Кремль атакує

Розмови про продовження мобілізації росіян та їх ймовірний новий наступ на Україну не затихають. УНІАН поцікавився, які варіанти нової навали окупантів обговорюють спеціалісти, та наскільки реальним є кожен з можливих сценаріїв.

За майже рік після 24 лютого 2022-го Росія не зуміла добитися більшості своїх цілей в Україні. З одного боку, тому, що від самого початку ці цілі – демілітаризація та денацифікація – були абсурдними. З іншого – тому, що "друга армія світу" досить чуттєво отримує від українців по зубах. Настільки чуттєво, що російські пропагандисти змушені розповідати росіянам, що їхні війська воюють з найманцями НАТО, що "спеціальна військова операція" розпочалась задля того, щоб хижий Захід не вдерся на територію РФ, в Москві для захисту Кремля встановлюють системи ЗКР "Панцир", а російське суспільство, радо йдучи на мобілізацію у "священну війну", воліє не помічати, що "новий Гітлер" - це саме їх президент.

Проте все це означає, що Росія не відмовилась від подальшої агресії проти України. За словами голови Військового комітету НАТО адмірала Роба Бауера, стратегічні цілі росіян не змінилися, і це "є причиною, чому росіяни, ймовірно, перейдуть до чергового наступу".

За словами головного консультанта Національного інституту стратегічних досліджень, старшого аналітика фонду "Повернись живим" Миколи Бєлєскова, до нової спроби наступу Росію штовхає кілька речей.

"Стратегічно проблема в тому, що керівництво нашого противника так і не навчилося тверезо оцінювати власні сили, знаючи відповідні обмеження, і ставити завдання пропорційно наявному потенціалу й здатності вести бойові дії. Якби була протилежна ситуація, то московити мали б переходити до стратегічної оборони, прагнучи виснажити українські сили. Але керівництво нашого противника не спроможне обєктивно оцінювати ситуацію стратегічно. Ба більше, локальні успіхи навколо Бахмуту могли переконати військово-політичне керівництво Московії, що знайдена нова тактика, яка дозволить вирішувати завдання на вищих рівнях війни при більш масовому застовуванні. Але таке твердження також викликає питання", - зазначає він.

Але, окрім стратегічної і тактичної відірваності від реальності, до активних дій Кремль має вдаватися через, по-перше, обіцяні Україні поставки важкої зброї з Заходу: "Те, що нова бронетехніка і артилерія почне надходити в другому кварталі 2023 року, змушує Кремль діяти на випередження. Поки Україна не освоїла відповідну техніку".

По-друге, останні кроки США та їх союзників показують нарешті готовність грати в довгу - перш за все це стосується виробництва зброї і БК. "Тобто стратегічно час починає грати проти Московії в воєнному вимірі протистояння. А все це в комплексі штовхає до рішучих дій, поки ще якесь віконце можливостей відкрите", - вважає експерт.

Чи можна передбачити, куди вдарить ворог

Якщо брати до уваги, що маємо справу з країною, яка живе у власному світі спотвореної логіки, то навряд можна точно спрогнозувати характер бойових дій, як розгортатимуться події та де саме може бути напрямок головного удару. Строки ймовірного нового наступу називалися й називаються різні: кінець січня-лютий, весна, наступні шість місяців, врешті, може, й восени. Та, схоже, станеться це тоді, коли в Кремлі вважатимуть, що накопичили достатньо сил.

За словами президента України Володимира Зеленського, новий наступ Російської Федерації може бути на будь-якому напрямку. "Наступ може бути з будь-якого боку. Може бути на півдні, може бути на сході. Адже Путін ставив за мету вийти на адмінкордони Донецької та Луганської областей…", - сказав він в інтерв'ю німецькому телеканалу ARD.

Зокрема не можна виключати й бажання повторити наступ на Київ. Принаймні головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний висловлював таке припущення. І хоча наразі, за даними української розвідки, загроза з півночі мінімальна (адже в Білорусі поки не створено ударного угрупування), геть відкидати можливість атаки звідти не варто.

"Ми не розслаблені щодо білоруського напрямку. Але на сьогодні загроза не з Білорусі", - зазначив в ефірі національного телемарафону представник ГУР МО Андрій Юсов.

Аналогічні висновки роблять в американському Інституті вивчення війни (ISW). "Найнебезпечніший прогноз ISW про потенційний великий наступ Росії на північну Україну з Білорусі здається все більш малоймовірним… ISW оцінює ризик російського вторгнення в Україну з Білорусі як дуже низький", - зазначається у звіті аналітиків.

