Складне китайське питання

Перед початком повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році дехто називав китайський фактор одним з важливих - адже йшлося про те, що Кремль не піде на ескалацію до закінчення зимової Олімпіади. За рік, коли РФ не зуміла досягти заявлених цілей, Пекін вступив у гру й запропонував "мирний план" по Україні. А зараз, ймовірно, сам готується до війни.

Тема Китаю та його начебто підтримки російських фантазій по захопленню України не втрачає актуальності. І хоча може складатися враження, що в центрі уваги війна, розв’язана Росією в Європі, насправді протистояння вже відбувається й по вісі Китай – США. З початку поточного року можна згадати й про китайську кулю-шпигунку над США, й про інформацію зі злитих секретних документів Пентагону, в яких, за даними американських медіа, російська розвідка повідомляла про нібито схвалення Китаєм передачі озброєнь Москві, й про китайські військові навчання, під час яких армія КНР відпрацювала можливість ударів по Тайваню тощо.

Попри те, що, наприклад, підтверджень постачання китайської зброї для російських військових в Україні не знайшлося, в КНР змушені були реагувати на закиди. Зокрема міністр закордонних справ Китаю Цинь Ган заявив, що Пекін  не постачатиме її ні Україні, ні Росії.

"Що стосується експорту товарів військового призначення, КНР займає розумну і відповідальну позицію. Китай не буде поставляти зброю відповідним сторонам конфлікту, а також буде керувати і контролювати експорт товарів подвійного призначення відповідно до законів і правил", – заявив він.

Гра "в нічию"

За словами колишнього очільника МЗС України Павла Клімкіна, китайці нічого не роблять просто так, тому "гратимуть на "нічию" й на свою участь у визначенні нової європейської системи безпеки". Причому, така їх позиція може знайти прихильників не лише в незахідному, але й в західному світі. Один з прикладів – два дуже різних, але й дуже схожих візити в Пекін президентів Франції та Бразилії.

"Між Францією та Бразилією начебто небагато спільного, але вони прагнуть бути особливими в сенсі незалежної позиції, або дуже часто просто бажанні її показати, - зазначає дипломат. - Сі схоже вдалося вплинути на позицію Макрона, він заговорив про важливість "виваженої" позиції стосовно Тайваню, що має відрізнятися як від американської, так і від китайської. Далі Макрон знову почав говорити про "європейську стратегічну автономію", що, звісно, бальзам для китайських вух, адже в Пекіні зовсім не хочуть мати своїм суперником колективний Захід…".

Як результат, візит Макрона в Китай не зробив пріоритетом в широкому сенсі досягнення миру в Європі через припинення війни в Україні, а також не надав поштовху до зміцнення колективної солідарності Заходу.

Що стосується заяв, зроблених в Пекіні президентом Бразилії Луїсом Інасіу Лула да Сільва, він вкотре заговорив про необхідність припинити заохочувати війну в Україні як Сполученими штатами, так і Європейським союзом. На що координатор зі стратегічних комунікацій Ради нацбезпеки Білого дому Джон Кірбі відповів звинуваченням Сільви в пропаганді тез Росії та Китаю.

"Однак ці візити показують, що Пекіну вдається підтримувати динаміку та інтригу навколо себе, - зазначає Павло Клімкін. - Гра частин західного і незахідного світів на нічию - дуже серйозний виклик. Його не можна відбити за допомогою емоцій, тут потрібні аргументи про те, що світ за перемоги України буде більш безпечним і прогнозованим. І ці аргументи мають бути зрозумілі тим, хто ставить свої інтереси на перше місце. Це буде одним з головних завдань і поточного року, і на перспективу".

Китай готується до війни

Дійсно, в перспективі погіршення безпекової ситуації не закінчиться на Україні. Китай отримує досвід, вивчаючи реакцію світу на російську агресію. І, цілком можливо, побоювання Тайваню про наступ з боку КНР мають під собою міцне підґрунтя. Тим більше, що претензії на встановлення контролю над Тайванем КНР має ще з часів закінчення громадянської війни 1949 року, а тези щодо того, що Тайвань є невід’ємною частиною однієї китайської держави прописані в основних керівних документах Китаю – Конституції, стратегічних планів, військовій доктрині тощо. Зараз стара історія цього протистояння просто стала інтенсивніше з’являтись в українському інформаційному просторі.

За словами експерта з Азійсько-Тихоокеанського регіону аналітичного центру Adastra Антона Ганоцького, Сі Цзиньпін ще з 2015 року говорив, що КНР має "готуватися до боротьби". Після обрання на третій термін такі заяви зазвучали гучніше й частіше, адже це вкладається в ідеологічний порядок денний про відродження Китаю.

