Український арткритик, публіцист Костянтин Дорошенко поділився спогадами про загиблого на війні художника Давида Чичкана.
Він написав на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook, що передавав йому на фронт книгу Григорія Гусейнова "Принцеси революції", в якій йдеться про дружину Нестора Махна Галину Кузьменко та анархістьку легенду часу визвольних змагань Марусю Никифорову:
"На моє запитання, чи прислати ще щось, Давид відповів: "Потрібні міни хороші, для міномета. Але нема де купити".
В одному з його останніх повідомлень Дорошенку були наступні слова: "Навколо люди вмирають плотно. І в цілому настрій перемінний. Не малюється".
Арткритик розповів, що Чичкан добровільно пішов до війська, приєднавшись до людей спільних поглядів - антиавторитаріїв. Художник служив мінометником в роті піхоти, однак продовжував коментувати у мережі соціально-культурні події.
"Він був справжнім анархістом. Бо анархізм не про анархію. Він про особисту добровільну відповідальність на противагу накинутим владним ієрархіям. Давид жив згідно взятої на себе ідейної відповідальності. Памʼятаю нашу суперечку, коли він відмовився брати участь у одній з моїх виставок, бо на неї продавалися квитки. "Я хочу, щоб трудящі могли вільно і безкоштовно бачити мої малюнки", - наполягав Давид", - написав Дорошенко.
Також він зазначив, що митець дослухався до розумних аргументів та спокійно аргументував свої погляди тим, хто їх знецінював, нищив його виставки та особисто йому погрожував:
"Він іронізував над традиційними цінностями, але жив насправді чесно. І в мистецтві був особистістю. Його воліли міжнародні інституції, купували в свої колекції навіть репродукції його робіт. Але Давид обрав свою Україну, її волю. І нашу. Я ніколи тебе не забуду, Давиде. Те, яким ти був, змінювало моє розуміння життя".
Біографія Давида Чичкана
Давид Чичкан народився 1986 року в Києві у творчій родині художників Іллі Чичкана та Тетяни Ілляхової. Його дід, Аркадій Чичкан, був художником-неконформістом, а прадід, Леонід Чичкан, - соціалістичним живописцем.
На початку 2000-х Давид розпочав творчу діяльність, сприймаючи мистецтво як інструмент соціальної та політичної критики. Він називав себе не художником, а "рисувальником" і працював у графіці, живописі, плакаті, стріт-арті, перформансі та тексті, прагнучи творити для робітників, а не для елітних галерей.
Виставка "Втрачена можливість" у Києві 2017 року була розгромлена, "Стрічки та трикутники" 2022-го у Львові зазнала пошкоджень, а показ "Зі стрічками і прапорами" в Одеському художньому музеї 2024 року взагалі скасували.
Він ілюстрував "Адміністративний кодекс України", створював об’єктні проєкти та інсталяції, брав участь у Київському та Одеському бієнале, його роботи експонувалися в Україні та за кордоном.
