«Люди у Бостоні менше посміхаються»: атлети з України розповідають про жахливий фінал трагічного марафону

Троє загиблих,  серед них діти, більше ста постраждалих, з них 25 – у важкому стані – так закінчилося у Бостоні одне з найважливіших та найпрестижніших бігових свят у світі – Бостонський щорічний марафон. Здається, вперше за історію проведення марафонів цей вид змагань став майданчиком для тероризму та масових убивств.

Раніше ЗМІ повідомляли про шістьох наших співгромадян, що бігли у Бостоні серед 26000 учасників, однак, четверо з них нині не мешкають за кордоном. Власне з України для участі в одному з найпрестижніших, а, відтепер – і найтрагічнішому марафоні світу, прилетіли двоє атлетів, подружжя.

Андрій Оністрат – голова правління банку-спонсора Київського міжнародного IV марафону, що пройде 28 квітня у столиці Україні, а його дружина Валентина Хамайко – телеведуча. На щастя, обидва успішно фінішували ще до початку вибухів.  Зв’язатися з ними УНІАН вдалося сьогодні вдень.

Валентина Хамайко: Це абсолютно точно був спланований теракт

Валентина Хамайко

Як минула ця перша ніч після марафону у Бостоні?

Вдалося трохи відпочити після дистанції. Хоча, звісно, всі дзвонили і хотіли подробиць. О першій лягли спати і о шостій взялися відповідати на телефонні дзвінки.

Що зараз відбувається у місті?

Насправді, тут дуже швидко все працює і вже десь через годину після вибуху усі вулиці були практично чисті, усі люди були евакуйовані. Сьогодні ця вулиця, яка вчора була заповнена тисячами людей, абсолютно пуста – лише телекамери і поліція. Все. Частина її ще загороджена для поліції, а у іншій частині ще залишились речі бігунів, бо не всі фінішували вчора і змогли їх забрати.

Де ви були під час вибухів?

Я пробігла дистанцію за 3 години 48 хвилин і намагалась зв’язатись з Андрієм (чоловіком), але не вдалося, бо зв'язок був дуже поганий. Мене це трохи засмутило, я забрала свої речі, ще трохи постояла і поїхала додому. Наш готель розташований просто біля місця старту марафона. Андрій мене також не дочекався і поїхав до готелю, тобто вийшло так, що ми були десь на паралельній вулиці, коли стався перший вибух. Він був не дуже гучним. Або може й гучним, але галас від натовпу на фініші був таким, що нічого не було чути. І лише коли розсіявся дим – а його було дуже багато – і всі побачили поранених і загиблих, а потім трапився другий вибух – стало зрозуміло, що це теракт.

Ви вважаєте, що це таки був теракт, бо поліція досі не оголосила всі версії…

Абсолютно так, бо вибухівка була закладена саме в ті смітники, що стояли у місцях найбільшого скупчення вболівальників. Окрім цього – бомби детонували саме на четвертій годині марафону, тоді, коли фінішує велика кількість людей. Тому це, скоріше за все, була спланована акція, яка трапилася, не зважаючи на неймовірну кількість поліції, що обслуговувала марафон. Я бачила поліцейських скрізь по трасі, але це все одно трапилось… Допомогу постраждалим відразу почала надавати швидка, що чергувала на фініші, а за п’ять хвилин прибули пожежні машини.

Андрій Оністрат: Обов’язково приїду на цей марафон ще раз!

Андрій Оністрат

А. О. З нами зв’язалися два десятки журналістів, колеги з роботи, друзі, атлети, марафонці, за ніч додалося 20 людей у друзі на ФБ, за 20 хвилин після вибуху нам

Чи вже зв’язалося з вами українське МЗС?

подзвонили з рецепції готелю, щоб дізнатися, чи все гаразд – але з МЗС не телефонували.

Відчуваєте якийсь стрес?

Стресу немає, тільки ноги болять.

Це ваш перший марафон у Бостоні?

Ні,  другий у Бостоні, а, взагалі, - мій дев’ятий марафон. У дружини – тут перший, а за рахунком – третій. Але це перший марафон, на якому ми бігли разом, бо не взяли із собою дітей. З дітьми бігти разом не вдається, бо хтось мусить лишатися з ними на час пробігу.

Ви помітили щось надзвичайне чи підозріле цього разу?

Нічого особливо не помічав. Все було як завжди, все супер – заходи безпеки, погода, організація…

Вважаєте, що це стовідсотково був «замах» саме на марафон?

Марафон – це велика суспільна подія для Америки. Всі канали завжди показують Бостонський марафон, бо він належить до трійки головних, разом із Нью-Йоркським та Чиказьким. Тому це не «замах» на марафон, це – замах на суспільство Сполучених Штатів Америки.

Різниться інформація щодо кількості учасників від України на цьому марафоні…

З України були тільки ми двоє, всі інші – то американські українці, емігранти.

Коли повертаєтесь додому?

Зараз їдемо у Нью-Йорк, а повертаємось з Амстердаму в четвер увечері.

Ризикнете ще раз приїхати на марафон у Бостон?

100% побіжу цей марафон ще раз. Раніше ще думав, коливався, а тепер – точно побіжу.

На вашу думку те, що трапилось, вплине на популярність марафонів у світі і, зокрема, на кількість учасників Київського марафону, що відбудеться 28 квітня?

Думаю, що це вплине на кількість учасників лише наступного Бостонського марафону, бо люди будуть боятися. І то – не надовго. Тільки наступного року. А на київський марафон, думаю, це не вплине негативно, навпаки, ми проводимо там зараз хорошу рекламну кампанію і, думаю, він матиме гарне майбутнє.

Гордій Безкоровайний: Якісь підлі покидьки зіпсували свято…

Гордій Безкоровайний

Серед українських емігрантів, що бігли у Бостоні, – Гордій Безкоровайний, родом з Тернополя,  фінішував під номером 6313 за 3:06.

Ви живете у США зараз?

Так, я живу в Брукліні з 2005 року, і це був мій перший Бостонський марафон, хоча я повинен був бігти його ще торік – я кваліфікувався на Нью-Йоркському марафоні 2011-го. Але торік за тиждень до Бостона у мене померла мама – я мусив летіти в Україну і, звичайно, було не до марафону...

Пригадуєте момент вибухів?

Я стояв біля станції метро Back Bay Station – це так звана Помаранчева лінія (Orange Line). Хотів уже повертатися до готелю, коли почув вибухи. Спочатку подумав, що то феєрверк з нагоди свята – в Бостоні цей понеділок офіційно святкують як День Патріота. Потім через 10 секунд стався другий вибух, а тоді ще через кільканадцять секунд почали завивати сирени поліції і швидкої допомоги. Ну, і стало ясно, що свято закінчилося...

Злякалися?

Ні, страшно не було. Було якесь дивне відчуття нереальності того, що відбувається.  Бостон – чудове місто і Бостонський марафон – найкраще організоване змагання в світі, але якісь підлі покидьки зруйнували це свято...

Яка зараз атмосфера в місті?

Атмосфера в місті, як мені здається, нормалізувалася. Скрізь панує робочий, щоправда, дещо суворий настрій. Мені здається, люди трохи менше посміхаються, ніж зазвичай.

Анастасія Береза

УНІАН в Google News