Білоруський аналітик Вадим Можейко: Якщо визнати Білорусь окупованою РФ, це може допомогти відбілити режим Лукашенка

Аналітик Білоруського інституту стратегічних досліджень Вадим Можейко в інтерв'ю УНІАН розповів про ризики нової атаки на Україну з території Білорусі, гру Лукашенка в "миротворця" та ймовірність протестів проти війни в Україні, якщо білоруську армію кинуть на забій.

В Україні розповсюджена думка, що Росія може знову спробувати вдертися в Україну з території Білорусі. У СтратКомі ЗСУ називають такий сценарій можливим ближче до весни. Як ви оцінюєте ситуацію?

Атака з боку Білорусі, безперечно, можлива. Водночас, варто звернути увагу на заяву голови української розвідки Кирила Буданова, який сказав, що не бачить ознак формування ударних угруповань. З його словами, я схильний погодитися.

Складається враження, що наразі вся концентрація військ РФ у Білорусі зводиться до того, що мобілізованих звозять на полігони. Ймовірно, там їх тренуватимуть, це цілком можливо. Але три тисячі мобілізованих навряд чи становлять загрозу для України. Після 24 лютого Україна підготувалася до нападу з півночі: дороги заміновані, мости підірвані. Та й подальший розвиток подій не мотивує ані Лукашенко, ані когось іншого впрягатись у війну разом з Росією, яка зазнає поразки.

Після останніх заяв Лукашенка про нібито існуючу загрозу з території України, президент Володимир Зеленський запропонував розмістити міжнародних спостерігачів на кордоні. Хто, на вашу думку, міг би виступити у ролі миротворців?

У Міноборони РБ одразу відреагували, що жодних іноземних солдатів на своїй території не потерплять. Щодо розміщення військ з боку українського кордону, тут треба оцінювати, чи буде Україна  бачити в цьому необхідність.

Сенс миротворців у тому, щоб вони стали стороною, якій усі довіряють. І щоб вони мали можливість відправити свої війська. Напевно, зараз у цій ролі можна уявити хіба Туреччину.

У британській розвідці вважають, що мета навчань у Білорусі — відтягнути українські сили на північ, щоб перешкодити контрнаступу ЗСУ.

Такої логіки РФ дотримувалася всі останні місяці. Щойно в Білорусі заходить мова про навчання, або відключають камери, як починається чергова паніка: телефонують журналісти й запитують, чи планується атака. Але це лише серія провокацій для відтягування військ.

Зрозуміло, що саме по собі оголошення навчань вже нікого не вразить. Тому й спостерігаємо все нові інформаційні приводи. Наприклад, нещодавно був вкид про те, що в Білорусі розпочнеться мобілізація. Але, з чуток, так називають збори резервістів, які відбувалися й у попередні роки. І хоча кількість цих резервістів без незалежної інформації не перевірити, це більше схоже на чергову маніпуляцію. А далі взагалі почали говорити про перекидання до Білорусі російських танків…

Чула, що техніку відправляють, навпаки, з Білорусі до РФ. Це так?

Це цілком вписується в те, що відбувається, оскільки зі снарядами та технікою у росіян все дуже погано. Звідси й постачання з Ірану, і чутки про постачання з КНДР. Логічно, що і від білоруського союзника росіяни також отримуватимуть техніку та снаряди.

Вся інформація про прибуття російської техніки до Білорусі – заяви міноборони. Але пересування техніки фіксується самими жителями країни, які намагаються все фотографувати та надсилати до соціальних мереж. У тому числі, щоб ця інформація була в України. Це вже всім відомий телеграм-канал "Білоруський гаюн", де ми останнім часом бачили лише фотографії техніки, яка їде з Білорусі. 

Чи заважає переміщенню цієї техніки партизанський рух у Білорусі?

Важко сказати, наскільки зриви руху поїздів на початку війни вплинули на ситуацію на фронті. Але вони завадили Росії зручно переміщати війська Білоруссю. Диверсії тривали і згодом. А канал "Білоруський гаюн" просто з допомогою людей став ефективним розвідувальним рухом, який сповіщає про переміщення техніки РФ.

За реакцією режиму бачимо, що цих людей називають "екстремістами" та "терористами". Наприклад, затриманим на залізниці навіть прострелили ноги для залякування решти. Усім, хто фотографує техніку РФ, дають по кілька років в'язниці —  просто за фото. Але люди продовжують цим займатися, тож рух залишається активним.

