"Пошкодження Estlink 2 – частина стратегії РФ із залякування європейців", - експерт з енергетичної безпеки Михайло Гончар

Президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар розповів УНІАН, чому вбачає у пошкодженнях кабелів зв’язку та силових кабелів в Балтійському морі російські диверсії та які висновки мають зробити з цього країни НАТО.

Вже не вперше в Балтійському морі відбуваються дивні речі. Спочатку розрив підводного газопроводу "Balticcоnector" та лінії оптоволоконного зв’язку між Естонією та Фінляндією 7 жовтня 2023 року, 18 листопада вже поточного року - розрив кабелів зв’язку між Швецією та Литвою і Фінляндією та Німеччиною, і зараз, в грудні – розрив силового кабелю між Естонією та Фінляндією. Що відбувається і чи стирчать за цими подіями "вуха Москви", УНІАН розповів президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

Пане Михайле, у Балтійському морі вже третій день продовжується пошук місця пошкодження електрокабелю Estlink 2. Цей кабель прокладений на дні моря між Естонією і Фінляндією. На вашу думку, що може бути причиною пошкодження?

Я переконаний у тому, що це - диверсія. Оскільки це вже не вперше пошкоджуються кабелі зв’язку. По суті, чотири випадки за останні півтора року. Причому один з цих випадків – пошкоджений газопровід "Balticconnector" між тою ж Фінляндією і Естонією. А тепер ще й силовий кабель, який передає електроенергію.

Нагадаю, що, у принципі, у світі використовуються три типи підводних комунікацій. Мова про підводні газопроводи, підводні волоконно-оптичні кабелі зв’язку, яких найбільше, і, власне,  силові кабелі, по яких передається електроенергія.

І зараз можемо казати, що фактично, усе, що є у Балтійському і Північному морях, випробувано на предмет того, як це можна пошкодити. І в усіх випадках відпрацьовано методологію диверсійних дій.

Але ж це важко не помітити?

Якщо говорити про те, чому це не було зупинене після першого випадку і продовжується, то відповідь така: тому, що реальні винуватці, реальні актори цих дій не називаються.

Приміром, відбулася якась надзвичайна ситуація - розірвався кабель. Сам по собі він не розривається. Можуть бути, звичайно, випадкові дії, пов’язані з тим, що не там кинули якір, чи траулер не там сітки закинув, але тут - не той випадок… І реакція на подію – заяви на кшталт німецько-фінської, що "сторони глибоко стурбовані розірваним підводним кабелем", що "європейська безпека знаходиться під загрозою через гібридну війну зловмисників". Але "зловмисника" ніхто не називає.

Це дуже зручно для Росії, яка свої диверсійні дії маскує під такий "випадковий інцидент". Ба більше, слабка реакція Заходу призводить до того, що далі, коли "зловмисник" навіть буде названий, спрацьовує принцип: "а ви доведіть!".   

В останньому випадку була інформація, що там був помічений контейнеровоз під прапором Гонконгу. Чи можна було спланувати ці диверсійні дії так і саме у той момент, коли буде проходити цей корабель, щоб видати це за причину пошкодження кабелю?

Може бути і так, звичайно. Що кидається у вічі, коли ми згадаємо перший інцидент від 7 жовтня 2023 року? Тоді одночасно були розірвані і телекомунікаційний кабель, і "Balticconnector". Там фігурувало китайське судно, теж контейнеровоз Newnew Polar Bear, який, як з’ясувалося, тягнув за собою якір 185 км.

185 км тягнути якір – це може бути залишитись непоміченим? – Ні, не може. Так само, як і у листопаді, здається, у ніч з 17 на 18 листопада, коли теж китайське судно розірвало два кабелі: волоконно-оптичного зв’язку поміж Швецією і Литвою в одному випадку, і Фінляндією і Німеччиною – в іншому випадку. І теж воно волочило якір десь 170 км…

Тому, коли вже є третій випадок, і знову фігурує фактично китайське судно (хоча воно під прапором Гонконгу, але Гонконг так само є територією Китаю), видно, що є певна методологія. Тобто, один раз – це може бути випадковість, а два, тим більше три – це вже видно системність.

Чи вдалося затримати порушників – ці контейнеровози?

