Великий газовий шантаж: наскільки успішна тактика РФ тероризувати Європу

Готовність до "переговорів", шантаж голодом для половини світу й мігрантською кризою, яку він обов’язково спровокує, і останній аргумент – перекриття Європі газу – усе це ланки одного ланцюжка: РФ дуже зацікавлена у послаблені санкційного тиску будь-якими способами. Зокрема, вже звично для нас, цілком терористичними.

Погрози використати ядерну зброю, які Кремль час від часу застосовував в останні місяці, не отримали очікуваного ефекту: європейці не повірили, що будуть стерті в "ядерний попіл" та нещодавно узгодили новий пакет антиросійських санкцій. Тож з боку Росії в хід пішла "зброя" іншого ґатунку – газ.

Операція "турбіна"

Ця історія почалася з намагання промацати, на що готові йти європейці, зокрема давній стратегічний партнер Росії – Німеччина, задля того, щоб не залишитися без газу. Мова, звісно, про антиросійські санкції.

Кремль ще у червні завів стару шарманку про те, що "Північний потік" потрібно ремонтувати, а необхідних для цього засобів, зокрема однієї з турбін, не вистачає. І скоротив поставки газу по газогону на 40%. Через "Північний потік" проходить 55 млрд кубометрів на рік, а Німеччина в минулому році споживала вдвічі більше газу. Проте винуватцями скорочення поставок Росія зробила… німецьку Siеmens. Зокрема, постпред РФ в Європейському союзі Володимир Чижов заявив, що проблеми з ремонтом турбін для "Північного потоку" можуть призвести до повної його зупинки та "катастрофи для Німеччини".

"Потужність газопроводу для поставок газу обмежена, оскільки санкції проти РФ унеможливлюють німецькому постачальнику обладнання Siеmens повернути турбіну, яка обслуговується в Канаді", - пояснили в самій компанії.

Після цього європейці здалися. В Берліні зауважили, що повернення турбіни позбавить Росію приводу знижувати обсяги постачання газу. Тому Німеччина закликала Канаду до точкового зняття санкцій заради повернення цього обладнання. І, попри заперечення України та попередження, що "танці" навколо "Північного потоку" лише черговий шантаж з боку Москви, а прецедент з послабленням санкційного тиску лише зміцнить почуття безкарності у РФ, Канада змогла переправити турбіну до Німеччини.

"Через відсутність необхідних поставок природного газу, економіка Німеччини дуже постраждає. А самі німці ризикують опинитися не в змозі опалювати свої будинки з наближенням зими", - пояснив міністр природних ресурсів Канади Джонатан Уілкінсон таке рішення.

"Самообмеження"

Та на цьому історія не скінчилась. Те, що українцям було зрозуміло одразу, європейці відчувають зараз: Росія, яка ще місяць тому вимагала передати їй турбіну Siеmens під загрозою зупинки поставок газу, не поспішає забирати її у Німеччини, адже не передає інформацію про те, куди техніку треба доставити.

"Ми хочемо транспортувати турбіну якнайшвидше. Але час, який для цього потрібен, не знаходиться в нашому винятковому контролі", - заявили в Siеmens і додали, що за нормальних умов підтримка стану турбін – рутинна операція. 

Проте в Росії дали зрозуміти, що газовий шантаж триватиме. Так, за словами прес-секретаря Володимира Путіна Дмитра Пєскова, "турбіна буде встановлена після виконання всіх технологічних формальностей, однак у нас є проблеми й з іншим обладнанням, про які Siеmens добре відомо".

Після цього очікувати, що "технологічно можливі" газові потоки Росія не стане обмежувати ще більше, було б справді наївно.

На початку липня на десять днів зупинили обидві нитки газопроводу "Північний потік". Компанія-оператор Nord Stream AG пояснила це "плановими профілактичними роботами". А неможливість збільшити обсяги прокачки газу, знову ж таки, в Росії пояснили просто: заважають технічні причини – санкції обмежують можливості обслуговувати обладнання, а на російському кінці трубопроводу працюють лише дві з шести турбін.

Тож не дивно, що навіть відновивши 21 липня вже скорочені на 40% поставки газу до Німеччини, менше ніж за тиждень, 27 липня, Росія оголосила про зупинку ще однієї турбіни газопроводу "Північний потік" - "через технічні причини". І зменшила поставки блакитного палива взагалі до 20% від потужності – до 33 млн кубометрів на добу.

Спровоковані "форс-мажори"

Насправді, як заявили в Мінекономіки Німеччини, "технічні причини для скорочення поставок відсутні". Та навіть якби вони були, проблема вирішувалась доволі просто – використанням інших газопроводів. Зокрема через Україну та Польщу.

Так, за даними Міненерго та МЗС України, РФ цілком могла б продовжити безперервне постачання газу в ЄС, використавши вже оплачені транзитні потужності в Україні.

"Крім того, "Газпром" може забронювати до 135 млн кубометрів на добу додаткових потужностей. Україна може повністю замінити "Північний потік"", - заявили в українських відомствах.

Але ж у Кремля – інші задачі. Попри те, що вказаним маршрутом через українську ГТС основні обсяги газу могли б отримати Німеччина, Італія, Австрія та інші, наразі Росія використовує цей транзитний шлях лише на 40% від оплачених потужностей, прикриваючись "форс-мажором" - розв’язаною власноруч війною. Так само РФ відмовляється скористатися потужностями в Польщі. Вочевидь, на меті у Росії немає бажання залишитись надійним постачальником газу в Європу.

Ба більше, РФ вчергове намагається зробити у цьому винною Україну. По-перше, просуваючи в ЄС ідею, що, якби Україна менше чинила спротив, то Європі не треба було б боятися зими. По-друге, знищуючи газотранспортну інфраструктуру на окупованих територіях України.

Перша "ластівка" прилетіла ще в травні. Тоді Оператор ГТС України повідомив, що Україна змушена зупинити транзит газу через одну свою станцію на Луганщині, яка опинилася під російською окупацією. В компанії зазначили, що втручання окупантів у технологічні процеси, зміни режимів роботи об’єктів ГТС, включно з несанкціонованими відборами газу з транзитного потоку, поставили під загрозу стабільність та безпеку роботи всієї української газотранспортної системи.

"З урахуванням цього, інформуємо, що з 11 травня 2022 року приймання газу до ГТС України у фізичній точці з’єднання "Сохранівка" здійснюватися не буде", - йшлося у повідомленні.

Україна не відмовилась виконувати свої транзитні зобов’язання перед європейськими партнерами. Адже ГТС в повному обсязі продовжила працювати в іншій точці – "Суджа", яка знаходиться на контрольованій Україною території. Та чи була в цьому зацікавлена Росія? Вочевидь, ні.

Саме тому Кремль розпочав операцію "турбіна", вважає експерт Центру Разумкова Максим Білявський. За його словами, якщо раніше під час регламентних ремонтних робіт на "Північному потоці" обсяги газу, які постачались в ЄС, компенсувались через збільшення заявки на використання української ГТС (на 30-50%), то зараз цього зроблено не було. Навпаки, заявка навіть зменшилась.

Та і на цьому Росія не зупинилась. Кілька днів тому, 25 липня, Оператор ГТС України повідомив, що диспетчери компанії зафіксували різкий ріст тиску на магістральному газопроводі. І відбулося це без попередження з боку "Газпрому".

"Такі дії "Газпрому" викликають занепокоєння. Це несе потенційні ризики для штатної роботи української ГТС", - підкреслив гендиректор ОГТСУ Сергій Макогон.

А про те, що такі дії Росії не випадкові, свідчить історія. У 2009 році за аналогічних обставин непогоджених дій між операторами ГТС, сталася аварія на газопроводі в Туркменістані, вивівши з робочого стану його потужності. І сталася вона саме тоді, коли Туркменістан натякнув, що бажає самостійно визначати цінову політику та робити поставки газу в Європу.

Розумне запізніле політичне рішення

Цілі Росії в газовій війні, як частині війни, розв’язаної в Україні, зрозумілі – тиск на європейців для зменшення санкційного зашморгу. Проте навіть давні партнери Кремля у Німеччині, схоже, почали прозрівати. Спершу очільник Федерального агентства з мереж (BNetzA) Клаус Мюллер попередив про ризик, що "технічні роботи" на "Північному потоці" перетворяться на "безперервне техобслуговування" з політичних мотивів. А потім і канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що на постачання газу з Росії більше покладатися не можна. Вони, мовляв, в майбутньому "не будуть безпечнішими, ніж зараз".

Врешті, країни Європейського Союзу погодилися скоротити споживання газу на 15%. Таке рішення підтримали всі країні ЄС, крім Угорщини.

"Ми можемо бути господарями нашої власної енергетичної безпеки цієї зими. Ми будемо дотримуватися цього курсу доти, доки Україна не буде повністю звільнена від російської агресії", — заявив виконавчий віце-президент Єврокомісії з питань Європейського зеленого курсу Франс Тіммерманс.

З одного боку, Україна, нарешті, може привітати європейців у їх бажанні зіскочити з російської газової голки. З іншого боку, за даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), вже після вторгнення в Україну Росія заробила від продажу нафти та газу втричі більше, ніж зазвичай за одну зиму.

Простими словами, ЄС надто довго відкладали рішення позбавитися від залежності. Адже Кремль легко може дозволити продовжувати скорочення поставок газу до Європи. На жаль, тепер в українців з’явився ще один привід казати: "А ми попереджали".

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News