Європейський вектор: куди дійшли?

"Орієнтація на ЄС повинна помітніше визначати мислення і дії усієї еліти"...  "Треба грати за правилами, а не грати правилами "... На запитання УНІАН відповіли посол ФРН Ганс-Юрген Гаймзьот і посол Франції Жак Фор

Президентські вибори 2010 року дали привід європейським політикам для оптимізму щодо відносин з Україною. Оцінені спостерігачами ОБСЄ як вільні, чесні і демократичні, вони викликали багато схвальних відгуків від політиків ЄС. Головний політичний орган об`єднаної Європи — Європарламент — оцінив ці досягнення у спеціальній резолюції, схваленій 25 лютого. “(Європарламент – УНІАН) вітає той факт, що доповідь міжнародної місії спостерігачів на президентських виборах засвідчує значний прогрес порівняно з попередніми виборами, а також те, що вибори, в значній мірі відповідали стандартам ОБСЄ та ЄС щодо вільних і чесних виборів”, - зазначили європейські депутати.

Додаткових сподівань на подальше покращення відносин з Києвом європейцям додав і той факт, що свій перший закордонний візит новообраний Президент України Янукович здійснив саме до Брюсселю, а не до Москви, як це передрікали ряд скептиків, що продорвжували вважати Януковича "промосковським". Сам же Президент, відповідаючи тоді на запитання, чому свій перший візит він вирішив здійснити до Брюсселю, відповів дуже просто: "Сьогодні перше березня, тому сьогодні і перший візит до Брюсселю, а Москва буде 5-го".

Втім, подальший розвиток ситуації в Україні залишав все менше підстав для оптимізму. Для початку європейців дещо збентежили славнозвісні харківські угоди. І навіть не стільки тим фактом, що продовження перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі було обмінено на зниження цін на газ, скільки тим, на якій великий термін — 25 років — було продовжено таке перебування ролійської віськової бази в Україні.

Далі — більше. Заяви спочатку українських журналістів, а згодом і опозиційних політиків про цензуру, згортання свобод та політичні переслідування ставили все більше і більше питань щодо того, в якому саме напрямку скеровує корабль "Україна" його нове капітантство. Окремим рядком варто відзначити сумніви європейців щодо діяльності на своїй посади голови СБУ Валерія Хорошковського, який за смусництвом тривалий час залишався членом Вищої ради юстиції і, водночас, продовжує володіти однією з найбільших медіа-груп в Україні. Як тут не говорити про ймовірність конфлікту інтересів? А для Брюсселя це словосполучення — далеко не порожній звук.

Жовтень приніс додаткові тривожні сигнали. Спочатку Конституційний суд своїм рішенням скасував зміни, внесені до Конституції України в 2004 році, відновивши дію Конституції 1996-го року і фактично перетворивши Україну в президентську республіку. Спроби українського МЗС провести "роз`яснювальну роботу" щодо того, що такі зміни необхідні для консолідації влади та реалізації потрібних країні реформ виявилися, якщо й не зовсім марними, то малорезультативними. Навіть Європейська комісія, яка вирізняється завжди обережністю у коментарях, вустами речника Верховного представника ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики Майї Кощанчич нагадала: "Конституційна реформа була схвалена всіма політичними силами в контексті політичної кризи 2004 року". Пізніше, вже у грудні, експерти Венеціанської комісії, досвідчені юристи взагалі поставлять під сумнів легітимність нинішньої української владив контексті проведеної судом реформи. Звісно, що такі оцінки юристів не залишаться поза увагою чиновників та політиків Європи.

Втім, повертаючись до подій жовтня, який, певною мірою став переламним в оцінках України європейцями, не можна не згадати і резолюцію Парламентської Асамблеї Ради Європи, схваленої 5 жовтня. У цьому документі депутати 47-ми європейських країн закликали Київ не допустити монополізації влади, розслідувати утиски засобів масової інформації, а також провести чесні місцеві вибори 31 жовтня. Крім того, в резолюції було висловлено стурбованість діяльністю СБУ. Черговий "дзвіночок" знову не був почутий у Києві. Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко "по гарячих слідах" одразу після голосування за резолюцію в залі заявив: “Тут головне, навіть, не стільки сама резолюція, а те, як відбувалося її обговорення, воно показало, що в Україні є влада, яка здатна брати на себе зобов’язання і їх виконувати. Ця влада відкрита для думок, як опозиції всередині країни, так і для думки міжнародної спільноти”.

"Відкритість до думок опозиції" влада продемонструвала тоді ж у жовтні, як під час підготовки, так і проведення місцевих виборів. Проти "настрашнішої" опозиціонерки Юлії Тимошенко було застосовано технологію "клонування" місцевих осередків її партії "Батьківщини", зокрема, у Львівській та Київській областях. Крім того, для правлячої Партії регіонів знайшлися преференції у вигляді представництва у виборчих комісіях, а також у наданні перших номерів у виборчих списках. Вся ця "відкритість" знайшла відображення в оприлюдненому звіті спостерігачів від Європарламенту вже у листопаді.