"Загалом у цих заявах йдеться про підготовку до глобального протистояння КНР з США… Виникнення прямого конфлікту навколо Тайваню на цей момент — найбільш ймовірний сценарій. Хоча мова йде не лише про Тайвань. Треба відзначити і Південнокитайське море, де КНР проводить широку експансію", - зазначає він.

Саме російсько-українська війна продемонструвала Пекіну, що воювати можна навіть з ядерною державою, і що не факт, що це призведе до ядерного апокаліпсиса. Тому в КНР припускають можливість зіткнення з американцями.

Керівник азійської секції NewGeopoliticsResearchNetwork Юрій Пойта звертає увагу, що наразі багато маркерів свідчать про те, що Китай справді готується до протистояння.

"Китай проводить комплексну стратегію на встановлення контролю над Тайванем. Це відбувається шляхом реалізації принципу Єдиного Китаю, відповідно до якого Тайвань і материкова частина є частинами однієї держави. Тож базовий підхід полягає в тому, що країни, які мають дипломатичні відносини з КНР, зобов’язані не мати дипломатичних відносин з Тайванем. Китай проводить цілеспрямовану роботу над тим, щоб витіснити Тайвань з міжнародного середовища. І, наприклад, кілька тижнів тому одна з країн, здається, Парагвай, розірвав відносини з Тайванем і встановив їх з Китаєм. В Китаї це називається дипломатією чекових книжок", - зазначив експерт.

Таким чином, за його словами, реалізація принципу Єдиного Китаю для Пекіна не обов’язково має відбуватися військовим шляхом. Такий шлях є найбільш негативним для Китаю. Проте, якщо досягнути цілі мирними засобами не вдасться, військового шляху виключати не можна. І на цьому вище політичне керівництво КНР акцентує увагу останні 5-10 років.

"Вони все частіше заявляють про те, що якщо мирними способами не вдається досягнути мети, тоді Китай не виключає військовий спосіб. Ця риторика стала агресивнішою й жорсткішою, використовується зараз частіше. Це теж є одним з маркерів того, що Китай все більше розглядає можливість саме військового способу", - зазначає Юрій Пойта.

Інший маркер, який він називає, це військове будівництво – збільшення військового бюджету щорічно на 6-7%, військові реформи, спрямованість бойової підготовки КНР на встановлення контролю над Тайванем.

"Більша частина модернізації, надходжень, ВМС КНР спрямована на східний театр бойових дій. Східна зона бойового командування відповідає за операції в тайванській протоці. Крім того, збройні сили КНР реформуються з точки зору більшої спроможності до захоплення островів і проведення амфібійних операцій по захопленню обладнаних та необладнаних узбережь. Реформа армії КНР направлена на це", - говорить експерт.

Як наслідок, щороку КНР спускає на воду близько 20 кораблів і наразі займає перше місце у світі по кількості таких бойових платформ. А навчання, які Китай проводить у морі, відбуваються на відпрацювання захоплення Тайваню.

Сторони ще не готові

"Є близько чотирьох сценаріїв і всі вони, включаючи блокування, повномасштабне вторгнення, обмежені дії, ракетні удари, або операції сірих зон, відпрацьовуються. Тренування проходять дуже інтенсивно", - каже Юрій Пойта.

Однак, за його словами, поки що між Китаєм та США все ж спостерігається стратегічна конкуренція, а не протистояння. До нього не готові ні Китай, ні Штати.

Таку думку розділяє й колишній посол України в США Валерій Чалий. За його словами, він був розчарований відповіддю одного високопоставленого конгресмена щодо того, що робитимуть США, якщо відбудеться напад на Тайвань.

"В такому випадку Конгрес розгляне рішення направити американські війська, якщо це підтримають американці… Я чекав іншої відповіді: США треба зараз показати, що напад великої, навіть ядерної країни на свого сусіда – безперспективний. Тож варто підтримати Україну постачанням необхідної номенклатури та обсягів військової техніки. І тоді не буде повторення аналогічних дій та нападу на Тайвань", - зазначив він.

За словами дипломата, вкладений зараз 1% військового бюджету США для України і більш рішучі дії збережуть сотні мільярдів доларів американських платників податків потім. Не кажучи вже про збережені життя.

Втім, основною умовою для проведення ймовірної військової операції Китаю проти Тайваню є непідготовлений, слабкий Тайвань. Це розуміє як Тайбей, так і його союзники. Тому в розмовах з Китаєм, як і в розмовах з Росією Захід дотримується схожої тактики – постійно акцентує, що вартість атаки буде високою і агресор зазнає невдачі.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News