Без перемоги не буде миру: на кого розрахований китайський "мирний план"

Україна встояла не лише горезвісні три дні, за які Росія планувала взяти Київ, а мужньо б’ється увесь рік з початку повномасштабної російської агресії. Проте будь-яка війна закінчується, й деякі геополітичні гравці бачать потребу продемонструвати своє бачення, як саме це має відбуватись. УНІАН поцікавився "мирними планами" щодо України та спробував розібратись, що з ними не так.

Про необхідність переговорів щодо "ситуації в Україні" вже кілька місяців говорить лише одна країна – Росія. Воно й не дивно. Саме Москва найбільше зацікавлена зараз в тимчасовій паузі, яка дозволить зібрати до купи демотивоване російське військо, провести "розпаковку" законсервованої військової техніки, злагодження мобілізованих, збільшити кількість смертоносних ракет тощо.

Але те, що будь-який "перепочинок" означатиме нову ескалацію у майбутньому, не секрет. Принаймні для України. Адже ціну кремлівського слова й російських обіцянок українці чудово відчули за вісім років війни, яка передувала черговому етапу агресії - повномасштабному вторгненню.

"Якщо Росія перестане воювати, війна закінчиться"

Саме тому ще торік, у листопаді, Україна представила свої умови, на яких може бути досягнутий мир з Росією. В оприлюдненому президентом України Володимиром Зеленським на саміті G20 плані всього десять пунктів. Очікувано, Росія відкинула українську пропозицію. Але українське бачення миру підтримали Євросоюз, а також США та інші країни G7 – Британія Німеччина,  Франція, Італія, Японія та Канада.

"Українська сторона запропонувала план з досягнення миру з десяти пунктів. Росія ніяк не відреагувала на цей план. Якби мирні переговори почалися на основі формули справедливого миру, яку запропонували українці, звичайно, ми б це підтримали", - заявила заступник Державного секретаря США з політичних справ Вікторія Нуланд.

На її думку, "якщо Росія перестане воювати, війна закінчиться, а якщо Україна припинить воювати, то закінчиться Україна".

Проте не всі у світі сприймають ситуацію так однозначно. Час по часу деякі країни виступають за примирення сторін, пропонуючи своє бачення, як треба домовлятись. Наприклад, доволі часто "цікаві" заяви лунають з Угорщини. Так, міністр МЗС країни Петер Сійярто нещодавно висловив думку, що для припинення вогню та встановлення миру в Україні потрібно, щоб за одним столом зустрілися… Росія й США. Мовляв, воюють саме ці країни, а не Україна.

Таке бачення світу демонструє й угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан, який нещодавно сказав, що "РФ є ядерною державою, а ядерну державу не можна заганяти в кут, бо вона може спровокувати війну".

До речі, про ядерний статус країни, яка довгі роки хизувалася "другою армією у світі", але якій загрожує тотальна поразка в Україні, багато йшлося на полях Мюнхенської безпекової конференції. Впливові геополітичні гравці, які рік тому, можливо, завмирали в очікуванні, коли впаде Київ, сьогодні змушені ламати голови, що робити з Російською Федерацією, коли вона, після поразки в Україні, ймовірно, нарешті "відпустить на волю" республіки - суб’єкти федерації.

Не мирний план, а позиційний документ

В Мюнхені вперше прозвучала інформація й про те, що у річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну свої мирні пропозиції представить Китай. Однак, за словами постійного представника Китаю в ООН Чжана Цзюня, правильніше говорити не про "мирний план", а про "позиційний документ", який, "в основному, відображає послідовну позицію Китаю" з питання російського вторгнення в Україну: "Ми ніколи не називали це мирним планом. Це позиційний документ. Ми будемо продовжувати поважати суверенітет і територіальну цілісність всіх країн. Ми підкреслюємо, що країни повинні враховувати інтереси безпеки один одного".

Коли документ, який містить 12 пунктів і бачення миру в Україні, був оприлюднений, експерти поспішили назвати його "за все хороше – проти всього поганого". Адже, попри правильні пропозиції (на кшталт – припинення бойових дій, відновлення мирних переговорів, захист цивільних осіб та військовополонених, забезпечення безпеки атомних електростанцій і т.д.) жодних рекомендацій, як саме досягти припинення вогню, в "плані" немає.