Не можна не згадати і про"битву" в Європарламенті за нову резолюціюпо Україні між двома найбільшими групами — групою народних партій та групою Прогресивного альянсу соціалістів та демократів. 14 жовтня Партія регіонів підписала із соціалістами Європарламенту меморандум про взаєморозуміння та співробітництво. Можливо, саме це вплинуло певною мірою на те, що саме соціалісти були ініціаторами того, щоб нова резолюція по ситуації в Україні двічі відкладалася — спочатку до проведення місцевих виборів, а потім — до очікування результатів спостереження за ними та саміту Україна-ЄС. На схваленні ж резолюції якомога швидше наполягали "народники", до "родини" яких належать нині три опозиційних українських партії — Юлії Тимошенко, Віктора Ющенка та Бориса Тарасюка. Запропоновані соціалістами за місяць "резолюціїйної епопеї" два проекти документу були дуже м`якими і лише звертали увагу української влади на певні недоліки в галузі демократії. Однак, у підсумку документ вийшов набагато більш критичним. В ньому згадалися і висновки спостерігачів щодо того, що місцеві вибори не встановили "нового позитивного стандарту", і утиски проти окремих журналістів та українських ЗМІ в цілому, і необхідність проведення справжньої конституційної реформи у парламенті із залученням всіх основних політичних сил.

Не менш чіткими у висловлюваннях виявилися і чиновники. Ще напередодні саміту Україна-ЄС, що відбувся 22 листопада, Президенти Європейської Ради Херман Ван Ромпой та Єврокомісії Жозе Баррозу чи не вперше за останні 5 років чітко наголосили на важливості дотримання Україною принципів демократії, верховенства права, поваги до прав людини. Свої "послання" вони повторили і особисто при зустрічі з Президентом Януковичем. «Наші відносини напряму залежатимуть від проведення реформ і стану демократії. Ми готові допомагати в реформах», - заявив президент Європейської Ради на початку засідання саміту. "Наше зближення залежатиме від спільних цінностей: демократії, прав людини», - додав президент Єврокомісії.

В заявах європейців немає нічого дивного чи несподіваного: сьогодні Київ та Брюссель ведуть переговори про нову угоду, яка, за задумом, передбачатиме політичну асоціацію та економічну інтеграцію. А політична асоціація без спільних цінностей навряд чи можлива. Принаймні для Євросоюзу. Певною мірою стурбованість процесами, що відбуваються в Україні, висловили і Посли Німеччини та Франції, відгукуючись на прохання УНІАН підбити підсумки року, що минає, як у двосторонніх відносинах, так і у відносинах Україна-ЄС.

Які головні підсумки у розвитку відносин ваших країн з Україною за 2010 рік?

Надзвичайний і Повноважний посол ФРН в Україні Ганс - Юрген Гаймзьот:  Ранній візит Президента Януковича до Берліна продемонстрував значення, яке Німеччина приділяє відносинам із Україною. Потрібно скористатися цим.

Надзвичайний і Повноважний посол Франції в Україні Жак Фор: Цього року двосторонні відносини між Францією та Україною були позначені зустрічами на рівні Президентів, підписанням дорожньої карти та ухваленням календаря обмінів, який передбачає численні візити у наступному році. Французькі підприємства продовжують працювати в Україні, хоча й стикаються із певними труднощами.

Якою, на Вашу думку, є головна подія в Україні в 2010 році?

Посол ФРН: Без сумніву: демократичні вибори нового президента, який має відчутну більшість в парламенті і якому вдалося подолати стагнацію минулих років. Цей шанс буде використано лише за умови правильної розстановки пріоритетів щонайпізніше у 2011 році.

Посол Франції: Найбільш важливими подіями для України були перемога молодої української тенісистки Еліни Світоліної у юніорському турнірі Ролан Гарос, ухвалення плану дій щодо запровадження безвізового режиму з ЄС, угода з МВФ, яка є свідченням міжнародної солідарності по відношенню до України  - доки вона підтримуватиме наші цінності, вона матиме підтримку з боку Заходу.

Чи просунулася, на Ваш погляд, Україна в питанні розвитку демократії?

Посол ФРН:Місцеві вибори 31 жовтня стали кроком назад. Тепер наступним важливим випробуванням будуть парламентські вибори. Останні вибори до парламенту були успішними завдяки добре працюючому закону про вибори. Зміни цього закону про вибори не виглядають пріоритетною справою. Натомість важливою є кодифікація виборчого законодавства в цілому, аби у відповідності з вимогами ОБСЄ не створювати нові правила для кожних виборів!

Посол Франції: Україна перейшла від парламентського устрою до моделі президентської республіки. Побачимо задля чого.

Наразі лишається багато простору для подальшого прогресу, зокрема, говорячи про майбутні виборчі кампанії: треба грати за правилами, а не грати правилами (як це мало місце під час останніх виборів до місцевих органів влади). Треба з повагою і толерантністю ставитись до опозиції, яка мусить мати право голосу при підготовці реформ.

