Підпишіться на нас в Google
Розкішна біла сукня. Прекрасні квіти. Вишуканий багатоярусний торт. І красень-принц, що чекає в кінці проходу, щоб присягнутися у вічному коханні перед зворушеною, крізь сльози усміхненою юрбою. Ось іде наречена. Поколінням дівчаткам вселяли мрію про "весілля, як у казці" як головну романтичну мету "успішної" жіночності.
Попри всю цю ідилію "поки смерть не розлучить нас" – і при багатотрильйонній весільній індустрії, яка невпинно її підтримує, – національний рівень розлучень, за даними Центрів з контролю та профілактики захворювань США, незначно знизився до 41 відсотка. І попри обіцянку, що "щасливе продовження" чекає біля вівтаря, виявляється, що щасливіші шлюби саме у тих пар, які уникають пишних весіль, пише письменник, спікер і стратег у сфері міжособистісних стосунків Кріс Гедлі у матеріалі для Your Tango.
У 2014 році економісти Університету Еморі опитали понад 3 000 одружених дорослих, щоб перевірити поширене твердження весільної індустрії: чим більше витрачено, тим міцніший шлюб.
Результати спростували це. Пари, які витратили на весілля понад 20 000 доларів (близько 900 000 гривень), розлучалися в 1,6 раза частіше, ніж ті, хто вклався в 5 000–10 000 доларів (близько 220 000–450 000 гривень). Ще цікавіше: пари, які витратили менше 1 000 доларів (близько 45 000 гривень), показали найнижчий рівень розлучень серед усіх учасників дослідження.
Є й інші цікаві дані про шлюб
Згідно з дослідженням Американської соціологічної асоціації, саме жінки ініціюють дві третини розлучень, причому 37 відсотків із них зізналися, що в день весілля відчували серйозні сумніви – чи готові вони до такого кроку і чи ту людину обирають.
Чому ж вони все-таки казали "так"? Багато жінок зазначили, що відчували "значний зовнішній тиск" – з боку батьків, оточення, партнера чи соціальних очікувань, – або були переконані, що іншої підходящої людини не знайдуть.
Іншими словами, вони вважали, що краще мати соціально бажаний статус заміжньої жінки – нехай і нещасливої, – ніж не бути заміжньою взагалі. Що піднімає питання: навіщо ми продовжуємо вселяти дочкам цю застарілу казку?
З усім прогресом, якого досягли жінки у світі, чому весілля досі залишається єдиним соціально значущим ритуалом, на який чекають наші дівчата? Подумайте про це.
- Весілля – єдина подія в житті молодої жінки, коли всі, кого вона знає, з радістю приходять заради неї, навіть прилітаючи з інших країн.
- Весілля – єдине "життєве досягнення", заради якого друзі та родичі охоче, спільно й щедро вкладають свій час і гроші.
- Весілля – єдиний привід, коли дочок вбирають і публічно обсипають подарунками, порадами та увагою.
Чи варто дивуватися, що дівчинка мріє про весільний день усе життя? Настільки, що коли внутрішній голос попереджає: вона не готова до довічних зобов’язань після пишної церемонії, – вона нерідко заглушає цю правду й іде вперед. Вона дотримується плану заради єдиного шансу пережити цей неповторний день, коли все – лише про неї, коли любов, увага та підтримка ллються з усіх боків.
Але якщо традиційний весільний ритуал, наче казка, не сприяє реальному щастю наших дочок у шлюбі – і якщо тиск із вимогою весілля часом підштовхує жінок свідомо вступати в шлюб без щастя, – може, настав час розділити ці поняття і створити новий обряд переходу, про який молода жінка мріяла б з дитинства і який краще готував би її до успіху у стосунках, якщо вона все ж колись вирішить вийти заміж.
Як міг би виглядати переосмислений весільний обряд
Не так вже й далеко від звичного весілля, якщо саме це – казкова мрія, яку дівчатка справді плекають (хоча я не впевнена, що так і є).
