП – в сумі 59, зберігши АЄІ. З 28 по 30 грудня, до обрання Маріаан Лупу головою парламенту, Філат був в.о. президента. У новому уряді він зберіг за собою пост прем'єра.

І знову вибори президента стали нерозв'язною проблемою. Тільки після розколу фракції ПКРМ, від якої відокремилися соціалісти на чолі з Ігорем Додоном; після довгих переговорів і консультацій, була, нарешті, знайдена компромісна фігура: 63-річний юрист Микола Тімофті. Він і був вибраний 62 голосами, 16 березня 2012 року.

Межі влади

Хоча прем'єр-міністр займає третє місце в ієрархії, після президента і голови парламенту, де-факто Філат опинився в АЄІ найсильнішою фігурою. Проте, він постійно зазнає атак, причому з боку не тільки опозиції, але й союзників по Альянсу. Філата звинувачують у «прорумунських настроях», в неефективному управлінні, в закритті сільських шкіл, у причетності до контрабанди сигарет, в узурпації влади, порушенні Конституції і один Бог відає, в чому ще. Критики прем'єра часто і не переймаються доказами. Проте, майстерно маневруючи між протиборчими силами, Філат поки раз у раз виходить переможцем. Рейтинг ЛДПМ за останні роки виріс із 15 до 32 мандатів.

Молдавські реалії: сучасний стан справ

І Молдова, і Придністров'я, яке відпало від неї, але ніким поки що не визнається, перебувають сьогодні в стагнації. Обидва береги Дністра живуть, в основному, на перекази від гастарбайтерів. На жодному з них немає економіки, здатної, хоч би частково, забезпечити власний попит, за виключенням, хіба що, виробництва спиртного. Це робить обидва уламки Молдови уразливими для будь-яких зовнішніх потрясінь, і майже виключає стратегічне планування. Всі маневри зведені до формування більшої або меншої залежності від Росії, ЄС, Румунії.

Населення Молдови стурбоване економічними проблемами, з яких не бачить виходу. Цим і користуються політичні махінатори, що збувають виборцям, під виглядом шляхів до кращого життя, три ідеологічні продукти, три націоналізм: румунський, молдавський і російський.

Перший апелює до культурної і мовної близькості з сусідньою Румунією, бачить вирішення всіх проблем в об'єднанні, а роль ворогів, що перешкоджають об'єднанню з «Матір'ю-Батьківщиною» відводить «агентам Кремля» і його «п'ятій колоні». Як обгрунтування використовуються жахи сталінізму і образи, завдані окупацією, депортацією, колективізацією і русифікацією.

Молдовенізм, навпаки, заперечує спільність із Румунією. За його версією, сучасні молдавани уникнули насильницької румунізації під захистом Росії, але пережили румунські звірства в період 1918-40 років і були звільнені спочатку в 1940, а потім, ще раз, у 1944. При цьому, румуни як і раніше мріють поневолити і асимілювати молдаван, захистом від чого повинне стати збереження існуючої молдавської державності. Зберегти ж її можна в єдиний спосіб: віддаляючись від Румунії і зближуючись із Росією. Головними ворогами ідеологи цього напряму бачать Румунію - і громадян Молдови, які одержали, або хочуть отримати румунське громадянство, а також ЄС і США. Дружба з Росією повинна також привести до повернення Придністров'я. Правда, сенс цього для пересічного громадянина не уточнюється.

Російські націоналісти, повторюючи, в цілому, антирумунські і антизахідні положення молдовенізму, стверджують, що «нетитульне» населення Молдови нездатне захистити свої права самостійно, без прямого втручання Росії, що припускає максимальне зближення з нею – і максимальну ізоляцію від решти світу. Придністровський варіант цієї ідеологеми взагалі не розрізняє Румунію і Молдову, яка вже «знаходиться під владою румунів».

Ідеологи всіх трьох груп прагнуть ізолювати їх один від одного, виключивши будь-який діалог, що їм, загалом, вдається. Три варіанти взаємної ненависті живлять один одного і утримують Молдову в нинішньому стані здичавіння і розвалу.

Конфлікт посилює і його поширення на церковну сферу: у Молдові зіткнулися інтереси двох православних церков: Московського і Румунського патріархатів. Московський, чиї позиції слабшають, прагне створити другу лінію оборони, втручаючись у політику - в тісній зв'язці з найбільш клерикальною зі всіх молдавських партій – з ПКРМ.