Коментуючи ці пропозиції, наприклад, радник президента США з національної безпеки Джейк Салліван зазначив, що війна в Україні може закінчитися хоч завтра, оскільки це "війна вибору" російського президента Володимира Путіна. Простими словами, щоб зупинити війну, Росія має припинити нападати на Україну та вивести свої війська.

"Україна не нападала на Росію, НАТО не нападав на Росію, США не нападали на Росію. Це була війна вибору, яку розпочав Путін", - пояснив Салліван.

"Китай не користується великою довірою, тому що він не зміг засудити незаконне вторгнення в Україну", - заявив Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг.

Своєю чергою, президент України Володимир Зеленський 24 лютого зазначив, що ще не бачив пропозицій Китаю, проте навіть той факт, що з КНР "пішли якісь сигнали – це дуже непогано".

Пізніше в Офісі президента зазначили, що будь-який "мирний план", який передбачає тільки "припинення вогню", - це не про мир, а лише про заморожування війни.

За все хороше, проти всього поганого

Як зазначає виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко, "мирний план" Китаю – це сказати так, щоб нічого не сказати.

"Мирний план Китаю - за все хороше і проти всього поганого. Вже перший пункт- припинення вогню - не влаштовує дві сторони: ми вимагаємо виведення російських військ, росіяни кричать про вихід на кордони анексованих областей. Всі інші пункти, апелюють не тільки і не стільки до Москви чи Києва, скільки до топ-країн світу… Це - про китайсько-американські стосунки. Це - базовий елемент для розуміння всіх подальших подій. Україна і Росія лише пішки в цій грі", - зазначає він.

За його словами, єдина жорстка "червона лінія", чітко зазначена Китаєм – ядерна зброя та її застосування. В цьому сенсі Володимир Путін отримав від китайських "товаришів" гарного ляпаса.

Все інше – для розуміння, що Китай лише вступає у велику гру. В ній, в нинішній ситуації, КНР готовий і до довгої війни, і до відносної заморозки конфлікту.

Але варто розуміти, що, по-перше, Китаю зараз не потрібне знищення Росії, йому потрібна ослаблена Росія, як молодший контрольований і, головне, передбачуваний партнер.

"Як у нас кажуть, що Захід дає нам рівно стільки, щоб ми не програли, Китай займатиме аналогічну позицію щодо Росії. Поки - це також треба розуміти - ні про які поставки мова ще не йде", - зазначає Вадим Денисенко.

Нагадаємо, на Заході дуже стурбовані ймовірністю постачання Росії військової допомоги з Китаю. Але наразі, за даними НАТО, цього ще не відбувається.

По-друге, "мирний план" - це не про нові-старі кордони України, це про нову "Ялту" (на Ялтинській конференції в лютому 1945 відбулася дипломатична зустріч лідерів США, Великої Британії та СРСР задля розв’язання проблем, пов’язаних із закінченням Другої світової війни та повоєнного ладу, - УНІАН).

Політолог-міжнародник Максим Ялі зазначає, що китайський "мирний план" не містить нічого нового, якщо порівнювати з попередніми заявами Пекіна.

"За суверенітет та територіальну цілісність (не згадуючи при цьому Україну), але без вимог вивести російські війська з території України. Проти односторонніх санкцій - турбуються за себе, адже сьогодні США мають оголошувати санкції проти китайських компаній. Проти розширення блоків – ну, це й раніше було… Єдина конкретика на користь України - проти використання ядерної зброї РФ, безпека на ЗАЕС, за продовження "зернової угоди", бо самі купують наше зерно. Та, загалом, "мертвонароджена дитина"", - вважає він.

Директор недержавного аналітичного центру "Українські студії стратегічних досліджень", боєць ЗСУ Юрій Сиротюк зазначає, що план Китаю розчарував своєю цинічністю, нереалістичністю та імперською брутальністю: "Замість налагоджувати відносини з майбутнім, як мінімум, регіональним лідером на межі Європи та Азії, Китай чіпляється за фантомні привиди колоніального минулого. По суті, втягує себе на бік агресорів та розпалювачів війни... Але, як відомо, поки гармати говорять, слова дипломатів – то вітер. До кінця літа поговоримо про більш реалістичний план".

Простими словами, Україні потрібна не формула миру, Україні потрібна формула перемоги.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News