Чи причетні партизани, наприклад до вибухів на аеродромі "Зябровка", ми ніколи не дізнаємося. Це могло бути і провокацією РФ, і операцією українських спецслужб, і справді нещасним випадком із не найсучаснішою військовою технікою.

Але показово, що Україну не звинуватили у тих вибухах, хоча випадок ідеально для цього підходив. Міноборони РБ намагалось історію "зам'яти", мовляв, усе вибухнуло саме. Це означає, що білоруська влада не шукає приводу для агресії проти України.

Іранські дрони-камікадзе, які раніше запускалися росіянами з півдня, все частіше атакують Україну з території Білорусі. Як ви вважаєте, чому?

Лукашенко не зраджував своїх принципів від початку вторгнення армії РФ в Україну. З початку війни він готовий надавати білоруську територію для будь-якої російської агресії. Це можуть бути сухопутні війська, літаки, ракети, дрони та будь-яка логістична допомога. Поки в Мінську сидить Лукашенко, з території Білорусі можуть відбуватися будь-які атаки. Його єдина "червона лінія" – неучасть його армії у військових діях.

До речі, коли після вибуху на Кримському мосту відбулася велика ракетна атака з території Білорусі, мені було незрозуміле здивування в Україні. Хіба сталося щось нове?

Україна з серпня не зазнавала авіаційних ракетних ударів із цього напрямку, але саме з нього розпочався новий етап ескалації. Існує думка, що росіяни стали активніше використовувати територію Білорусі через те, що Лукашенко прогнувся під тиском Путіна.

Це пов'язано лише з військовою тактикою російської армії. Вчора РФ більше атакувала на півдні, сьогодні, на жаль, з території Білорусі. Тут слід шукати військову логіку РФ.

Якщо хтось вважав, що це якось пов'язано з позицією Лукашенка, на мій погляд, це ілюзії. Це білоруський пропагандистський наратив: нібито Путін тисне, а Лукашенко чинить опір цьому тиску. Мовляв, від того щось залежить.

Очевидно, що Лукашенко хотів би виставити себе нейтральним, миротворцем. Тоді виходить, що саме він – перешкода для путінської агресії: тільки якщо його "зламають", станеться щось погане. Але це абсурд, бо він ніякий не захисник України, а агресор. Тому що саме за його потурання РФ зараз використовує білоруську територію для атак. Тому і став можливим наступ на Україну з півночі, трагедія в Бучі та інші воєнні злочини армії РФ.

До речі, нещодавно Лукашенко "проінспектував" виробництво білоруських безпілотників і сказав: "...не бажано, щоб їх використали в Україні". Все для образу "миротворця"?

Так, це те саме бажання показати, що він єдиний, хто стримує загрозу для України. Мовляв, навіть є армія бойових безпілотників, але лише завдяки йому їх не відправляють до України. Це те саме, що пообіцяти не атакувати Україну білоруською космічною зброєю, якої не існує.

Цілком імовірно, що, коли мова про білоруські БПЛА, йдеться про поодинокі зразки, а жодної армії бойових безпілотників немає. Просто Лукашенко любить такі речі. Згадати хоча б історію про перший білоруський ноутбук…

А один із чинників, чому Лукашенко не хоче залучати армію Білорусі до війни — суспільні настрої. 

Вважаєте, в Білорусі можливе повторення протестів?

З одного боку, ми бачимо всі репресії, які були і є після 2020 року. Кількість політв'язнів у Білорусі вже перевищує 1300 осіб — це  більше, ніж за останнє десятиліття в Радянському союзі. І буквально щодня ми бачимо інформацію про нові затримання та вироки. Це пояснює, чому протестів зараз немає.

З іншого боку, востаннє протести у Мінську були пов'язані з початком вторгнення до України. Також наприкінці лютого були протести, у тому числі довкола дільниць так званого референдуму, організованого тоді Лукашенком щодо зміни Конституції. Після цього було затримано понад тисячу осіб, тобто учасників було, щонайменше, кілька тисяч. І ці протести відбувалися вже за умов репресій…

Тобто протести можуть розпочатися, якщо росіяни знову спробують зайти в Україну з території Білорусі?

Ні, росіяни вже заходили. Але будь-які спроби втягнути у війну білоруську армію можуть їх спровокувати. Тому що переважна більшість білорусів проти втягування у війну. Проти навіть та меншість, яка радше підтримує Росію.

