Політична порода - флюгер. Хто вони в Україні і що їм це дає?

В Україні дуже чітко видно, що зміна політичного табору – це не довге переосмислення поглядів, не болісна кардинальна «правка самого себе». Це вульгарний похід за грошима, вигодами для бізнесу, посадою...

Українське суспільство не любить перебіжчиків. В Україні дуже чітко видно, що зміна політичного орієнтиру або політичного табору – це не довге переосмислення поглядів, не болісна кардинальна «правка самого себе». Це вульгарний похід за грошима, вигодами для бізнесу, посадою, фракційною доплатою (з чуток, тушкам, що перекинулися з демкоаліції в парламентську більшість, окрім одиноразової виплати, є надбавки за «окремі конструктивні» голосування). 

Напевно, нелюбов до людей з акробатичною гнучкістю ідеології у покоління виборців, яке ще побувало в комсомолі, в крові. Оскільки ми на власні очі побачили, як легко, наприклад, представники комсомольського апаратного ядра, які виросли на марксизмі-ленінізмі, стали на рейки капіталізму, як легко потім, наприклад, їх «трудова» робітничо-селянська  партія перетворювалася на «сильну» (для малого і середнього бізнесу), а потім за велінням керівника перероджувалася на донецьку партію крупного бізнесу.

Критерієм «флюгерності» того чи іншого політика є його публічні вислови і вчинки, які суперечать раніше зробленому. Політичний флюгер – це людина, що працювала на одну політичну команду, яка потім починає активно працювати на команду опонента. Підлість у тому, що він повертає свої зв`язки, досвід та інформованість проти тих, завдяки кому він їх надбав.

Можливо, сама по собі зміна політичної команди не може бути компроматом. Несимпатичною виглядає ситуація, коли політик, а тим більше революціонер-практик, що люто захищав цінності (в усякому разі, декларовані цінності) певної політичної команди переходить у політичне коло людей, які глибоко не поважають ці цінності.

Ми вирішили почати серію публікацій про політиків-флюгерів (матеріалу, на жаль, вистачає...)

ПОРТНОВ: ПРАЦЮЄ З ТИМИ, КОГО МРІЯВ ПОСАДИТИ

Андрій Портнов – крупний політичний флюгер.

«Будь я прокурором, я заарештував би Хорошковського», – казав свого часу юридичний радник Юлії Тимошенко, відстоюючи чистоту операції договору переуступки газу РУЕ під час кризи.

Він аргументовано і довго переконував журналістів, що газ РУЕ з підземних сховищ був знайдений Україною законно. «Газові переговори прем`єр-міністрів України і Росії проходили на тлі багатократних ультиматумів президента Ющенка і його адміністрації, зриву поставок газу і колапсу в Європі. Ми ухвалили максимально ефективні рішення, і ніхто нам не довів зворотного», – переконував Портнов у березні 2009 року.

В результаті Тимошенко дали 7 років. Портнова до суду не викликали. Хоча, думаю, було б цікаво послухати його в якості хоч би свідка.

А Хорошковський так само, як у 2009, очолює СБУ, але це вже не турбує Портнова. Бо зараз Портнов публічно заявляє, що Янукович наближає Україну до світових правових стандартів.

Андрій Портнов, як пояснюють, прийняв пропозицію новообраного Президента стати заступником глави його Адміністрації, щоб допомогти главі держави в судовій реформі.

В амплуа судового реформатора Андрій Володимирович «досяг» успіху. Його судова реформа, закон про судовий устрій і статус суддів були розкритиковані Венеціанською Комісією. Особливе невдоволення міжнародних юристів викликало звуження повноважень Верховного Суду. Суди не стали кращими. Зате в Україні з`явилися політв`язні.

Заступник представника глави АП, якого позаочі називають «кравцем судової реформи», демонструє войовничі навики: він норовить у всі судові інстанції «в`їхати на танку». З ім`ям Портнова журналісти пов`язують і останні кадрові ротації, коли цілу судову палату Верховного Суду напередодні обрання його голови хочуть одягнути в арештантську робу, і призначення Олександра Пасенюка суддею КС, коли у ВР голосували «пачками» бюлетенів. Одним словом, сумнівність судової реформи цей політик підсилює сумнівністю методів в обранні юристів, які повинні стати чи не головними особами судової системи всієї країни.  

КАСЬКІВ: ВІД РЕВОЛЮЦІОНЕРА ДО ФУНКЦІОНЕРА

Колишній польовий командир Майдану очолив робочу групу Президента Януковича за Національними проектами в 2010 році.

«Всі “бандюковичі” повинні сидіти в тюрмі. “Все ті януковичі, ківалови, медведчуки повинні сидіти у в`язниці. А їх сьогодні називають політичною силою”, – говорив член політради Громадянської партії «Пора» Владислав Каськів 22 листопада 2005 року на Майдані. (Цю цитату містить архівна база УНІАН). Польовий командир Майдану, народний депутат України від НУ-НС, у різні часи радник то президента Ющенка, то прем`єра Тимошенко, який раніше називав діючого Президента бандюковичем, після перемоги Януковича раптом усвідомив, що тільки з Януковичем він зробить те, чого Україна чекала 20 років.

