Швейцарія – світовий лідер за кількістю ядерних бункерів на душу населення. У країні налічується понад 370 000 таких укриттів – цього достатньо, аби вмістити усе населення країни, що становить майже 9 мільйонів осіб. Але чи справді ці бункери здатні захистити швейцарців у разі ядерної катастрофи або іншої надзвичайної ситуації?
Як пише The Guardian, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році інтерес до швейцарських бункерів різко зріс. Зора Шельберт, головний операційний директор та екскурсовод ядерного бункера Зонненберг у Люцерні, пригадує, як у лютому 2022 року її електронна пошта та телефон буквально розривалися від запитів:
"Люди питали мене, які заходи їм слід вжити, куди їм доведеться йти", – каже Шельберт. Вона зізнається, що спершу не була впевнена, чи це жарт, адже її організація Unterirdisch Überleben ("Виживання під землею") є історичним товариством, а не департаментом цивільного захисту. Втім, вона серйозно ставилася до звернень, перенаправляючи людей до відповідних служб:
"Але потім прийшло ще більше електронних листів. І телефонних дзвінків", – згадує вона.
Швейцарська система цивільної оборони вважається однією з найпотужніших у світі. Закон, що зобов’язує забезпечити кожного громадянина місцем у бункері, діє ще з 1963 року. Усі нові житлові будівлі повинні мати власний бункер або ж фінансувати будівництво сусіднього громадського сховища. Системи вентиляції у таких укриттях розраховані на термін служби близько 40 років, а витрати на їх утримання порівняні зі щорічними страховими внесками.
"До 2022 року значна частина населення і навіть деякі політики вважали укриття непотрібними", – зазначає Даніель Жорді, федеральний директор Швейцарії з питань цивільного захисту та навчання. Але вторгнення Росії в Україну докорінно змінило ставлення суспільства.
"Це точно змінилося", – підкреслює він.
Сільвія Бергер, професорка історії Бернського університету, також підтверджує:
"Ми перебуваємо в процесі трансформації громадської думки, яка ще не завершена".
Незважаючи на потужну інфраструктуру, експерти не завжди впевнені у її дієвості. Наприклад, під час випробувань у 1987 році командний центр Зонненберг у Люцерні не зміг повністю запустити систему укриття – одну з чотирьох бетонних дверей товщиною 1,5 метра так і не вдалося зачинити. Це стало приводом для зменшення місткості бункера з 20 000 до 2000 осіб.
Більшість бункерів сьогодні використовуються як склади, винні льохи, сауни або навіть місця для проведення пейнтболу. Однак, за словами Жорді, це було частиною задуму:
"Саме цього ми й хотіли — систему, яка використовується для звичайних справ, але коли справа доходить до найгіршого, її можна досить швидко перетворити на захищене укриття".
Попри технічні складнощі та сумніви, швейцарці продовжують підтримувати унікальний підхід до цивільної оборони. Бункери є невід’ємною частиною швейцарської ідентичності, переконані експерти.
Втім, не всі впевнені, що життя під землею є виходом у разі глобальної катастрофи. Як пожартував літній норвежець під час екскурсії в Зонненберзі:
"Якщо швейцарці підуть під землю на два тижні, то коли вони повернуться, вони все одно не зможуть вижити.Найбільший захист, який мають швейцарці, — це гроші".
Світ готує бункери на випадок ядерної війни
У світі найбільшу кількість бункерів мають країни, які довго переживали військові конфлікти або мали високий рівень загрози — наприклад, Швейцарія. США і Росія теж мають масштабні системи підземних сховищ для військових і цивільних.
Сучасні бункери оснащені системами вентиляції, запасами води та їжі, а також засобами зв’язку. Вони можуть бути як простими, так і надсучасними, залежно від призначення та рівня загрози.
Нещодавно стало відомо, що Китай активно будує новий військовий об’єкт, масштаб якого може перевершити Пентагон - найбільшу офісну будівлю у світі. Комплекс, неофіційно названий "Військовим містом Пекіна".
Попри відсутність видимих військових сил навколо, американська розвідка припускає, що об’єкт може бути новим командним центром на випадок воєнного конфлікту, а також виконувати функцію ядерного бункера.
