Субота,
10 грудня 2016

Наші спільноти

Пристрасті за декомунізацією

Рік тому, після ухвалення парламентом пакету декомунізаційних законів, в Україні стартував наймасштабніший за часів незалежності процес перейменування топонімів - від провулків та майданів до обласних центрів. УНІАН зібрав найцікавіші епізоди цього захоплюючого процесу.

УНІАН
УНІАН

Креатив Москаля у відповідь на пасивність громад

Декомунізація на Закарпатті зажила славу найвеселішої завдяки особистому кураторству голови Закарпатської ОДА Геннадія Москаля, відомого резонансними заявами, гострими слівцями та креативними ідеями. Попри сусідство з чотирма європейськими країнами та Львівщиною, де декомунізація майже повністю пройшла ще на початку 90-х років минулого сторіччя, місцеві ради Закарпаття не поспішали з перейменуваннями і затягували всі строки.

Москаль заявив про повну декомунізацію Закарпаття

"Перше, з чим зіштовхнулася ОДА при втіленні закону, - це незрозуміла пасивність громад. Ще з минулого року, коли Москаля призначили, він об’їжджав область і всюди наголошував, що закон про декомунізацію треба виконувати, але реакції не було. І лише коли Москаль пригрозив назвати вулицю ім. Клари Цеткін вулицею Червоних Ліхтарів, а вулицю Чапаєва - вулицею Анки і Петьки, тільки тоді питання певною мірою зрушилося", -  розказує директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Закарпатської ОДА Ярослав Галас.

Станом на 25 квітня на Закарпатті рішеннями органів місцевого самоврядування, розпорядженнями міських, сільських та селищних рад таки перейменовані 256 вулиць, 4 площі та 3 провулки.

"У деяких населених пунктах ніби й дослухалися, ніби обговорювали питання, і громадськість долучалася до цього процесу, і виносили на розгляд сесії, але так чомусь і не виходило завершити процес декомунізації. Довелося робити це Москалю. Відверто, робота була невдячною, викликала чимало суперечок", - розказує директор департаменту.

Фото moskal.in.ua
Фото moskal.in.ua

В результаті, у рамках своїх повноважень, Генадій Москаль підписав 16 розпоряджень, якими поперейменовував те, що не зробили інші. У підсумку, зусиллями ОДА й не без допомоги істориків та науковців, в області з’явилися 182 вулиці, 1 провулок та 1 площа з новими назвами. Враховували старі історичні назви, побажання громад, якщо такі були, національний склад населення (приміром, у селах, де переважає угорськомовне населення, називали вулиці на честь угорських діячів, письменників тощо). Так, наприклад, вулицю Жовтневу в селі Фанчиково Виноградівського району перейменували  на вулицю Степана Кутлана - відомого художника і педагога, автора угорського буквара, що видавався з 1945 по 1965 рік, уродженця Фанчикова. У селищі Вишково Хустського району вулицю Терешкової назвали на честь Іштвана Лашшу – одного із засновників статистики в Угорщині, уродженця Вишкова.

Не перейменовану місцевими вулицю Леніна у селі Калини Тячівського району Москаль «перехрестив» на вулицю Джона Леннона. А площі Жовтневій в селі Минай на Ужгородщині, якій місцеві просили залишити назву, запевняючи, що вона походить від назви місяця, Москаль дав ім’я засновника американського митця з українським корінням Енді Воргола.

Також  Закарпаття стало першою і єдиною областю, де перейменовані всі вулиці, названі на честь Валентини Терешкової. Загалом таких знайшли 33, і тепер вони мають різні назви - Лесі Українки, Марійки Підгірянки, Ілони Зріні та інших. Крім того, за словами Галаса, Закарпаття стало єдиною областю в Україні, в якій назвами топонімів увіковічили усіх загиблих в АТО бійців із Закарпаття.