Але ніхто до кінця не може цього передбачити. Якби можна було передбачити, де почнуться народні протести, було б легше їм запобігти.  До речі, у серпні 2020-го теж мало хто міг припустити, що все відбуватиметься саме так.

Чи можна сказати, що Лукашенко боїться втратити владу? І які шанси, що це може статись внаслідок протестів?

Звісно, ​​Лукашенко, як і будь-який диктатор, боїться втратити владу. Той факт, що він править вже 30 років, не означає, що це триватиме вічно. В історії поки немає диктаторів, яким би це вдалося. Очевидно, що й політична кар'єра Лукашенка рано чи пізно закінчиться.

Ми не знаємо, яка буде ситуація у самій Білорусі та яку позицію займатиме Росія. Навряд чи Кремль не робитиме нічого, якщо протест переможе, і Лукашенко втратить владу. Імовірніше, що РФ введе війська до Білорусі, намагатиметься придушити протест, а потім призначить свого маріонеточного очільника адміністрації.

До речі, це одна з причин, чому такий протест не відбувається зараз. Бо заміна Лукашенка на російську окупаційну армію — такий собі сценарій. Нині незрозуміло, хто зможе і захоче завадити Росії це зробити.

Чи зможе Лукашенко якось звільнитись від впливу Путіна, щоб не дозволити йому сильніше затягувати Білорусь у війну?

Якби ми говорили про це у 2015-2019 роках, я відповів би "так". Але в серпні 2020 року Лукашенко загнав себе в найгірше становище в його політичній історії та тотальну залежність від РФ.

Він здав усі позиції. Будь-які спроби розбудовувати власну інформаційну політику накрилися. Тоді почали запрошувати російських пропагандистів працювати у білоруських медіа, а всі розмови про те, чи буде в РБ російська військова база, зійшли нанівець.

Лютий 2022 року став одним із найгірших сценаріїв для залежності Лукашенка від Росії. Більше не видно жодних реальних способів від неї відійти. З початку війни він змирився з тим, що військовий суверенітет втрачено, і армія РФ використовує білоруську територію, як захоче. Та й сам він явно не бачить способу перешкодити цьому.

Лукашенко дуже хотів би заручитись чиєюсь підтримкою. Проблема в тому, що він не може. Адже незрозуміло, що цікавого він готовий запропонувати натомість? Очевидно, розповідати про Білорусь як логістичний хаб – більше не актуально. Тим більше після того, як Лукашенко став співагресором у війні проти України.

Як ви вважаєте, чи на часі зараз визнати Білорусь окупованою Росією? Днями до Верховної Ради України внесли проект такої постанови. 

З юридичної точки зору, це трохи натягнуто. Принаймні тому, що при владі в Білорусі перебуває білоруська адміністрація, а не російська. Але я не до кінця розумію, чого хоче досягти Україна. Бо якщо Білорусь – окупована територія, це якраз може стати відбілюванням режиму Лукашенка. Тобто, якщо Білорусь – окупована країна, отже, не несе відповідальності (як Австрія після Другої світової війни не платила репарації).

Читала, що зустріч народних депутатів України з бійцями білоруського полку імені Кастуся Калиновського, який входить до складу ЗСУ, спричинила скандал. Це тому, що українські парламентарі назвали саме цих громадян Білорусі, а не Світлану Тихановську та її команду, легітимними представниками білоруського народу?

Сама по собі зустріч є логічною, тому що у бійців з Білорусі багато питань, які потребують вирішення. Це стосується, зокрема, легалізації.

Коли ж йдеться про створення альтернативного майданчика для опозиції, я застеріг би українських політиків від спроби знайти партнера, з яким зручніше вести діалог. Тут є ризик імітації політичного діалогу. Важливо розділяти діалог із бійцями у складі Збройних сил України та білоруським суспільством. Річ у тім, що полк бійців не мав політичної підтримки, тому це і було негативно сприйнято активною частиною білоруського суспільства.

Лукашенка, вочевидь, можуть лякати озброєні білоруси в Україні. Тут вони здобувають не тільки зброю, а й бойовий досвід. Таке не потішить жодного диктатора. Не виключено, що він почне говорити, наприклад, про підготовку озброєних диверсантів. Хоча збройне вторгнення до іншої країни – те, чим займається лише Росія.

Анастасія Світлевська

Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News