Янукович від імені України зробив подарунок Газпрому?

Ситуацію з врегулюванням газового боргу перед російським монополістом в БЮТ вважають приховуванням інформації. У НУ–НС – аферою. В уряді Януковича, як мінімум, частину боргу називають... внутрішнім питанням України...

Заява прем`єр-міністра Віктора Януковича про те, що газового боргу України, мовляв, більше не існує, мало кого заспокоїла. З одного боку, здавалося б, залишається тільки радіти з того факту, що питання ціною в 2 мільярди доларів вирішилося так швидко і на загальне задоволення. З іншого – починаєш розуміти того нового росіянина з анекдота, який продав душу дияволові за кілька мільйонів, і все намагався зрозуміти, на чому ж його нагріли.  

Один з лідерів БЮТ Олександр Турчинов вважає, що все просто: уряд Януковича приховував реальний стан справ, доки ситуація з боргами не дійшла критичної точки. І тепер, коли Янукович воліє повернути борг Росії, напередодні опалювального сезону Україна зовсім може залишитися без газу у власних газосховищах.

Тарас Стецьків з НУ–НС переконаний, що все далеко не так просто. На його думку, Янукович провернув багатоходову аферу з кількома цілями одразу: «поставити взимку на коліна українську економіку в питанні газозабезпечення, створити непереборні труднощі для майбутнього демократичного уряду в паливній сфері, істотно підірвати міжнародний імідж України з енергетичних питань”.

Стецьків підозрює, що влітку 2007-го, коли Кабмін Януковича бадьоро рапортував про закачування рекордних 32 млрд. кубометрів в українські підземні сховища, чиновники свідомо замовчували, що «левова частка цього газу належить неукраїнським або напівукраїнським газотрейдерам». Кандидат у депутати дійшов висновку, що газу, який належит НАК “Нафтогаз”, сьогодні в сховищах практично немає. А той, що є, – буде відданий Газпрому в рахунок боргу «РосУкрЕнерго».

Хмизу у вогонь підкинули публікації в пресі. Повідомлялося з посиланням на українських газотрейдерів, що газовий борг виник в результаті того, що Газпром зажадав від українських компаній авансового платежу за газ. Тоді як раніше з російським газовим монополістом розраховувалися тільки після того, як блакитне паливо постачалося кінцевим споживачам. Тобто кошти від продажу газу, закачаного в українські підземні сховища навесні-влітку 2007-го, фактично мали перераховуватися на рахунок Газпрому не раніше, ніж 2008 року. 

Це твердження не позбавлене логіки. Особливо якщо врахувати, що під час переговорів з президентом Росії Володимиром Путіном Янукович неодноразово повторив словосполучення «так званий борг». Фактично він інакше претензії Газпрому жодного разу і не назвав.

До того ж з самого початку переговорів про борг (так званий?) український прем`єр неодноразово заявляв, що у держави Україна ніяких боргів перед Газпромом немає і не було. За його словами, йшлося виключно про взаєморозрахунки комерційних компаній.   

Але якщо так, тоді виникає питання: з якої такої радості питаннями розрахунків комерційних підприємств, нехай навіть і за принциповий для української безпеки продукт, займаються міністр палива і енергетики Юрій Бойко і прем`єр-міністр Віктор Янукович? Чому заяви про врегулювання питання з виплатою боргу робилися від імені держави Україна? Чому, нарешті, борг української державної компанії «Нафтогаз України» перед українським же посередником «УкрГазЕнерго» став складовою частиною прийнятої на міждержавному рівні схеми розрахунків з Газпромом?

На ці запитання, нібито відповів Бойко. Якщо вірити міністрові палива, то донедавна Газпром спокійно реагував на політичну нестабільність в Україні, розуміючи, що газ з українських сховищ «буде проданий і нікуди не подінеться». Бойко запевняв, що все зіпсували помаранчеві: «Коли почалися вислови опозиційних політиків – ось зараз ми прийдемо і за принципом Шарікова і Швондера все розділимо і заберемо, – звісно, наші російські партнери сказали: шановні колеги, давайте ми формалізуємо відносини, або дайте гроші, або давайте ми заберемо газ».