Окремим розпорядженням керівника Закарпатської ОДА вулиця Севастопольська в Мукачеві, де розташовано штаб військових 128-ї окремої гвардійської гірсько-піхотної бригади, перейменована на її честь.

Окрім Москаля "креативити" намагалися і інші голови ОДА. Так, очільник Черкаської облдержадміністрації Юрій Ткаченко дав вулиці у селі Вербівка Кам’янського району ім’я Казимира Малевича. Також хочеться сподіватись, що декомунізація трохи полегшила життя мешканцям вулиці Бурякорадгоспгуртожиток у місті Шпола, яку Ткаченко перейменував на честь Василя Василька.

Тихий саботаж Кернеса і судові позови Опоблоку

У Харкові мер міста Геннадій Кернес, вочевидь, згадуючи молодість, вирішив зіграти "у наперстки". З огляду на необхідність - декомунізаційні. У листопаді минулого року, на загальноміських слуханнях, він запропонував "перейменувати" райони міста фактично змінивши лише мотивацію назви, але зберігши її. Отже, міська комісія запропонувала "перейменувати" Дзержинський район Харкова - на Дзержинський (на честь лікаря невролога, брата Фелікса Дзержинського), Жовтневий - на Жовтневий (на честь місяця, в якому Україна була звільнена від німецьких загарбників), Фрунзенський - на Фрунзенський (на честь льотчика, героя СРСР, сина більшовика). Також в міськраді вирішили, що під дію закону взагалі не підпадають Червонозаводський і Комінтернівський райони.

УНІАН
УНІАН

Після того, як слухання були зірвані, міськрада провела декомунізацію топонімів міста, але не бралася за райони обласного центру. Кернес сказав, що ще деякий час «повивчає думку громадськості» і, коли повноваження щодо перейменування перейдуть до нього особисто, своїм розпорядженням проведе декомунізації районів. При цьому мер не відмовлявся від ідеї провести «перейменування» у описаний вище спосіб.

Кернес показав декларацію: ні квартири, ні машини

2 лютого поточного року Кернес підписав розпорядження, яким декомунізував 48 вулиць і, в певній мірі, «перейменував» 5 районів. Наприклад, Ленінський став Холодногірським, Орджонікідзевський - Індустріальним. Жовтневий район залишився Жовтневим, але вже на честь кількох знаменних дат, які відзначаються в Україні у жовтні. Аналогічно Фрунзенський район зберіг назву – мовляв, відтепер район названо на честь Тимура Фрунзе - льотчика-винищувача, Героя Радянського Союзу, уродженця Харкова, який загинув у 1942 році в повітряному бою.

Втім, як пояснюють в Інституті національної пам’яті, зміна обґрунтування назви без зміни самої назви у жодному випадку не прийнятна. Тому і тут довелось застосувати закладений в законі про декомунізацію механізм запобігання саботажу, за яким право перейменування від очільника міста переходить до голови ОДА. У результаті, керівник Харківської ОДА Ігор Райнін розпорядженням від 17 травня перейменував райони Харкова: Жовтневий – на Новобаварський, Комінтернівський – на Слобідський, Фрунзенський – на Немишлянський, Червонозаводський – на Основ'янський.

Але і міськрада порадувала харків'ян технікою виконання законів, перейменувавши вулицю Червоноармійську на честь Миколи Конарєва - міністра шляхів сполучення СРСР, який чотири роки значився в ЦК КПРС. Райнін, у свою чергу, виправив і цю помилку - перейменував вулицю Конарєва на честь героя Небесної Сотні, харків'янина Євгена Котляра.

До речі, згаданий механізм запобігання саботажу довелося застосовувати і у Сумах. Міський голова Сум Олександр Лисенко 19 лютого, дотримуючись термінів закону, перейменував 53 вулиці, 3 проїзди, 4 сквери та 25 провулків. Так у місті з’явились вулиці, що носять імена видатних українських гетьманів, героїв національно-визвольної боротьби, загиблих учасників АТО та героїв Небесної Сотні, а також вулиця Іоанна Павла II, Бельгійська, Люблінська.

