Протягом десятиліть Бермудський трикутник — ділянка Атлантики між Флоридою, Пуерто-Рико та Бермудськими островами — був оповитий легендами про зникнення кораблів і літаків. Та понад 70 випадків, включно з відомим рейсом 19 у 1945 році, які вважалися "надприродними", насправді мають цілком наукові пояснення, пише Daily Galaxy.
Науковці й морські експерти стверджують, що статистично кількість інцидентів у цьому регіоні не відрізняється від будь-якої іншої жвавої ділянки океану. Lloyd's of London ніколи не визнавав Бермудський трикутник особливо небезпечним, а Берегова охорона США та NOAA офіційно заявляли: "Немає доказів, що таємничі зникнення відбуваються тут частіше, ніж у будь-де".
Дослідники вказують на кілька ключових факторів. Найбільш правдоподібне пояснення — гігантські хвилі-бої, висотою до 30 метрів, які можуть миттєво накрити навіть великі кораблі. Додає небезпеки і потужна течія Гольфстрім, що ускладнює як плавання, так і рятувальні операції. До цього приєднуються магнітні збурення, що збивають компаси, а також людські помилки — від недосвідчених екіпажів до дезорієнтованих пілотів.
Класичний приклад — рейс 19, коли п’ять американських бомбардувальників під час навчальної місії 1945 року відхилилися від курсу. Їхній командир Чарльз Тейлор помилково думав, що літає над Флоридою, тоді як фактично вів групу вглиб океану. Рятувальний літак, який вибухнув у повітрі, теж зник, але пізніше стало відомо про його конструктивні вади, через які його прозвали "літаючим бензобаком".
Попри ці раціональні пояснення, культурний міф живе й досі — завдяки книгам, голлівудським фільмам і численним змовницьким теоріям про метанові викиди чи атлантичні кристали.
"Єдина загадка полягає в тому, чому люди все ще вірять у цю таємницю", — резюмував австралійський науковець Карл Крушельницький.
