Підпишіться на нас в Google
У Затоці Мен дослідники вилили у воду 16 500 галонів розчину їдкого натру та забарвили ділянку моря у яскраво-рожевий колір, щоб відстежити її рух. Це перший в історії США експеримент з підвищення лужності відкритого океану, проведений за федеральним дозволом, пише EcoNews.
Як йдеться у матеріалі, метою експерименту було не миттєве очищення всієї затоки, а перевірка того, чи здатне штучне підвищення лужності морської води допомогти океану поглинати більше вуглекислого газу з атмосфери та полегшити наслідки закислення. Попередні результати, оприлюднені у лютому 2026 року, показали, що випробування було контрольованим і вимірюваним, однак остаточно не підтвердили, чи буде метод безпечним у великих масштабах.
За наявними даними, для експерименту використали не побутовий відбілювач, а розчин високоочищеного їдкого натру – його розводили та поступово додавали у поверхневі води моря протягом шести годин. Океан щороку природним чином поглинає близько 25–30% викидів CO2 від діяльності людини, а його лужність перетворює розчинений вуглець на стабільний бікарбонат. Додавання лужності зсуває цей баланс і потенційно дозволяє морю забирати з атмосфери ще більше вуглекислого газу.
Як зазначається, це могло б дати одразу дві переваги: додаткове зберігання атмосферного вуглецю в океані та часткову компенсацію закислення води, яке ускладнює устрицям, молюскам, коралам і планктону формувати черепашки та скелети з карбонату кальцію.
Рожевий колір воді надав барвник Rhodamine Water Tracer, який використовують для відстеження руху водних мас. Дослідники на другому судні фіксували показники pH, лужності, розчиненого CO2, температури та солоності, а супутникові знімки, дрони та підводні апарати давали додаткову картину. За словами керівника проєкту Адама Субгаса, попередні результати показали, що невеликі викиди можна спроєктувати, відстежити й контролювати з високою точністю.
Пляму вдавалося відстежувати приблизно п'ять днів, а її рух майже точно збігався з комп'ютерними прогнозами. Показники pH та концентрація барвника повернулися до вихідного рівня у передбачені терміни.
Перші біологічні дані виглядають заспокійливо: усередині та за межами обробленої ділянки не виявили суттєвих відмінностей у бактеріях, фітопланктоні, зоопланктоні, личинках риб і лобстерів. Втім, дослідники не оцінювали вплив на великих тварин і вищі ланки харчового ланцюга – можливий вплив на рибальство ще потребує моделювання, що особливо важливо для регіону, де морепродукти та прибережні громади залежать від здорової води.
За наявними даними, дозвіл на експеримент видали після понад року федеральної перевірки та двох публічних обговорень загальною тривалістю 75 днів, а команда проєкту провела понад 50 зустрічей із рибальськими громадами, представниками корінних народів та регуляторами.
Інші цікаві дослідження
Раніше УНІАН писав, що близько 5,6 мільйона років тому Середземне море майже повністю висохло, перетворившись на величезну соляну пустелю – це явище відоме як Мессінська криза солоності. А вже приблизно 5,33 мільйона років тому Атлантичний океан прорвався через район сучасного Гібралтару й повторно заповнив басейн усього за кілька місяців або максимум за два роки. За розрахунками геологів, у пік цього процесу рівень Середземного моря міг підніматися більш ніж на 10 метрів щодня, а максимальна витрата води сягала близько 100 мільйонів кубічних метрів за секунду – приблизно в тисячу разів більше, ніж середня витрата Амазонки.