Начебто пояснення вичерпне. Проте, не зовсім зрозуміло, що в цьому контексті означає «формалізація відносин»? Невже до останнього моменту Газпром вірив українським посередникам на слово, не оформляв ніяких паперів, а лише перекачував мільйони кубометрів газу в українські ПГС? Якщо це так, то Путіну, схоже, час притиснути ще одного олігарха (щось після Ходорковського багатомільйонних справ у Росії не було). І допитати Міллера з пристрастю, наприклад, як там щодо податків. Якщо газ відпускається під «чесне слово», то, може, і з іншими паперами не все гаразд?

До того ж не зовсім зрозуміла й пропозиція «давайте, ми заберемо газ». Як? У балонах вивезете 8 мільярдів кубометрів? Або задля них «перезапустите» газопровід в реверсний режим? Ото Європа буде рада... Схоже, Бойко все-таки щось там недостатньо зрозумів.

Зрештою все вирішилося. Газпром одержить ті самі 8 мільярдів кубів від «РосУкрЕнерго», але на папері. Перекачувати їх ніхто нікуди не буде. Їх відправлять українському або європейському споживачеві. Щоправда, «тягти» тепер буде набагато ближче.

Решту 929 млн. доларів боргу Газпромові погасять за рахунок обігових коштів Нафтогаз і «УкрГазЕнерго». Причому, за словами Бойка, існує ще й борг Нафтогазу перед «УкрГазЕнерго» – 700 млн. дол. З цим боргом державна компанія розрахується «за рахунок плати, яку одержить «Нафтогаз України» по великому транзиту, це приблизно 500 млн. дол., і звільнення від податкового навантаження – приблизно 400 млн. дол. до кінця року». Отже, одну неприємність ми вже знайшли: бюджет недоотримає енну суму.

Неприємність номер два полягає в тому, що восени 2007 року Газпром (в рахунок оплати «боргу») одержує 8 мільярдів кубів свого ж власного газу, який з весни-літа був в українських сховищах. Хто оплачував «складські послуги» за цей час, і чи оплачував? А «доставку» до ПХС через територію України?

Директор американської консалтингової компанії East European Gas Analysis Михайло Корчемкін заявив УНІАН, що «відносини Газпрому і Нафтогазу щодо підземного зберігання газу організовані неправильно. Всі витрати на ПХС несуть українські споживачі, які вимушені оплачувати зберігання газу. Всі вигоди від ПХС має Газпром, який не несе ніяких витрат, а одержує передоплату за газ від України і вільні газопровідні потужності для підвищених об`ємів експорту до Європи в зимові місяці». При цьому він додав, що «якщо ПХС відключити, то українські споживачі виграють, а «Газпрому» доведеться побудувати два нові газопроводи типу «Уренгой–Ужгород».

Тобто фактично «договір імені Януковича» про врегулювання «так званого боргу» – не щось інше, як вельми дорогий подарунок Газпромові за рахунок держави Україна. Російський газовий монополіст одномоментно виявився власником газу, що вже знаходиться на українській території, без будь-яких зобов`язань щодо плати за його зберігання. Та ще і дістав можливість реалізовувати цей газ українському споживачеві в обхід «УкрГазЕнерго» – струкрури-монополіста в цій галузі. І це ще не все.

За словами топ-менеджерів Газпрому, на реалізації одержаного «назад» газу компанія може ще заробити. Якщо зіграє на різниці сезонних цін. Такий заробіток оцінюється додатково в 30–50 доларів з кожної тисячі кубометрів.

А Україна так і залишилася напередодні зими з купою посередників та схемами їх взаєморозрахунків, в яких без півлітри не розібратися. З абсолютним нерозумінням того, чий газ і в якій кількості знаходиться в підземних сховищах, хоча Ющенко ще кілька місяців тому розпорядився там «тини поставити». І із загальним враженням «врегульованого» (чи врегульованого?) «газового боргу» при тому, що договору не бачив ніхто, і абсолютно незрозуміло, які ще сюрпризи він зберігає.

Олена Перегуда

УНІАН в Google News