У першому випадку, контейнеровоз втік. Сховався. Продовжує працювати, не виходячи за межі Китаю. Хоча він був призначений і робив експериментальний рейс по північному морському шляху для подальших контейнерних перевезень з Китаю в Європу. Але більше він тут не з’являється. Очевидно, що не з’являється тому, що може бути заарештований.

У другому випадку – у листопаді поточного року, судно вдалося затримати. Воно стоїть десь у водах між Швецією і Данією. Ідуть слідчі дії.

Але варто зазначити, що обидва рази у цих суден були цікаві екіпажі. Торік на судні переважно був російський екіпаж. В другому випадку, про який я згадую, екіпаж очолював російський капітан. Себто, усе це вказує на те, що за цим стоять відповідні спецслужби Російської Федерації.

В Міністерстві оборони Росії є таке собі головне управління глибоководних досліджень, яке в останні десять років якраз було націлене на те, щоби працювати з підводними комунікаціями ворога. Тобто, країн-членів ЄС і НАТО. Для того, щоби підготувати на певний час "Ч" не просто відповідні плани дій, а вже визначити реальні точки, де потрібно буде чи закласти вибухівку, чи виконати у той, чи інший спосіб диверсійні дії. Зараз якраз відпрацьовується методологія, я би навіть сказав, доволі високе мистецтво підводної війни, коли з’ясувати так швидко, хто це зробив, у який спосіб – не уявляється можливим.

Також варто пам’ятати, що зона Балтійського моря належить до компетенції Балтійського флоту РФ, і низка його спецпідрозділів дислоковані, в основному, у Калінінградській області - в місті Балтійськ і в селищі Парусне. Ці спецпідрозділи займаються диверсійною і контрдиверсійною діяльністю на морських театрах воєнних дій. У даному випадку – на Балтійському.

Тобто у Росії там наявні достатні сили та засоби для проведення таких спецоперацій?

У мене немає жодних ілюзій щодо того, хто це зробив. Як я сказав, простежується певна системність. Випробували усе, що можна, і як робити.

Думаю, що одна з цілей цих інцидентів - це така собі прихована погроза. Це дуже прозорий натяк європейцям, який лягає у російську стратегію залякування Заходу, у даному випадку європейців, що не варто підтримувати Україну, не варто вводити санкції проти Росії, не варто щось робити проти російського танкерного флоту, якщо ви щось замислили. Мовляв, бачите, що тут "хтось" може заподіяти вам зле. А раз ви не називаєте цього "хтось", то це точно не ми, доведіть…

З вашого бачення, чи обмежуються ці погрози тільки Балтикою?

У північній Атлантиці, де пролягає найбільше кабелів зв’язку, а також є газопроводи, які йдуть з норвезьких родовищ на європейський континент і до Британії, теж відмічається певна розвідувальна активність російських суден. Мова про судна і Північного флоту, і Балтійського флоту, які там роблять операції з рекогностування, вивчають, як розміщені газопроводи.

Там також багато силових кабелів, тому що є велетенські офшорні вітропарки на Північному морі. Я колись підраховував, їхня загальна потужність, приблизно, 25 ГВт. Це еквівалент 25 стандартних атомних реакторів. Якщо, грубо кажучи, все це обірвати водночас, то виникне проблема енергодефіциту в Північній Європі.

Чи можна розуміти ці дії як відповідь на останні санкції Євросоюзу, які поширюються на судна третіх країн з перевезення нафти?

І відповідь, і одночасно попередження на майбутній, шістнадцятий пакет санкцій, який Європейський Союз готує на кінець лютого – до третьої річниці від російського повномасштабного вторгнення в Україну. Мовляв, будете продовжувати у цьому напрямку, значить, буде вам ще гірше.

Адже силових кабелів ще не розривали. Тим більше, Estlink 2  – 650 мегаватів, він потужніший за Estlink 1, у якого 350 мегаватів. І, крім того, у 2022 році було досягнуто і підписано меморандум між Естонією та Фінляндією про будівництво найближчими роками ще Estlink 3 потужністю у тисячу мегават. І на тлі цього Росія натякає європейцям: "Ви зібрались щось будувати? Вам би це зберегти".

Віталій Саєнко

УНІАН в Google News