Блокада кордонів – не проти України: протести фермерів охоплюють Європу

Польські фермери знову посилили блокаду українського кордону. Втім, якщо копнути тему глибше "зрадних" повідомлень у тг-каналах та українських новинах, насправді мітинги аграріїв проходять по всьому ЄС і не мають "антиукраїнського" підґрунтя.

Українські ЗМІ та телеграм-канали зображують протести польських фермерів як змову проти України, за якою неодмінно бачать "‎руку Кремля"‎. Насправді ці тези, як це часто буває, справедливі лише частково. "Рука  Кремля" у ситуації з поляками дійсно простежується, однак основна причина блокади перебуває в іншій площині. Тож, підходити до оцінок подій, що відбуваються на кордоні, варто тверезо, пам’ятаючи про те, що сварки українців із європейськими сусідами вигідні лише одній особі – що царює у РФ.

УНІАН розібрався, що насправді відбувається сьогодні на українсько-польському кордоні, та як варто оцінювати ці події, аби не підігравати ворогу.

Аграрії оголошують "війну"

Початок лютого ознаменувався початком нових масштабних протестів на польсько-українському кордоні, нагадуючи про буремне завершення минулого року – коли польські перевізники заблокували усі ключові пункти пропуску на кордоні з Україною, внаслідок чого на усіх під’їзних дорогах вишикувалися шалені черги з вантажівок. Зараз ситуація схожа, але основними ініціаторами блокади на цей раз виступили польські фермери. На сьогодні заблокованими лишаються пункти пропуску "Корчова", "Ягодин", "Рава Руська", "Угринів",  "Шегині".

На деяких переїздах ситуація виглядає краще, на деяких — гірше. Наприклад, на "Устилузі" та "Угриневі" зранку 13 лютого черги були майже відсутні, у той час як на пункті "Рава Руська" станом на ранок вівторка на п'яти напрямках в мертвому корку "застрягли" понад 1200 вантажних автомобілей.

Вже з 20 лютого аграрії сусідньої країни погрожують заблокувати усі наявні пункти пропуску на кордоні з Україною.

Очікувано, українці сприйняли поновлення протестів як чергове "оголошення війни". Але мало хто знає, що, насправді, протестують не лише поляки – хвиля агресивних страйків охопила багато європейських країн. А не чуємо ми про них по одній причині – ці країни не мають спільних кордонів з Україною.

"Акція простесту польських фермерів проводилася скоординовано з їхніми іншими колегами з Європейського Союзу. Такі акції протесту проходять зараз у Франції, Німеччині, Іспанії, і власники тракторів з не меншим завзяттям блокують центр Парижу, ніж це роблять їхні колеги у Варшаві чи Дорогуську. Мета цієї акції - привернути увагу до вимог фермерів", - зазначає громадський діяч та правозахисник Роман Матис.

Та й, за його словами, у самій лише Польщі аграрії протестують аж у 264 місцях (з них лише кілька ділянок – на кордоні з Україною): блокуються дороги у селах, містечках та безпосередньо у Варшаві.

Аналогічні протести відбуваються у Німеччині, Франції, Бельгії, Румуніїї, Іспанії, Нідерландах та інших країнах ЄС - і набувають не менш агресивних форм. Так, наприклад, в Бельгії фермери звалили скульптуру дев’ятнадцятого сторіччя на Люксембурзькій площі, а в Іспанії трактори загромадили кілька міських вулиць. Тим часом, у Франції наприкінці січня фермери заблокували основні в‘їзди до столиці та вивантажували тонни гною перед мерією та гіпермаркетами Парижу!

Що ж насправді змушує аграріїв вдаватися до таких екстравагантних засобів протесту, і до чого тут Україна?

Кліматичні ініціативи як порушники спокою

Насамперед, європейські аграрії виступають проти "Зеленої угоди" – ряду політичних ініціатив Європейської комісії, які ставлять за мету екологічну трансформацію Євросоюзу з досягненням кліматичної нейтральності до 2050 року.

Мова йде, зокрема, про використання нових, значно дорожчих біопрепаратів, генетично різноманітних систем та методів селекції тощо. Пропозиція Єврокомісії із спільної сільськогосподарської політики (Common Agricultural Policy, САП) на 2021-2027 роки передбачає, що не менше 40% загального бюджету САП та не менше 30% Фонду морського рибальства будуть спрямовані на кліматичні заходи.

Чиновники пропонують ряд заходів для поліпшення якості води та зменшення викидів. Планується зменшити використання хімічних пестицидів, а також знизити використання добрив та антибіотиків.

"Це низка політичних рішень ЄС, які у фінальному результаті повинні привести до того, щоб вплив на довкілля від агропромислового комплексу був нульовий. Учасникам цих акцій протесту не подобаються ці ініціативи, бо вони вважають їх занадто нереалістичними, адже їхній продукт буде суттєво дорожчати, і займатися фермерством, на їхню думку, стане невигідно. Це основний лейтмотив усіх протестів фермерів у Європі", - пояснює Роман Матис.