Крім того, з нагоди 70-річного ювілею відомого веслувальника, який входить до десятки кращих спортсменів України ХХ століття, семиразового чемпіона світу з греблі на байдарках Олександра Шапаренка, мер Сум дав його ім’я вулиці Рози Люксембург. І, наразі, вулиця Шапаренка є єдиною в місті, яка названа на честь живого земляка.

Але за декілька місяців, а точніше – 5 травня - міський суд, за позовом депутата міськради від «Опозиційного блоку» Юрія Перепеки, зупинив рішення мера про перейменування вулиць у рамках декомунізації. І мало того, що позивач, всупереч існуванню спеціального закону, називає рішення очільника міста протиправним, а ще й вимагає стягнення моральної шкоди. При цьому представник «Опозиційного блоку» стверджує, що влада нібито не поінформувала про перейменування вулиць сумчан, на яких ті живуть. Хоча Лисенко неодноразово наголошував, що під час перейменування було враховано думку громадськості.

Втім, підвішений стан сумських перейменувань не протривав навіть до призначеного на 4 червня чергового засідання суду, оскільки 19 травня Голова Сумської ОДА Микола Клочко, у рамках повноважень, які йому надано згідно закону про декомунізацію, повторно перейменував 83 топоніми в Сумах, продублювавши розпорядження мера сум Лисенка від 19 лютого.

REUTERS
REUTERS

Говорячи про декомунізацію на Сумщині, варто також згадати про перейменування, які здійснив міський голова Конотопу Артем Семеніхін – учасник АТО і член партії «Свобода». З його легкої руки одна вулиця і три провулки, що мали ім’я червоного командира Щорса, були названі на честь Олександра Музичка, відомого також як Сашко Білий. Музичко - український націоналіст, координатор Правого сектору у Західній Україні 24 березня 2014 року загинув, здійснюючи опір правоохоронцям під час затримання за підозрою у причетності до організованої злочинної групи.

Конотопські слухання щодо перейменування вулиць на його честь тривали майже місяць і переросли в сутички. І, попри те, що депутати проголосували одностайно, ставлення жителів до постаті Музичка досі суперечливе.

Перейменувати перейменоване за складну вимову та погані асоціації  

Якщо сумська політична опозиція хоче опротестувати місцеву декомунізацію оптом, то проти деяких конкретних перейменувань організовано постали саме мешканці перейменованих вулиць.

Так, у Чернігові подано 2 електронні петиції, які набрали необхідну кількість голосів (250), щодо змін вже нових назв вулиць. В обох випадках люди скаржилися, що рішення схвалено без обговорень із громадськістю.

Зокрема, вулицю 50 років СРСР у Чернігові було перейменовано на Всіхсвятську, оскільки на цій вулиці розташовується собор Всіх Святих Чернігівських. У мешканців вулиці, у першу чергу, виникли нарікання на складність вимови нової назви. Крім того, вони нагадують, що громадськість вже давно просила про конкретне перейменування. «Учні та вчителі школи, ветерани війни в Афганістані, неодноразово (починаючи з 2005 року) зверталися з проханням перейменувати вул. 50 років СРСР на честь Олега Шаповала. І ось тепер вулицю перейменували... на Всіхсвятську», - говориться у тексті електронної петиції про перейменування вулиці на честь загиблого в Афганістані Олега Шаповала, який жив на цій вулиці.

Невдоволеними новою назвою залишилися і мешканці колишньої  вулиці Стаханівців, перейменованої на честь уродженця Чернігівщини, археолога Дмитра Самоквасова. Мешканцям мікрорайону Шерстянка така назва не подобається, бо, на їхнє переконання, викликає негативні асоціації і натякає на алкоголізм. Люди готові збиратися на нові обговорення і пропонувати інші варіанти назв. Втім, остаточних рішень щодо обох петицій у Чернігові поки що не прийнято.

