"Боротися з ухилянтами треба посиленням контролю за прикордонною службою, показово карати за хабарі", - політолог Володимир Фесенко

У Верховній Раді передумали карати ухилянтів, які втекли за кордон. Голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко в інтерв’ю УНІАН розповів, чому це сталося і чи є ця тема справді нагальною для України.

Нещодавно представник президента у Верховній Раді України Федір Веніславський заявив, що змінив свою думку щодо того, чи варто карати українців-ухилянтів, які нелегально виїхали з України під час війни. Чому, на вашу думку, риторика змінилася? Адже трохи раніше активно обговорювалася навіть можливість екстрадувати чоловіків, які незаконно виїхали за кордон під час війни. Чи дійсно автори таких ідей зрозуміли, що ці речі не спрацюють, чи вони таким чином навпаки, так би мовити, "заманюють" повертатися до України?

Повертатися будуть ті, хто хоче повертатися, і хто готовий повертатися. Та і як такі ідеї реалізувати? Яким чином? Штраф на кордоні брати, чи що робити? Тому річ у іншому, на мій погляд.

Банально і просто: люди, які знають, що таке екстрадиція, пояснили тому самому нардепу Арахамії (раніше він заявляв, що екстрадованими можуть бути українці, які незаконно отримали довідки для ухилення від призову, - УНІАН), що це просто неможливо реалізувати. Працівники МВС, МЗС, які мають досвід справ з екстрадиції, знають, наскільки це складно. А коли йдеться про великі групи людей, - просто неможливо. Це перша причина.

По-друге, зрозуміли, що ця риторика шкідлива. Зокрема в темі ставлення до людей, які виїхали за кордон. Хоча не всі це зробили, порушивши закон.

Тому зараз потрібна більш гнучка політика, а не залякування… Веніславський займається, скажімо так, правовими питаннями. І він, я думаю, озвучив точку зору не депутатів, а Офісу президента.

Який ви бачите найкращий вихід у цій ситуації: в сенсі карати, чи не карати, і якщо карати, то як? Можливо, карати тих, хто допустив нелегальний виїзд особи, взяв хабар?

Для того, щоб покарати людину, яка взяла хабар, треба спіймати на хабарі. Неможливо покарати абстрактно, не знаючи, хто, коли й кому давав хабар. Завжди треба оцінювати ідею з точки зору правових механізмів.

І ще один момент: у нас зараз це нагальна проблема? Проблема номер один, як бути з людьми, які вже виїхали, порушивши закон? Я не думаю, що зараз це пріоритет номер один. У нас купа інших, більш важливих питань, які не розв’язані, і які треба розв’язувати: і юридично, і економічно, і соціально.

Зокрема, мова про людей, які виїхали за кордон і хочуть повернутися. Але вони зіткнуться з серйозними проблемами.

Наприклад, у нас десятки, якщо не сотні, радше за все, сотні тисяч людей виїхали наприкінці лютого – в березні минулого року за кордон на власних авто. Зараз у багатьох європейських країнах вони змушені були змінити українські номери на європейські. Тому що так вимагає країна перебування. А далі – питання: коли вони повертаються до країни на українських машинах, які вони придбали в Україні, - знаєте, що буде відбуватися? Їх будуть примушувати розмитнювати ці машини. Ось простий приклад, який стосується набагато більшої групи людей, які захочуть повернутися до України. Але перед ними постане питання: що робити з власними авто? Це простий приклад, коли можна займатися більш актуальною, більш нагальною проблемою.

Тому я вважаю, що у нас є набагато актуальніші теми для обговорення. Не кажу зараз, скільки у нас виїхало за кордон, порушивши закон. Ми просто не знаємо. Скільки? Немає відповіді на це запитання. Якщо декілька десятків тисяч, я вважаю, що це некритична тема, і в такому разі можна продумати, наприклад, штраф за порушення закону, або якийсь інший схожий механізм.

Також треба оцінити, наскільки ці люди потрібні будуть з точки зору загальної демографічної ситуації і так далі. А потім вирішувати: займатися цією проблемою вже зараз, або можна трохи пізніше.

Але ж треба якось дати раду з ухилянтами?

Зараз треба давати раду, з тим, щоб тепер не виїжджали. А не з тими, хто виїхав.

Якщо боротися, то не з тими, хто вже виїхав, - вони вже порушили закон і до них в будь-який момент можна повернутися і покарати, за необхідності. Зараз треба продумати, яким чином зупинити ці лазівки, "дірки" на кордоні. Боротися з ухилянтами треба посиленням контролю за прикордонною службою. Не карати тих, хто вже пропустив, - тому що це довести неможливо. А карати тих, хто зараз буде пропускати за хабарі. Шукати таких людей, виявляти і показово карати.

Водночас покарання людей, які порушили закон, - це окрема тема. І я не думаю, що зараз це тема номер один. Треба, щоб ця проблема не загострювалася. Але вона може загостритися просто внаслідок того, що неминуче буде проводитися мобілізація, з якою великі проблеми.

Загалом ми зараз маємо оцінити ситуацію, скільки яких груп людей виїхали за кордон. Найбільш масова група людей – це мами з дітьми. І велика кількість пенсіонерів. Я думаю, що більшість пенсіонерів можуть повертатися. Але, якщо є, куди повертатися.

Якщо люди мали роботу, професію, то з цими людьми треба списатися, з’ясувати: готові/не готові вони повертатися, куди повертатися, чи буде робота для цих людей і так далі. Цим треба займатися зараз. Треба оцінити демографічний потенціал, який Україна втратила внаслідок міграції, оцінити по конкретних групах. І займатися цими групами, стимулами.

Чи зможемо ми, суспільство, взагалі закрити очі на нелегальний виїзд певних людей?

Не йдеться про те, щоб заплющити очі. Суспільство цього не робитиме. Якщо є факт нелегальної міграції, людина неминуче зіткнеться з проблемами. Якщо людина перейшла кордон без штампа в паспорті, - вже є зачіпка. І далі можна розбиратися, коли і як це відбулося. За порушення кордону є відповідальність в законі.

Повторюсь, загалом ми не знаємо, наскільки це масова проблема. Якщо це так, то у держави просто сил не вистачить займатися масовим покаранням цих людей. Проте це треба вирішити, але без галасу навколо цієї теми: спокійно, тихо розробити механізми законодавцям разом з МВС, МЗС, прикордонню службою. Відповідні служби, які мають справу з конкретними правовими процедурами при перетині кордону, мають продумати, як це буде робитися. Але спочатку треба оцінити, скільки таких людей взагалі.

На мій погляд, зараз це увага на проблемі, яка не є актуальною на даний час. Теми, які є актуальними, які стосуються людей, які хочуть повернутися в Україну, або можуть повернутися і зіткнутися з проблемами, не обговорюються. Натомість обговорюють абстрактну тему щодо людей, які, з високою ймовірністю, навряд чи будуть повертатися.

Таня Поляковська

УНІАН в Google News