Досить показовими у цьому сенсі є лозунги польских митингувальників: "Я фермер, а не раб", "Зелена угода = голод", "Зупиніть неперевірену їжу з-за меж ЄС", "Зелена угода поморить нас усіх голодом".

"Протестує Франція, німці, румуни, Словаччина, чехи. Усі протестують проти політики Брюсселя. Цей страйк по всій Польщі — від моря і до Татр. Всі протестуємо — зі сходу до заходу", — зазначав один з організаторів польського страйку Роман Кондрув.

Чим "завинило" українське зерно

Окрім загальних вимог, є й такі, що характерні лише для окремих європейських регіонів, залежно від викликів, з якими стикаютсья місцеві фермери. Наприклад, в Іспанії "зелені" ініціативи наклались на рекордну за останні кілька років посуху, а французи незадоволені тим, що в галузь не приходить молодь (в цьому, на їхню думку, також винна влада).

Щодо країн Східної Європи, то тут становище фермерів значно погіршилось через війну в Україні. Справа в тому, що після 2022-го Євросоюз скасував мита і квоти на український експорт. Окрім того, стала діяти угода про спрощення вантажних перевезень між Україною та ЄС. А на Україну поки що не розповсюджуються "найрадикальніші" вимоги Євросоюзу, а отже наші агровиробники можуть використовувати дешевші пестициди, які в ЄС давно заборонені.

Все це призводить до припливу дешевої української сільгосппродукції до країн-сусідів, через що місцеві фермери зазнають збитків. Через це польські аграрії вимагають зняття безмитного коридору та повернення до "чесної конкуренції".

"В Європейському Союзі дійсно є проблема, що частина препаратів для захисту рослин заборонена. В Україні такої проблеми немає. Я думаю, що у разі повної гармонізації українського та європейского законодаства продуктивність українських аграріїв трохи знизиться, але я не думаю, що це буде критично" — каже УНІАН експерт Агроцентру KSE Роман Нейтер.

Хоча між Україною та Польщею існує домовленість, що наше зерно проходитиме її територією транзитом до інших країн, частина збіжжя все одно осідає на внутрішньому ринку, створюючи проблему для місцевих виробників. У цьому винні, у тому числі, польські переробники та тваринники, яким значно вигідніше закупляти дешеву українську сировину, аніж місцеву - "екологічну".

Поживний грунт для провокацій

Звісно, за бажання, вимоги польских протестувальників можна назвати "антиукраїнськими", однак варто пам’ятати, що цей нарратив підтримує, в першу чергу, пропаганда РФ, якій вигідно створювати напругу у стосунках між нашими країнами. Особливо це стало очевидно після інциденту 11 лютого, коли український інформпростір переповнили фото із висипаним з вантажівок українським зерном.

"Акція почалася у п’ятницю (9 лютого – УНІАН). У неділю об 11:30 на протесті фермерів з’являється група осіб, які підходять до вантажівок, що прямують з зерном з України у Литву, відкривають борти – частина зерна висипається – це фіксується на телефон, і допис про цей факт робить постачальник товарів до Росії та Білорусі, польський політик від антиукраїнської конфедерації Рафал Меклер. В українському інформаційному полі ніхто не дивиться на те, хто це запустив, і починають розганяти хайп на цій темі. Я розумію емоційну складову цього. Але, власне, на емоційну складову ці провокатори і розраховували", - розповідає правозахисник Роман Матис.

Акція вдалася – напруга між країнами зросла, і протест місцевих аграріїв почав використовуватися у спекулятивних цілях.

"Це налаштовує українців проти тих пересічних поляків, які, фактично, самі не розуміють суті протестів фермерів. Перебуваючи на той момент в Польщі, я особисто відчував це нерозуміння поляками, чому фермери ускладнили їм життя, а комунікація з боку протестуючих хоч і була, але виявилася недостатньою", - продовжує Матис.

Реакція на цей інцидент не забарилася – українське посольство у Польщі звернулося до поліції із вимогою притягнути винних до відповідальності. Український посол Василь Зварич назвав акцію "ганебним злочином". Дії провокаторів засудили у Міністерстві аграрної політики та проводольства України.

Польські чиновники, у свою чергу, також не стояли осторонь – аграрний міністр Польщі Чеслав Секерський перепросив у України за цей ганебний інцидент.

"Від імені польських фермерів я прошу вибачення за такий акт відчаю та прошу розуміння їхньої надзвичайно складної ситуації. Ми ведемо технічні переговори з Міністерством сільського господарства України, під час яких хочемо визначити умови торгівлі, які б обмежили надходження товарів, які порушують стабільність агропродовольчих ринків", - зазначив він.