У заявах, які було зроблено від імені Кетрін Ештон та Венеціанської комісії, Європейський союз нагадав про необхідність процесу внесення змін до Конституції, який би враховував усі існуючі позиції та включав в себе волевиявлення  конституційної більшості в парламенті.

Цього року Україну дуже багато критикували за утиски свободи слова. Як Ви оцінюєте ситуацію із свободою слова в Україні?

Посол ФРН: Свобода слова в Україні існує й надалі. Але „публічна“ і „опублікована“ думка – це не одне й те ж.  В газетах існує розмаїття, але тут я констатую, що фільтри, через які здійснюється інформування, стали щільнішими. Телебачення сконцентроване в руках окремих економічних сил. Важливо, щоб і надалі кожен українець міг отримати  картину подій  не лише з відомих „ток-шоу“. Окрім цього власники і менеджери телеканалів повинні усвідомити суспільну функцію якомога більш об’єктивних і виважених новин. Створення доброго публічно-правового телемовлення є таким же необхідним, як і посилення розмаїття та відкритості.

Посол Франції: Нинішня ситуація дозволяє висловити певну надію, шкодуючи, разом з тим, з приводу фактів, які  свідчать про протилежне, як от, наприклад, тиск на журналістів та інциденти із застосуванням сили проти них, загроза незалежності ЗМІ, зокрема, певних телеканалів, анулювання ліцензій під різними приводами. Сподіваюсь, що Україна буде  здатна зберегти передові позиції, яких вона сягнула в царині медійного та політичного плюралізму. 

Президент України Віктор Янукович заявляє, що Україна продовжує курс на євроінтеграцію, але водночас ми спостерігаємо зближення України з Росією. Якими, на Вашу думку, є перспективи України на цих напрямках?

Посол ФРН: Зрозуміло, що Президент прагнув покращити відносини з Росією. Добрі відносини з Росією також не суперечать і подальшому поглиблення відносин з ЄС. Зрештою, Німеччина є прикладом країни-члена ЄС, що надає значення добрим відносинам із Росією. Однак, на мій погляд, орієнтація на ЄС, прописана також і в законі про зовнішню і внутрішню політику України, повинна помітніше визначати мислення і дії усієї еліти в Києві і в регіонах, для того, щоб підготовити до цього країну.  Інколи, звісно ж, доводиться вирішувати, куда ти прагнеш рухатися: ЄС – це спільнота цінностей, а тому її країни займають єдину позицію в таких питаннях, як Нобелівська премія миру чи дії проти демонстрантів у Білорусі, які засудила й Україна. Звісно ж важливу роль відіграє також і внутрішній розвиток в Україні. І тут варто більш серйозно ставитися до резолюцій ПАРЄ, Європейського парламенту та останніх висловлювань Венеціанської комісії, наприклад, з конституційних питань, а також, на мою думку,  ширше висвітлювати їх у засобах масової інформації, а не лише розповідати про це з точки зору представників уряду.  

Посол Франції: Вже настав час, коли декларації в цьому сенсі мають отримати реальне підтвердження, зокрема, в рамках переговорів щодо угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, де ми ще маємо чимало простору для прогресу.

Нинішня українська влада обіцяла посилити боротьбу з корупцією. Чи бачите Ви якісь ефективні зрушення в цій сфері?

Посол ФРН: Я належу до привілейованих осіб, які не стикаються з корупцією у повсякденному житті. Але коли я розмовляю з німецькими підприємцями чи також і з українськими знайомими, то не бачу поки що різниці з тим, що було раніше. Посвідчення водія для звичайного українського громадянина – незалежно від його майстерності у водінні – часто ще залежить від додаткової суми грошей. Підприємці повідомляють навіть про посилення корупційного тиску. Я приходжу до висновку, що найважливіший інструментом боротьби проти корупції – прозорість – реально не застосовується або ж нівелюється через додаткові вимоги. Прикладом тут є розподіл квот на експорт зерна, можна було б навести чимало й інших прикладів. Якщо економічне життя не стане прозорим, а боротьба проти корупціії не буде вестися згори, я майже не бачу шансів взяти її під контроль у повному обсязі. Окрім корупції в економіці справді шкідливою для подальшого розвитку країни є звісно ж корупція у сфері публічного врядування та у вищих навчальних закладах. Звичайно, оплата праці у сфері публічної служби, в т.ч., наприклад, і викладачів, потребує змін. Хіба може кухар у звичайному київському ресторані отримувати зарплату втричі більшу від професора фізики? Проте таке приведення у відповідність має супроводжуватися різкими діями, спрямованими проти корупції та ментальності за принципом „рука руку миє“. 

Посол Франції: Боротьба з корупцією є необхідною. Водночас, вона не має бути засобом для маскування політичної боротьби, яка у демократичному суспільстві ведеться відкрито.

Світлана Артеменко, Сергій Воропаєв

УНІАН в Google News