Хоча адепти всіх трьох напрямів і намагаються представити Молдову як арену «геополітичного протистояння», особливого інтересу до неї немає сьогодні ні в кого. У Румунії тема «повернення Бессарабії» привертає лише романтиків, маргіналів і популістів, її витягують на світло лише для того, щоб відвести увагу виборців від незручних питань. Ту саму роль грає в Молдові і тема повернення Придністров'я.

Україна також не має ні в Молдові, ні в Придністров'ї серйозних інтересів. Міжнародні структури, переважно, просто позначають присутність. Росія шукає в Молдові «проросійські сили», яких там немає, і ніколи не було – і раз у раз попадається на вудку чергових авантюристів, завжди готових розвести московських спонсорів на чергову порцію фінансової допомоги.

В сумі все це дає надійну рівновагу сил, здатних десятиліттями утримувати Молдову в тупиковому стані. Триває від'їзд активного і освіченого населення і здичавіння тих, хто лишився. По суті, Філат і його партія виявилися єдиною силою, що дійсно намагається змінити життя в країні. Проте їхні можливості абсолютно недостатні, щоб розгойдати відстале молдавське суспільство – і Філат маневрує, йдучи на компроміси і тактичні союзи.

Проміжні підсумки

Що ж було зроблено Філатом за два його прем'єрствування: минуле і нинішнє?

Влад Філат та Микола Азаров

З Україною: було вирішено застарілі територіальні тертя. Молдова виконала свою частину договору, передавши Україні ділянку дороги в районі Паланки – і, таким чином, остаточно закріпивши за собою територію порту в Джурджулештах. Була проведена демаркація молдово-українського кордону на всіх ділянках окрім Придністров'я і принципово вирішене питання з демаркацією придністровської ділянки.

З ЄС: Був узгоджений перелік вимог, які Молдова має виконати для встановлення безвізового режиму з ЄС і почато роботу з їх виконання. Тут Філат зіткнувся з серйозним опором: окремі пункти Закону про недискримінацію, ухвалення якого входить у список ЄС, викликали різку критику з боку РПЦ і афільованих нею партій, зокрема ПКРМ і Соціал-демократичної (СДПМ). Хоча формальним приводом для критики стала «пропаганда гомосексуалізму», що нібито міститься в тексті законопроекту, хоча все набагато простіше. Безвізовий режим із ЄС виводить Молдову з ізоляції, що автоматично означало б ослаблення позицій РПЦ, а також партій, в основу ідеології яких покладений антиєвропейський і антирумунський ізоляціонізм.

Протистояння набуло украй жорсткого характеру, опоненти закликали до масової непокори владі. Але Філат вистояв і дав відсіч. Генеральний секретар позапарламентської СДПМ Серджіу Коропчану, який поширював провокаційні матеріали, провів якийсь час під арештом, а в церквах Белцької Єпархії, глава якої, архієпископ Маркел, підбурював своїх прихожан до відкритої непокори владі, пройшли обшуки. Урок був засвоєний, і в даний час закон, хоч і в дещо зміненому, компромісному вигляді близький до ухвалення.

З Росією: Застарілий придністровський конфлікт, непрості міжнаціональні відносини в самій Молдові, ціни на газ і міфи про «відхід до Румунії», причому – мало не наступного тижня, спадок Вороніна, який за 8 років перебування у владі пересварився зі всіма, у тому числі і з Москвою – все це створювало для Філата дуже складний старт. Крім того, зробивши ставку на рух у бік ЄС, Філат має з великою обережністю підходити до російських інтеграційних проектів - таких як вступ до Митного Союзу. Нарешті, вибудовування відносин з Росією йшло в умовах політичної нестабільності, очікування розпуску парламенту і дострокових виборів, на тлі вічної боротьби трьох націоналізмів, для одного з яких Росія - ворог Номер Один, для другого – союзник Номер Один а для третього узагалі Батьківщина, тоді як Молдові відводиться в кращому разі друга роль. Додамо до цього складну політичну обстановку в самій Росії: зміна влади, масові прояви невдоволення громадян.

Така складна ситуація не дозволила поки добитися якихось вражаючих успіхів. Однак, загальний фон відносин із Росією все-таки покращав. Незважаючи на спроби зганьбити Філата в очах російського керівництва, його добре сприймають в Москві. Вдало для Молдови пройшов і недавній візит Дмитра Рогозіна. Все це дає підстави для оптимістичних оцінок: у Філата є шанс знайти прийнятний баланс відносин Молдови з Росією і з ЄС.

