Остап Ступка: Від деяких людей відчуваю страшенну ненависть до всього українського

Мій батько тільки тепер почав роздягатися перед екраном, досі соромився… Я уже відійшов від усіляких порівнянь з батьком… Я працюю в Росії і погіршення стосунків з Україною не відчуваю… Інтерв`ю

Мій батько тільки тепер почав роздягатися перед екраном, досі соромився… Я уже відійшов від усіляких порівнянь з батьком… Я працюю в Росії і погіршення стосунків з Україною не відчуваю…Актор театру та кіно, заслужений артист України, син культового актора Богдана Ступки, Остап Ступка відповів на запитання УНІАН.

Остапе Богдановичу, вважається, останнім часом погіршилися відносини між Україною та Росією. А Ви досить часто працюєте в Росії, знімаєтеся в російських фільмах. Чи відчули на собі погіршення відносини між двома країнами?

Ні, я не відчув якогось погіршення... У Росії спілкуюся з різними людьми, там у мене багато друзів. Як на мене, прості люди тут ні причому... Це все робиться на політичному рівні – у політиків своє весілля, а в мене своє.

Я взагалі не думаю, що між нами, простими людьми, колись погіршаться стосунки. Це тільки політичні питання, які зводяться до нафти й газу.

Вважаю, що Росія сама нагнітає негативну атмосферу… Усі питання – Голодомор, НАТО, УПА – це суто внутрішні питання України.

Про які взагалі рівноправні відносини можна говорити, коли нам вказуватимуть, що робити?!

Чи стежите Ви за політичними подіями в Україні?

Так, я стежу за політичними перипетіями. Але тільки на рівні глядача: увімкнув телевізор і дивишся новини.

Підтримуєте вступ України в НАТО?

Так, підтримую!

Чим російський кінопростір так захопив сімейство Ступок?

Запрошують, то й треба їхати…

Ну, як захопив? Просто кіно в Росії зараз поставлено вже на нормальний рівень, вони пережили тяжкий час, який ми якраз зараз переживаємо.

І в цьому є якась закономірність… Гадаю, все-таки і в нас зніматиметься кіно.

Знаю, що зараз закінчуються зйомки російської стрічки «Іванов» за п’єсою Чехова, у якій Ви граєте картяра…

Так, я там такий божевільний картяр…

А Ви самі за характером азартна людина?

Я азартна людина, але не в картах.

А в чому?

Не знаю… Мабуть, просто в житті (сміється. – Авт.).

Ви напевне маєте багато шанувальниць?

Маю.

Дружина не ревнує?

Ні, не думаю. Вона розуміє, що мати шанувальниць – це частина професії. Бо якщо ти не маєш шанувальниць, то виникає запитання: де він, що він робить?

Чи зловживали Ви коли-небудь популярністю серед жінок?

Ні, я ніколи не зловживаю цим.

Ви знімаєтеся в кіно і граєте в театрі. Чому найбільше надаєте перевагу?

Гадаю, зараз театр займає 80 відсотків мого життя. Кіно менше… А хотілось би, щоб було 50 на 50.

Чи думаєте й надалі проштовхуватися на російський кіноринок?

Я проштовхуватимуся на будь-який кіноринок – хоч на китайський, – якщо запрошуватимуть. Проштовхуватися треба, бо час мій іде, а мені треба зніматися в кіно.

Ваш батько Богдан Ступка в деяких останніх своїх роботах, наприклад, у фільмі «Два в одному», зіграв дуже відкриті ролі – еротичні... А як Ви ставитеся до цього?

Богдан Ступка

Якщо у фільмах, у яких знімається мій батько є відверті сцени, – це чудово (сміється. – Авт.). Я ставлюся до цього цілком нормально. Знаєте, люди стають акторами, мабуть, від того, що в житті соромляться робити певні вчинки. А сцена та екран дають змогу робити якісь епатажні речі, ні до чого не спричиняючи в реальному житті. На сцені та перед екраном стаєш сміливим, відвертим...