За словами Секерського, польські фермери "хочуть допомагати Україні, але вони хотіли б, щоб від цієї допомоги виграв український бюджет і українські фермери, а не олігархи... Саме вони головним чином стоять за цим великим імпортом, який підриває стабілізацію агропродовольчих ринків в Європі".

Чи є місце трагедії

Звісно, український аграрний бізнес відчуває негавні наслідки від блокування кордону. Втім, на думку ряду експертів, вони суттєво перебільшені.

"Основну частину аграрної продукції Україна постачає не вантажівками. Основа - це залізниця, річкові порти і "морский коридор". Кількість зерна, яка експортується вантажівками — мінімальна. Тому я б не очікував якихось значних збитків", — вважає Роман Нейтер.

З ним погоджується і член Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин.

"У нас експорт аграрної продукції через порти практично досяг довоєнного рівня, незважаючи на те, що цілий комплекс портів Миколаїва і Херсона не працює. Зараз у зв’язку з блокуванням кордону відбувається переорієнтація на наші традиційні ринки, ми шукаємо і нові ринки Південно-Східної Азії та Північної Африки. Тобто я не вважаю, що буде суттєвий удар по українському аграрному експорту. Водночас, треба розуміти, що для українського аграрія європейский ринок є більш привабливим - легше везти свою продукцію в Європу, ніж у Китай. Тому з цієї точки зору це просто недоотриманий дохід, а не прямі збитки і якась дуже велика трагедія для України" — зазначає експерт.

Водночас, більшого удару зазнають інші українські бізнеси, які раніше возили свою продукцію переважно через польські пункти пропуску. Але більшість перевізників ще з грудня минулого року підлаштувалися під проблеми на кордоні і тепер використовують переважно альтернативні логістичні маршрути.

"На цьому тижні в румунський порт Констанца морем з Китаю прибувають перші з наших контейнерів, які ми ще наприкінці минулого року перенаправили з Польщі до портів Румунії", - зазначає на своїй фейсбук-сторінці  власник мережі "Медтехніка" Олексій Давиденко.

Тим часом, уряди України та Польщі на рівні міністерств АПК та інфраструктури шукають механізми для врегулювання ситуації, що склалася, та мінімізації ризиків нових блокад. Чи вдасться їм це – покаже час.

Висновки для України

Варто не забувати, що протести – це нормальний прояв волевиявлення демократичного європейського суспільства, яке таким чином висловлює своє невдоволення тою чи іншою державною політикою. Таке "право голосу", зокрема, й відрізняє Захід від тоталітарних режимів Росії та її союзників, де волевиявлення народу неможливе за визначенням. Головне, аби євопейські уряди докладали усіх зусиль до заспокоєння власного населення та недопущення провокацій проросійських сил (як у випадку з розсипаним українським зерном), а якщо вони все ж матимуть місце – притягали винних до максимальної відповідальності.

Водночас, українцям у цій ситуації необхідно зберігати "холодну голову", не підігуючи ворогу експресивними та емоційними заявами. Польща як була, так і залишається нашим другом та політичним союзником. А польських фермерів, як би нас не дратувала їхня поведінка, але можна зрозуміти: українські аграрії також не хочуть у повній мірі імплементувати жорсткі кліматичні ініціативи, яким європейці вимушені слідувати. Так, за даними Reuters, Україна вже розглядає можливість відмови від європейських аграрних субсидій заради пом’якшення вимог "Зеленого курсу". А отже, ще невідомо, як би реагували наші фермери, якби опинились у тих самих умовах, що й їхні європейські колеги.

Водночас, ми, як демократичне суспільство, також маємо повне право на власний економічний протест – відмовитися купувати польську молочну продукцію, що заполонила українські супермаркети, тим самим підтримуючи вітчизняних виробників. Це і буде цивілізованою відповіддю на складнощі, яких нам завдає волевиявлення наших "братів".

"Я за об’єктивну оцінку і мінімум істерії довкола цього питання. Нам треба бути з "холодною" головою – ми зараз перебуваємо у такій ситуації, коли емоційні рішення можуть нам нашкодити. Але це не означає, що ми повинні відмовитися від захисту наших інтересів. Якщо ми хочемо у "клуб дорослих бізнесменів", то ми маємо бути готові до дорослих правил", - робить висновок правозахисник Роман Матис.

На шляху до омріяного вступу до Євросоюзу на нас чекає ще чимало сюрпризів та суперечок із європейськими сусідами. Оскільки національні економіки країн-учасниць формують єдиний внутрішній ринок ЄС, усім доводиться у тій чи іншій мірі йти на болючі компроміси для дотримання загального балансу інтересів. А тому перед нашою державою, і, зокрема, аграрною галуззю, як одним із локомотивів економіки - ще стоятиме чимало домашніх завдань. Головне підійти до їхнього виконання розумно, усвідомлено та гідно, не пересварившись у процесі із ключовими партнерами.

Ілля Ведмеденко, Надія Бурбела

УНІАН в Google News