Остання осінь російського диктатора

Понад вісімдесят ракет, які у понеділок, 10 жовтня, полетіли в Україну з Росії та Білорусі, самі росіяни вважають гідною "відповіддю" Кремля за Кримський міст. Проте скоріше це – чергове намагання російського диктатора Володимира Путіна знайти зручніші "переговорні позиції", паралельно "кошмарячи" українців в очікуванні їхньої паніки.

Жага переговорів

Про потребу "домовлятися" останні кілька тижнів можна було почути від різних осіб. То колишня канцлерка Німеччини Ангела Меркель з’являється з небуття й нагадує, який "серйозний" чолов’яга  Володимир Путін, тож треба так само "серйозно" ставитись до його забаганок. То американський мільярдер Ілон Маск пропонує завершити російсько-українську війну, віддавши частину української території Росії. То міністр оборони Румунії Васіле Динку починає розмірковувати, що зупинити бойові дії, ресурси для яких у РФ є, треба переговорами, навіть якщо це "закінчиться замороженим конфліктом".

Врешті, з Туреччини лунають натяки, що Стамбул готовий організувати переговори між Росією та чотирма західними країнами - Великобританією, Німеччиною, США і Францією, щоб вони спробували домовитися про "велику угоду", якої прагне Кремль.

Таким чином, ракетний обстріл України 10 жовтня – демонстрація "сили". Мовляв, давайте домовлятися, бо зараз в хід піде сильніша зброя. Правда, ці обіцянки Кремля увесь світ чув вже не один раз, тож реакція стала не тією, якої очікував Володимир Путін.

Зокрема, віце-президент Єврокомісії, високий представник ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики Жозеп Боррель пообіцяв, що Європейський Союз притягне до відповідальності керівництво Росії і Білорусі за ракетні удари по Україні. А світові лідери закликали передавати Україні більше зброї. Тож представники міністерств оборони з усього світу, на тлі низки ракетних ударів по Україні, зберуться в Брюсселі на термінову зустріч в рамках формату "Рамштайн".

Заколисування росіян

Друга ціль, яку в Кремлі намагались досягти масованою ракетною атакою по Україні – активізація росіян на "священну війну". Зважаючи, що мобілізація у РФ явно йде не за планом, а охочих взяти в руки зброю та йти помирати невідомо за що доводиться набирати в тюрмах та колоніях, російські "ліберали" починають підіймати голови й критикувати недостатню рішучість російської влади у "знищенні націоналістичного київського режиму" та відсутність "відповіді" за Кримський міст, реакція Путіна не мала забаритися.

Зокрема саме на росіян були розраховані усі святково-істеричні дописи російських пропагандистів. Наприклад, що ракети майже влучили в український парламент – Верховну Раду. Адже українці, які багато років виходять "під Раду" на протести, могли лише посміятися з необізнаності російських так званих журналістів.

З цієї ж "опери" - черговий допис ручного путінського політика Дмитра Мєдвєдєва про те, що, мовляв, Україна буде для Росії "постійною, прямою та явною загрозою". Тому Мєдвєдєв вважає, що нова ціль країни-терориста номер один у світі – "повноцінний демонтаж політичного режиму України". Куди ж поділися "денацифікація та демілітаризація"? Схоже, населення Росії вже забуло початкові цілі "спеціальної операції".

Окрім цього, для росіян були заготовлені ще кілька "надихаючих" новин. Наприклад, про "повне знищення всієї інфраструктури" України. Як зазначають в Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки й оборони, громадянам РФ ніхто не розповість правди про те, що понад 80 дорогих ракет, кошти на які пішли з їхніх кишень, призвели до пошкодження лише 11 об’єктів інфраструктури. Ба більше, за словами українського прем’єра Дениса Шмигаля, більшість з них будуть відновлені вже сьогодні, інші – завтра.

Хотіли паніки, отримали злість

Ще одна ціль понеділкового масивного обстрілу – залякати українців, змусити їх панікувати й, врешті, тиснути на владу для переговорів за будь-яку ціну, аби ракети припинили летіти.

Зокрема, в Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки й оборони зафіксували такі брехливі повідомлення ворога:

Нібито одночасно з ракетними ударами почався наступ росіян по всій лінії фронту, а також з боку Білорусі;

Нібито з України почалася масова евакуація співробітників посольств;

Нібито президент України Володимир Зеленський евакуювався з Києва на західний кордон.

Усе це виявилось неправдою. Проте це не означає, що ворог припинить робити аналогічні "вкиди".

"Окрім ракет, ворог "обстрілює" нас фейками та нісенітницями. Це – важлива частина його плану. Завдання окупантів – посилити медійний ефект від ракетних ударів і розхитати інформаційний простір України. Тож у хід ідуть різноманітні інформаційно-психологічні спецоперації. Перелік тем надзвичайно широкий: від перебільшення кількості випущених ракет і наслідків уражень до чуток про евакуацію представників влади", - повідомили в Службі безпеки України.

Тож в СБУ закликали українців довіряти лише перевіреній інформації.

Не так сталося, як гадалося

"Путін хоче, щоб на саміті G20 (15 листопада на Балі) його прийняли, як переможця, щоб з ним почали розмовляти. Власне, 15 листопада - наступна умовна реперна точка, під яку він буде підганяти всі свої зусилля", - звертає увагу виконавчий директор аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Вадим Денисенко.

Саме тому, за словами експерта, ми бачимо багато заяв про необхідність сідати за стіл переговорів та визнавати анексію. Саме тому в Росії прийняли політичне рішення бити по житловій інфраструктурі в Україні, намагаючись змусити українців панікувати й вимагати від своєї влади зупинити війну у будь-який спосіб. Саме тому Путін призначив нового керівника "спеціальной воєнної операції", який уміє лише "зачищати території".

Але якими б не були "геополітичні" мрії Володимира Путіна, який, очевидно, хоче повернутися у велику гру та на рівних перебувати серед сильних світу цього, фактор України у цих забаганках він явно недооцінив.

"На жаль, Путін не навчився визнавати своїх помилок, виносити з них уроки та програвати. Лише підвищення ставок. Погана стратегія, яка б не зайшла так далеко, якби не двадцять два роки при владі", - вважає експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Микола Капітоненко.

Погроз російського диктатора в Україні не просто не бояться, а відверто насміхаються з них. У відповідь на обіцянки застосувати ядерну зброю українці збираються на оргію на Щекавиці, на атаки іранськими дронами – шуткують про "летючі балалайки", а заяви про наступ з Білорусі викликає лише більше бажання робити смерть ворогам. Недарма на новий збір Сергія Притули та Сергія Стерненка на українські дрони-камікадзе надонатили понад 200 мільйонів.

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News