Ви хочете сказати, що Ваш батько все життя чогось соромився, а тепер вирішив задовольнити свої бажання?

Напевне, так. Гадаю, що чогось соромився (сміється. – Авт.).

Як Ви ставитеся до обов’язкового дублювання іноземних фільмів українською мовою?

Цілком підтримую. А якою ще мовою можна в Україні дублювати фільми?! Ніхто не каже, наприклад, у Франції, дублювати фільми китайською!

Я був на наших студіях для дублювання фільмів і можу сказати, що в нас чудові умови для того, щоб це робити швидко та якісно. Ось візьміть стрічку «Астерікс на Олімпійських Іграх»… Нещодавно її зняли з прокату, бо вона була продубльована російською, а вже через якийсь тиждень стрічка вийшла в прокат українською…

Тож я взагалі не розумію, у чому проблема!

У мене до тих людей, котрі кричать, що не розуміють українську мову, є одне запитання: а вам не цікаво вивчити її? Вивчити українську – не так уже й важко...

Від деяких людей відчувається страшенна ненависть до всього українського. А звідки ця ненависть? Не можу ніяк зрозуміти.

На якого з Ваших героїв за характером Ви найбільше схожі?

Я на всіх потроху подібний, бо з кожного героя беру собі якісь риси характеру. Навіть не можу перечислити, бо просто заплутаюся.

З якою твариною Ви могли б себе асоціювати?

Остап Ступка з дружиною Іриною та дочкою Устиною

З твариною? (Замислився. – Авт.). Про це, мабуть, потрібно в моєї дружини запитати. Їй збоку видніше, з якою твариною мене асоціювати. Чесно кажучи, не знаю (сміється. – Авт.).

Ви собі самі гардероб підбираєте чи дружина щось радить?

Дуже багато дружина мені сама дає порад, і я сам теж приходжу до неї радитись.

А де купляєте одяг – тут чи за кордоном?

Переважно за кордоном.

Часто виїжджаєте з України?

Намагаюся часто змінювати обстановку. Найчастіше їжджу в Америку.

Що Вам подобається в Америці?

Нью-Йорк... Я там відпочиваю, маю багато друзів – це хлопці з України, які живуть у Нью-Йорку вже багато років.

Чи займаєтеся спортом для підтримки фігури?

Ні, мені вистачає спорту на сцені.

Чи Ваш батько інколи критикує Вас – маю на увазі, у творчості?

Так, але ця критика, я б сказав, продуктивна, спрямована на позитивний результат... Вона завжди батьківська, партнерська.

А чого стосувалася найнещадніша батькова критика?

Такої не було.

Коли, на Вашу думку, Україна матиме своє кіно?

Не знаю, якби я був Нострадамус, я б сказав.

А самі яке кіно дивитеся?

Мені подобаються психологічні фільми, трилери, хороші детективи, вестерни. Дивлюся жахи. Ще подобається авторське кіно, наприклад, «Пітер Грін».

Чи не думали Ви самі знайти якогось продюсера і зняти український фільм?

Поки що я не награвся як актор… Взагалі-то було б чудово знайти продюсера, стати режисером та ще й зіграти в цьому фільмі головну роль.

Ви, здається, ще з жодним із українських кінорежисерів не працювали…

Ні, не працював. Мені на закордонних режисерів щастить: італійських, грузинських, російських.

Але буде одне кіно… Мені на шляху трапилася українська режисерка – Віра Яковенко. Вона зняла фільм – таку собі романтичну історію... Я, правда, не знаю, як він називатиметься, робоча назва звучала так: «Спочатку була кава»... У цьому фільмі я зіграв роль...

Знаю, Ви це запитання не любите, але все-таки – як це бути сином відомого батька?

Я вже, так би мовити, відійшов від усіляких порівнянь, і ми з батьком є окремими, абсолютно різними творчими одиницями. І зараз це питання мене не зачіпає...

Чи хочете стати популярнішим від батька?

Ну, хто ж не мріє стати генералісимусом? (Сміється. – Авт.)

Розмовляла Оксана Климончук