УНІАН
УНІАН

Збунтувалися через перейменування провулку, який став з Жовтневого - імені Степана Бандери, і жителі Кременчука Полтавської області. Адже міська комісія з питань найменування об'єктів міського підпорядкування, в рамках декомунізації, запропонувала перейменувати провулок на Осінній, але міськрада затвердила йому ім'я Степана Бандери. Цим обурились жителі провулку і практично всі заявили: «Не хочемо жити у провулку з такою назвою - у нас навіть асфальту немає, а назвали ім'ям відомого політичного діяча». Вони звернулися до мерії з петицією, яка набрала необхідну кількість голосів, і попросили назвати провулок Осіннім або повернути назву Жовтневий.

Після суперечок, комісія вирішила рекомендувати депутатам перейменувати провулок Степана Бандери на провулок Осінній, бо назва Жовтневий не дозволена законом про декомунізацію. Питання про перейменування провулка депутати планують розглянути на найближчій сесії.

Закон один для всіх

Згідно закону, перейменуванням населених пунктів має опікуватись парламент, але процедури прописані так, аби надати можливість громадам самим визначитися з перейменуванням. Перелік назв населених пунктів, які підпадають під декомунізацію, був відомий ще рік тому. І у громад було 6 місяців, аби подати свої пропозиції до Верховної Ради. Більше того, Інститут національної пам’яті опублікував спеціальне роз’яснення про те, що «не можна перейменувати Дніпропетровськ на Дніпропетровськ на честь Дніпра і Святого Петра, Іллічівськ – на Іллічівськ на честь Святого Іллі, а Котовськ – на Котовськ на честь котиків». Але деякі громади все ж вирішили, що для них має бути зроблене виключення, витратили відведений законом час на безперспективні речі, а зараз «пожинають» з того «плоди».

Так, у Комсомольську Полтавської області 17 вересня 2015 року на громадських слуханнях з приводу перейменування 98% мешканців виступили за збереження назви Комсомольськ з пропозицією розглядати її як дивну абревіатуру - КОллектив Молодих СОціально МОтивованих Людей, (Ь), Справжніх (Ь) Козаків. А міськрада, в свою чергу, не вигадала нічого кращого, як затвердити цю пропозицію і залишити стару назву у вигляді такої абревіатури. Що і було зроблено на сесії 16 лютого.

Інститут національної пам’яті вкотре наголосив, що це не законно, запропонувавши іншу назву – Горішні Плавні (за назвою села, яке колись було на цій території). Крім того, було озвучено інші пропозиції: Борисфен, Придніпровський, Боголюбський,  Християнськ, Наддніпрянськ… Всього більше сотні. Однак, мер міста Дмитро Биков заявив, що «16 тисяч городян, в числі яких першопрохідці і колишні комсомольці, які в 60-х роках минулого сторіччя будували це місто, не готові зараз до перейменування». «Можливо, згодом їх думка зміниться», - зазначив він.

19 травня, незважаючи на те, що міськрада Комсомольська 1 березня звернулася до Верховної Ради з проханням відкласти розгляд питання про перейменування Комсомольська і дати можливість місцевій владі повторно провести громадські слухання з цього питання, парламент перейменував Комсомольськ на Горішні Плавні. А 23 травня мешканці міста вийшли на стихійний мітинг під мерією, вимагаючи відмінити перейменування. Мер пообіцяв оскаржити рішення Ради у Вищому адміністративному суді, звернутися до президента та депутатів, більшість яких, на його думку, «не були в курсі, що громада Комсомольська проти цієї назви».

А поки міськрада разом з облрадою збираються іще раз просити додатковий час для обговорення нової назви, а ініціативна група громади скликала на 28 травня загальноміські збори з питання перейменування, Україна обговорює перейменування Комсомольська у соціальних мережах, другий тиждень вибухаючи фотожабами. Одні користувачі, які не є мешканцями перейменованого міста, обурені незвичною назвою, інші – реакцією… горішньоплавців, чи як їх там тепер.