Увійшовши до президентського комітету з реформ, агентства з інвестицій і нацпроектів, влившись у президентську команду, Владислав Каськів не здав свій депутатський мандат. Зарплата нікому не завадить.  Із цим мандатом, який він отримав як член опозиційної фракції, він увійшов до міжфракційного об`єднання регіоналів «Молодіжний вибір». Там зібралася золота молодь, на кшталт Артема Пшонки і сина Януковича. Але нацпроектами пан Каськів теж займається. Наприклад, покращує імідж України на 25 мільйонів гривень, даючи замовлення своїм однопартійцям і, з чуток, перекладачеві глави держави. 

А недавно львівська залізниця придбала супердорогі урни в однопартійців Каськіва. Нещодавно Каськів в інтерв`ю сказав, що він мріє, щоб йому подарували літак, на якому він би виконував фігури вищого пілотажу. Пілотаж політичної гнучкості і освоєння грошей він пройшов. Що стосується літака... Навіть не знаю, чи варто йому сподіватися на такий дорогий подарунок. Під час офіційної поїздки Януковича до Туркменістану Каськіва вже навіть не узяли на борт №1 - Владислав летів звичайним рейсовим літаком.

СТАВНІЙЧУК:  ВИКРИВАЛА КІВАЛОВА, ТЕПЕР КОРИГУЄ НЕМИРЮ

Член Венеціанської комісії, колишній член ЦВК, юрист начебто з пристойною репутацією, Марина Ставнійчук була вірним соратником Ющенка. Для журналістів не залишилося непоміченим, що після зміни влади вона звільнилася останньою зі всіх заступників розділу Секретаріату Ющенка (сказала, що передавала справи).

Спочатку вона підтверджувала своє реноме юриста, що поважає право. Коли ще один член Венеціанської Комісії Сергій Ківалов заявляв, що ВК позитивно оцінила закон про судовий устрій і статус суддів, вона відзначила, що Венеціанська комісія не обговорювала положення закону, і що йде маніпулювання інформацією. Пізніше вона детально висловлювала оцінки Венеціанської Комісії судових ініціатив президентської команди, фактично кожним виведенням комісії розбиваючи всі судові нововведення команди президента. Вибори 2010 вона взагалі назвала брудними. Але в квітні президент Янукович призначив Марину Ставнійчук заступником глави АП.   

Експерти відразу прокоментували це призначення, як придбання лобіста в міжнародних юридичних колах і як спробу вплинути на імідж української влади за кордоном.

З коментарів різних років чітко простежується, кому з "панів" зараз служить Ставнійчук. Якщо раніше, дослівно ретранслюючи сказане у ВК, вона фактично викривала в брехні Ківалова, даючи зрозуміти, що ніхто в Європі судові ініціативи влади не хвалить, то зараз вона серйозно пом`якшує опозиційного Григорія Немирю, який теж бере участь у засіданнях Венеціанської комісії і коментарі якого відрізняються від висновків чиновника з АП.

Марина Ставнійчук органічно вписалася в команду президента. При її призначенні вона сказала, що якщо Президент хоче розвивати Україну в європейському цивілізованому напрямку, то вона не може залишитися осторонь. При цьому про розмір своєї зарплати вона промовчала, сказала, що не знає розміру своєї платні. Напевно, не прийнято у юристів говорити про гроші.

Марина Ставнійчук мала зайнятися «європеїзацією офісу президента».  Та вже, стільки пильної уваги з боку Європи офіс Президента не мав уже давно...

ГОЛОВАТИЙ: В УКРАЇНІ НЕМАЄ ПОЛІТИЧНИХ В`ЯЗНІВ

Ось один з останніх постів народного депутата Ольги Герасим’юк із засідання ПАРЄ на Фейсбуці: “Щойно на пленарному засіданні ПАРЄ голосували за необхідність термінових дебатів з приводу ситуації в Україні. Дуже сильна підтримка цієї теми. Категорично проти виступив Головатий, який заявив, що в Україні немає політичних в`язнів... Зал гудів, слухаючи його...”.

Сергій Головатий, який потрапив до ПАРЄ, як націонал-демократ і професійно чесний юрист, який під час першого арешту Тимошенко примчався до неї в офіс, і разом із Турчиновим дав прес-конференцію, сьогоднішню ситуацію в Україні розцінює, як нормальну. «В Україні немає політичних увязнених і немає проблем з верховенством права, є труднощі в забезпеченні верховенства права, і вони того ж типу, що і в інших країнах, які є предметом моніторингу. Я рішуче проти прохання про термінові дебати», - заявив він на засіданні ПАРЄ .

Сергій Головатий перебрався в команду Януковича ще в 2007 році. Злі язики казали, що він на той момент боявся не потрапити до парламенту з демократами, а також, що він розраховував стати суддею Євросуду. Тоді кандидатури на ці посади висував уряд - і Головатий нібито сподівався на те, що уряд Януковича вибере на цю посаду його. Але в 2007 році Ющенко повернув право висувати кандидатури в Євросоюз своїй структурі і відкликав кандидатуру Головатого. Сергій Головатий не став суддею Євросуду ні в 2007 році, ні в 2010 році. Програв. У той час, як його картка народного депутата України в парламенті голосувала за ратифікацію Харківської угоди, він програвав вибори в Євросуд абсолютною більшістю голосів. Але вже через півроку Президент Янукович створив «Комісію зі зміцнення демократії і затвердження верховенства права”, яку й очолив Сергій Головатий.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News