Тільки замість того, щоб цінність доньки визначалася тим, що її нарешті обрали й визнали гідною кохання іншої людини, центральним ритуалом у житті кожної молодої жінки стала б церемонія, де друзі, родина та спільнота збираються, щоб відзначити її публічне зобов’язання шанувати й берегти саму себе.
Замість того, щоб батьки "віддавали дочок" іншому чоловікові під опіку, – уявіть собі, як горді батьки обіймають дочку й символічно відпускають її у великий світ, впевнені, що підготували її стояти на власних ногах.
Уявіть, що подружки нареченої перетворюються на "Коло душ" молодої жінки – згуртовану групу особливих подруг, які обіцяють бути віддзеркаленням її світла, сили та краси на непростому шляху у світ, що нерідко буває суворим і розчаровує.
А що, якби гості, замість того щоб бути свідками клятв між двома людьми, збиралися навколо молодої жінки, щоб почути її публічну клятву вірності своїм цінностям, цілям, чесності та повазі до себе?
Уявіть: гості дарують їй речі для нового життя – чи то тостер для першої квартири, чи то валіза для стажування за кордоном.
Чи збереже така церемонія свій особливий статус?
Звісно, індустрії з багатотрильйонним оборотом доведеться знайти собі нове заняття, але якщо головна мета – "найрозкішніша вечірка" – то вперед. Пишне плаття, квіткові букети, триярусний торт – будь ласка.
Або іменинниця може одягнути інше особливе вбрання, що підкреслює її неповторний стиль і красу. Прикрасити зал трояндами без пестицидів, якщо хоче. І накрити стіл частуваннями без цукру, глютену та молочних продуктів, якщо це важливо.
Суть у тому, що цей день – повністю про неї. Йдеться про те, щоб подарувати нашим донькам святковий обряд переходу, де вони почуваються по-справжньому поміченими, коханими й особливими, водночас відзначаючи свій шлях – уперед, до того, щоб відкрити й стати справжньою собою.
Молода жінка, яка спочатку проживе певний час у світі, залишаючись вірною собі, набагато краще готова робити здоровий вибір, коли в якийсь момент вирішить вступити в серйозні стосунки з іншою людиною.
Чи означає це повну відмову від весіль?
Ні. Якщо пара спільно вирішує провести якусь церемонію, щоб поділитися зі світом своєю любов’ю та відданістю, – нехай так і буде. Але варто задуматися: наскільки успішнішими були б шлюби, якби люди вступали в них з відкритими очима, без пишної парадності традиційної церемонії?
Скільки пар все одно обрали б офіційне "так", якби суспільство зосередилося на глибокому й серйозному зобов’язанні в цей день, а не на кольоровій гамі весільного оформлення?
Якщо романтика й вагомість цієї обіцянки перенесуться у щось, що пари ділять між собою приватно й відзначають по-тихому, – чи будуть наші дівчата, як і раніше, поспішати до вівтаря? Зрештою, саме парі – і лише їй – доведеться дотримуватися своїх обітниць ще довго після того, як розійдуться гості.
Чи знизяться показники укладення шлюбів?
Ймовірно, так. "Але при середній вартості весілля близько 30 000 доларів (близько 1 250 000 гривень) і середній вартості розлучення від 15 000 до 20 000 доларів (від 625 000 до 830 000 гривень) я особисто – за меншу кількість шлюбів, укладених передчасно або з сумнівами", – заявив Гедлі.
Дані Центрів з контролю та профілактики захворювань США показують, що пари, які одружуються після 25 років, розлучаються на 24 відсотки рідше; цей показник знижується ще більше серед тих, хто відкладає народження дітей, здобуває вищу освіту та досягає певного фінансового благополуччя й самосвідомості до одруження.
Так, пари, які витрачають час на пізнання себе, на життєвий досвід і на вміння стояти на власних ногах, підходять до шлюбу з набагато більшою зрілістю, якої він вимагає.
Тож, якщо ми справді прагнемо щастя та стабільності у шлюбі для наших дочок, – можливо, найкращий спосіб цьому сприяти – перестати збирати гроші на весілля й почати вкладати ці кошти та зусилля в саму дочку.
Раніше УНІАН повідомляв, як розпізнати людину, позбавлену емпатії.