Здається, до останнього моменту сподівались на виключення з правил і у найбільшому місті з декомунізаційного списку – Дніпропетровську, названому на честь річки Дніпро та одного з організаторів Голодомору Григорія Петровського.

Ще до громадських слухань в місті були проведені кілька соціологічних опитувань, за результатами яких більшість городян нібито були проти перейменування. Зокрема, один з них (за вересень 2015 року), проведений Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС), у якому взяли участь 1,2 тисяч повнолітніх жителів міста, надавав такі результати: 90,5% городян висловилися проти зміни назви Дніпропетровська, 4,5% - підтримали назву Дніпро, 1,4% -  Січеслав, 1% -  Дніпровськ.

З огляду на такі результати, очевидно, що жодний склад міськради (ні під керівництвом в.о. міського голови Галини Булавки, ні за головування обраного у листопаді 2015 Бориса Філатова) взагалі не подав до Верховної Ради пропозицій щодо перейменування міста. І, звісно, парламент проголосував без відповідного подання громади. Згідно проекта постанови, який депутати підтримали 19 травня, Дніпропетровськ став Дніпром. Проти такого рішення виступили представники «Опозиційного блоку» - було зареєстровано постанову про відміну вищезгаданого рішення.

Втім, дії опозиції цілком передбачувані – робити піар на всьому, що може викликати невдоволення владою. Однак досить несподівано повела себе міська влада Дніпра. Спочатку мер міста Борис Філатов закликав усіх бути виваженими у своїх оцінках і висловлюваннях щодо перейменування, «щоб не провокувати розкол у суспільстві» і заявив, що міський голова і склад виконкому «повинні виконувати рішення вищого законодавчого органу держави». А за декілька днів, 23 травня, звернувся до спікера парламенту Андрія Парубія з проханням не підписувати постанову про перейменування міста, оскільки «зміна назви міста не на часі, й багато людей не розуміють, що коїться».

УНІАН
УНІАН

А ось з перейменуванням Кіровограду Верховна Рада поки що зволікає. Кіровоградська міськрада запропонувала парламентові 7 варіантів нової назви міста: Єлисаветград, Кропивницьк, Златопіль, Благомир, Інгульськ, Козацьк та Ексампей. З них комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування спочатку обрав Інгульськ. Але після такого рішення мешканці міста вже разів приходили під Верховну Раду з протестами. Тому комітет відмінив своє рішення щодо Інгульська і рекомендував перейменувати Кіровоград на Кропивницький на честь Марка  Кропивницького – українського письменника, який народився у Кіровоградській області. Після цього у квітні в місті було проведене чергове соціологічне опитування, згідно якого більшість мешканців (56,9%) заявили, що бажають лишити місту назву «Кіровоград». А якщо «Кіровоград» прибрати з запропонованого  списку назв, то 54,6% обирають варіант «Єлисаветград» і лише 8% згодні на Кропивницький. А мешканці міста знову виходять під Верховну Раду.

Найнепомітніше теперішня декомунізація пройшла у Львові, де всі топоніми були перейменовані ще на початку 90-х років, після оголошення Україною незалежності. Цього разу під перейменування у Львові підпадали лише 3 вулиці, дві з яких, через малу протяжність, вирішили просто приєднати до сусідніх.

Щоправда несподіванкою стало перейменування двох сіл у Львівській області. 19 травня ВР змінила назву села  Андріївка Буського району на Мармузовичі, а села Максимівка Старосамбірського району на Лібухова. Громада Андріївки 22 травня вже провела збори і через свого сільського голову звернулась до голови Верховної Ради Андрія Парубія з проханням не підписувати постанову про перейменування в частині, що стосується їхнього села.

У цьому випадку дорікнути громаді важко, бо так парламент може дійти до перейменувань усіх Миколаєвок та Іванівок в країні…

УНІАН

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку