"Мінеральна угода" зі США: перші американські гроші увійшли в українські надра, але перспективи туманні

Україна багата надрами. Але також багата на бюрократію та судову непослідовність, які блокують розробку копалин вже 30 років. А усі родовища, які показували інвесторам зі США, "потопають" у судовій тяганині між державою та (колишніми?) власниками.

Україна та США у травні підписали масштабну угоду про інвестиції в українські надра, які будуть здійснюватися у паритеті – порівну. І ось вже у вересні прем’єрка Юлія Свириденко оголосила, що у спільний українсько-американський фонд надійшли перші кошти від Міжнародної фінансової корпорації розвитку США (DFC), яка відповідає за внесок США.

Перед цим міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболєв повідомляв, що у вересні очікується перше зібрання керівництва цього спільного інвестиційного фонду, задля чого американські інвестори прибудуть до нашої країни. І, дійсно, у вересні партнери відвідали родовища на Кіровоградщині та Житомирщині.

Крім того, у конкурсі на розробку літієвої ділянки Добра на Кіровоградщині, який оголосили наприкінці серпня, начебто прийматиме участь TechMet американського мільярдера Рональда Лаудера, де частка прямо належить уряду США.

Втім, попри ряд дійсно переможних новин, у повітрі вирує питання – а що ж далі? Адже за найперспективніші українські родовища вже йде багаторічна "гризня" у судах, і не схоже, що прихід нових потенційних інвесторів зі США якось вирішить цю проблему.

Шалені перспективи

Практично весь вересень уряд "нагнітав" ейфорію щодо "мінеральної угоди" зі США, яка була укладена у травні і саме у вересні мала отримати перші кроки щодо практичної реалізації. І після 17 вересня дійсно пішла, нарешті, конкретика, яка повинна була б запевнити кожного, що по надрах все йде як треба.

Були не лише позитивні заяви від українських посадовців, але й практичні дії. Зокрема, 27 серпня було оголошено конкурс на укладення угоди про розподіл металічних корисних копалин на найбільш перспективній в Україні літієвій ділянці Добра. У якому, за даними ЗМІ, візьмуть участь не лише традиційні українські гравці, але й новий – TechMet, де часткою володіє безпосередньо уряд США разом з відомим американським мільярдером Рональдом Лаудером та іншими інвесторами (зокрема з Катару).

Отже, прогрес по "мінеральній угоді" начебто є. Експерти та гравці ринку оцінюють цю ініціативу щодо створення спільного інвестиційного фонду позитивно. Ксенія Оринчак,  виконавча директорка Національної асоціації добувної промисловості України, називає ці перші кроки "знаковим сигналом".

"Новина про перший внесок у розмірі $75 мільйонів від американської сторони до спільного Інвестиційного фонду відбудови США-Україна є знаковим сигналом. Це свідчення того, що наша співпраця перейшла від декларацій до практичної реалізації, - каже вона у коментарі УНІАН. – Проте важливо розуміти, що ці кошти не є інвестицією в якийсь конкретний проєкт чи виключно у видобуток. Це – стартовий капітал фонду, який Україна, зі свого боку, дзеркально наповнить до загальної суми у $150 мільйонів".

Вона додає, що увага суспільства прикута до розробки надр та покладів критичних мінералів, але це є лише одним з трьох ключових пріоритетів фонду, поряд з енергетикою та інфраструктурою.

"Тому сприймати цей внесок виключно як "інвестицію в надра" не зовсім коректно. Це інструмент для фінансування майбутніх проєктів у цих стратегічних галузях", - конкретизує експертка.

Також вона пояснює, що означали нещодавні візити американських делегацій на Кіровоградщину та Житомирщину:

"Це частина стандартного процесу due diligence – попередньої оцінки потенційних об'єктів для інвестування. Зокрема, вивчався потенціал Бирзулівського родовища та Лікарівського родовища титановмісних руд. Це свідчить про серйозний та предметний інтерес, але остаточні рішення щодо перших проєктів будуть прийматися наглядовою радою фонду після затвердження всіх операційних процедур та на основі чітких інвестиційних критеріїв".

Михайло Жернов, незалежний директор американсько-австралійської гірничодобувної компанії Critical Metals Corp, яка представлена в Україні компанією "Європейський Літій Україна", а у Європі – European Lithium, теж схвально відгукується про цю "мінеральну угоду".

"Звісно, ця співпраця дозволить перезапустити гірничовидобувну галузь України. Ця угода передбачає практичні кроки. По-перше – створення спільного фонду. Він вже створений і навіть отримав перше фінансування. Далі – Україна, зі свого боку, проводить ревізію всіх родовищ. І, очкується, що повинні бути нівельовані всі "шероховатості" регуляторної політики", - каже він.

З його слів, українська держава повинна зробити ще значну "домашню роботу".

Держава готується – поки що лише інформаційно

Тут варто додати, що держава дійсно прискорила підготовку до цих відвідин західними інвесторами. 19 вересня Державна служба геології та надр України оприлюднила звіт "про верифікацію запасів стратегічних і критичних корисних копалин з урахуванням міжнародних систем класифікації".

Виглядає це не як звіт, а, скоріше, як "вікіпедія для інвестора", де зібрані всі наявні дані по критичних копалинах в Україні – алюмінію, бариту, ванадію, германію, графіту, залізу, золоту, калійних солях, літію, магнієвих солях, марганцю, нікелю, рудам рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, сріблу, стронцію, танталу та ніобію, титану, циркону. Перелік вражає. Зокрема, була й опублікована частина того, що було засекречено ще з радянських часів.

"Верифікація запасів критичних і стратегічних корисних копалин за міжнародною системою посприяє Україні інтегруватися в глобальну систему управління мінеральними ресурсами. Це не лише підвищує прозорість і достовірність даних, а й робить нашу країну більш привабливою для інвестицій та посилює її роль у забезпеченні сировинної безпеки Європи", – повідомив голова Держгеонадр Олег Гоцинець.

Щоправда, у цій "діжці верифікації", є й "ложка дьогтю" – адже весь процес спирався на архіви. Тобто робився на папері. А головна проблема старих радянських даних полягала якраз у тому, що вони не завжди відповідали реаліям на та під землею.

Ксенія Оринчак вважає цей звіт, тим не менш, "важливим кроком назустріч інвесторам".  

"Це робить наші дані більш зрозумілими для іноземних компаній та підвищує довіру до них, що, в свою чергу, знижує ризики для майбутніх інвесторів на початкових етапах ухвалення рішень", - каже вона.

Але ключовим на думку виконавчої директорки НАДПУ є Інвестиційний атлас надрокористувача.

"Він має надавати інвесторам структуровані дані про перспективні ділянки. Що ж до актуальності радянських даних георозвідки, це справедливе зауваження. Безумовно, будь-який серйозний іноземний інвестор буде проводити власні, більш детальні дослідження. Однак не варто повністю знецінювати радянську геологічну спадщину. Вона надає фундаментальне розуміння і вказує на потенціал родовищ", - закликає до об’єктивності експертка.

Михайло Жернов, як представник галузі, теж позитивно оцінює ці інформаційні кроки держави. Адже це полегшує роботу бізнесу.

"Українська геологічна служба володіє первинною геологічною інформацією по родовищах. Частина з неї була створена у часи СРСР, частина – вже у часи незалежної України. Ця інформація важлива й є індикатором для інвестора. Ми вітаємо зняття всіх законодавчих заборон на її публікацію. Але всі родовища – особливо критичних матеріалів – вимагають у майбутньому розвідки за міжнародними стандартами. Для інвесторів це стандартна практика", - каже топ-менеджер гірничо-видобувної компанії.

Але цього однозначно недостатньо, щоб інвестори масово дійсно пішли у наші надра.

"Ринок очікує на вирішення питання щодо володіння землею над родовищами. І, звісно, питання виданих ліцензій у минулому також хвилює ринок, адже завжди було багато спекуляцій на цю тему. Ситуація з ліцензією на ділянку Добру - один з таких прикладів. Чим якісніше українська сторона буде робити "домашню роботу", тим більш захищеними себе відчуватимуть інвестори й легше приходитимуть до України", - зауважує він.

Дійсно, і бізнес, і експерти, і держава бачать в якості такого "індикатора" та першої справжньої перевірки "мінеральної угоди" зі США конкурс на ділянку Добра. А там все дуже непросто.

Недобрі справи Доброї ділянки

Ділянка Добра є найбільш перспективним на підконтрольній Україні території родовищем розрекламованого літію. Але, насправді, це стало, скоріше, її прокляттям, ніж перевагою. Адже з 2018 року її розробка практично заблокована у безперервних судах між власником спецдозволу на видобуток та державою у вигляді  Держгеонадр.

Причому суди різних інстанцій приймали суперечливі рішення то на користь бізнесу, то на користь держави, а законотворці та уряд постійно змінювали умови, що перетворило ситуацію на справжній хаос. Хаос – є, а видобутку – досі немає.

Якщо говорити максимально спрощено, то спочатку компанія "Петро-Консалтінг" у 2018 році отримала спецдозвіл без конкурсу, бо тоді діяла норма закону про "апробацію" - тобто ті компанії, які фінансували на родовищі георозвідку, й отримували право на спецдозвіл. Але 2020 року уряд змінив правила та норму про апробацію ліквідував.

З того часу Добра "потопає" у судах, адже й "Петро-Консалтінг" вже не раз змінювала назву та власників (аж доки не злилася з австралійсько-американською Critical Metals Corp), а у Держгеонадрах не раз змінювалися керівники і "звички" керувати дозволами. Держава наполягає, що ця ділянка вже вільна й тому оголосила 27 серпня конкурс на спільну її розробку, куди запрошують й західних інвесторів, а Critical Metals наполягає, що вони є законними власниками Доброї, адже закон зворотної сили не має.

Примітно, що це вже не перша спроба оголосити конкурс. У 2022 році на Добру теж зазивали іноземні компанії – тоді до конкурсу (й без всіляких "мінеральних угод") долучилася зареєстрована у США компанія Privateer Capital Management.

Для розгляду питання конкурсу була спеціально створена Міжвідомча комісія з організації укладення та виконання угод про розподіл продукції (МВКУРП), що, втім, тоді не призвело до суттєвих зсувів, адже суди продовжувалися. Безпосередньо той "сплеск" активності довкола Доброї був пов’язаний з міжурядовою угодою між Кабінетом міністрів України та ЄС щодо спільного освоєння надр.

Таким чином, виглядає так, що українська держава пропонує продати цю ділянку кожні два-три роки, але безрезультатно, бо її юридичний статус наразі - "все складно". Навіщо? Ну, хоча б тому, що участь у конкурсі вимагає від бізнесу офіційного грошового внеску.

"Конкурс щодо укладення угоди про розподіл продукції по літієвій ділянці Добра в Кіровоградській області було офіційно оголошено. Наразі триває етап напрацювання детальних умов конкурсу. Ця ділянка є однією з найперспективніших в Європі і розглядається як потенційний пілотний проєкт для фінансування зі спільного Інвестиційного фонду. Інтерес до конкурсу дійсно високий", - акцентує Ксенія Оринчак з НАДПУ.

З її слів, вже публічно підтвердили свою зацікавленість американсько-австралійська компанія Critical Metals (в Україні представлена як ТОВ "Європейський Літій Україна") та компанія TechMet, одним з інвесторів якої є Рональд Лаудер.

"Варто зазначити, що американська Корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC), яка є ключовим партнером у створенні Фонду з боку США, також є акціонером TechMet. Щодо української компанії "УкрЛітійВидобування", то їх участь також є цілком імовірною", - додає експертка.

Але чи не отримає ця угода зі США той же результат (або, скоріше, його відсутність), що й угода з ЄС від 2021 року? Так, у 2022 році розробці надр не сприяла війна, падіння котирувань на літієву сировину через перевиробництво у світі та, раніше, коронакриза й її наслідки.

Але й зараз, відверто, в нас не все гаразд - і з війною, і з нормативно-правовою базою. Хоча, звісно, наявність спільного інвестиційного фонду зі США дещо змінює розклади та дає інвесторам певні гарантії. Проте – далеко не для всіх інвесторів ці переваги однакові.  

УНІАН поцікавився у українських представників ринку, чи будуть вони приймати участь у новому конкурсі. "УкрЛітійВидобування" запит проігнорувало, а у Critical Metals інформацію про їхню участь у конкурсі не підтвердили, але й не спростували. Натомість нагадали, що ділянка "вже має законних власників".

"Ми всі бачимо, що аукціон оголошено. Законність його викликає у фахівців багато питань. Бо є законний власник ліцензії. Це приклад неправильної комунікації з ринком та інвестором, що може "потягнути" за собою неприємний шлейф й створити негативний імідж для України, - наголошує незалежний директор Critical Metals. – Компанія Critical Metals дуже уважно вивчає це питання й готується захищати свої законні інтереси як в українському правовому полі, так і у міжнародному".

Схоже на "анонс" нового раунду "судових війн" за ділянку Добру. Critical Metals, у складі якої є українська компанія, що вже вклала гроші у розвідку ділянки, вочевидь, здаватися не бажає.

І це при тому, що за Добру конкурують вже три компанії з американським капіталом, якщо вірити ЗМІ – Critical Metals, TechMet та ще й Privateer Capital Management. Щоправда останню вже не називають серед можливих учасників нового конкурсу (втомилася боротися?). Але є ж ще й вітчизняний "УкрЛітійВидобування"…  

Справедливість і конкуренція

Взагалі, на цьому тлі викликає питання, чи буде конкуренція за Добру справедливою. Адже важко буде конкурувати всім іншим (хай і за наявності американського капіталу) з тою ж TechMet, яка має серед акціонерів не лише "друга-мільярдера" Дональда Трампа, але й безпосередньо уряд США – через американську Міжнародну фінансову корпорацію розвитку, яка увійшла у капітал формально ірландської TechMet у часи першої каденції Трампа (літій і тоді для нього був пріоритетом).

Те, що TechMet є фаворитом поточного конкурсу випливає хоча б з того, що її у серпні та вересні періодично згадували українські посадовці – міністр Соболєв та очільник Офісу президента Єрмак. Пан Єрмак прямо "рекламував" Рональда Лаудера та його компанію, заявивши, що для нього "цей проєкт дуже важливий", і що "він хотів би інвестувати в Україну". Знов конкурс під одного учасника? "Ніколи такого не було -  і ось знову", - як казав один політик з минулого.

Ксенія Оринчак вважає, однак, що у основі діяльності спільного фонду закладено принцип рівноправного партнерства, тому умови мають бути для всіх учасників однаковими.

"Ключове питання – про умови для українського переможця. Фундаментальний принцип роботи спільного інвестиційного фонду – це рівноправне партнерство. Управління здійснюється на паритетних засадах (3 представники від України, 3 – від США), і Україна зберігає повний суверенітет над своїми надрами, - наголошує пані Оринчак. – Жодних положень, які б дискримінували українського переможця тендеру, в угоді про створення фонду немає. Критерії відбору проєктів для фінансування єдині для всіх: стратегічна важливість для економіки, прозорість власності, потенціал створення робочих місць та здатність залучати співфінансування".

Вона додає, що мета фонду - це "розвиток української економіки".

"Тому можна з упевненістю стверджувати, що будь-яка компанія, незалежно від країни походження, яка виграє прозорий конкурс і відповідатиме критеріям Фонду, зможе розраховувати на співпрацю на загальних, рівних умовах. Перемога української компанії, яка продемонструє найкращі технологічні та фінансові пропозиції, буде лише вітатися", - обережно коментує умови конкурсу експертка з надр.

Але це все лише ситуація по ділянці Добрій, яка стає "пілотним" проєктом для всієї цієї історії з "мінеральною угодою". Але американські інвестори приїздили й на інші родовища до України зі "смотринами".

"Американська сторона розглядає всі території, які контролює Україна. Вони дивились об’єкти на Кіровоградщині, Житомирщині. Географія інтересів охоплює всю країну, і тут немає виключень", - повідомив журналістам міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев.

Безпосередньо мова йде про Бирзулівське та Лікарівське родовища титановмісних руд на Кіровоградщині, як УНІАН нагадують у НАДПУ. Там все простіше, ніж на Добрій, але теж є нюанс. Бо теж були і суди, і складнощі з видобутком через війну. Фактично лише зараз видобуток на цих родовищах активізувався.

Так, за Лікарівське родовище у судах сперечалися ТОВ "ВКФ "Велта" та ТОВ "Декарт Мінералс", аж доки вони не уклали угоду щодо поглинання "Велтою" конкурента та не стали спільно розробляти ще й Бирзулівське родовище. І тепер питання - як саме тут будуть залучені інвестори зі США, якщо у цих ділянок вже є діючі власники. Але тут поки що інформації замало.

Робота над практичною реалізацією "мінеральної угоди" зі США дійсно триває. Передусім у інформаційній площині та щодо верифікації даних по надрах з різних архівів. Проте є й цілий ряд невирішених проблем - щодо нормативно-правових засад цього бізнесу, дозволів на землекористування та прозорості конкурсів, які, схоже, знов оголошують під якогось "бажаного" учасника.

Нові інвестори цілком можуть зіштовхнутися з тими ж старими й  "фундаментальними" проблемами, що й їхні попередники. Це постійна зміна правил уряду, "нестабільність" законодавства після кожних виборів та непослідовність судів різних інстанцій. Останні тридцять років це все надійно блокувало наші надра від розвитку, а успішні кейси тут, скоріше, були виключенням, ніж нормою.

Конкурс на ділянку Добру та інші проєкти, куди зараз кличуть американців, покажуть на весь світ, чи зробили ми "домашню роботу" та чи реально готові до освоєння наших цінних надр "по-дорослому" - за світовими стандартами. Оборонна галузь України вже вийшла на радянські показники у доларовому еквіваленті – справжній "камбек" відбувся. То може й з надрами ще не все втрачено?

Андрій Попов

УНІАН в Google News