За словами польського генерала та військового експерта з боїв в Україні Вальдемара Скшипчака, тема наступу з Білорусі може лише відвертати увагу українців, а насправді Росія на півночі може напасти з власної території: РФ накопичує війська в районі Брянська, Курська та Воронежа.

"Росія може вдарити по Україні з цього напрямку. Рухатися звідти у південному напрямку, на захід від Харкова, вздовж річки Ворскла, яка впадає в Дніпро", - зазначає він.

За його словами, метою росіян можуть бути частина Харківської області, Луганська, Донецька, Запорізька та Херсонська області.

Колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко погоджується, що основною ціллю росіян станом на зараз може бути захоплення Луганської та Донецької областей.

"На цих напрямках вони вже штурмують. А якщо додадуть сил, зможуть просуватись далі. Тобто про південь України можна говорити лише в контексті наступу зі сходу. Втім, перетинати Дніпро для ворога було б надто важко, тож ймовірнішим у цьому сенсі може бути наступ з району Запоріжжя", - зазначає він.

Однак, за його словами, навіть просування на півдні чи захоплення нових територій на сході не є остаточним завданням росіян. "Чи після цього Україна перейде до перемовин? Ні. Тому їм необхідно знайти ті напрями, які б могли, на їх думку, до цього привести", - каже Ігор Романенко.

Тут найбільш ймовірних варіантів два. "Перший – з півночі. Тобто зараз там немає достатніх сил для ефективних дій, але вони їх можуть додати. Щоб наступати, наприклад, з Поділля і, таким чином, перерізати Україні постачання. Або дотискати Україну до перемовин, спробувавши завдати удару на північному сході, між Сумами та Харковом, в напрямку Дніпра. Другий – "приваблива" для росіян дорога на Київ. Проте цей сценарій геть малоймовірний, адже там у нас досить серйозна оборона", - зазначає військовий експерт.

Проте, на його думку, на жодному з цих напрямків наразі немає сформованого ударного угруповання. Ба більше, наступати одразу на кількох стратегічних напрямках росіяни не зможуть, на це у них зараз просто немає сил.

Аналогічну думку висловлює й заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь: "Якщо вони в тому стані, в якому зараз знаходяться, підуть на Україну одночасно за кількома напрямками - це буде катастрофа й повний розгром путінської армії".

"Великий наступ" вже відбувається

Військовий аналітик Том Купер кілька днів тому зазначив у своєму матеріалі, що "великий наступ", про який гуде інформаційне поле, вже "йде повним ходом": "Просто це не та операція, коли всі сили та засоби зібрано в "єдиний кулак" і спрямовано в одну точку лінії фронту".

Експерт переконаний, що загрози з боку українських сил оборони не дають можливості росіянам зібрати багато війська й атакувати на відповідній ділянці фронту, адже значна концентрація сил для формування "ударного кулака" (зокрема концентрація боєприпасів на великих складах) одразу стала б чудовою ціллю для української далекобійної артилерії. Таким чином, Росія наразі має розосереджувати й ховати свої ресурси. А це означає, що Росія зараз організовує не один великий наступ, а кілька менших. "Принаймні, менших, ніж очікується", - зазначає Том Купер й стверджує, що саме таку операцію росіян нещодавно можна було спостерігати в районі Вугледара.

Крім того, з небаченою раніше силою ворог намагається наступати на бахмутському напрямку. Також сили для "масштабного наступу" (принаймні для окупації всього Донбасу), за даними видання Financial Times, російська армія зараз концентрує в районах Кремінної та Лиману. Й відбувається нарощування сил на півдні Донецької області – додаткові війська перекидаються у населені пункти навколо Маріуполя…

Політолог Максим Розумний звертає увагу, що створення загрози у вигляді "півмільйонної" російської армії близько до українських кордонів має на меті ще одну ціль. "Ці погрози з боку Росії схожі на один з кроків для створення підґрунтя для мирних переговорів", - зазначає він.

Проте Захід на таку загрозу відповідає однозначно: Україна отримає зброю, щоб знищити й цю навалу. "Однак, якщо Путін погодиться вийти з українського півдня раніше, ніж українські сили оборони перейдуть в контрнаступ, то ситуація може змінитися. Поки що це виглядає малоймовірним, але, по суті, це для Кремля єдина доступна опція зберегти хоч щось", - каже політолог.

Але попри те, що українські сили теж виснажуються в обороні, та передишка у війні, якої прагне Росія, Україні лише зашкодить. Ми вже мали "домовленості" "Мінськ-1" та "Мінськ-2", тож добре знаємо ціну російському слову. Будь-яке тривале "перемир’я" не лише дозволить Кремлю закріпитись на вже загарбаних у України територіях, але й використати паузу для накопичення сил, щоб знову завдати удару тоді, коли цього найменше чекатимуть.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News