З Придністров'ям: Після зміни влади в Тирасполі Філату вдалося добитися відновлення залізничного сполучення через ПМР, причому фактично – на умовах Кишинева, через визнання Тирасполем молдавських митних процедур і допуск молдавських митників на територію ПМР. Відновлення залізничного сполучення також істотно підняло рейтинг Філата в ЄС і в Україні.

З Румунією: Тут теж все непросто, багато в чому, з причин, схожих із російськими, хоча румунська політика відносно Молдови куди менш міфологізована і набагато більш послідовна. Не ставлячи завдання приєднання Молдови в найближчому майбутньому, Румунія не має наміру закривати це питання остаточно, чому уникає підписувати з Молдовою договір про державний кордон. Це створює певні складнощі у відносинах, однак, Філату і тут вдається вдало маневрувати, уникаючи загострень і розвиваючи економічну співпрацю, перш за все – в енергетичній і транспортній сфері. Молдова і Румунія погодили маршрути своїх ділянок Кільцевої магістралі навколо Чорного моря; будівництво в поточному році газопроводу Ясси-Унгень по якому Молдова зможе отримувати румунський газ, за ціною нижче російського; ЛЕП Фелчіу-Готешть і Сучава-Бельци, оптоволоконної лінії Кишинев-Ісакча, проекти модернізації залізниці Ясси-Унгени-Кишинів і мостів через Прут.

З Китаєм: Вдалося досягти угоди про експорт молдавських вин до Китаю, а також про участь Молдови в розвитку виноробства в самому Китаї. Треба сказати, що вихід на китайський ринок і підписання договору про міжпартійну співпрацю з КПК був давньою, але не реалізованою мрією Владимира Вороніна. Філату вдалося просунути до Китаю молдавське вино, а СДПМ – за сприяння молдавського МЗС - підписати угоду з КПК. Це, до речі, дає хороший приклад гнучкості і компромісності Філата: протистояння з СДПМ з питання «Закону про недискримінацію» не заважають взаємодіяти з нею на інших напрямах.

Внутрішня політика. Філату вдається не допускати повного розпаду АЄІ – незважаючи на постійні внутрішні конфлікти. В ході переговорів йому вдалося ослабити позиції фракції ПКРМ, відірвавши від неї групу Ігоря Додона, погодити кандидатуру Миколи Тімофті і провести президентські вибори, запобігти ще одному розпуску парламенту. Він успішно тіснить ПКРМ і на вуличних мітингах, підіграючи її суперникам: соціалістам і соціал-демократам.

Разом із тим, уряд Філата проводить послідовну політику згортання соціальної сфери, що викликає невдоволення громадян. Слідом за програмою оптимізації і укрупнення сільських шкіл – в принципі, доцільної, але такої, що породила багато невдоволених, почато переведення вишів на принципи самофінансування, що на практиці означає здорожчання навчання. Тим часом, ЛДПМ спирається на молодь, перш за все – на студентство.

Свій внесок у ситуацію вносить і розбрат, що панує в АЄІ. Частина Альянсу, з якою прем'єр вимушений рахуватися і співпрацювати, стоїть на різко прорумунських позиціях. При цьому, всі звинувачення повисають на Філаті, оскільки саме він знаходиться на публіці. Становище ускладнює ще й те, що випускник Ясського університету і сам має певний крен у бік Румунії. Філат так і не навчився працювати ні з національними меншинами, ні і з тими молдаванами, які Румунію просто не люблять, а таких у Молдові теж чимало. Не зумів Філат і підібрати в свою команду людей, які вміють робити це. Таке ігнорування істотної частини виборців може зіграти з прем'єром злий жарт.

Перспективи

Значна частина молдавського суспільства все ще підтримує православно-пострадянський застій, просунений тандемом ПКРМ, – РПЦ. Вибори 2014 року все ще можуть стати ренесансом ПКРМ і відкатом назад: до диктатури, самоізоляції і нетерпимості. Чи вдасться Філату зробити Молдову європейською і демократичною – покаже час. Поки, на загальному фоні молдавського політикуму, прем'єр виглядає скоріше самотньою білою вороною, ніж органічною частиною молдавського політикуму.

Сергій Ільченко

УНІАН в Google News