Підпишіться на нас в Google
Восени 1977 року до американського міста Еймс, штат Айова, доставили незвичайний вантаж – шматок справжнього айсберга з Аляски. Як пише видання Times of India, це була не наукова експозиція, а частина масштабного міжнародного експерименту, покликаного перевірити, чи можуть антарктичні айсберги в майбутньому стати джерелом прісної води для посушливих країн.
Йдеться про Першу міжнародну конференцію з використання айсбергів, що проходила в Університеті штату Айова з 2 по 6 жовтня 1977 року. За даними публікації, участь у ній взяли близько 200 представників із 18 країн, серед яких були гляціологи (експерти з криги), морські біологи, інженери, урядовці та представники бізнесу. Вони обговорювали технічні й економічні аспекти транспортування антарктичних айсбергів до регіонів, які потерпають від нестачі питної води.
Видання розповідає, що одним із головних ініціаторів конференції був принц Саудівської Аравії Мохаммед Аль-Фейсал, який тоді відповідав за державну програму опріснення морської води. Хоча ця технологія вже використовувалася в країні, її вважали надто дорогою через високі витрати на інфраструктуру та постійне споживання енергії. Саме тому організатори прагнули з'ясувати, чи можуть природні запаси льоду Антарктиди стати альтернативним джерелом прісної води.
Для демонстрації ідеї учасникам конференції доставили справжній шматок льодовика вагою близько 1133 кілограмів з озера Портидж на Алясці. Тобто йдеться про шматок криги розміром приблизно з невеликий холодильник чи пральну машину. Айсберг загорнули в ізоляційний матеріал і сухий лід, після чого транспортували вертольотом, літаком і рефрижераторною вантажівкою до Айови. За інформацією автора, перевезення обійшлося приблизно у 8500 доларів, через що сучасні газети назвали його "найдорожчим кубиком льоду у світі".
Під час конференції айсберг зберігали у великій холодильній камері, де делегати могли дослідити його структуру. Паралельно експерти обговорювали методи пошуку, буксирування, розрізання та безпечного танення значно більших антарктичних айсбергів. Організатори наголошували, що розглядали цю ідею не як фантастику, а як реальне інженерне завдання.
Професор ядерної інженерії Університету штату Айова Абдо Хусейні, який допомагав організовувати конференцію, прагнув не лише провести наукову дискусію, а й сформувати новий напрямок досліджень, здатний зацікавити уряди та інвесторів. Учасники аналізували питання відстеження айсбергів, впливу погодних умов, методів буксирування та інших інженерних викликів.
Попри значний інтерес, задум так і не був реалізований у масштабах, які обговорювалися у 1977 році. Водночас, як підкреслює видання, сама ідея не зникла й періодично повертається до обговорення як потенційний спосіб забезпечення прісною водою посушливих прибережних територій.
Інші наукові експерименти
Як писав УНІАН, у США провели експеримент із підвищення лужності океану, додавши у воду розчин їдкого натру та позначивши ділянку рожевим барвником для відстеження руху. Мета полягала у перевірці, чи може така технологія допомогти морю поглинати більше CO₂ та зменшити наслідки закислення, що шкодить молюскам і коралам.
Також ми розповідали, що у Лос-Анджелесі провели експеримент: понад 65 тисяч квадратних метрів асфальту в одному районі покрили світловідбивною фарбою, щоб зменшити нагрівання під час спеки. Дослідження показало, що оброблені ділянки під час екстремальної спеки були майже на 10°C прохолоднішими за звичайний асфальт, що знижує ефект міського "теплового острова".
