У культурному центрі „Смолоскип” видавництво „Грані-Т” предсавило нову книжку молодіжної прози „Людина в (м)асьці” з не зовсім звичною концепцією – по-перше, це книжка, що повністю складається з діалогів у ICQ, по-друге, в ній не зазначено жодного автора, навпаки, написано “книга без автора”.
Навіть під час презентації ані ведуча, журналістка Наталя Меценко, ані головна редакторка видавництва Олена Мовчан, так і не розкрили таємницю, хто ж саме чи то вигадав, чи записав ці діалоги, присвячені переважно віртуальним закоханостям, настроям та іншим проявам креативної „самотності в мережі”.
- Цю книжку міг би написати будь-хто з нас, і вона – про будь-кого з нас, - сказала Олена Мовчан. – Адже всі ми регулярно ведемо розмови в інтернеті, під час яких перебуваємо в специфічних масках, і на ці маски після прочитання книжки, можливо, захочеться подивитися знову. Власне, можливо, саме для того цей електронний по суті текст з’явився в книжковому форматі – щоб подивитися на маски збоку.
Більш по-філософськи підійшов до цього питання присутній на презентації літературознавець і директор видавництва „Смолоскип” Ростислав Семків.
- Сучасні літературознавці люблять формулу Барта „Автор помер”. А я би навів інший приклад: у Павича є такий герой, монах-іконописець, що загордився зі свого таланту, але був за це покараний – янгол дав такий самий дар усім монахам усіх довколишніх монастирів. Щось подібне ми спостерігаємо тепер, у добу інтернету. Література стала демократичною, стало дуже багато спілкування, нового досвіду, і автором справді може стати будь-хто. Тож книжка „Людина в (м)асьці” – красивий артефакт такої епохи.
